Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Ніколае Ґолеску (рум. Nicolae Golescu, 1810, Кимпулунг, Румунія — 1877, Бухарест) — румунський державний діяч, революціонер, один з лідерів революції 1848 в Волощині і Трансильванії. Міністр внутрішніх справ Волощини. Міністр закордонних справ Князівства Румунії (1 травня — 15 листопада 1868). Прем'єр-міністр Князівства Румунії (12 березня по липень 1868)
| Ніколае Ґолеску Nicolae Golescu | |
 | |
| Народження: | 1810[1][2] Кимпулунг, d |
|---|---|
| Смерть: | 1878[2] Бухарест, Румунія |
| Країна: | Румунія |
| Партія: | Національна ліберальна партія (Румунія) |
| Батько: | d |
| Мати: | d |
| | |
Біографія
Член боярської сім'ї Ґолеску з Волощини. Син літератора Дініку Ґолеску. Освіту здобув в Генуї і Швейцарії, де навчався разом з трьома своїми братами Штефаном, Александру і Раду.
Після повернення на батьківщину в вступив до армії в 1830, в 1834 отримав звання майора. Зблизився з масонами. У 1840 звинувачувався владою в участі в змові М. Філіпеску. Пізніше обіймав посаду міністра внутрішніх справ Волощини.
У 1842, коли Волощина перебувала під протекторатом Російської імперії, безуспішно намагався отримати у імператора Миколи I згоду на заняття княжого трону Волощини. Був залишений до 1848 на колишньому посту міністра внутрішніх справ.
Брав участь в зборах різного роду революційних товариств і груп. Приєднався до групи радикальних лібералів. Брав участь в русі за об'єднання і незалежність Волощини і Молдови.
Коли в Волощині спалахнула революція 1848, разом з Ніколае Белческу, Йоном Ґікою, братом Александру і іншими увійшов до складу революційного комітету.
Зайняв провідне місце і протягом декількох місяців зосередив у своїх руках керівництво всіма справами князівства.
Заарештований після заняття Волощини російсько-турецькими військами, втік до Парижу. Вигнання його скінчилося лише з укладенням в 1856 Паризького мирного договору.
Під час правління князя Александру Кузи, який став першим правителем об'єднаної Румунії, був міністром закордонних справ і військового відомства.
У 1861 приєднався до опозиції. У 1866 став на чолі змови, повалив Кузу і став главою тимчасового уряду.
Джерела
- Голеско, Николай // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
Примітки
- Deutsche Nationalbibliothek Record #130484873 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- Sapere.it — De Agostini Editore, 2001.
Посилання
- Idealul fraților Golești [ 20 грудня 2016 у Wayback Machine.], 5 decembrie 2005, Mira Balan, Jurnalul Național
- CTITORI AI ROMĂNIEI / 150 de ani de la Unirea Principatelor Române[недоступне посилання з грудня 2021], 13 ianuarie 2009, Jurnalul Național
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Nikolae Golesku rum Nicolae Golescu 1810 Kimpulung Rumuniya 1877 Buharest rumunskij derzhavnij diyach revolyucioner odin z lideriv revolyuciyi 1848 v Voloshini i Transilvaniyi Ministr vnutrishnih sprav Voloshini Ministr zakordonnih sprav Knyazivstva Rumuniyi 1 travnya 15 listopada 1868 Prem yer ministr Knyazivstva Rumuniyi 12 bereznya po lipen 1868 Nikolae Golesku Nicolae GolescuNikolae Golesku Narodzhennya 1810 1 2 Kimpulung dSmert 1878 2 Buharest RumuniyaKrayina RumuniyaPartiya Nacionalna liberalna partiya Rumuniya Batko dMati d Mediafajli b u VikishovishiBiografiyaChlen boyarskoyi sim yi Golesku z Voloshini Sin literatora Diniku Golesku Osvitu zdobuv v Genuyi i Shvejcariyi de navchavsya razom z troma svoyimi bratami Shtefanom Aleksandru i Radu Pislya povernennya na batkivshinu v vstupiv do armiyi v 1830 v 1834 otrimav zvannya majora Zblizivsya z masonami U 1840 zvinuvachuvavsya vladoyu v uchasti v zmovi M Filipesku Piznishe obijmav posadu ministra vnutrishnih sprav Voloshini Portret Nikolae Golesku U 1842 koli Voloshina perebuvala pid protektoratom Rosijskoyi imperiyi bezuspishno namagavsya otrimati u imperatora Mikoli I zgodu na zanyattya knyazhogo tronu Voloshini Buv zalishenij do 1848 na kolishnomu postu ministra vnutrishnih sprav Brav uchast v zborah riznogo rodu revolyucijnih tovaristv i grup Priyednavsya do grupi radikalnih liberaliv Brav uchast v rusi za ob yednannya i nezalezhnist Voloshini i Moldovi Koli v Voloshini spalahnula revolyuciya 1848 razom z Nikolae Belchesku Jonom Gikoyu bratom Aleksandru i inshimi uvijshov do skladu revolyucijnogo komitetu Zajnyav providne misce i protyagom dekilkoh misyaciv zoserediv u svoyih rukah kerivnictvo vsima spravami knyazivstva Zaareshtovanij pislya zanyattya Voloshini rosijsko tureckimi vijskami vtik do Parizhu Vignannya jogo skinchilosya lishe z ukladennyam v 1856 Parizkogo mirnogo dogovoru Pid chas pravlinnya knyazya Aleksandru Kuzi yakij stav pershim pravitelem ob yednanoyi Rumuniyi buv ministrom zakordonnih sprav i vijskovogo vidomstva U 1861 priyednavsya do opoziciyi U 1866 stav na choli zmovi povaliv Kuzu i stav glavoyu timchasovogo uryadu Nikolae Golesku pomer v 1877 v Buharesti DzherelaGolesko Nikolaj Enciklopedicheskij slovar Brokgauza i Efrona v 86 t 82 t i 4 dop SPb 1890 1907 PrimitkiDeutsche Nationalbibliothek Record 130484873 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 Sapere it De Agostini Editore 2001 d Track Q63346450d Track Q2521786PosilannyaIdealul fraților Golești 20 grudnya 2016 u Wayback Machine 5 decembrie 2005 Mira Balan Jurnalul Național CTITORI AI ROMĂNIEI 150 de ani de la Unirea Principatelor Romane nedostupne posilannya z grudnya 2021 13 ianuarie 2009 Jurnalul Național