Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Суспільний рух за відновлення діяльності Української греко-католицької церкви став історичною складовою національно-визвольного руху кінця 80-х — початку 90-х років, який «за своїми масштабами вийшов за рамки суто релігійного питання, набувши політичного характеру». Сорок чотири роки вона діяла у підпіллі після насильницької ліквідації 1946 Тисячі непокірних її священиків і монахів на чолі з єпископами і митрополитом Йосифом Сліпим ув'язнені у концтабори, сотні парохів змушені були прийняти православ'я, а найрадикальніші пішли у підпілля. Радянська історіографія та компартійна преса намагалися сформувати спотворений образ УГКЦ, залякуючи віруючих латинізацією та денаціоналізацією. Могутній комуністичний пропагандистський апарат і промосковська церква здійснювали широкомасштабний ідеологічний тиск на віруючих українців. Тоталітарно-атеїстична система намагалася викорінювати релігійність населення західних областей, жорстоко боролася з греко-католицькою церквою, яка віками була оплотом національної свідомості, чинником самозбереження й консолідації українського етносу. Церкву загнали у катакомби, її храми закрили, зруйнували або перетворили у господарські приміщення. «Пощастило» тим храмам, які стали православними або ж музеями. Тоталітарна система була впевнена у незворотності цього руйнівного процесу на західноукраїнських землях, як, зрештою, й у Центрально-Східній Європі.
| Ця стаття стосується теми |
| Українська греко-католицька церква |
|---|
| Структура |
| Верховний Архієпископ – Святослав (Шевчук) |
| Синод УГКЦ |
| Патріарший собор Воскресіння Христового |
| Богослов'я |
| Катехизм «Христос — наша Пасха» |
| Законодавство |
| Кодекс Канонів Східних Церков |
| Історія |
| Предстоятелі · Єпископи |
| Берестейська унія |
| УГКЦ в СРСР · УГКЦ у 1980-1990-х |
| Андрей Шептицький · Йосиф Сліпий |
Проте УГКЦ виявила виняткову життєздатність, а її духовенство й вірні — незламну віру у відновлення батьківської церкви. Запорукою відродження церкви було існування діючої підпільної організації. Згідно з даними глави УГКЦ в Римі кардинала Мирослава Любачівського наприкінці 1980-х рр. її підпілля нараховувало десять ієрархів, близько тисячі священиків, тисячу двісті ченців і черниць та 4,5 млн віруючих. Інші дані містять звіти офіційних органів влади: 1988 у Львівській, Тернопільській, Івано-Франківській та Закарпатській областях було 260 священиків, 385 ченців і черниць та лише 100 тис. віруючих греко-католиків.
Рух за легалізацію УГКЦ не припинявся від самого Львівського «собору» 1946 Та особливого розмаху він набув з початком реформ Михайла Горбачова, який 1985 в умовах явної соціально-економічної кризи радянської тоталітарної системи розпочав радикальні зміни у політиці з метою її збереження. Було проголошено курс на демократизацію суспільства, гласність і плюралізм у рамках соціалістичного ладу. Та, за влучним висловом харківського владики УАПЦ Ігоря (Юрія Ісіченка), тим самим під комуністичний режим заклав потужну вибухівку.
Каталізатором легалізації підпільної церкви стали перешкоди владних структур у відзначенні віруючими тисячолітнього ювілею хрещення в 1988 р. Власне тоді греко-католикам вдалося провести несанкціоновані владою масові богослужіння в Грушеві Львівської області і Зарваниці Тернопільської області. Це ще раз привернуло увагу антикомуністичної опозиції та широкої громадськості до проблеми дотримання прав віруючих на свободу віросповідання в СРСР. Відтак хвиля нових богослужінь релігійно-політичного характеру прокотилася багатьма населеними пунктами Львівщини, Івано-Франківщини і Тернопільщини. Населення цього регіону часто їздило у Польщу та Югославію, де греко-католицька церква була вже легалізована.
