Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Іван Якович Підкопай (1919 — 10 грудня 1943 року) — командир роти автоматників 39-го гвардійського стрілецького полку (13-а гвардійська стрілецька дивізія, 5-а гвардійська армія, Степовий фронт). Гвардії капітан, Герой Радянського Союзу.
| Підкопай Іван Якович | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||
| Народження | 1919 с. Безлюдівка, Харківський повіт | |||||
| Смерть | 10 грудня 1943 с. Нова Прага, Олександрійський район, Кіровоградська область, Українська РСР, СРСР | |||||
| Країна |  СРСР | |||||
| Приналежність |  СРСР | |||||
| Рід військ | піхота | |||||
| Роки служби | 1939—1943 | |||||
| Звання | капітан | |||||
| Командування | рота автоматників 13-ї гвардійської стрілецької дивізії | |||||
| Війни / битви | Німецько-радянська війна | |||||
| Нагороди |
| |||||
Біографія
Народився в 1919 році в селі Безлюдівка, нині селище міського типу Харківського району Харківської області України, в селянській родині. Українець. Освіта неповна середня. Працював у колгоспі.
У Червоній Армії з 1939 року. На фронті у німецько-радянській війні з серпня 1941 року. У складі 6-ї повітряно-десантної бригади 3-го повітряно-десантного корпусу у серпні 1941 року брав участь в боях під Києвом. У вересні 1941 року корпус був перекинутий під Конотоп (Сумська область), увійшов до складу Південно-Західного фронту і вів оборонні бої на річці Сейм. У подальшому частини корпусу з боями відходили в напрямку Курська, потрапили в оточення. Після виходу з оточення в листопаді 1941 року 3-й повітряно-десантний корпус був переформований у , а 6-та повітряно-десантна бригада — у 96-й стрілецький полк. Дивізія вела бойові дії в районі міста (80 кілометрів на південний схід від Курська). За мужність і стійкість, проявлені в цих боях, наказом від 19 січня 1942 року 87-а стрілецька дивізія була перетворена в 13-ту гвардійську стрілецьку дивізію, 96-й стрілецький полк було перетворено на 39-й гвардійський стрілецький полк.
У березні — липні 1942 року дивізія в складі військ 38-ї армії (з 20 квітня — 28-ї армії) Південно-Західного фронту вела важкі оборонні та наступальні бої на харківському і валуйсько-розсошанському напрямках, а також у великому вигині Дону. У критичний момент боїв за Сталінград 14 вересня 1942 року, коли нацистські війська вийшли до Волги, і 2-я армія виявилася відрізаною від 64-ї армії, 13-а гвардійська стрілецька дивізія генерал-майора Родимцева була перекинута з Резерву Ставки на її посилення. Після переправи через Волгу дивізія з ходу контратакувала противника і вибила його з центру міста, а 16 вересня і з Мамаєва кургану.
У цих боях за Сталінград командир роти автоматників гвардії лейтенант Іван Підкопай неодноразово проявляв зразки мужності і героїзму. 23 вересня 1942 року противник вклинився в стик між лініями оборони 34-го і 39-го гвардійських стрілецьких полків. Виникла загроза оточення штабу полку. Рота гвардії лейтенанта Підкопая стрімкою атакою відкинула гітлерівців, знищивши при цьому близько 20 солдатів і офіцерів ворога. У ніч на 1 жовтня 1942 противник прорвав оборону 34-го полку і вийшов до Волги. Знову виникла загроза захоплення штабу полку. Комендантський взвод вів бій у 250—300 метрах від командного пункту. На допомогу сусідам була кинута резервна рота Підкопая, яка протягом години відновила положення, знищивши при цьому 15 і взявши в полон одного гітлерівця. 15 жовтня під час важких вуличних боїв рота відбила чотири атаки гітлерівців.
23 листопада 1942 року гвардії лейтенант Підкопай вміло організував наступ на будівлю школи по вулиці Сонячній в Сталінграді. Незважаючи на сильний артилерійський і мінометний вогонь, рота закидала гранатами розміщений там німецький гарнізон і вибила його з будівлі. Намагаючись відновити становище, противник зробив кілька контратак, але всі вони були відбиті. 28 січня 1943 року за знищення оточеного угруповання противника в районі рота Івана Підкопая зайняла південно-східні схили висоти 107,5 і відбила кілька ворожих атак, знищивши при цьому до 30 ворожих солдатів і офіцерів. За бої в Сталінграді І. Я. Підкопай був нагороджений орденом Червоної Зірки, медаллями «За відвагу» і «За бойові заслуги».
