Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Шотландська дика кішка Felis silvestris silvestris або Felis silvestris grampia європейська популяція диких котів у Шотл

Шотландська дика кішка

Шотландська дика кішка

Шотландська дика кішка (Felis silvestris silvestris або Felis silvestris grampia) — європейська популяція диких котів у Шотландії. За оцінками, ця популяція налічує від 1000 до 4000 особин, з яких, як вважають, близько 400 котів відповідають морфологічним та генетичним критеріям дикої кішки. Раніше, популяція шотландських диких котів була широко розповсюджена по Британії, але різко скоротилася з початку 20 століття через втрату ареалу проживання та через винищення. Зараз популяція обмежена лише північною та східною Шотландією. У Великій Британії дикі кішки занесені до списку зникаючих видів, і в першу чергу їм загрожує змішування з домашніми котами. Дослідження, проведені в Шотландському нагір'ї між 2010 і 2013 роками за допомогою прихованих фотокамер, показало, що дикі коти живуть переважно у змішаних лісах, тоді як коти, що мають спільні риси із домашніми, помічались переважно на пасовищах.

image
Шотландський дикий кіт демонструє свої ікла
image
Шотландська дика кішка в Британському центрі дикої природи

Таксономія

Наукова назва Felis grampia була запропонована американським біологом Геррітом Смітом Міллером в 1907 році. Він вперше описав шкіру та череп особини дикого кота з Шотландії. Він стверджував, що ця особина-самець з Інверморістона, була розміром із європейську дику кішку Felis silvestris, але відрізнялась темнішим хутром з більш вираженими чорними плямами та чорними підошвами лап. В 1912 році Міллер, після того як оглянув 22 шкури шотландських кішок у колекції Музею природознавства в Лондоні, дійшов висновку що шотландська дика кішка є підвидом європейської дикої кішки, і назвав цей підвид Felis silvestris grampia. Коли британський зоолог Реджанальд Іннес Покок в кінці 1940-их років переглянув таксономію роду Felis, він вже мав у своєму розпорядженні понад 40 екземплярів шотландських диких котів у колекції музею. Він визнав Felis silvestris grampia окремим таксоном.

Результати морфологічних та генетичних досліджень вказують на те, що шотландська дика кішка походить від європейської дикої кішки. Популяція на острові Британія стала ізольованою приблизно від 7000 до 9000 років тому через підвищення рівня моря після останнього льодовикового максимуму. З 2017 року Робоча група з питань класифікації котів Групи спеціалістів з котів визнає Felis silvestris silvestris (F. s. grampia) дійсною науковою назвою для всіх європейських популяцій диких котів, стверджуючи, що шотландська дика кішка є досить виразною, щоб надати їй статус окремого підвиду.

Характеристика

Шотландська дика кішка відрізняється від домашньої кішки важчим, міцнішим черепом і довшими кістками кінцівок. Вона також більша за розміром тіла, але з коротшим шлунково-кишковим трактом. Її шерсть має виразні однотонні смуги з малюнком таббі. У неї щільний хвіст із кільчастим малюнком, а кінчик чорний і без смужок. У неї немає жодних білих слідів, як у домашньої кішки, ані смуг на щоках і задніх лапах, а також плямистої нижньої сторони або кольорової задньої частини вух.

Довжина тіла без хвоста у самців коливається в межах 578-636 мм, сам хвіст має довжину 305-355 мм, а у самок довжина тіла складає 504-572 мм з 280-341 мм хвостами. Кондилобазальна довжина черепів самок коливається в межах 82-88 мм, а самців в межах 88-99 мм. Самці важать 3.77-7.26 кг, тоді як самки є легшими і їх вага складає 2.35-4.68 кг.

Поширення та ареал

Шотландська дика кішка присутня у Британії ще з часів раннього голоцену, коли Британські острови були з'єднані з континентальною Європою через Доггерленд. Колись шотландські дикі кішки були поширеними по всій Британії. У Південній Англії вони, ймовірно, був винищені протягом 16 століття. До середини 19 століття її ареал зменшився до західно-центральної частини Уельсу та Нортумберленду, а до 1880 року — до західної та північної Шотландії. В 1915 році вони вже зустрічались лише на північному заході Шотландії. Внаслідок зменшення кількості мисливських угідь після Першої світової війни та програми відновлення лісів, популяція диких котів знову зросла до свого нинішнього рівня. Урбанізація та індустріалізація перешкоджали подальшому розширенню цього виду на південні частини Шотландії.

На даний час ареал проживання шотландської дикої кішки включає Кернгормс, Блек-Айл, Абердіншир, Ангус Гленс та Арднамурчан.

Шотландські дикі коти живуть у лісистих місцевостях, чагарниках та на узліссі, але уникають вересових заболочених місцевостей та місцевостей, де росте Улекс. Вони віддають перевагу ділянкам віддаленим від сільськогосподарських земель і уникають снігу глибшого за 10 см.

