Єврейський парламентський клуб під час 1 го сеймуПарламент першого терміну 1922 27 Внаслідок несприятливого виборчого за

Парламент першого терміну (1922-27)

Внаслідок несприятливого виборчого закону 1922 року значна частина єврейської громади вирішила балотуватися до парламенту першого терміну в блоці з іншими групами меншин. Відповідно до угоди, яка лежала в основі створення Блоку національних меншин, єврейські партії повинні були отримати 1/4 місць, здобутих коаліцією.

У результаті успіху блоку на виборах (друге місце в країні, 16 % підтримки та всього 66 місць у Сеймі) до Сейму засіли 35 представників єврейських кіл — переважно представники сіоністів і ортодоксальних євреїв. Більш ніж половина з них були обрані зі списку БМН, окрім галицьких сіоністів, які почали з окремого списку.

Гірших результатів досягли інші, незалежні єврейські партії:

— 15 місць
(сіоністи Західної Малопольщі) — 2 місця
(Бунд) — 0 місць
(Folks-Partaj) — 1 місце

Загалом ці партії набрали 4,6 % голосів (18 місць).

На такий сприятливий результат єврейської меншини вплинули, зокрема, (крім дієвої агітації) бойкот виборів українськими колами, внаслідок чого один єврейський голос у Львові чи Станіславові мав більшу силу.

Із загальних сіоністів, обрані до сейму були з колишньої Конгресової Польщі, серед інших Ізаак Грюнбаум, , і . Партію Мізрахі представляли: , , , та . і були обрані незалежними, а , , і були обрані як представники православних. Мандат також отримав як представник єврейського купецтва.

Східну Галичину представляли 13 депутатів, серед них Леон Райх, , , та (сіоністи), , (Мізрахі), лише з малопольських ортодоксальних євреїв потрапив до Сейм. У Західній Галичині до сейму був обраний лише сіоніст .

Народники, які балотувалися в опозицію до блоку, зазнали поразки, і депутатом став лише .

Не потрапили до парламенту й представники лівого Бунду.

Обрані парламентарі увійшли до Єврейського парламентського клубу, який налічує 34 депутати. Лише Прилуцький очолював одноосібний гурток .

Єврейський парламентський клуб у 1922-27 роках слід вважати одним із найелітніших парламентських клубів: 36 парламентарів мали вищу освіту, з них 17 були юристами.

У верхній палаті євреїв представляли та (сіоністи), а ортодоксальних євреїв та .

Парламент 4-го і 5-го термінів (1935-38)

У єврейських колах довго розмірковували про участь у виборах 1935 року. Це було пов'язано з новим виборчим законом, прийнятим у липні 1935 року. Вона скоротила кількість депутатів вдвічі та змінила виборчу систему з пропорційної на мажоритарну. На відміну від українців і білорусів, які проживали компактно, єврейське населення було розпорошеним, а обрання принаймні кількох представників до сейму було, внаслідок нового закону, під питанням.

Проте більшість єврейських кіл вирішила балотуватися на виборах, які бойкотувала опозиція (до бойкоту приєдналися лише комуністи, народники та «Бунд»). У них брали участь сіоністи, ортодоксальні євреї, а також просанаційна Асоціація єврейських учасників боротьби за незалежність Польщі (ZŻUWoNP).

Євреям вдалося ввести п'ятьох представників до сейму, жодного до сенату, але двох сенаторів призначив президент Мосціцький. У нижній палаті сиділи (представляв Центральний союз єврейських купців, обраний у Варшаві), (Лодзь, підтримуваний ортодоксальними євреями та ZŻUWoNP), (Львів, сіоніст), Ісаак Рубінштейн (Вільно, підтримуваний «Мізрахі»).

Ігнацій Мосціцький призначив та Мойжеша Шорра до Сенату. Якщо перший представляв сіонізм, вибір другого був жестом у бік асиміляторських кіл.

Після смерті в 1936 році в Сеймі його замінив (він програв у 1935 році Вісліцькому на один голос).

У парламенті єврейські депутати створили , яке очолив (до початку війни) .

Сейм четвертого терміну став ареною гострих ідеологічних суперечок, особливо про місце євреїв у польській державі. Частина санаторію (напр. ) почав переймати гасла Національної демократії після смерті Пілсудського. Присутність єврейських громад у сеймі пом'якшувало щодо них суворість законів, наприклад, вдалося значно скоротити та відстрочити прийняття закону про заборону ритуального забою.

Важливим пунктом суперечки з польською більшістю був також новий закон про громадянство, за яким була зроблена спроба зупинити еміграцію євреїв із Третього Райху.

Вибори 1938 року

Єврейське коло в парламенті 5-го терміну

Вибори 1938 р. були перевіркою соціальної згуртованості Другої Республіки Польща, тому меншини не могли дозволити собі бойкотувати їх, наражаючись на звинувачення в нелояльності до держави. Результати виборів 1935 року були настільки обнадійливими (понад 12 % місць для меншин), що лише кола, пов'язані з лівими, вирішили бойкотувати.

Євреї знову представили до Сейму п'ятьох представників: (який знову балотувався у Львові), та (вони балотувалися в тому ж «єврейському» окрузі у Варшаві — Північний округ), (Краків) і знову Лейба Якуб Мінцберг (Лодзь).

Президент призначив сенаторами Ісаака Рубінштейна та .

Бібліографія

«Єврейська меншина в парламенті Другої польської республіки: (1922—1939)», Януш Фаловський, Краків 2006.
Rudnicki, Szymon (2004). Żydzi w parlamencie II Rzeczypospolitej. Warszawa: Wydawnictwo Sejmowe. ISBN .