Після знищення гітлерівського угруповання в Сталінграді 13-а гвардійська стрілецька дивізія в лютому 1943 року була виведена на поповнення і повернулася на фронт у липні 1943 року, де в складі 5-ї гвардійської армії брала участь у Курській битві. В цих боях знову відзначився І. Я. Підкопай.
3 серпня 1943 року при прориві оборонної смуги противника в районі села Задільне (нині — Яковлівський район Бєлгородської області) рота гвардії капітана Підкопая знищила 27 ворожих солдатів і одного офіцера. 7 серпня під час знищення оточених військ противника в районі села Головчино (Грайворонський район Бєлгородської області) окремими групами ворога вдалося просочитися через бойові порядки в район командного пункту полку та штабу дивізії. Гвардії капітан Іван Підкопай зі своєю ротою вступив у бій з ворогом, розбив групи, що просочилися, знищивши при цьому 93 солдата і одного офіцера ворога, а 12 офіцерів взяв у полон. 12 серпня 1943 року в бою у районі села Крисине (Харківська область) його підрозділ знищив до роти піхоти супротивника. За ці бої був нагороджений орденом Олександра Невського.
Надалі 13-а гвардійська стрілецька дивізія брала участь у вигнані нацистських окупантів з Лівобережної України. За бої під Полтавою вона була удостоєна почесного найменування «Полтавської». Потім було звільнене місто Кременчук і 29 вересня війська 5-ї гвардійської армії вийшли до Дніпра. Спроби форсування річки спочатку успіху не мали.
Подвиг
У ніч на 3 жовтня 1943 року командир роти автоматників 39-го гвардійського стрілецького полку гвардії капітан Підкопай разом з підлеглими під обстрілом ворога переправився через Дніпро в районі села Власівка (Світловодський район Кіровоградської області). Рота зуміла просунути на 400 метрів від берегової межі, але через високу щільність вогню противника була змушена залягти. Перебуваючи на відкритій місцевості в пісках, рота з 3 по 8 жовтня відбила чотири ворожі контратаки. 8 жовтня, коли в роті залишилося 17 осіб, І. Я. Підкопай раптової атакою оволодів рядом бліндажів і зайняв околицю лісу. Своїми діями він забезпечив переправу батальйонів полку без втрат.
Гвардії капітан І. Я. Підкопай загинув у бою 10 грудня 1943 року. Похований у братській могилі в селищі міського типу Нова Прага Олександрійського району Кіровоградської області України.
Нагороди і пам'ять
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1944 року за мужність, відвагу і героїзм, проявлені в боротьбі з нацистськими окупантами, гвардії капітану Підкопаю Івану Яковичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу (посмертно).
Нагороджений орденами Леніна (22.02.1944, посмертно), Олександра Невського (14.09.1943), Червоної Зірки, медалями «За відвагу» (28.11.1942) і «За бойові заслуги» (09.10.1942).
Іменем І. Я. Підкопая названі в селищах Безлюдівка і Нова Прага вулиці, а також Безлюдівський юридичний ліцей; в селищі Безлюдівка встановлено бюст Героя; на будівлі школи, де він навчався, а також на будинку, де він мешкав, раніше були меморіальні дошки.
Примітки
- Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза генералам, офицерскому, сержантскому и рядовому составу Красной Армии» от 22 февраля 1944 года [ 3 лютого 2022 у Wayback Machine.] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1944. — 5 марта (№ 13 (273)). — С. 1
Джерела
- Біографія І. Я. Підкопая на сайті www.warheroes.ru [ 25 липня 2017 у Wayback Machine.]
- Подвиги во имя Отчизны. — Харьков, 1974.
- Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1987. — Т. 1 /Абаев — Любичев/. — 911 с.