Поведінка та екологія

У період з березня 1995 року до квітня 1997 року на 31 шотландську дику кішку в Ангус Гленс були одягнені радіоошийники. Ці дикі кішки відстежувались протягом принаймні п'яти місяців. У всі пори року вони були переважно активними вночі, при цьому активність зменшувалась при низькому місячному світлі та у вітряну погоду. Ареали самців диких котів перетинаються з ареалами однієї або кількох самок, тоді як ареали самиць рідко перетинаються між собою. Дорослі коти мають більші території, ніж коти малого віку. Вони позначають свою територію запахами від своїх випорожнень і захищають цю територію. Розміри ареалу диких котів в Національному парку Кернгормс та його околицях оцінювались у 2.44-3.8 км2.

Шотландські дикі кішки в основному полюють на європейського кролика (Oryctolagus cuniculus та полівку північну (Microtus agrestis). Тіла диких кішок знайдених в Лісі Драмтохті та ще на двох ділянках Шотландського нагір'я, містили залишки кролика, європейської миші (Apodemus sylvaticus), польової миші та нориці рудої (Myodes glareolus), а також птахів. Будь-які недоїдені залишки впольованих тварин шотландські дикі кішки ховають, щоб зберегти на потім.

Розмноження

Самці шотландських диких котів досягають статевої зрілості приблизно у віці 10 місяців, а самки у віці менше 12 місяців. На початку березня у самиць відбувається один еструс, і на початку травня народжується потомство, після вагітності тривалістю у 63–68 днів. Приблизно через місяць відбувся черговий еструс, а друге потомство народжується в серпні. Кошенята відкривають очі у віці 10–13 днів. Їхні очі спочатку блакитні і змінюються на зелені приблизно у віці семи тижнів.

У дикій природі спаровування відбувається в період між січнем і березнем. В одному поколінні потомства можу бути від одного до восьми кошенят, але в середньому 4.3 кошенят. Самки рідко народжують взимку. Кошенята починають вчитися полюванню у віці 10–12 тижнів. Вони залишають своїх матерів приблизно у шестимісячному віці.

Шотландські дикі коти, що перебувають у неволі, живуть приблизно по 15 років, але тривалість життя в дикій природі значно коротша через дорожньо-транспортні пригоди та хвороби, що передаються від здичавілих домашніх котів.

Загрози

Постійні загрози для популяції шотландських диких котів включають втрату ареалу проживання та полювання. Гібридизація з домашніми котами є загрозою для популяції. Скоріш за все, всі шотландські дикі коти сьогодні мають принаймні декількох домашніх котів у предках. Домашні коти також передають шотландським диким кішкам такі хвороби, як котячий кальцивірус, котячий коронавірус, котячий герпес, котячий імунодефіцитний вірус та котячий лейкоз.

Шотландських диких котів часто вбивали щоб захистити популяцію птахів у мисливських угіддях.

Збереження

Закон Великої Британії про дику природу та сільську місцевість 1981 року надав шотландській дикій кішці статус захищеного виду. Починаючи з 2007 року цей вид включений до Плану дій щодо біорізноманіття як пріоритетний вид.

План дій з охорони шотландських диких кішок був розроблений Шотландською групою з охорони диких кішок(SWCAG). Цей план між 2013 та 2019 роками встановлював національні пріоритети діяльності та визначав обов'язки агентств і пріоритети фінансування. Його реалізація координувалась фондом "NatureScot". У дикій природі, зусилля щодо збереження диких котів включають стерилізацію здичавілих домашніх котів та евтаназію хворих котів, щоб запобігти гібридизації та поширенню хвороб.

До 2014 року члени проєкту дослідили дев'ять місцевостей, які були потенційними місцями для заснування заповідника, і після цього зупинились на шести, які, як вважалося, мають найбільший потенціал: Морверн, Стратпеффер, Стратбогі, Стратхавон, Дулнен та Ангус Гленс. Віддалений і переважно неосвоєний півострів Арднамурхан був оголошений заповідником шотландських диких котів. Це був проєкт Фонду Аспіналла та вченого Пола О'Донох'ю.

У 2018 році офіційні зусилля перейшли під егіду "Scottish Wildcat Action", коаліції, що включає урядові та наукові установи, з оновленим переліком п’яти пріоритетних територій: Стратбогі, Ангус Гленс, Північний Стратспей, Морверн і Стратпеффер. В 2019 році у звіті "Scottish Wildcat Action" було вказано, що популяція диких котів у Шотландії перестала бути життєздатною, і вид потрапив на межу зникнення.

В неволі

image
Шотландська дика кішка в Британському центрі дикої природи

Програма розведення шотландських диких кішок у неволі була розроблена в рамках Плану дій зі збереження шотландських диких котів. Відловлювали шотландських диких кішок, які задовольняли генетичним та морфологічним критеріям, зокрема їхня гібридизація була меншою за 5%. Серед установ, що беруть участь в цій програмі є заповідник Алладейл, зоопарк Честера, Британський центр дикої природи, Парк диких тварин у Порт-Лімпн, природний парк Хайленд та Польовий центр Айгас.

