Монументаліст

Монумента́льне мисте́цтво (від лат. monumentum — пам'ятник) — рід образотворчого мистецтва, розрахованого на масове сприйняття. Його твори існують у синтезі з архітектурою, в архітектурному ансамблі (рідше у природному середовищі), у взаємодії з якою набувають остаточної ідейно-утворюючої завершеності.

До монументального мистецтва відносяться скульптурні пам'ятники та пам'ятники історичним подіям та особам, меморіальні ансамблі, присвячені епохальним явищам у житті народу, паркова скульптура, фонтани, скульптурні та живописні зображення, вітражі, мозаїки включені в інтер'єр чи екстер'єр архітектурної споруди. На відміну від станкового мистецтва (живописних картин, камерної скульптури) твори монументального мистецтва призначені не для музеїв, виставок та приватного житла, а споруджуються на площах, вулицях, парках, входять органічною частиною у великі громадські будівлі.

Твори монументального мистецтва відрізняються величчю і значимістю ідейного змісту, мають, зазвичай, суворі узагальнені форми і, як правило, створюються з довговічних матеріалів.

Історія

Витоки монументального мистецтва сягають первісного суспільства. У менгірах, культових статуях та наскельних розписах втілені уявлення первісної людини про могутність сил природи, закріплено її трудові навички.

Монументальне мистецтво набуло широкого розвитку в Стародавньому Єгипті та в Стародавній Греції, пізніше у візантійському (мозаїка Равенни) та (фрески Києва, Новгорода, Владимира). Справжній розквіт монументального мистецтва настав у епоху Відродження (розписи Мікеланджело Буонарроті в Сікстинській капелі, фрески Рафаеля у Ватиканському палаці, настінний живопис Веронезе, скульптурні пам'ятники Донателло, Верроккйо та інших). Синтез пластичних мистецтв, що включає монументальне мистецтво, характерний для стилів бароко, рококо, класицизму.

В Україні монументальне мистецтво переживало піднесення в другій половині XVII—першій половині XVIII століть (розписи церкви святого Юра в Дрогобичі, Троїцької надбрамної церкви в Києво-Печерській лаврі та інше).

фрагмент мозаїки в Равенні	стінопис у Софійському соборі	розписи Мікеланджело в Сікстинській капелі	фреска Рафаеля у Ватиканському палаці

Монументальне мистецтво в СРСР

1918 року було прийнято ленінський план монументальної пропаганди. Великих успіхів монументальне мистецтво досягло у 1930-ті роки (соціалістичне перетворення міст, споруди великого суспільного значення, художнє оформлення станцій метрополітену, каналів, виставок тощо). Значний внесок у його розвиток зробили скульптори , Віра Мухіна, Микола Томський, Сергій Меркуров, живописці Олександр Дейнека, Євген Лансере та інші.

Після німецько-радянської війни новою формою монументального мистецтва з'явилися меморіальні ансамблі, присвячені героїці німецько-радянської війни (найбільші із них створені скульпторами Євгеном Вучетичем у Волгограді, у Бересті, Михайлом Анікушиним в Ленінграді, Володимиром Цигалем у Новоросійську). Монументальне мистецтво стало невід'ємним компонентом формування естетичного вигляду сіл, селищ, міст. В ньому досягли успіху скульптори Лев Кербель, Василь Бородай, Ґедімінас Йокубоніс, живописці Андрій Мильніков, Ілля Богдеско, , та інші.

Робітник і колгоспниця у Москві	Батьківщина-Мати у Волгограді	Меморіальний комплекс «Берестейська фортеця-герой»	Монумент героям Громадянської і Великої вітчизняної воєн у Новоросійську

Література

• Монументальное искусство // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).;
• Л. В. Владич. Монументальне мистецтво // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
• Монументальное искусство // Краткий словарь по эстетике. Под редакцией доктора философских наук профессора . Москва. Просвещение. 1983, С. 94—95 (рос.);
• Монументальное искусство // Популярная художественная энциклопедия. Том 2. Советская энциклопедия. Москва. 1986, С. 28—29 (рос.)