Марі Фернан де Брінон фр Marie Fernand de Brinon 1885 1947 французький адвокат і журналіст колаборант в роки Другої світ

Марі-Фернан де Брінон (фр. Marie Fernand de Brinon; 1885—1947) — французький адвокат і журналіст, колаборант, в роки Другої світової війни — член уряду Віші. Розстріляний за вироком суду.

Фернан де Брінон фр. Marie Fernand de Brinon


Народження:	26 серпня 1885(1885-08-26)^[1] або 16 серпня 1885(1885-08-16)^[2]^[3] Лібурн
Смерть:	15 квітня 1947(1947-04-15)^[4]^[1]^[5] (61 рік) Аркей
Причина смерті:	вогнепальне поранення
Країна:	Франція
Релігія:	католицтво^[6]
Шлюб:	^d і ^d^[7]
Нагороди:
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Марі-Фернан де Брінон народився 26 серпня 1885 року в місті Лібурн у багатій родині. Навчався в університеті на юриста, але вирішив працювати журналістом в Парижі. Після закінчення Першої світової війни Брінон зайняв пронімецькі позиції, виступав за відновлення відносин з німцями. У 1919 році на Паризькій мирній конференції він познайомився з майбутнім міністром закордонних справ гітлерівської Німеччини Йоахімом фон Ріббентропом.

Брінон став досить помітною фігурою в житті Франції 1930-х років. Прем'єр Едуар Даладьє особисто надсилав Брінона на зустріч з Адольфом Гітлером. Результатом цієї зустрічі стало опубліковане в газеті «Матен» інтерв'ю, в якому Гітлер запевняв Брінона в дружньому ставленні Німеччини до Франції, яке заспокоїло французьке суспільство.

Брінон добре контактував з представниками правих партій. Після того, як Франція зазнала поразки у червні 1940 року, Брінон виступив за співпрацю з окупантами. У липні 1940 року він на запрошення П'єра Лаваля зайняв посаду представника уряду Віші в окупованому Парижі.

Брінон всіляко підтримував нацистів, завдяки чому зумів врятувати свою дружину-єврейку від концентраційного табору. Брінон став одним з лідерів союзу «Франція-Німеччина», і своєрідним «рупором» нацистів у Західній Європі. У 1943 році він відвідав окуповані території Радянського Союзу. Після звільнення Франції в 1944 році Брінон з дружиною втік до Німеччини, де він став президентом французької Урядової Комісії вішистського уряду у екзилі. 22 квітня 1945 року Брінон був заарештований американцями. І сам колабораціоніст, і його дружина утримувалися у в'язниці Фресна, але дружина через деякий час була виправдана і звільнена.

6 березня 1947 року Верховний суд Франції визнав Фернана де Брінона винним у скоєнні військових злочинів і засудив його до вищої міри покарання — смертної кари через розстріл. 15 квітня 1947 року вирок був приведений у виконання у військовому форті в Монружі.

Примітки

Encyclopædia Britannica
d:Track:Q5375741
https://catalogue.bnf.fr/ark:/12148/cb13608284z
https://books.google.fr/books?id=Rxq6CwAAQBAJ&q=%2216%20août%201885%22#v=onepage
Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
Munzinger Personen
d:Track:Q107343683
https://books.google.es/books?id=RSyTCwAAQBAJ&pg=PT306
http://www.ego.1939-1945.crhq.cnrs.fr/recherche/detail_aut.php?id_personne=3504
Рисс К. Тотальный шпионаж. Часть четвёртая. Разгром.
ДЕЛАРЮ Ж. (1998). ИСТОРИЯ ГЕСТАПО. Архів оригіналу за 22 липня 2012. Процитовано 2011-2-27.
Александр Верт. Россия в войне 1941—1945.
William L. Shirer (June 1971). The Collapse of the Third Republic (англ.). № 3rd printing. Pocket Books. с. 374.

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q615699"_data-entity-id="Q5375741">[http://global.britannica.com/biography/Fernand-de-Brinon_Encyclopædia_Britannica]<span_class="wef_low_priority_links"></span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q5375741]]</div>-1] Encyclopædia Britannica
d:Track:Q5375741

[[https://catalogue.bnf.fr/ark:/12148/cb13608284z_https://catalogue.bnf.fr/ark:/12148/cb13608284z]<span_class="wef_low_priority_links"></span><div_style="display:none"></div>-2] ttps://catalogue.bnf.fr/ark:/12148/cb13608284z

[[https://books.google.fr/books?id=Rxq6CwAAQBAJ&q=%2216%20août%201885%22#v=onepage_https://books.google.fr/books?id=Rxq6CwAAQBAJ&q=%2216%20août%201885%22#v=onepage]<span_class="wef_low_priority_links"></span><div_style="display:none"></div>-3] ttps://books.google.fr/books?id=Rxq6CwAAQBAJ&q=%2216%20août%201885%22#v=onepage

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q36524_citetype_Q7094076_citetype_Q27031827_citetype_Q595971"_data-entity-id="Q19938912"><i_class="wef_low_priority_links">[[:Національна_бібліотека_Франції|Bibliothèque_nationale_de_France]]</i>_[http://data.bnf.fr/ark:/12148/cb13608284z_BNF]:_платформа_відкритих_даних<span_class="wef_low_priority_links">_—_2011.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q19938912]][[d:Track:Q54837]][[d:Track:Q193563]]</div>-4] Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q7094076_citetype_Q36570165"_data-entity-id="Q107343683">Munzinger_Personen<span_class="wef_low_priority_links"></span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q107343683]]</div>-5] Munzinger Personen
d:Track:Q107343683

[[https://books.google.es/books?id=RSyTCwAAQBAJ&pg=PT306_https://books.google.es/books?id=RSyTCwAAQBAJ&pg=PT306]<span_class="wef_low_priority_links"></span><div_style="display:none"></div>-6] ttps://books.google.es/books?id=RSyTCwAAQBAJ&pg=PT306

[[http://www.ego.1939-1945.crhq.cnrs.fr/recherche/detail_aut.php?id_personne=3504_http://www.ego.1939-1945.crhq.cnrs.fr/recherche/detail_aut.php?id_personne=3504]<span_class="wef_low_priority_links"></span><div_style="display:none"></div>-7] ttp://www.ego.1939-1945.crhq.cnrs.fr/recherche/detail_aut.php?id_personne=3504

[8] Рисс К. Тотальный шпионаж. Часть четвёртая. Разгром.

[дж-9] ДЕЛАРЮ Ж. (1998). ИСТОРИЯ ГЕСТАПО. Архів оригіналу за 22 липня 2012. Процитовано 2011-2-27.

[10] Александр Верт. Россия в войне 1941—1945.

[shirer-11] William L. Shirer (June 1971). The Collapse of the Third Republic (англ.). № 3rd printing. Pocket Books. с. 374.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]