Групи греко-католицьких ієрархів і священиків неодноразово зверталися з вимогами легалізації церкви у вищі інстанції держави і міжнародні організації. У січні 1989 Івано-Франківський єпископ Павло Василик знову звернувся до Михайла Горбачова з проханням про зустріч і переговори щодо «наболілих питань, пов'язаних з організацією нашої церкви». У травні того ж року делегація єпископів і священиків УГКЦ прибули до Москви з петицією для М. Горбачова про відновлення церкви, а також вели переговори у Раді в справах релігії. Коли ж делегація не отримала позитивної відповіді, група греко-католиків почала в Москві голодування, яке тривало до кінця листопада 1989 Крім того, надіслано петиції до учасників Віденського і Паризького форумів держав-учасниць наради з питань безпеки і співпраці Європи. Особливої ваги набули акції на честь 1000-ліття хрещення Руси-України. Коли в Римі відбулася зустріч президента Горбачова з Папою Іваном Павлом II і встановилися дипломатичні відносини між СРСР і Ватиканом, стало можливим поставити питання про легалізацію УГКЦ і реєстрацію її громад на найвищому рівні. Внаслідок цих заходів Кремль погодився підготувати новий закон про свободу совісті, який узгоджувався б із міжнародними правовими актами з проблем прав людини і релігійних свобод.
Відродженню УГКЦ активно сприяли українські громадсько-політичні формування: Народний Рух України, Гельсінська спілка, Український Християнський демократичний фронт та ін. Перший збір Руху у вересні 1989, який об'єднав у своїх рядах близько 280 тис. членів, прийняв ухвалу «Про церкви в Україні». Вона декларувала свободу віросповідання, наповнювала реальним змістом закон про відділення церкви від держави, звинувачувала РПЦ у прислужництві комуністичному режимові, вимагала легалізації УГКЦ та засуджувала Московський патріархат за перешкоди у відродженні національних церков. А втім, другий збір Руху 1990, коли проблема легалізації вирішилась й розпочався процес відродження і розбудови українських греко-католицької та автокефальної православної церков, відзначив важливу роль релігійних чинників у державному будівництві. Ця орієнтація на пріоритет національно-патріотичних устремлінь насамперед пов'язувалась з історією греко-католицької церкви, яка протягом віків була чинником самозбереження і консолідації українського етносу. Саме вона зуміла у вкрай несприятливих умовах зберегти національну форму в побуті, обрядах, традиціях. Століттями вона суттєво впливала на форми суспільної та індивідуальної свідомості, соціальні відносини, спричинилася до ідейно-політичної єдності українського народу. Отже, взаємозв'язок національного відродження України з відродженням національної церкви став необхідною умовою державотворчого процесу.
Слід зауважити, що відновлення легального статусу церкви, діяльність і розбудова її структур, становлення релігійного життя греко-католиків відбувалися у складній ситуації громадсько-політичного життя в Україні. Адже десятиліттями комуністична пропаганда таврувала УГКЦ, а широкомасштабна антикатолицька спрямованість режиму становила один з головних чинників його внутрішньої політики. Не можна ігнорувати вплив РПЦ, яка більше сорока років панувала не лише у регіоні, а й у всій Україні. Спільно з партійними і урядовими чинниками вона перешкоджала відродженню УГКЦ, насамперед через перспективу втрат мільйонів віруючих, відтак значних прибутків, та тисяч церковних споруд, монастирів, іншого майна. На початок 1991, коли кількість греко-католицьких громад досягла у Львівській області — 907, Івано-Франківській — 375, Тернопільській — 392 і Закарпатській — 127, РПЦ вдалося контролювати близько 600. Окрім всього, у західному регіоні відроджувалась Українська автокефальна православна церква (УАПЦ), ієрархія якої намагалася привернути віруючих до своєї конфесії, відтак претендувала на частину храмів. За словами архієпископа Володимира Стернюка, ще перед проголошенням автокефалії на парафії апостолів Петра і Павла (19 серпня 1989) о. Володимир Ярема (з 1993 — патріарх Димитрій) приходив до нього з пропозицією приєднатися до автокефального руху. «Я йому відповів, — згадував В.Стернюк, — що не збираюся міняти віри і переходити до автокефальної церкви, бо дотепер я за неї (УГКЦ — В. М.) терпів, тепер тим паче віри своєї не зміню». Володимир Стернюк висловив припущення, що одним з організаторів нового антикатолицького руху міг бути й тодішній православний львівський архієрей владика Никодим (Руснак). Демократичні перетворення 80-х років дозволили колись ліквідованій більшовиками церкві 20 жовтня 1989 зібрати собор у Львові й проголосити своє відродження. Отже, відродження УГКЦ і УАПЦ розпочалося і проходило паралельно. На жаль, їх співпраця не склалася. «Шкода, що УАПЦ одразу ж зайняла таку гостру позицію щодо УГКЦ, — писав тодішній голова Львівської облради В'ячеслав Чорновіл, — й двічі шкода, що вони обидві обрали конфронтацію замість розумної релігійної дискусії».