Ця програма розведення в неволі викликала критику з боку зоозахисних організацій, таких як Товариство захисту тварин у неволі, яке заявило, що програма розведення "мало стосується охорони природи та дуже стосується заповнення кліток у зоопарках".

Станом на грудень 2016 року близько 80 шотландських диких котів жили у неволі.

В культурі

Шотландська дика кішка традиційно є символом шотландської дикої природи. Шотландська дика кішка є ймовірним натхненником міфологічної шотландської істоти, кота Сіта. Дика кішка із 13 століття є символом клану Хаттан. Шотландська дика кішка зображена на значках цього клану, а їх девізом є "Не торкайтеся кота без рукавички". Девіз посилається на лютість шотландських диких котів. Клан Хаттан бере участь у заходах з охорони шотландських диких котів з 2010 року.

В 2010 році в рамках Міжнародного року біорізноманіття британська королівська пошта випустила серію з 10 марок, присвячених ссавцям з групи ризику, на одній з них була зображена шотландська дика кішка.

Примітки

  1. Kitchener, A.C.; Breitenmoser-Würsten, C.; Eizirik, E.; Gentry, A.; Werdelin, L.; Wilting, A.; Yamaguchi, N.; Abramov, A. V.; Christiansen, P. (2017). A revised taxonomy of the Felidae: The final report of the Cat Classification Task Force of the IUCN Cat Specialist Group (PDF). Cat News. Special Issue 11: 16—20.
  2. Easterbee, N.; Hepburn, L. V.; Jefferies, D. J. (1991). Survey of the status and distribution of the wildcat in Scotland, 1983–1987. Edinburg: Nature Conservancy Council for Scotland.
  3. Kitchener, A. C.; Yamaguchi, N.; Ward, J. M.; Macdonald, D. W. (2005). A diagnosis for the Scottish wildcat (Felis silvestris): a tool for conservation action for a critically endangered felid (PDF). Animal Conservation. 8 (3): 223—237. doi:10.1017/S1367943005002301.
  4. Kilshaw, K.; Montgomery, R. A.; Campbell, R. D.; Hetherington, D. A.; Johnson, P. J.; Kitchener, A. C.; Macdonald, D. W.; Millspaugh, J. J. (2016). Mapping the spatial configuration of hybridization risk for an endangered population of the European wildcat (Felis silvestris silvestris) in Scotland. Mammal Research. 61 (1): 1—11. doi:10.1007/s13364-015-0253-x.
  5. Miller, G. S. (1907). Some new European Insectivora and Carnivora. Annals and Magazine of Natural History. Seventh Series. 20 (119): 389—401. doi:10.1080/00222930709487354.
  6. Miller, G. S. (1912). Felis silvestris grampia Miller. Catalogue of the Mammals of Western Europe in the collection of the British Museum. London: British Museum (Natural History). с. 464—465.
  7. Pocock, R. I. (1951). Felis silvestris grampia, Miller. Catalogue of the Genus Felis. London: Trustees of the British Museum. с. 36—41.
  8. Macdonald, D. W.; Yamaguchi, N.; Kitchener, A. C.; Daniels, M.; Kilshaw, K.; Driscoll, C. (2010). Reversing cryptic extinction: the history, present and future of the Scottish Wildcat. У Macdonald, D. W.; Loveridge, A. J. (ред.). The Biology and Conservation of Wild Felids. Oxford: Oxford University Press. с. 471–492. ISBN .
  9. Daniels, M. J.; Balharry, D.; Hirst, D.; Kitchener, A. C.; Aspinall, R. J. (1998). Morphological and pelage characteristics of wild living cats in Scotland: implications for defining the 'wildcat'. Journal of Zoology. 244 (2): 231—247. doi:10.1111/j.1469-7998.1998.tb00028.x.
  10. Kilshaw, K. (2011). (PDF). Perth, Scotland: Scottish Natural Heritage. Архів оригіналу (PDF) за 30 June 2017. Процитовано 9 травня 2017.
  11. Yalden, D. W. (1999). The History of British Mammals. London: T & A D Poyser. ISBN .
  12. Langley, P. J. W.; Yalden, D. W. (1977). The decline of the rarer carnivores in Great Britain during the nineteenth century. Mammal Review. 7 (3−4): 95—116. doi:10.1111/j.1365-2907.1977.tb00363.x.
  13. Balharry, D.; Daniels, M. J. (1998). Wild Living Cats in Scotland. Survey and Monitoring Report No. 23. Edinburgh, UK: Scottish Natural Heritage Publishing.
  14. Davies, A. R.; Gray, D. (2010). The Distribution of Scottish Wildcats (Felis silvestris) in Scotland (2006–2008). Scottish Natural Heritage Commissioned Report No. 360. Inverness, UK: Scottish Natural Heritage Publishing.
