Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Жо́зеф-Франсуа́ Лафіто́ (фр. Joseph-François Lafitau; 31 травня 1681, Бордо — 3 липня 1746, там само) — французький єзуїт, засновник порівняльної антропології.
| Джозеф-Франсуа Лафіто | ||||
|---|---|---|---|---|
| фр. Joseph François Lafitau | ||||
 | ||||
| Народився | 31 травня 1681[1][2][…] Бордо | |||
| Помер | 3 липня 1746[1][2][3] (65 років) Бордо | |||
| Країна |  Франція | |||
| Діяльність | антрополог, ботанік, місіонер, католицький священник | |||
| Alma mater | d | |||
| Мова творів | французька | |||
| Конфесія | католицька церква | |||
| Брати, сестри | d | |||
| Автограф |  | |||
| | ||||
 Джозеф-Франсуа Лафіто у Вікісховищі | ||||
Лафіто належить заслуга відкриття женьшеню для Європи (1718).
Життєпис
Народився 31 травня 1681 року в Бордо в родині католиків. Батько був заможним торговцем і банкіром. Мав молодшого брата П'єра-Франсуа, з яким пішов до ордена єзуїтів. Жозеф-Франсуа здобув широку освіту, ознайомившись із працями з філософії, природничої історії, географії, літератури. Вивчав риторику і філософію в По, Ліможі, Сенті. В 1710 випустився з коледжу Людовіка Великого в Парижі. Наступного року Жозеф-Франсуа приєднався до місіонерської місії єзуїтів у Канаді.
Як місіонер він прожив п'ять років серед племен ірокезів і гуронів на території сучасної Канади. В результаті спостереження за всіма сторонами їх життя прийшов до переконання, що їх культурний рівень зовсім не був таким низьким, як вважали в Європі. В своїх дослідженнях Лафіто значною мірою спирався на спостереження місіонера Граньє, що прожив з індіанцями понад 60 років. Дослідникові кинулося в очі схожість багатьох його спостережень з тим, що, починаючи з Геродота, розповідалося про варварів Фракії і Малої Азії, як і взагалі про древні звичаї і з тим, що було написано в Біблії. Ґрунтуючись на безпосередньому спостереженні над первісними народами Америки, він здійснив спробу порівняти їхні релігійні уявлення, звичаї та інститути з даними античних авторів про вірування народів Греції та Малої Азії найдавнішого періоду. Результатом стала велика робота «Звичаї диких племен Америки в порівнянні зі звичаями первісної епохи» («Moeurs Sauvages Amériquains comparées aux moeurs des premiers temps», 1724).
Повернувся до Франції у 1717 році, а в 1722 видав «Звичаї диких племен Америки в порівнянні зі звичаями первісної епохи». Решту життя провів церковнослужителем. Помер 3 липня 1746 в Бордо.
Основні ідеї
Жозеф-Франсуа Лафіто вважав, що індіанці Америки перебувають на тому рівні розвитку, який раніше пройшли цивілізовані народи. Він порівнював культуру ірокезів і гуронів з культурою первісних греків, римлян і варварів Європи. Лафіто спростував панівні твердження про відсутність у індіанців соціальної та релігійної організації. Дослідник навпаки вбачав у їхніх віруваннях паралелі з християнськими уявленнями, з чого зробив висновок про історичний зв'язок народів Старого й Нового світу. Йому належить одна з найраніших наукових гіпотез про прихід людей до Америки з Азії. Лафіто став одним з перших, хто відкрив широке поширення матріархату в архаїчних суспільствах, назване ним гінекократією (фр. ginécocratie), у всіх відомих частинах світу, аж до Африки.
Разом із тим дослідник прийшов до хибних висновків, що індіанці Америки походять від античних народів. Спостерігаючи роздільне життя чоловіків і жінок, прийняте в деяких індіанців, він вважав це доказом реальності амазонок. Також він всерйоз розглядав існування легендарних племен, таких як людей без голови, або з лицями на грудях.
Примітки
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- SNAC — 2010.
- Енциклопедія Брокгауз
- Э, Тэйлор (14 березня 2013). (рос.). Directmedia. ISBN . Архів оригіналу за 15 березня 2018. Процитовано 14 березня 2018.