На час виходу УГКЦ із підпілля і в перший період відновлення вона мала в Україні лише три єпархії: Львівську, Івано-Франківську та Мукачівську, яка через Апостольського нунція в Україні підпорядковувалась Ватикану. Вони складали Львівську митрополію, якою керував архієпископ Володимир Стернюк, глава УГКЦ — верховний архієпископ і кардинал Мирослав-Іван Любачівський знаходився у Римі. 3-10 лютого 1991 у Ватикані зібрався останній поза Україною синод усієї ієрархії церкви за участю єпископів із Західної України. Він обговорив ситуацію в Україні й ухвалив рішення про переїзд глави УГКЦ до Львова. Вже 30 березня митрополит М. Любачівський прибув до історичного центру УГКЦ в Україні й того ж дня провів архієрейську службу Божу в соборі св. Юра, а наступного дня був присутній на величній академії, де його вітали керівники області і тисячі греко-католиків. З цієї нагоди Папа Іван-Павло II надіслав кардиналові М. Любачівському послання, в якому зазначав: «Щасливі обставини, що принесли воскресіння католицької церкви візантійсько-українського обряду і правну відбудову її ієрархії, дозволяють тепер Вашій еміненції святкувати Пасху в українському катедральному храмі у Львові… Є це поворот, що замикає епоху, позначену геройським свідченням віри і твердої вірності до Петрової столиці тисяч і тисяч віруючих, які — разом зі своїми пастирями — прийняли хрест, що привів до воскресіння церкви в Україні».
Приїзд до України глави УГКЦ й утвердження його на святоюрському престолі позначив остаточну легалізацію церкви, кінець катакомбного існування і початок нової епохи в її історії. Довголітня боротьба українського народу за відродження національної церкви завершилася перемогою. «Історія має свої невловимі закони, яких не можна зупинити ні бісівською комуністичною ідеологією, ні мілітарними силами, — говорив у вітальному слові В'ячеслав Чорновіл. — Сталося те, що мусило статися: до свого дому повернувся верховний архієпископ Української греко-католицької церкви блаженнійший Мирослав Іван кардинал Любачівський. Це стало можливим внаслідок боротьби нашого народу за волю взагалі, і зокрема Галичини, яка веде перед у національному відродженні України. Тільки хвилі зростаючих змагань за демократію і самостійність Української держави стали можливими вихід з підпілля Української греко-католицької церкви і ті здобутки, які ми маємо на сьогодні… Ми надіємося, що з Вашим прибуттям на рідну землю Українська греко-католицька церква підніметься на ще вищий ступінь і зробить ще більше для торжества віри, торжества ідеї Української самостійної держави». Повернення глави церкви в Україну у значній мірі сприяло відродженню УГКЦ, крім того, як слушно зауважив тодішній заступник голови облради, дисидент Іван Гель, «сприятиме поглибленню наших контактів з Ватиканом, стане важливим кроком у налагодженні зв'язків і співпраці з національними церквами всіх країн».
23 квітня того ж 1991 року Верховна Рада УРСР прийняла Закон «Про свободу совісті та релігійні організації», що регламентував одну з найважливіших проблем етнонаціонального розвитку суспільства. Нарешті скасували всі заборони щодо релігії та церковних організацій і громадянам республіки законодавчо надавалися права на свободу совісті і віросповідання, інтереси вірян і релігійних організацій поєднувалися з інтересами держави. Отже, релігія набувала нового суспільного статусу, наповнювалася етнонаціональним змістом. Розпочалося докорінне переосмислення ролі й місця релігії в суспільстві і державі, повернення в побут народу обрядів, звичаїв та історичних традицій національної духовності. Низкою законодавчих актів в Україні визналися такі релігійні свята, як Різдво Христове, Великдень, Трійця.
Таким чином, греко-католицька церква, нарівні з іншими конфесіями України, дістала офіційне визнання. Розпочався новий етап її історії — процес становлення і розбудови.
Примітки
- Кобута Степан. Політичні аспекти легалізації Української Греко-Католицької Церкви (1987—1991) // Людина і політика. — 1999. — No 3. — С. 23.
