Петро Аркудій лат Petrus Arcudius грец Πέτρος Αρκούδιος пол Piotr Arkudiusz католицький богослов місіонер й письменник п

Петро Аркудій (лат. Petrus Arcudius, грец. Πέτρος Αρκούδιος, пол. Piotr Arkudiusz) — католицький богослов, місіонер й письменник-полеміст грецького походження, що спричинився до заснування й утвердження молодої Київської унійної митрополії.

Петро Аркудій
Petrus Arcudius
П. Аркудій отримує докторський диплом з рук св. Атанасія, малюнок на дипломі, 1591
Народився	1562/1563 Коркіра, о. Корфу, Венеційська республіка
Помер	1633(1633) Рим, Папська держава
Підданство	Папська держава
Національність	грек
Діяльність	богослов, католицький священник
Alma mater	Грецька колегія святого Атанасія
Науковий ступінь	доктор теології
Знання мов	новогрецька
Конфесія	католицька церква^[2]^[3]
Ioannis Becci Constantinopolitani Patriarchae Inscriptiones, in sententias sanctorum Patrum, quas de processione Spiritus Sancti collegit, Cracoviae 1603; Libri VII de concordia Ecclesiae Occidentalis et Orientalis in septem sacramentorum administratione. Parisiis, 1619 («Книг 7 про згоду церков Західної та Східної у відправленні семи таїнств»); Opuscola aurea theologica quorundam clariss. virorum posteriorum Graecorum… circa processionem Spiritus Sancti, Romae, 1630; Utrum detur purgatorium et an illud sit per ignem, Romae, 1630; De purgatorio igne adversus Barlaam, Romae, 1637; Menologium Graecorum jussu Basilii junioris Imp. Constantinopolitani ante annum sal. DCCCCLXXXIV conscriptum. З-під його руки також вийшли праці «Historia de Ruthenorum cum Romana Sede unione» («Історія про унію русинів з римською столицею») й «Summa doctrinae christianae» («Сума християнського віровчення»), наразі втрачені. Вищевказані тексти витримані у схоластичному дусі, відзначається притаманна автору ерудиція, талант і пристрасність, подеколи фанатична. Див. також Каспер Нагай Антоній Грекович Коментарі Був присутнім на нараді унійних єпископів у Кам'янці 6 вересня, де ієрархи підписали текст сповіді віри, а Потій від імені папи уділив їм «розгрішення» зі схизми. На самому ж соборі в Бересті Аркудій служив літургію, готуючи для причастя агнець і просфору, а приятель-грек йому прислужував, одначе, припустився помилки: замість того, аби додати до вина кілька крапель теплої води, він влив воду до обох срібних посудин, що і з'ясувалось на причасті. Владика, зауваживши хибу, взяв другу «коновочку» з вином, додав вина з неї до води й таким чином звершив обряд. Православні полемісти витлумачили оказію яко знак Всевишнього: це сам Бог вино на воду перетворив, осудивши віровідступників. Примітки Identifiants et Référentiels — ABES, 2011. d:Track:Q47757534d:Track:Q2826570 Mykoliw G. Dizionario Biografico degli Italiani — 1962. — Vol. 4. d:Track:Q1128537 Православная энциклопедия — Москва: Православная энциклопедия, 2000. d:Track:Q649d:Track:Q2498180d:Track:Q21645249 Legrand, Émile (1895). Bibliographie hellenique: ou description raisonnee des