[[Категорія:Учасники битви за Дніпро] ]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ivan Yakovich Pidkopaj 1919 10 grudnya 1943 roku komandir roti avtomatnikiv 39 go gvardijskogo strileckogo polku 13 a gvardijska strilecka diviziya 5 a gvardijska armiya Stepovij front Gvardiyi kapitan Geroj Radyanskogo Soyuzu Pidkopaj Ivan YakovichNarodzhennya1919 1919 s Bezlyudivka Harkivskij povitSmert10 grudnya 1943 1943 12 10 s Nova Praga Oleksandrijskij rajon Kirovogradska oblast Ukrayinska RSR SRSRKrayina SRSRPrinalezhnist SRSRRid vijskpihotaRoki sluzhbi1939 1943ZvannyakapitanKomanduvannyarota avtomatnikiv 13 yi gvardijskoyi strileckoyi diviziyiVijni bitviNimecko radyanska vijnaNagorodiMedal Za bojovi zaslugi BiografiyaNarodivsya v 1919 roci v seli Bezlyudivka nini selishe miskogo tipu Harkivskogo rajonu Harkivskoyi oblasti Ukrayini v selyanskij rodini Ukrayinec Osvita nepovna serednya Pracyuvav u kolgospi U Chervonij Armiyi z 1939 roku Na fronti u nimecko radyanskij vijni z serpnya 1941 roku U skladi 6 yi povitryano desantnoyi brigadi 3 go povitryano desantnogo korpusu u serpni 1941 roku brav uchast v boyah pid Kiyevom U veresni 1941 roku korpus buv perekinutij pid Konotop Sumska oblast uvijshov do skladu Pivdenno Zahidnogo frontu i viv oboronni boyi na richci Sejm U podalshomu chastini korpusu z boyami vidhodili v napryamku Kurska potrapili v otochennya Pislya vihodu z otochennya v listopadi 1941 roku 3 j povitryano desantnij korpus buv pereformovanij u a 6 ta povitryano desantna brigada u 96 j strileckij polk Diviziya vela bojovi diyi v rajoni mista 80 kilometriv na pivdennij shid vid Kurska Za muzhnist i stijkist proyavleni v cih boyah nakazom vid 19 sichnya 1942 roku 87 a strilecka diviziya bula peretvorena v 13 tu gvardijsku strilecku diviziyu 96 j strileckij polk bulo peretvoreno na 39 j gvardijskij strileckij polk U berezni lipni 1942 roku diviziya v skladi vijsk 38 yi armiyi z 20 kvitnya 28 yi armiyi Pivdenno Zahidnogo frontu vela vazhki oboronni ta nastupalni boyi na harkivskomu i valujsko rozsoshanskomu napryamkah a takozh u velikomu vigini Donu U kritichnij moment boyiv za Stalingrad 14 veresnya 1942 roku koli nacistski vijska vijshli do Volgi i 2 ya armiya viyavilasya vidrizanoyu vid 64 yi armiyi 13 a gvardijska strilecka diviziya general majora Rodimceva bula perekinuta z Rezervu Stavki na yiyi posilennya Pislya perepravi cherez Volgu diviziya z hodu kontratakuvala protivnika i vibila jogo z centru mista a 16 veresnya i z Mamayeva kurganu U cih boyah za Stalingrad komandir roti avtomatnikiv gvardiyi lejtenant Ivan Pidkopaj neodnorazovo proyavlyav zrazki muzhnosti i geroyizmu 23 veresnya 1942 roku protivnik vklinivsya v stik mizh liniyami oboroni 34 go i 39 go gvardijskih strileckih polkiv Vinikla zagroza otochennya shtabu polku Rota gvardiyi lejtenanta Pidkopaya strimkoyu atakoyu vidkinula gitlerivciv znishivshi pri comu blizko 20 soldativ i oficeriv voroga U nich na 1 zhovtnya 1942 protivnik prorvav oboronu 34 go polku i vijshov do Volgi Znovu vinikla zagroza zahoplennya shtabu polku Komendantskij vzvod viv bij u 250 300 metrah vid komandnogo punktu Na dopomogu susidam bula kinuta rezervna rota Pidkopaya yaka protyagom godini vidnovila polozhennya znishivshi pri comu 15 i vzyavshi v polon odnogo gitlerivcya 15 zhovtnya pid chas vazhkih vulichnih boyiv rota vidbila chotiri ataki gitlerivciv 23 listopada 1942 roku gvardiyi lejtenant Pidkopaj vmilo organizuvav nastup na budivlyu shkoli po vulici Sonyachnij v Stalingradi Nezvazhayuchi na silnij artilerijskij i minometnij vogon rota zakidala granatami rozmishenij tam nimeckij garnizon i vibila jogo z budivli Namagayuchis vidnoviti stanovishe protivnik zrobiv kilka kontratak ale vsi voni buli vidbiti 28 sichnya 1943 roku za znishennya otochenogo ugrupovannya protivnika v rajoni rota Ivana Pidkopaya zajnyala pivdenno shidni shili visoti 107 5 i vidbila kilka vorozhih atak znishivshi pri comu do 