Іва нків село в Україні в Станишівській сільській громаді Житомирського району Житомирської області Населення становить

Іва́нків — село в Україні, в Станишівській сільській громаді Житомирського району Житомирської області. Населення становить 809 осіб. Розташоване на березі річки Гуйва.

село Іванків
Церква в селі Іванків
Країна	Україна
Область	Житомирська область
Район	Житомирський район
Громада	Станишівська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA18040490060015714
Облікова картка	Іванків
Основні дані
Засноване	до 1784 р.
Населення	809
Площа	25,77 км²
Густота населення	31,39 осіб/км²
Поштовий індекс	13410
Телефонний код	+380 4136
Географічні дані
Географічні координати	50°08′17″ пн. ш. 28°52′26″ сх. д. / 50.13806° пн. ш. 28.87389° сх. д. / 50.13806; 28.87389Координати: 50°08′17″ пн. ш. 28°52′26″ сх. д. / 50.13806° пн. ш. 28.87389° сх. д. / 50.13806; 28.87389
Середня висота над рівнем моря	201 м
Водойми	р. Гуйва


Місцева влада
Адреса ради	вул. Кооперативна, 3, с. Станишівка, Житомирський р-н, Житомирська обл., 12430; староста — вул. Ковальова, 1, с. Іванків, Андрушівський р-н, Житомирська обл., 13410
Карта
Іванків
Іванків
Мапа

Іванків у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Іванків.

Історія

Біля села знаходиться курган VIII—V ст. до н. е.

Згадується під назвою Іванково ще у 1501 році.^[]

Належало Фортунату Михайловському, Маріанні Моржковській (Ганській). З 1800 року — родині Обуховських.

У 1784—1793 роках на березі річки побудовано римсько-католицький костел, що зберігся і зараз діє, як православний храм на честь Різдва Пресвятої Богородиці.

У 1843 році на кошти Тимофія Обуховського побудована дерев'яна церква Животворящої Трійці. У 1863 з'являється парафіяльна школа.

На початку 80-х років ХІХ століття Обуховські ділять маєток на дві частини та продають: більшу частину купує Лідія Орловська, меншу — Микола Терещенко. Частину Орловської син згодом продасть Марії Невратовій, а та — дружині лікаря Льва Тарасевича Ганні.

Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селу Ліщинської волості Житомирського повіту Волинської губернії мешкало 1173 особи, було 124 дворових господарства, існували православна церква, костел, школа, постоялий дім, 5 лавок і бурякоцукровий завод Іванківського товариства, побудований М. А. Терещенком на території будинку пристарілих. Дорога до заводу збереглась до наших днів.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1819 осіб (869 чоловічої статі та 950 — жіночої), з яких 1620 — православної віри.

У 1906 році село Котелянської волості Житомирського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 22 верст, від волості 8. Дворів 306, мешканців 1903.

Станом на 1913 рік у селі також було однокласне училище, кредитна спілка, бакалійна лавка, винна лавка.

На території села був водяний млин Тарасевича М. В., який він здавав в оренду. Станом на 1915 рік млин належав вже Миколі Терещенку.

У 1915 році на цукровому заводі працювало 300 чоловік, 20 із них — жінки. На території заводу була лікарня. При ньому нараховувалось 199 десятин землі.

Ще 202 десятин землі були у володінні Андри Василівни Головіної.

У 1925-30 роках — адміністративний центр Іванківського району Волинської округи.

280 місцевих жителів боролися з німецькими загарбниками, 85 з них полягли в боях. У 1970 році односельчани встановили їм пам'ятник.

Під час німецької окупації, на церкві знову з'явився хрест та відновились служіння.

У центрі села, поблизу школи, знаходиться братська могила воїнів (5 чоловік), що загинули у лютому-грудні 1943 року.

Ще два поховання є на місцевому кладовищі (53 та 17 чоловік), на території туб. лікарні (34 чоловіка) і одне поховання воїна біля залізничної колії.

В 1952—1960 роках на усіх п'яти могилах встановлено пам'ятники.^[]

До 25 липня 2017 року — адміністративний центр Іванківської сільської ради Андрушівського району Житомирської області.

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Відсоток
українська	97,40%
російська	2,22%
білоруська	0,38%

Відомі люди

Мельник Василь Максимович (нар. 1919 — пом. 1999) — Герой Радянського Союзу.
Скрицький Анатолій Петрович (* 1957) — старшина Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Див. також

Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Житомирська область)

Примітки

. Google My Maps. Архів оригіналу за 15 липня 2021. Процитовано 27 вересня 2019.
. Архів оригіналу за 1 квітня 2016.
Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-21. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
(PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 26 травня 2019.
Памятная книжка Волынской губернии. Житомир: Волынский Губернский Статистический комитет. 1915. с. 261.
Список землевладельцев и арендаторов Волынской губернии во владении коих находится не менее 50 десятин земли. 1913.
(PDF). http://www.archive.zt.gov.ua/. с. 38. Архів оригіналу (PDF) за 12 липня 2017. Процитовано 27 серпня 2020.
. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Посилання

Погода в селі Іванків [ 19 грудня 2011 у Wayback Machine.]

[1] . Google My Maps. Архів оригіналу за 15 липня 2021. Процитовано 27 вересня 2019.

[2] . Архів оригіналу за 1 квітня 2016.

[3] Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)

[4] Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-21. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)

[Список_населених_місць_Волинської_губернії._—_Житомир:_Волинська_губернська_типографія,_1906._—_219_с.-5] (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 26 травня 2019.

[6] Памятная книжка Волынской губернии. Житомир: Волынский Губернский Статистический комитет. 1915. с. 261.

[7] Список землевладельцев и арендаторов Волынской губернии во владении коих находится не менее 50 десятин земли. 1913.

[Довідник-8] (PDF). http://www.archive.zt.gov.ua/. с. 38. Архів оригіналу (PDF) за 12 липня 2017. Процитовано 27 серпня 2020.

[9] . Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.

[ukr-socialdata-mova-2001-10] Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних