Морозіні італ Morosini венеційська знатна родина з патриціату Початок їх політичного впливу прослідковується у Х столітт

Морозіні (італ. Morosini) — венеційська знатна родина, з патриціату. Початок їх політичного впливу прослідковується у Х столітті, коли вони очолівали «провізантійську» партію і боролись з «пронімецьку» родиною Калорпіні. Наслідком цієї боротьби стала серія політичних вбивств здійснених представниками обох родин у правління Трибуно Меммо. Ріст впливу Морозіні протягом середньовіччя сприяв обранню трьох їхніх представників на посаду дожа у XII - XIV століттях і одного у XVII столітті. Морозіні мали родинні зв'язки з більшістю найзначніших родин республіки, а Катаріна Томазіна Морозіні була матір'ю угорського короля Андрія ІІІ.

Родина Морозіні
Герб роду
House of Morosini у Вікісховищі

Відомі представники

Перший з дожів Морозіні — Доменіко відзначився намаганням примирити різні партії у венеційському суспільстві. У зовнішньому напрямку його політика була напрвалена на підсилення ролі республіки в Адріатиці, внаслідок чого графом-жупаном Задару став його син Доменіко Морозіні, а задарська церква була підпорядкована . Серед питань, що потребували уваги також була боротьба з піратами, пов'язаними з норманами. Задля їх замирення була вислана експедиція начолі з іншим дожевим сином Морозіно Морозіні.

Родич дожа, був першим венеційським подеста Рагузи (1196–1198). , за згодою між франками і венеційцями був обраний першим латинським патріархом Константинополя у 1204. Наступний дож з Морозіні, Маріно Морозіні (1249–1253), починав свою кар'єру на дипломатичній службі і перед самим обранням був посалнцем на Першому Ліонському соборі та проводив переговори з імператором Фрідріхом II. Його недовге правління було відзначене зовнішнім і внутрішнім миром. Мікеле Морозіні, що заробив багатство спекуляціями з нерухомістю під час , правив лише кілька місяців у 1302.

У настурні століття родина Морозіні продовжувала відігравати провідну роль в політичному житті Венеції, користуючись своїми родинними зв'язками і багатством. Вона розділяється на декілька гілок. У цей час її визначними представниками були , автор хроніки, та Доменіко Морозіні — гуманісти XV століття і , що написав продовження анналів за дорученням венеційського сенату у другій половині XVI століття. Морозіні можна зустріти серед вищих посадовців володінь Венеції в Адріатиці, таких, як Пула і серед вищих церковних діячів самого міста — наприклад, венеційський патріарх 1644 - 1678 Джанфранческо Морозіні.

Багатство Морозіні призвело до того, що вони володіли значною нерухомістю на материкових володіннях Венеції. У першу чергу це великі віли, побудовані або на замовлення членів родини, або ж куплені ними: , , , . У самій Венеції їм належала велика кількість палаццо: ^[it], , , , , , , інші. В головному місці Криту Іракліоні знаходиться фонтан Морозіні, збудований одним з .

Література

Fernanda Sorelli. Morosini. In: Lexikon des Mittelalters. Bretscher-Gisinger, Charlotte/Meier, Thomas (Hrsg.). J.B. Metzler Verlag, Stuttgart u.a 2000. (нім.)
Heinrich Kretschmayr. Geschichte von Venedig. Bd. 1. Friedrich Andreas Perthes: Gotha, 1905 (нім.)
Hodgson, Francis Cotterell (1901). The early history of Venice: from the foundation to the conquest of Constantinople, A.D. 1204. G. Allen, London. (англ.)
Marcello Brusegan. La grande guida dei monumenti di Venezia. Roma, Newton & Compton, 2005. (італ.)

Посилання

Венеційські дожі на сайті Foundation for Medieval Genealogy (англ.)