- Див.: Polska-Ukraina. 1000 lat sasiadstwa. T. 4. — Przemysl, 1998; T. 5. — Przemysl, 2000; Історія релігії в Україні: у 10-ти томах. Т. 4. Католицизм / За ред. П. Яроцького. — Київ, 2001. — С.451-472.
- Там само. — С. 24.
- Центральний державний архів громадських організацій України (ЦДАГОУ). Ф. 1, оп. 25, спр. 3143, арк. 41; спр. 3330, арк. 9-20; арк. 27.
- Ісіченко Ігор, архієпископ. Історія Христової церкви в Україні. — Харків, 1999. — С. 205.
- Документи патріаршого Собору Української Греко-Католицької Церкви. Перша сесія. Жовтень 1996 рік. — Львів: Свічадо, 1998. — С. 26.
- Історія релігії в Україні. — Київ: Знання, 1999. — С. 614.
- Літературна Україна. — 1989. — 19 жовтня; Вістник Руху. — 1990. — No 5. — С. 20.
- Літературна Україна. — 1990. — 1 листопада.
- Головащенко Сергій. Історія християнства. — Київ: Либідь, 1999. — С. 284.
- Юраш А. Українське православ'я за і після патріарха Димитрія // Поступ. — 2000. — 6 травня.
- Там само.
- Чорновіл В. Ідея єдності для мене абсолютна // Відродження. — 1990. — No 10. — С. 10.
- Стоцький Ярослав. Історичні аспекти відновлення, реорганізації та структурування православних і католицьких церков в Україні у 1988—1999 роках // Київська Церква. — Київ-Львів, 1999. — No 2-3. — С. 54.
- За вільну Україну. — 1991. — Червень. — Спецвипуск.
- Там само. — 2 квітня.
- Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» // Відомості Ради УРСР. — 1991. — No 25. — С. 656—666.
- Василь Марчук. Греко-католицька церква в суспільному розвитку України: відновлення і офіційне визнання на переломі 80-90-х рр. XX ст. // Схід (журнал), 2002.
| Цю статтю треба для відповідності Вікіпедії. (Жовтень 2012) |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Suspilnij ruh za vidnovlennya diyalnosti Ukrayinskoyi greko katolickoyi cerkvi stav istorichnoyu skladovoyu nacionalno vizvolnogo ruhu kincya 80 h pochatku 90 h rokiv yakij za svoyimi masshtabami vijshov za ramki suto religijnogo pitannya nabuvshi politichnogo harakteru Sorok chotiri roki vona diyala u pidpilli pislya nasilnickoyi likvidaciyi 1946 Tisyachi nepokirnih yiyi svyashenikiv i monahiv na choli z yepiskopami i mitropolitom Josifom Slipim uv yazneni u konctabori sotni parohiv zmusheni buli prijnyati pravoslav ya a najradikalnishi pishli u pidpillya Radyanska istoriografiya ta kompartijna presa namagalisya sformuvati spotvorenij obraz UGKC zalyakuyuchi viruyuchih latinizaciyeyu ta denacionalizaciyeyu Mogutnij komunistichnij propagandistskij aparat i promoskovska cerkva zdijsnyuvali shirokomasshtabnij ideologichnij tisk na viruyuchih ukrayinciv Totalitarno ateyistichna sistema namagalasya vikorinyuvati religijnist naselennya zahidnih oblastej zhorstoko borolasya z greko katolickoyu cerkvoyu yaka vikami bula oplotom nacionalnoyi svidomosti chinnikom samozberezhennya j konsolidaciyi ukrayinskogo etnosu Cerkvu zagnali u katakombi yiyi hrami zakrili zrujnuvali abo peretvorili u gospodarski primishennya Poshastilo tim hramam yaki stali pravoslavnimi abo zh muzeyami Totalitarna sistema bula vpevnena u nezvorotnosti cogo rujnivnogo procesu na zahidnoukrayinskih zemlyah yak zreshtoyu j u Centralno Shidnij Yevropi Cya stattya stosuyetsya temi Ukrayinska greko katolicka cerkva Struktura Verhovnij