  15. Kilshaw, K.; Johnson, P. J.; Kitchener, A. C.; Macdonald, D. W. (2015). Detecting the elusive Scottish wildcat Felis silvestris silvestris using camera trapping (PDF). Oryx. 49 (2): 207—215. doi:10.1017/S0030605313001154.[недоступне посилання]
  16. Daniels, M. J.; Beaumont, M. A.; Johnson, P. J.; Balharry, D.; Macdonald, D. W.; Barratt, E. (2001). Ecology and genetics of wild‐living cats in the north‐east of Scotland and the implications for the conservation of the wildcat. Journal of Applied Ecology. 38 (1): 146—161. doi:10.1046/j.1365-2664.2001.00580.x.
  17. Corbett, L. K. (1979). Feeding ecology and social organization of wildcats (Felis silvestris) and domestic cats (Felis catus) in Scotland. Doctoral dissertation. Aberdeen: University of Aberdeen.
  18. Hobson, K. J. (2012). An investigation into prey selection in the Scottish wildcat (Felis silvestris silvestris). Doctoral dissertation. London: Department of Life Sciences, Silwood Park, Imperial College London.
  19. Matthews, L. H. (1941). Reproduction in the Scottish wild cat, Felis silvestris grampia Miller. Proceedings of the Zoological Society of London. 111 (1−2): 59—77.
  20. Daniels, M. J.; Wright, T. C.; Bland, K. P.; Kitchener, A. C. (2002). Seasonality and reproduction in wild-living cats in Scotland. Acta Theriologica. 47 (1): 73—84. doi:10.1007/bf03193568.
  21. Gartner, M. C.; Weiss, A. (2013). Scottish wildcat (Felis silvestris grampia) personality and subjective well-being: Implications for captive management. Applied Animal Behaviour Science. 147 (3): 261—267. doi:10.1016/j.applanim.2012.11.002.
  22. Beaumont, M.; Barratt, E. M.; Gottelli, D.; Kitchener, A. C.; Daniels, M. J.; Pritchard, J. K.; Bruford, M. W. (2001). Genetic diversity and introgression in the Scottish wildcat. Molecular Ecology. 10 (2): 319—336. doi:10.1046/j.1365-294x.2001.01196.x. PMID 11298948.
  23. Daniels, M. J.; Golder, M. C.; Jarrett, O.; MacDonald, D. W. (1999). Feline viruses in wildcats from Scotland. Journal of Wildlife Diseases. 35 (1): 121—124. doi:10.7589/0090-3558-35.1.121. PMID 10073361.
  24. Campbell, Roo (17 березня 2017). Shooting Scottish wildcats. scottishwildcataction.org. Scottish Wildcat Action. Процитовано 9 травня 2017.
  25. Scottish Wildcat Conservation Action Group (2013). . Edinburgh: Scottish Natural Heritage. Архів оригіналу за 31 липня 2020. Процитовано 25 листопада 2018.
  26. Keane, Kevin (22 лютого 2017). Feral cats neutered to protect rare Scottish wildcats. BBC News. London. Процитовано 9 травня 2017.
  27. Six Scottish wildcat conservation areas identified. BBC News. 2014. Процитовано 26 листопада 2018.
  28. MacLennan, S. (2018). Last chance to save the UK's most endangered carnivore - the Scottish wildcat. Press and Journal (амер.). Процитовано 26 листопада 2018.
  29. Conservation of the wildcat (Felis silvestris) in Scotland: Review of the conservation status and assessment of conservation activities (PDF). Scottish Wildcat Conservation Action Plan Steering Group. February 2019. Процитовано 29 квітня 2019.
  30. Video: Chester Zoo carnivore experts breed Britain's rarest mammal. chesterzoo.org. Chester Zoo. 15 липня 2016. Процитовано 9 травня 2017.
  31. UK Zoos in controversy as plot to cage endangered Scottish wildcats is exposed. captiveanimals.org. Captive Animals' Protection Society. 2016. Процитовано 9 травня 2017.
  32. Barclay, D. (2016). Scottish wildcat conservation breeding for release a lifeline for the species?. scottishwildcataction.org. Scottish Wildcat Action. Процитовано 9 травня 2017.
  33. Stamp celebrates Highland tiger (брит.). 13 квітня 2010. Процитовано 28 листопада 2018.