30 vorozhih soldativ i oficeriv Za boyi v Stalingradi I Ya Pidkopaj buv nagorodzhenij ordenom Chervonoyi Zirki medallyami Za vidvagu i Za bojovi zaslugi Pislya znishennya gitlerivskogo ugrupovannya v Stalingradi 13 a gvardijska strilecka diviziya v lyutomu 1943 roku bula vivedena na popovnennya i povernulasya na front u lipni 1943 roku de v skladi 5 yi gvardijskoyi armiyi brala uchast u Kurskij bitvi V cih boyah znovu vidznachivsya I Ya Pidkopaj 3 serpnya 1943 roku pri prorivi oboronnoyi smugi protivnika v rajoni sela Zadilne nini Yakovlivskij rajon Byelgorodskoyi oblasti rota gvardiyi kapitana Pidkopaya znishila 27 vorozhih soldativ i odnogo oficera 7 serpnya pid chas znishennya otochenih vijsk protivnika v rajoni sela Golovchino Grajvoronskij rajon Byelgorodskoyi oblasti okremimi grupami voroga vdalosya prosochitisya cherez bojovi poryadki v rajon komandnogo punktu polku ta shtabu diviziyi Gvardiyi kapitan Ivan Pidkopaj zi svoyeyu rotoyu vstupiv u bij z vorogom rozbiv grupi sho prosochilisya znishivshi pri comu 93 soldata i odnogo oficera voroga a 12 oficeriv vzyav u polon 12 serpnya 1943 roku v boyu u rajoni sela Krisine Harkivska oblast jogo pidrozdil znishiv do roti pihoti suprotivnika Za ci boyi buv nagorodzhenij ordenom Oleksandra Nevskogo Nadali 13 a gvardijska strilecka diviziya brala uchast u vignani nacistskih okupantiv z Livoberezhnoyi Ukrayini Za boyi pid Poltavoyu vona bula udostoyena pochesnogo najmenuvannya Poltavskoyi Potim bulo zvilnene misto Kremenchuk i 29 veresnya vijska 5 yi gvardijskoyi armiyi vijshli do Dnipra Sprobi forsuvannya richki spochatku uspihu ne mali PodvigOblikova kartka do partijnogo kvitka U nich na 3 zhovtnya 1943 roku komandir roti avtomatnikiv 39 go gvardijskogo strileckogo polku gvardiyi kapitan Pidkopaj razom z pidleglimi pid obstrilom voroga perepravivsya cherez Dnipro v rajoni sela Vlasivka Svitlovodskij rajon Kirovogradskoyi oblasti Rota zumila prosunuti na 400 metriv vid beregovoyi mezhi ale cherez visoku shilnist vognyu protivnika bula zmushena zalyagti Perebuvayuchi na vidkritij miscevosti v piskah rota z 3 po 8 zhovtnya vidbila chotiri vorozhi kontrataki 8 zhovtnya koli v roti zalishilosya 17 osib I Ya Pidkopaj raptovoyi atakoyu ovolodiv ryadom blindazhiv i zajnyav okolicyu lisu Svoyimi diyami vin zabezpechiv perepravu bataljoniv polku bez vtrat Gvardiyi kapitan I Ya Pidkopaj zaginuv u boyu 10 grudnya 1943 roku Pohovanij u bratskij mogili v selishi miskogo tipu Nova Praga Oleksandrijskogo rajonu Kirovogradskoyi oblasti Ukrayini Nagorodi i pam yatByusti geroyam Levickomu ta Pidkopayu bilya selishnoyi radi Bezlyudivskoyi gromadi Ukazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR vid 22 lyutogo 1944 roku za muzhnist vidvagu i geroyizm proyavleni v borotbi z nacistskimi okupantami gvardiyi kapitanu Pidkopayu Ivanu Yakovichu prisvoyeno zvannya Geroya Radyanskogo Soyuzu posmertno Nagorodzhenij ordenami Lenina 22 02 1944 posmertno Oleksandra Nevskogo 14 09 1943 Chervonoyi Zirki medalyami Za vidvagu 28 11 1942 i Za bojovi zaslugi 09 10 1942 Imenem I Ya Pidkopaya nazvani v selishah Bezlyudivka i Nova Praga vulici a takozh Bezlyudivskij yuridichnij licej v selishi Bezlyudivka vstanovleno byust Geroya na budivli shkoli de vin navchavsya a takozh na budinku de vin meshkav ranishe buli memorialni doshki PrimitkiUkaz Prezidiuma Verhovnogo Soveta SSSR O prisvoenii zvaniya Geroya Sovetskogo Soyuza generalam oficerskomu serzhantskomu i ryadovomu sostavu Krasnoj Armii ot 22 fevralya 1944 goda 3 lyutogo 2022 u Wayback Machine Vedomosti Verhovnogo Soveta Soyuza Sovetskih Socialisticheskih Respublik gazeta 1944 5 marta 13 273 S 1DzherelaBiografiya I Ya Pidkopaya na sajti www warheroes ru 25 lipnya 2017 u Wayback Machine Podvigi vo imya Otchizny Harkov 1974 Geroi Sovetskogo Soyuza Kratkij biograficheskij slovar Pred red kollegii I N Shkadov M Voenizdat 1987 T 1 Abaev Lyubichev 911 s Kategoriya Uchasniki bitvi za Dnipro