Arhiyepiskop Svyatoslav Shevchuk Sinod UGKC Patriarshij sobor Voskresinnya Hristovogo Bogoslov ya Katehizm Hristos nasha Pasha Zakonodavstvo Kodeks Kanoniv Shidnih Cerkov Istoriya Predstoyateli Yepiskopi Berestejska uniya UGKC v SRSR UGKC u 1980 1990 h Andrej Sheptickij Josif Slipij Cej shablon pereglyanutiobgovoritiredaguvati Prote UGKC viyavila vinyatkovu zhittyezdatnist a yiyi duhovenstvo j virni nezlamnu viru u vidnovlennya batkivskoyi cerkvi Zaporukoyu vidrodzhennya cerkvi bulo isnuvannya diyuchoyi pidpilnoyi organizaciyi Zgidno z danimi glavi UGKC v Rimi kardinala Miroslava Lyubachivskogo naprikinci 1980 h rr yiyi pidpillya narahovuvalo desyat iyerarhiv blizko tisyachi svyashenikiv tisyachu dvisti chenciv i chernic ta 4 5 mln viruyuchih Inshi dani mistyat zviti oficijnih organiv vladi 1988 u Lvivskij Ternopilskij Ivano Frankivskij ta Zakarpatskij oblastyah bulo 260 svyashenikiv 385 chenciv i chernic ta lishe 100 tis viruyuchih greko katolikiv Ruh za legalizaciyu UGKC ne pripinyavsya vid samogo Lvivskogo soboru 1946 Ta osoblivogo rozmahu vin nabuv z pochatkom reform Mihajla Gorbachova yakij 1985 v umovah yavnoyi socialno ekonomichnoyi krizi radyanskoyi totalitarnoyi sistemi rozpochav radikalni zmini u politici z metoyu yiyi zberezhennya Bulo progolosheno kurs na demokratizaciyu suspilstva glasnist i plyuralizm u ramkah socialistichnogo ladu Ta za vluchnim vislovom harkivskogo vladiki UAPC Igorya Yuriya Isichenka tim samim pid komunistichnij rezhim zaklav potuzhnu vibuhivku Katalizatorom legalizaciyi pidpilnoyi cerkvi stali pereshkodi vladnih struktur u vidznachenni viruyuchimi tisyacholitnogo yuvileyu hreshennya v 1988 r Vlasne todi greko katolikam vdalosya provesti nesankcionovani vladoyu masovi bogosluzhinnya v Grushevi Lvivskoyi oblasti i Zarvanici Ternopilskoyi oblasti Ce she raz privernulo uvagu antikomunistichnoyi opoziciyi ta shirokoyi gromadskosti do problemi dotrimannya prav viruyuchih na svobodu virospovidannya v SRSR Vidtak hvilya novih bogosluzhin religijno politichnogo harakteru prokotilasya bagatma naselenimi punktami Lvivshini Ivano Frankivshini i Ternopilshini Naselennya cogo regionu chasto yizdilo u Polshu ta Yugoslaviyu de greko katolicka cerkva bula vzhe legalizovana Grupi greko katolickih iyerarhiv i svyashenikiv neodnorazovo zvertalisya z vimogami legalizaciyi cerkvi u vishi instanciyi derzhavi i mizhnarodni organizaciyi U sichni 1989 Ivano Frankivskij yepiskop Pavlo Vasilik znovu zvernuvsya do Mihajla Gorbachova z prohannyam pro zustrich i peregovori shodo nabolilih pitan pov yazanih z organizaciyeyu nashoyi cerkvi U travni togo zh roku delegaciya yepiskopiv i svyashenikiv UGKC pribuli do Moskvi z peticiyeyu dlya M Gorbachova pro vidnovlennya cerkvi a takozh veli peregovori u Radi v spravah religiyi Koli zh delegaciya ne otrimala pozitivnoyi vidpovidi grupa greko katolikiv pochala v Moskvi goloduvannya yake trivalo do kincya listopada 1989 Krim togo nadislano peticiyi do uchasnikiv Videnskogo i Parizkogo forumiv derzhav uchasnic naradi z pitan bezpeki i spivpraci Yevropi Osoblivoyi vagi nabuli akciyi na chest 1000 littya hreshennya Rusi Ukrayini Koli v Rimi vidbulasya zustrich prezidenta Gorbachova z Papoyu Ivanom Pavlom II i vstanovilisya