  34. Mammals (Action for Species 4) (2010) : Collect GB Stamps. www.collectgbstamps.co.uk (англ.). Процитовано 28 листопада 2018.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Shotlandska dika kishka Felis silvestris silvestris abo Felis silvestris grampia yevropejska populyaciya dikih kotiv u Shotlandiyi Za ocinkami cya populyaciya nalichuye vid 1000 do 4000 osobin z yakih yak vvazhayut blizko 400 kotiv vidpovidayut morfologichnim ta genetichnim kriteriyam dikoyi kishki Ranishe populyaciya shotlandskih dikih kotiv bula shiroko rozpovsyudzhena po Britaniyi ale rizko skorotilasya z pochatku 20 stolittya cherez vtratu arealu prozhivannya ta cherez vinishennya Zaraz populyaciya obmezhena lishe pivnichnoyu ta shidnoyu Shotlandiyeyu U Velikij Britaniyi diki kishki zaneseni do spisku znikayuchih vidiv i v pershu chergu yim zagrozhuye zmishuvannya z domashnimi kotami Doslidzhennya provedeni v Shotlandskomu nagir yi mizh 2010 i 2013 rokami za dopomogoyu prihovanih fotokamer pokazalo sho diki koti zhivut perevazhno u zmishanih lisah todi yak koti sho mayut spilni risi iz domashnimi pomichalis perevazhno na pasovishah Shotlandskij dikij kit demonstruye svoyi ikla Shotlandska dika kishka v Britanskomu centri dikoyi prirodiTaksonomiyaNaukova nazva Felis grampia bula zaproponovana amerikanskim biologom Gerritom Smitom Millerom v 1907 roci Vin vpershe opisav shkiru ta cherep osobini dikogo kota z Shotlandiyi Vin stverdzhuvav sho cya osobina samec z Invermoristona bula rozmirom iz yevropejsku diku kishku Felis silvestris ale vidriznyalas temnishim hutrom z bilsh virazhenimi chornimi plyamami ta chornimi pidoshvami lap V 1912 roci Miller pislya togo yak oglyanuv 22 shkuri shotlandskih kishok u kolekciyi Muzeyu prirodoznavstva v Londoni dijshov visnovku sho shotlandska dika kishka ye pidvidom yevropejskoyi dikoyi kishki i nazvav cej pidvid Felis silvestris grampia Koli britanskij zoolog Redzhanald Innes Pokok v kinci 1940 ih rokiv pereglyanuv taksonomiyu rodu Felis vin vzhe mav u svoyemu rozporyadzhenni ponad 40 ekzemplyariv shotlandskih dikih kotiv u kolekciyi muzeyu Vin viznav Felis silvestris grampia okremim taksonom Rezultati morfologichnih ta genetichnih doslidzhen vkazuyut na te sho shotlandska dika kishka pohodit vid yevropejskoyi dikoyi kishki Populyaciya na ostrovi Britaniya stala izolovanoyu priblizno vid 7000 do 9000 rokiv tomu cherez pidvishennya rivnya morya pislya ostannogo lodovikovogo maksimumu Z 2017 roku Robocha grupa z pitan klasifikaciyi kotiv Grupi specialistiv z kotiv viznaye Felis silvestris silvestris F s grampia dijsnoyu naukovoyu nazvoyu dlya vsih yevropejskih populyacij dikih kotiv stverdzhuyuchi sho shotlandska dika kishka ye dosit viraznoyu shob nadati yij status okremogo pidvidu HarakteristikaShotlandska dika kishka vidriznyayetsya vid domashnoyi kishki vazhchim micnishim cherepom i dovshimi kistkami kincivok Vona takozh bilsha za rozmirom tila ale z korotshim shlunkovo kishkovim traktom Yiyi sherst maye virazni odnotonni smugi z malyunkom tabbi U neyi shilnij hvist iz kilchastim malyunkom a kinchik chornij i bez smuzhok U neyi nemaye zhodnih bilih slidiv yak u domashnoyi kishki ani smug na shokah i zadnih lapah a takozh plyamistoyi nizhnoyi storoni abo kolorovoyi zadnoyi chastini vuh Dovzhina tila bez hvosta u samciv kolivayetsya v mezhah 578 636 mm sam hvist maye dovzhinu 305 355 mm a u samok dovzhina tila skladaye 504 572 mm z 280 341 mm hvostami Kondilobazalna dovzhina cherepiv samok kolivayetsya v mezhah 82 88 mm a samciv v mezhah 88 99 mm Samci vazhat 3 77 7 26 kg todi yak samki ye legshimi i yih vaga skladaye 2 35 4 68 kg Poshirennya ta arealShotlandska dika kishka prisutnya u Britaniyi she z chasiv rannogo golocenu koli Britanski ostrovi buli z yednani z kontinentalnoyu Yevropoyu cherez Doggerlend Kolis shotlandski diki kishki buli poshirenimi po vsij Britaniyi U Pivdennij Angliyi voni jmovirno buv vinisheni protyagom 16 stolittya Do seredini 19 stolittya yiyi areal zmenshivsya do zahidno centralnoyi chastini Uelsu ta Nortumberlendu a do 1880 roku do zahidnoyi ta pivnichnoyi Shotlandiyi V 1915 roci voni vzhe zustrichalis lishe na pivnichnomu zahodi Shotlandiyi Vnaslidok zmenshennya kilkosti mislivskih ugid pislya Pershoyi svitovoyi vijni ta programi vidnovlennya lisiv populyaciya dikih kotiv znovu zrosla do svogo ninishnogo rivnya Urbanizaciya ta industrializaciya pereshkodzhali podalshomu rozshirennyu cogo vidu na pivdenni chastini Shotlandiyi Na danij chas areal prozhivannya shotlandskoyi dikoyi kishki vklyuchaye Kerngorms Blek Ajl Aberdinshir Angus Glens ta Ardnamurchan Shotlandski diki