ouvrages publies par des Grecs au dix-septieme siecle. Т. 3. Paris. с. 209—232. Харлампович К. В. Западнорусские православные школы XVI и начала XVII века, отношение их к инославным, религиозное обучение в них и заслуги их в деле защиты православной веры и церкви / К. Харлампович. — Казань : Типо-литогр. Императ. Ун-та, 1898. — С. 492-494. Halecki, Oscar (1958). From Florence to Brest (1439-1596). Rome: Sacrum Poloniae Millenium. с. 246-247. Дмитриев М.В. Между Римом и Царьградом. Генезис Брестской церковной унии 1595–1596 гг. — Москва : Издательство МГУ, 2003. — С. 143. Тимошенко Л.В. Берестейські собори у жовтні 1596 р.: історіографічний досвід // Дрогобицький краєзнавчий збірник. — 2004. — Вип. 8. — С. 84. Тимошенко Л.В. Берестейська унія 1596 р. Навчальний посібник. — Дрогобич : Коло, 2004. — С. 24-25, 37. — . Ульяновський Василь. Князь Василь-Костянтин Острозький: історичний портрет у галереї предків та нащадків / Василь Ульяновський. — Київ : ВД «Простір», 2012. — С. 1063. — . Тимошенко Л. Інтриги і конфлікти в історії укладення Берестейської унії у світлі документальних джерел та полемічної літератури / Л. Тимошенко // Соціум. Альманах соціальної історії. — 2015. — Вип. 11-12. — С. 204-207. Маха Йозеф. Объединение церквей. Теоретические основания и разбор частных случаев из истории латино-византийских отношений. — Издательство «Манускрипт», 2014. — С. 227. — . Жукович П. Н. Сеймовая борьба православного западнорусского дворянства с церковной унией (до 1609 г.). — С.-Петербург : Тип. Гл. упр. уделов, 1901. — С. 568. Белокуров С. О библиотеке московских государей в XVI столетии. — Москва : Типография Г. Лисснера и А. Гешеля, 1898. — С. 305-306. Пирлинг П. О. Димитрий Самозванец: конец дома Рюриковичей; легенда об императоре; апогей и катастрофа; поляки в Кремле / о. Пирлинг полный пер. с фр. В. П. Потемкина. — Москва : Сфинкс, 1911. — С. 198-200. Пекар А. Іпатій Потій — провісник з'єдинення // Записки ЧСВВ. — Рим, 1996. — Т. 15. — С. 195, 201. General biography; or, Lives, critical and historical, of the most eminent persons of all ages, countries, conditions and professions, chiefly composed by J. Aikin and W. Enfield. London. 1799. с. 353-354. Джерела Pidrutchnyj P. B. Pietro Arcudio — promotore dell' unione // Analecta Ordini S. Basilii Magni. 1973. Ser. II. Sect. II. N 8. P. 254—277 Пазднякоў В. Пётр Аркудзій // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. — 2010. — Т. 3. — С. 17. Аркудий // Православная Энциклопедия. — 2008. — Т. 3. — С. 278-379. Mykoliw, Gregorio. Arcudio, Pietro // Dizionario biografico degli italiani. — 1962. — Т. 4. — С. 15-17. Korolevskij, Cirillo. Arcudio, Petros // Enciclopedia Italiana. — 1929. Chodynicki, Kazimierz. Piotr Arkudius // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1935. — Т. 1. — С. 158-159. Pierre Arcudius, dans Jean-Pierre Niceron, Mémoires pour servir à l'histoire des hommes illustres, chez Briasson, Paris, 1739, tome 40, p. 56-61