diplomatichni vidnosini mizh SRSR i Vatikanom stalo mozhlivim postaviti pitannya pro legalizaciyu UGKC i reyestraciyu yiyi gromad na najvishomu rivni Vnaslidok cih zahodiv Kreml pogodivsya pidgotuvati novij zakon pro svobodu sovisti yakij uzgodzhuvavsya b iz mizhnarodnimi pravovimi aktami z problem prav lyudini i religijnih svobod Vidrodzhennyu UGKC aktivno spriyali ukrayinski gromadsko politichni formuvannya Narodnij Ruh Ukrayini Gelsinska spilka Ukrayinskij Hristiyanskij demokratichnij front ta in Pershij zbir Ruhu u veresni 1989 yakij ob yednav u svoyih ryadah blizko 280 tis chleniv prijnyav uhvalu Pro cerkvi v Ukrayini Vona deklaruvala svobodu virospovidannya napovnyuvala realnim zmistom zakon pro viddilennya cerkvi vid derzhavi zvinuvachuvala RPC u prisluzhnictvi komunistichnomu rezhimovi vimagala legalizaciyi UGKC ta zasudzhuvala Moskovskij patriarhat za pereshkodi u vidrodzhenni nacionalnih cerkov A vtim drugij zbir Ruhu 1990 koli problema legalizaciyi virishilas j rozpochavsya proces vidrodzhennya i rozbudovi ukrayinskih greko katolickoyi ta avtokefalnoyi pravoslavnoyi cerkov vidznachiv vazhlivu rol religijnih chinnikiv u derzhavnomu budivnictvi Cya oriyentaciya na prioritet nacionalno patriotichnih ustremlin nasampered pov yazuvalas z istoriyeyu greko katolickoyi cerkvi yaka protyagom vikiv bula chinnikom samozberezhennya i konsolidaciyi ukrayinskogo etnosu Same vona zumila u vkraj nespriyatlivih umovah zberegti nacionalnu formu v pobuti obryadah tradiciyah Stolittyami vona suttyevo vplivala na formi suspilnoyi ta individualnoyi svidomosti socialni vidnosini sprichinilasya do idejno politichnoyi yednosti ukrayinskogo narodu Otzhe vzayemozv yazok nacionalnogo vidrodzhennya Ukrayini z vidrodzhennyam nacionalnoyi cerkvi stav neobhidnoyu umovoyu derzhavotvorchogo procesu Slid zauvazhiti sho vidnovlennya legalnogo statusu cerkvi diyalnist i rozbudova yiyi struktur stanovlennya religijnogo zhittya greko katolikiv vidbuvalisya u skladnij situaciyi gromadsko politichnogo zhittya v Ukrayini Adzhe desyatilittyami komunistichna propaganda tavruvala UGKC a shirokomasshtabna antikatolicka spryamovanist rezhimu stanovila odin z golovnih chinnikiv jogo vnutrishnoyi politiki Ne mozhna ignoruvati vpliv RPC yaka bilshe soroka rokiv panuvala ne lishe u regioni a j u vsij Ukrayini Spilno z partijnimi i uryadovimi chinnikami vona pereshkodzhala vidrodzhennyu UGKC nasampered cherez perspektivu vtrat miljoniv viruyuchih vidtak znachnih pributkiv ta tisyach cerkovnih sporud monastiriv inshogo majna Na pochatok 1991 koli kilkist greko katolickih gromad dosyagla u Lvivskij oblasti 907 Ivano Frankivskij 375 Ternopilskij 392 i Zakarpatskij 127 RPC vdalosya kontrolyuvati blizko 600 Okrim vsogo u zahidnomu regioni vidrodzhuvalas Ukrayinska avtokefalna pravoslavna cerkva UAPC iyerarhiya yakoyi namagalasya privernuti viruyuchih do svoyeyi konfesiyi vidtak pretenduvala na chastinu hramiv Za slovami arhiyepiskopa Volodimira Sternyuka she pered progoloshennyam avtokefaliyi na parafiyi apostoliv Petra i Pavla 19 serpnya 1989 o Volodimir Yarema z 1993 patriarh Dimitrij prihodiv do nogo z propoziciyeyu priyednatisya do avtokefalnogo ruhu Ya jomu vidpoviv zgaduvav V Sternyuk sho ne zbirayusya minyati viri i