koti zhivut u lisistih miscevostyah chagarnikah ta na uzlissi ale unikayut veresovih zabolochenih miscevostej ta miscevostej de roste Uleks Voni viddayut perevagu dilyankam viddalenim vid silskogospodarskih zemel i unikayut snigu glibshogo za 10 sm Povedinka ta ekologiyaU period z bereznya 1995 roku do kvitnya 1997 roku na 31 shotlandsku diku kishku v Angus Glens buli odyagneni radiooshijniki Ci diki kishki vidstezhuvalis protyagom prinajmni p yati misyaciv U vsi pori roku voni buli perevazhno aktivnimi vnochi pri comu aktivnist zmenshuvalas pri nizkomu misyachnomu svitli ta u vitryanu pogodu Areali samciv dikih kotiv peretinayutsya z arealami odniyeyi abo kilkoh samok todi yak areali samic ridko peretinayutsya mizh soboyu Dorosli koti mayut bilshi teritoriyi nizh koti malogo viku Voni poznachayut svoyu teritoriyu zapahami vid svoyih viporozhnen i zahishayut cyu teritoriyu Rozmiri arealu dikih kotiv v Nacionalnomu parku Kerngorms ta jogo okolicyah ocinyuvalis u 2 44 3 8 km2 Shotlandski diki kishki v osnovnomu polyuyut na yevropejskogo krolika Oryctolagus cuniculus ta polivku pivnichnu Microtus agrestis Tila dikih kishok znajdenih v Lisi Dramtohti ta she na dvoh dilyankah Shotlandskogo nagir ya mistili zalishki krolika yevropejskoyi mishi Apodemus sylvaticus polovoyi mishi ta norici rudoyi Myodes glareolus a takozh ptahiv Bud yaki nedoyideni zalishki vpolovanih tvarin shotlandski diki kishki hovayut shob zberegti na potim Rozmnozhennya Samci shotlandskih dikih kotiv dosyagayut statevoyi zrilosti priblizno u vici 10 misyaciv a samki u vici menshe 12 misyaciv Na pochatku bereznya u samic vidbuvayetsya odin estrus i na pochatku travnya narodzhuyetsya potomstvo pislya vagitnosti trivalistyu u 63 68 dniv Priblizno cherez misyac vidbuvsya chergovij estrus a druge potomstvo narodzhuyetsya v serpni Koshenyata vidkrivayut ochi u vici 10 13 dniv Yihni ochi spochatku blakitni i zminyuyutsya na zeleni priblizno u vici semi tizhniv U dikij prirodi sparovuvannya vidbuvayetsya v period mizh sichnem i bereznem V odnomu pokolinni potomstva mozhu buti vid odnogo do vosmi koshenyat ale v serednomu 4 3 koshenyat Samki ridko narodzhuyut vzimku Koshenyata pochinayut vchitisya polyuvannyu u vici 10 12 tizhniv Voni zalishayut svoyih materiv priblizno u shestimisyachnomu vici Shotlandski diki koti sho perebuvayut u nevoli zhivut priblizno po 15 rokiv ale trivalist zhittya v dikij prirodi znachno korotsha cherez dorozhno transportni prigodi ta hvorobi sho peredayutsya vid zdichavilih domashnih kotiv ZagroziPostijni zagrozi dlya populyaciyi shotlandskih dikih kotiv vklyuchayut vtratu arealu prozhivannya ta polyuvannya Gibridizaciya z domashnimi kotami ye zagrozoyu dlya populyaciyi Skorish za vse vsi shotlandski diki koti sogodni mayut prinajmni dekilkoh domashnih kotiv u predkah Domashni koti takozh peredayut shotlandskim dikim kishkam taki hvorobi yak kotyachij kalcivirus kotyachij koronavirus kotyachij gerpes kotyachij imunodeficitnij virus ta kotyachij lejkoz Shotlandskih dikih kotiv chasto vbivali shob zahistiti populyaciyu ptahiv u mislivskih ugiddyah ZberezhennyaZakon Velikoyi Britaniyi pro diku prirodu ta silsku miscevist 1981 roku nadav shotlandskij dikij kishci status zahishenogo vidu Pochinayuchi z 2007 roku cej vid vklyuchenij do Planu dij shodo bioriznomanittya yak prioritetnij vid Plan dij z ohoroni shotlandskih dikih kishok buv rozroblenij Shotlandskoyu grupoyu z ohoroni dikih kishok SWCAG Cej plan mizh 2013 ta 2019 rokami vstanovlyuvav nacionalni prioriteti diyalnosti ta viznachav obov yazki agentstv i prioriteti finansuvannya Jogo realizaciya koordinuvalas fondom NatureScot U dikij prirodi zusillya shodo zberezhennya dikih kotiv vklyuchayut sterilizaciyu zdichavilih domashnih kotiv ta evtanaziyu hvorih kotiv shob zapobigti gibridizaciyi ta poshirennyu hvorob Do 2014 roku chleni proyektu doslidili dev yat miscevostej yaki buli potencijnimi miscyami dlya zasnuvannya zapovidnika i pislya cogo zupinilis na shesti yaki yak vvazhalosya mayut najbilshij potencial Morvern Stratpeffer Stratbogi Strathavon Dulnen ta Angus Glens Viddalenij i perevazhno neosvoyenij pivostriv