Джерела
- Фрідріх Мейнеке. Виникнення історизму. М., 2004, с. 56-58.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Vens Zho zef Fransua Lafito fr Joseph Francois Lafitau 31 travnya 1681 Bordo 3 lipnya 1746 tam samo francuzkij yezuyit zasnovnik porivnyalnoyi antropologiyi Dzhozef Fransua Lafitofr Joseph Francois LafitauNarodivsya31 travnya 1681 1681 05 31 1 2 BordoPomer3 lipnya 1746 1746 07 03 1 2 3 65 rokiv BordoKrayina FranciyaDiyalnistantropolog botanik misioner katolickij svyashennikAlma materdMova tvorivfrancuzkaKonfesiyakatolicka cerkvaBrati sestridAvtograf Dzhozef Fransua Lafito u Vikishovishi Lafito nalezhit zasluga vidkrittya zhenshenyu dlya Yevropi 1718 ZhittyepisNarodivsya 31 travnya 1681 roku v Bordo v rodini katolikiv Batko buv zamozhnim torgovcem i bankirom Mav molodshogo brata P yera Fransua z yakim pishov do ordena yezuyitiv Zhozef Fransua zdobuv shiroku osvitu oznajomivshis iz pracyami z filosofiyi prirodnichoyi istoriyi geografiyi literaturi Vivchav ritoriku i filosofiyu v Po Limozhi Senti V 1710 vipustivsya z koledzhu Lyudovika Velikogo v Parizhi Nastupnogo roku Zhozef Fransua priyednavsya do misionerskoyi misiyi yezuyitiv u Kanadi Yak misioner vin prozhiv p yat rokiv sered plemen irokeziv i guroniv na teritoriyi suchasnoyi Kanadi V rezultati sposterezhennya za vsima storonami yih zhittya prijshov do perekonannya sho yih kulturnij riven zovsim ne buv takim nizkim yak vvazhali v Yevropi V svoyih doslidzhennyah Lafito znachnoyu miroyu spiravsya na sposterezhennya misionera Granye sho prozhiv z indiancyami ponad 60 rokiv Doslidnikovi kinulosya v ochi shozhist bagatoh jogo sposterezhen z tim sho pochinayuchi z Gerodota rozpovidalosya pro varvariv Frakiyi i Maloyi Aziyi yak i vzagali pro drevni zvichayi i z tim sho bulo napisano v Bibliyi Gruntuyuchis na bezposerednomu sposterezhenni nad pervisnimi narodami Ameriki vin zdijsniv sprobu porivnyati yihni religijni uyavlennya zvichayi ta instituti z danimi antichnih avtoriv pro viruvannya narodiv Greciyi ta Maloyi Aziyi najdavnishogo periodu Rezultatom stala velika robota Zvichayi dikih plemen Ameriki v porivnyanni zi zvichayami pervisnoyi epohi Moeurs Sauvages Ameriquains comparees aux moeurs des premiers temps 1724 Povernuvsya do Franciyi u 1717 roci a v 1722 vidav Zvichayi dikih plemen Ameriki v porivnyanni zi zvichayami pervisnoyi epohi Reshtu zhittya proviv cerkovnosluzhitelem Pomer 3 lipnya 1746 v Bordo Osnovni ideyiZhozef Fransua Lafito vvazhav sho indianci Ameriki perebuvayut na tomu rivni rozvitku yakij ranishe projshli civilizovani narodi Vin porivnyuvav kulturu irokeziv i guroniv z kulturoyu pervisnih grekiv rimlyan i varvariv Yevropi Lafito sprostuvav panivni tverdzhennya pro vidsutnist u indianciv socialnoyi ta religijnoyi organizaciyi Doslidnik navpaki vbachav u yihnih viruvannyah paraleli z hristiyanskimi uyavlennyami z chogo zrobiv visnovok pro istorichnij zv yazok narodiv Starogo j Novogo svitu Jomu nalezhit odna z najranishih naukovih gipotez pro prihid lyudej do Ameriki z Aziyi Lafito stav odnim z pershih hto vidkriv shiroke poshirennya matriarhatu v arhayichnih suspilstvah nazvane nim ginekokratiyeyu fr ginecocratie u vsih vidomih chastinah svitu azh do Afriki Razom iz tim doslidnik prijshov do hibnih visnovkiv sho indianci Ameriki pohodyat vid antichnih narodiv Sposterigayuchi rozdilne zhittya cholovikiv i zhinok prijnyate v deyakih indianciv vin vvazhav ce dokazom realnosti amazonok Takozh vin vserjoz rozglyadav isnuvannya legendarnih plemen takih yak lyudej bez golovi abo z licyami na grudyah PrimitkiBibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 SNAC 2010 d Track Q29861311 Enciklopediya Brokgauz d Track Q237227 E Tejlor 14 bereznya 2013 ros Directmedia ISBN 9785446071715 Arhiv originalu za 15 bereznya 2018 Procitovano 14 bereznya 2018 DzherelaFridrih Mejneke Viniknennya istorizmu M 2004 s 56 58