perehoditi do avtokefalnoyi cerkvi bo doteper ya za neyi UGKC V M terpiv teper tim pache viri svoyeyi ne zminyu Volodimir Sternyuk visloviv pripushennya sho odnim z organizatoriv novogo antikatolickogo ruhu mig buti j todishnij pravoslavnij lvivskij arhiyerej vladika Nikodim Rusnak Demokratichni peretvorennya 80 h rokiv dozvolili kolis likvidovanij bilshovikami cerkvi 20 zhovtnya 1989 zibrati sobor u Lvovi j progolositi svoye vidrodzhennya Otzhe vidrodzhennya UGKC i UAPC rozpochalosya i prohodilo paralelno Na zhal yih spivpracya ne sklalasya Shkoda sho UAPC odrazu zh zajnyala taku gostru poziciyu shodo UGKC pisav todishnij golova Lvivskoyi oblradi V yacheslav Chornovil j dvichi shkoda sho voni obidvi obrali konfrontaciyu zamist rozumnoyi religijnoyi diskusiyi Na chas vihodu UGKC iz pidpillya i v pershij period vidnovlennya vona mala v Ukrayini lishe tri yeparhiyi Lvivsku Ivano Frankivsku ta Mukachivsku yaka cherez Apostolskogo nunciya v Ukrayini pidporyadkovuvalas Vatikanu Voni skladali Lvivsku mitropoliyu yakoyu keruvav arhiyepiskop Volodimir Sternyuk glava UGKC verhovnij arhiyepiskop i kardinal Miroslav Ivan Lyubachivskij znahodivsya u Rimi 3 10 lyutogo 1991 u Vatikani zibravsya ostannij poza Ukrayinoyu sinod usiyeyi iyerarhiyi cerkvi za uchastyu yepiskopiv iz Zahidnoyi Ukrayini Vin obgovoriv situaciyu v Ukrayini j uhvaliv rishennya pro pereyizd glavi UGKC do Lvova Vzhe 30 bereznya mitropolit M Lyubachivskij pribuv do istorichnogo centru UGKC v Ukrayini j togo zh dnya proviv arhiyerejsku sluzhbu Bozhu v sobori sv Yura a nastupnogo dnya buv prisutnij na velichnij akademiyi de jogo vitali kerivniki oblasti i tisyachi greko katolikiv Z ciyeyi nagodi Papa Ivan Pavlo II nadislav kardinalovi M Lyubachivskomu poslannya v yakomu zaznachav Shaslivi obstavini sho prinesli voskresinnya katolickoyi cerkvi vizantijsko ukrayinskogo obryadu i pravnu vidbudovu yiyi iyerarhiyi dozvolyayut teper Vashij eminenciyi svyatkuvati Pashu v ukrayinskomu katedralnomu hrami u Lvovi Ye ce povorot sho zamikaye epohu poznachenu gerojskim svidchennyam viri i tverdoyi virnosti do Petrovoyi stolici tisyach i tisyach viruyuchih yaki razom zi svoyimi pastiryami prijnyali hrest sho priviv do voskresinnya cerkvi v Ukrayini Priyizd do Ukrayini glavi UGKC j utverdzhennya jogo na svyatoyurskomu prestoli poznachiv ostatochnu legalizaciyu cerkvi kinec katakombnogo isnuvannya i pochatok novoyi epohi v yiyi istoriyi Dovgolitnya borotba ukrayinskogo narodu za vidrodzhennya nacionalnoyi cerkvi zavershilasya peremogoyu Istoriya maye svoyi nevlovimi zakoni yakih ne mozhna zupiniti ni bisivskoyu komunistichnoyu ideologiyeyu ni militarnimi silami govoriv u vitalnomu slovi V yacheslav Chornovil Stalosya te sho musilo statisya do svogo domu povernuvsya verhovnij arhiyepiskop Ukrayinskoyi greko katolickoyi cerkvi blazhennijshij Miroslav Ivan kardinal Lyubachivskij Ce stalo mozhlivim vnaslidok borotbi nashogo narodu za volyu vzagali i zokrema Galichini yaka vede pered u nacionalnomu vidrodzhenni Ukrayini Tilki hvili zrostayuchih zmagan za demokratiyu i samostijnist Ukrayinskoyi derzhavi stali mozhlivimi vihid z pidpillya Ukrayinskoyi greko katolickoyi cerkvi i ti zdobutki yaki mi mayemo na sogodni Mi nadiyemosya sho z Vashim