Ardnamurhan buv ogoloshenij zapovidnikom shotlandskih dikih kotiv Ce buv proyekt Fondu Aspinalla ta vchenogo Pola O Donoh yu U 2018 roci oficijni zusillya perejshli pid egidu Scottish Wildcat Action koaliciyi sho vklyuchaye uryadovi ta naukovi ustanovi z onovlenim perelikom p yati prioritetnih teritorij Stratbogi Angus Glens Pivnichnij Stratspej Morvern i Stratpeffer V 2019 roci u zviti Scottish Wildcat Action bulo vkazano sho populyaciya dikih kotiv u Shotlandiyi perestala buti zhittyezdatnoyu i vid potrapiv na mezhu zniknennya V nevoli Shotlandska dika kishka v Britanskomu centri dikoyi prirodi Programa rozvedennya shotlandskih dikih kishok u nevoli bula rozroblena v ramkah Planu dij zi zberezhennya shotlandskih dikih kotiv Vidlovlyuvali shotlandskih dikih kishok yaki zadovolnyali genetichnim ta morfologichnim kriteriyam zokrema yihnya gibridizaciya bula menshoyu za 5 Sered ustanov sho berut uchast v cij programi ye zapovidnik Alladejl zoopark Chestera Britanskij centr dikoyi prirodi Park dikih tvarin u Port Limpn prirodnij park Hajlend ta Polovij centr Ajgas Cya programa rozvedennya v nevoli viklikala kritiku z boku zoozahisnih organizacij takih yak Tovaristvo zahistu tvarin u nevoli yake zayavilo sho programa rozvedennya malo stosuyetsya ohoroni prirodi ta duzhe stosuyetsya zapovnennya klitok u zooparkah Stanom na gruden 2016 roku blizko 80 shotlandskih dikih kotiv zhili u nevoli V kulturiShotlandska dika kishka tradicijno ye simvolom shotlandskoyi dikoyi prirodi Shotlandska dika kishka ye jmovirnim nathnennikom mifologichnoyi shotlandskoyi istoti kota Sita Dika kishka iz 13 stolittya ye simvolom klanu Hattan Shotlandska dika kishka zobrazhena na znachkah cogo klanu a yih devizom ye Ne torkajtesya kota bez rukavichki Deviz posilayetsya na lyutist shotlandskih dikih kotiv Klan Hattan bere uchast u zahodah z ohoroni shotlandskih dikih kotiv z 2010 roku V 2010 roci v ramkah Mizhnarodnogo roku bioriznomanittya britanska korolivska poshta vipustila seriyu z 10 marok prisvyachenih ssavcyam z grupi riziku na odnij z nih bula zobrazhena shotlandska dika kishka PrimitkiKitchener A C Breitenmoser Wursten C Eizirik E Gentry A Werdelin L Wilting A Yamaguchi N Abramov A V Christiansen P 2017 A revised taxonomy of the Felidae The final report of the Cat Classification Task Force of the IUCN Cat Specialist Group PDF Cat News Special Issue 11 16 20 Easterbee N Hepburn L V Jefferies D J 1991 Survey of the status and distribution of the wildcat in Scotland 1983 1987 Edinburg Nature Conservancy Council for Scotland Kitchener A C Yamaguchi N Ward J M Macdonald D W 2005 A diagnosis for the Scottish wildcat Felis silvestris a tool for conservation action for a critically endangered felid PDF Animal Conservation 8 3 223 237 doi 10 1017 S1367943005002301 Kilshaw K Montgomery R A Campbell R D Hetherington D A Johnson P J Kitchener A C Macdonald D W Millspaugh J J 2016 Mapping the spatial configuration of hybridization risk for an endangered population of the European wildcat Felis silvestris silvestris in Scotland Mammal Research 61 1 1 11 doi 10 1007 s13364 015 0253 x Miller G S 1907 Some new European Insectivora and Carnivora Annals and Magazine of Natural History Seventh Series 20 119 389 401 doi 10 1080 00222930709487354 Miller G S 1912 Felis silvestris grampia Miller Catalogue of the Mammals of Western Europe in the collection of the British Museum London British Museum Natural History s 464 465 Pocock R I 1951 Felis silvestris grampia Miller Catalogue of the GenusFelis London Trustees of the British Museum s 36 41 Macdonald D W Yamaguchi N Kitchener A C Daniels M Kilshaw K Driscoll C 2010 Reversing cryptic extinction the history present and future of the Scottish Wildcat U Macdonald D W Loveridge A J red The Biology and Conservation of Wild Felids Oxford Oxford University Press s 471 492 ISBN 9780199234448 Daniels M J Balharry D Hirst D Kitchener A C Aspinall R J 1998 Morphological and pelage characteristics of wild living cats in Scotland implications for defining the wildcat Journal of Zoology 244 2 231 247 doi 10 1111 j 1469 7998 1998 tb00028 x Kilshaw K 2011 