[12] Був присутнім на нараді унійних єпископів у Кам'янці 6 вересня, де ієрархи підписали текст сповіді віри, а Потій від імені папи уділив їм «розгрішення» зі схизми. На самому ж соборі в Бересті Аркудій служив літургію, готуючи для причастя агнець і просфору, а приятель-грек йому прислужував, одначе, припустився помилки: замість того, аби додати до вина кілька крапель теплої води, він влив воду до обох срібних посудин, що і з'ясувалось на причасті. Владика, зауваживши хибу, взяв другу «коновочку» з вином, додав вина з неї до води й таким чином звершив обряд. Православні полемісти витлумачили оказію яко знак Всевишнього: це сам Бог вино на воду перетворив, осудивши віровідступників.

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q36524_citetype_Q19967801"_data-entity-id="Q47757534">[https://www.idref.fr/147584167_Identifiants_et_Référentiels]<span_class="wef_low_priority_links">_—_[[:fr:Agence_bibliographique_de_l'enseignement_supérieur|ABES]],_2011.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q47757534]][[d:Track:Q2826570]]</div>-1] Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
d:Track:Q47757534d:Track:Q2826570

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q47461344"_data-entity-id="Q1128537"><i_class="wef_low_priority_links">Mykoliw&nbsp;G.</i>_[http://www.treccani.it/enciclopedia/pietro-arcudio_%28Dizionario_Biografico%29/_Dizionario_Biografico_degli_Italiani]<span_class="wef_low_priority_links">_—_1962._—_Vol.&nbsp;4.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q1128537]]</div>-2] Mykoliw G. Dizionario Biografico degli Italiani — 1962. — Vol. 4.
d:Track:Q1128537

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q47461344"_data-entity-id="Q2498180">[http://pravenc.ru/index.html_Православная_энциклопедия]<span_class="wef_low_priority_links">_—_[[:Москва|Москва]]:_[[:ru:Церковно-научный_центр_«Православная_энциклопедия»|Православная_энциклопедия]],_2000.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q649]][[d:Track:Q2498180]][[d:Track:Q21645249]]</div>-3] Православная энциклопедия — Москва: Православная энциклопедия, 2000.
d:Track:Q649d:Track:Q2498180d:Track:Q21645249

[4] Legrand, Émile (1895). Bibliographie hellenique: ou description raisonnee des ouvrages publies par des Grecs au dix-septieme siecle. Т. 3. Paris. с. 209—232.

[Харлампович-5] Харлампович К. В. Западнорусские православные школы XVI и начала XVII века, отношение их к инославным, религиозное обучение в них и заслуги их в деле защиты православной веры и церкви / К. Харлампович. — Казань : Типо-литогр. Императ. Ун-та, 1898. — С. 492-494.

[:1-6] Halecki, Oscar (1958). From Florence to Brest (1439-1596). Rome: Sacrum Poloniae Millenium. с. 246-247.

[:0-7] Дмитриев М.В. Между Римом и Царьградом. Генезис Брестской церковной унии 1595–1596 гг. — Москва : Издательство МГУ, 2003. — С. 143.

[8] Тимошенко Л.В. Берестейські собори у жовтні 1596 р.: історіографічний досвід // Дрогобицький краєзнавчий збірник. — 2004. — Вип. 8. — С. 84.

[Тимошенко-9] Тимошенко Л.В. Берестейська унія 1596 р. Навчальний посібник. — Дрогобич : Коло, 2004. — С. 24-25, 37. — .

[10] Ульяновський Василь. Князь Василь-Костянтин Острозький: історичний портрет у галереї предків та нащадків / Василь Ульяновський. — Київ : ВД «Простір», 2012. — С. 1063. — .

[11] Тимошенко Л. Інтриги і конфлікти в історії укладення Берестейської унії у світлі документальних джерел та полемічної літератури / Л. Тимошенко // Соціум. Альманах соціальної історії. — 2015. — Вип. 11-12. — С. 204-207.

[13] Маха Йозеф. Объединение церквей. Теоретические основания и разбор частных случаев из истории латино-византийских отношений. — Издательство «Манускрипт», 2014. — С. 227. — .

[14] Жукович П. Н. Сеймовая борьба православного западнорусского дворянства с церковной унией (до 1609 г.). — С.-Петербург : Тип. Гл. упр. уделов, 1901. — С. 568.

[15] Белокуров С. О библиотеке московских государей в XVI столетии. — Москва : Типография Г. Лисснера и А. Гешеля, 1898. — С. 305-306.

[Пирлинг-16] Пирлинг П. О. Димитрий Самозванец: конец дома Рюриковичей; легенда об императоре; апогей и катастрофа; поляки в Кремле / о. Пирлинг полный пер. с фр. В. П. Потемкина. — Москва : Сфинкс, 1911. — С. 198-200.

[17] Пекар А. Іпатій Потій — провісник з'єдинення // Записки ЧСВВ. — Рим, 1996. — Т. 15. — С. 195, 201.

[18] General biography; or, Lives, critical and historical, of the most eminent persons of all ages, countries, conditions and professions, chiefly composed by J. Aikin and W. Enfield. London. 1799. с. 353-354.

[2]

[3]

Петро Аркудій лат Petrus Arcudius грец Πέτρος Αρκούδιος пол Piotr Arkudiusz католицький богослов місіонер й письменник п

Див. також

Коментарі

Примітки

Джерела