pributtyam na ridnu zemlyu Ukrayinska greko katolicka cerkva pidnimetsya na she vishij stupin i zrobit she bilshe dlya torzhestva viri torzhestva ideyi Ukrayinskoyi samostijnoyi derzhavi Povernennya glavi cerkvi v Ukrayinu u znachnij miri spriyalo vidrodzhennyu UGKC krim togo yak slushno zauvazhiv todishnij zastupnik golovi oblradi disident Ivan Gel spriyatime pogliblennyu nashih kontaktiv z Vatikanom stane vazhlivim krokom u nalagodzhenni zv yazkiv i spivpraci z nacionalnimi cerkvami vsih krayin 23 kvitnya togo zh 1991 roku Verhovna Rada URSR prijnyala Zakon Pro svobodu sovisti ta religijni organizaciyi sho reglamentuvav odnu z najvazhlivishih problem etnonacionalnogo rozvitku suspilstva Nareshti skasuvali vsi zaboroni shodo religiyi ta cerkovnih organizacij i gromadyanam respubliki zakonodavcho nadavalisya prava na svobodu sovisti i virospovidannya interesi viryan i religijnih organizacij poyednuvalisya z interesami derzhavi Otzhe religiya nabuvala novogo suspilnogo statusu napovnyuvalasya etnonacionalnim zmistom Rozpochalosya dokorinne pereosmislennya roli j miscya religiyi v suspilstvi i derzhavi povernennya v pobut narodu obryadiv zvichayiv ta istorichnih tradicij nacionalnoyi duhovnosti Nizkoyu zakonodavchih aktiv v Ukrayini viznalisya taki religijni svyata yak Rizdvo Hristove Velikden Trijcya Takim chinom greko katolicka cerkva narivni z inshimi konfesiyami Ukrayini distala oficijne viznannya Rozpochavsya novij etap yiyi istoriyi proces stanovlennya i rozbudovi PrimitkiKobuta Stepan Politichni aspekti legalizaciyi Ukrayinskoyi Greko Katolickoyi Cerkvi 1987 1991 Lyudina i politika 1999 No 3 S 23 Div Polska Ukraina 1000 lat sasiadstwa T 4 Przemysl 1998 T 5 Przemysl 2000 Istoriya religiyi v Ukrayini u 10 ti tomah T 4 Katolicizm Za red P Yarockogo Kiyiv 2001 S 451 472 Tam samo S 24 Centralnij derzhavnij arhiv gromadskih organizacij Ukrayini CDAGOU F 1 op 25 spr 3143 ark 41 spr 3330 ark 9 20 ark 27 Isichenko Igor arhiyepiskop Istoriya Hristovoyi cerkvi v Ukrayini Harkiv 1999 S 205 Dokumenti patriarshogo Soboru Ukrayinskoyi Greko Katolickoyi Cerkvi Persha sesiya Zhovten 1996 rik Lviv Svichado 1998 S 26 Istoriya religiyi v Ukrayini Kiyiv Znannya 1999 S 614 Literaturna Ukrayina 1989 19 zhovtnya Vistnik Ruhu 1990 No 5 S 20 Literaturna Ukrayina 1990 1 listopada Golovashenko Sergij Istoriya hristiyanstva Kiyiv Libid 1999 S 284 Yurash A Ukrayinske pravoslav ya za i pislya patriarha Dimitriya Postup 2000 6 travnya Tam samo Chornovil V Ideya yednosti dlya mene absolyutna Vidrodzhennya 1990 No 10 S 10 Stockij Yaroslav Istorichni aspekti vidnovlennya reorganizaciyi ta strukturuvannya pravoslavnih i katolickih cerkov v Ukrayini u 1988 1999 rokah Kiyivska Cerkva Kiyiv Lviv 1999 No 2 3 S 54 Za vilnu Ukrayinu 1991 Cherven Specvipusk Tam samo 2 kvitnya Zakon Ukrayini Pro svobodu sovisti ta religijni organizaciyi Vidomosti Radi URSR 1991 No 25 S 656 666 Vasil Marchuk Greko katolicka cerkva v suspilnomu rozvitku Ukrayini vidnovlennya i oficijne viznannya na perelomi 80 90 h rr XX st Shid zhurnal 2002 Cyu stattyu treba vikifikuvati dlya vidpovidnosti standartam yakosti Vikipediyi Bud laska dopomozhit dodavannyam dorechnih vnutrishnih posilan abo vdoskonalennyam rozmitki statti Zhovten 2012