PDF Perth Scotland Scottish Natural Heritage Arhiv originalu PDF za 30 June 2017 Procitovano 9 travnya 2017 Yalden D W 1999 The History of British Mammals London T amp A D Poyser ISBN 9780856611100 Langley P J W Yalden D W 1977 The decline of the rarer carnivores in Great Britain during the nineteenth century Mammal Review 7 3 4 95 116 doi 10 1111 j 1365 2907 1977 tb00363 x Balharry D Daniels M J 1998 Wild Living Cats in Scotland Survey and Monitoring Report No 23 Edinburgh UK Scottish Natural Heritage Publishing Davies A R Gray D 2010 The Distribution of Scottish Wildcats Felis silvestris in Scotland 2006 2008 Scottish Natural Heritage Commissioned Report No 360 Inverness UK Scottish Natural Heritage Publishing Kilshaw K Johnson P J Kitchener A C Macdonald D W 2015 Detecting the elusive Scottish wildcat Felis silvestris silvestris using camera trapping PDF Oryx 49 2 207 215 doi 10 1017 S0030605313001154 nedostupne posilannya Daniels M J Beaumont M A Johnson P J Balharry D Macdonald D W Barratt E 2001 Ecology and genetics of wild living cats in the north east of Scotland and the implications for the conservation of the wildcat Journal of Applied Ecology 38 1 146 161 doi 10 1046 j 1365 2664 2001 00580 x Corbett L K 1979 Feeding ecology and social organization of wildcats Felis silvestris and domestic cats Felis catus in Scotland Doctoral dissertation Aberdeen University of Aberdeen Hobson K J 2012 An investigation into prey selection in the Scottish wildcat Felis silvestris silvestris Doctoral dissertation London Department of Life Sciences Silwood Park Imperial College London Matthews L H 1941 Reproduction in the Scottish wild cat Felis silvestris grampia Miller Proceedings of the Zoological Society of London 111 1 2 59 77 Daniels M J Wright T C Bland K P Kitchener A C 2002 Seasonality and reproduction in wild living cats in Scotland Acta Theriologica 47 1 73 84 doi 10 1007 bf03193568 Gartner M C Weiss A 2013 Scottish wildcat Felis silvestris grampia personality and subjective well being Implications for captive management Applied Animal Behaviour Science 147 3 261 267 doi 10 1016 j applanim 2012 11 002 Beaumont M Barratt E M Gottelli D Kitchener A C Daniels M J Pritchard J K Bruford M W 2001 Genetic diversity and introgression in the Scottish wildcat Molecular Ecology 10 2 319 336 doi 10 1046 j 1365 294x 2001 01196 x PMID 11298948 Daniels M J Golder M C Jarrett O MacDonald D W 1999 Feline viruses in wildcats from Scotland Journal of Wildlife Diseases 35 1 121 124 doi 10 7589 0090 3558 35 1 121 PMID 10073361 Campbell Roo 17 bereznya 2017 Shooting Scottish wildcats scottishwildcataction org Scottish Wildcat Action Procitovano 9 travnya 2017 Scottish Wildcat Conservation Action Group 2013 Edinburgh Scottish Natural Heritage Arhiv originalu za 31 lipnya 2020 Procitovano 25 listopada 2018 Keane Kevin 22 lyutogo 2017 Feral cats neutered to protect rare Scottish wildcats BBC News London Procitovano 9 travnya 2017 Six Scottish wildcat conservation areas identified BBC News 2014 Procitovano 26 listopada 2018 MacLennan S 2018 Last chance to save the UK s most endangered carnivore the Scottish wildcat Press and Journal amer Procitovano 26 listopada 2018 Conservation of the wildcat Felis silvestris in Scotland Review of the conservation status and assessment of conservation activities PDF Scottish Wildcat Conservation Action Plan Steering Group February 2019 Procitovano 29 kvitnya 2019 Video Chester Zoo carnivore experts breed Britain s rarest mammal chesterzoo org Chester Zoo 15 lipnya 2016 Procitovano 9 travnya 2017 UK Zoos in controversy as plot to cage endangered Scottish wildcats is exposed captiveanimals org Captive Animals Protection Society 2016 Procitovano 9 travnya 2017 Barclay D 2016 Scottish wildcat conservation breeding for release a lifeline for the species scottishwildcataction org Scottish Wildcat Action Procitovano 9 travnya 2017 Stamp celebrates Highland tiger brit 13 kvitnya 2010 Procitovano 28 listopada 2018 Mammals Action for Species 4 2010 Collect GB Stamps www collectgbstamps co uk angl Procitovano 28 listopada 2018

Дата публікації:
Топ