Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Яніс Балодіс (латис. Jānis Balodis; 20 лютого 1881 — 8 серпня 1965, Саулкрасти) — латвійський політик та військовий діяч. Головнокомандувач армією Латвії (1919—1921), Міністр оборони Латвії (1931 до 1940). Почесний голова організації латвійських націоналістів Айзсарги.
| Яніс Баладіс латис. Jānis Balodis | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 7 грудня 1931 — 6 квітня 1940 | |||
| Попередник: | Едуард Лайміньш | ||
| Наступник: | Кришьяніс Беркіс | ||
| Народження: | 20 лютого 1881 d, d, Ліфляндська губернія, Російська імперія | ||
| Смерть: | 8 серпня 1965 (84 роки) Саулкрасти | ||
| Поховання: | Лісовий цвинтар | ||
| Країна: | Латвія | ||
| Освіта: | d (1902) | ||
| Партія: | d | ||
| Нагороди: |          | ||
| | |||
Кавалер найвищих державних орденів Російської імперії, Латвії, Естонії, Фінляндії, Литви, Франції, Великої Британії, Італії, Польщі.
Жертва сталінського терору.
Біографія
Народився в родині латвійського історика та педагога Волдемараса Балодіса.
Вступив на військову службу 1898 до Армії Російської імперії. 1902 закінчив Віленське піхотне юнкерське училище у Вільнюсі. Брав участь у російсько-японській та Першій Світової війні як молодший офіцер. Останні звання і посада в імператорській армії — капітан, командир роти в 106-му піхотному Уфимському полку.
Будучи пораненим, під час погрому 20-го армійського корпусу 20 лютого 1915, потрапив у німецький полон, де перебував до листопада 1918 року.
На службі Латвії
У Латвійській армії з грудня 1918, офіцер резерву в чині капітана.
1919, після загибелі Оскара Калпакса, призначений командиром Курземської бригади (батальйону), командував цим з'єднанням під час битви біля Вента і біля Салдуса. Продовжив діяльність Оскара Калпакса з формування Збройних сил незалежної Латвії. Зі збільшенням числа військовослужбовців, Балодіс призначений командувачем південної групи військ Латвії.
Після реорганізації армії Латвії 1919, призначений Головнокомандувачем армії Латвії. Керував діями латвійської армії проти Західної добровольчої армії П. Бермондта-Авалова і проти військ німецького генерала Рюдігера фон дер Гольця.
Підполковник — 28 лютого 1919, полковник — 14 березня 1919, генерал — січень 1920. З 1 липня 1921 у відставці за власним бажанням.
1923 став почесним головою організації латвійських націоналістів Айзсарги. Тоді ж зайнявся політичною діяльністю і 1925 Балодіс обраний депутатом 2-го Сейму Латвії (пізніше також був також депутатом 3-го і 4-го).
Був головою військової комісії, членом Думи військового ордена Лачплесіса (з 1925 року), працював у багатьох громадських та господарських організаціях.
Починаючи з грудня 1931 до 1940 — військовий міністр Латвії. Підтримував діяльність Президента Карліс Ульманиса, будучи його колегою по партійній діяльності та спільником у проведенні державного перевороту 15 травня 1934. В якийсь момент став де-факто другою людиною в державі — у передвоєнні роки, відповідно до закону від 12 березня 1936, у певних випадках міг бути в. о. Президента), але після конфлікту з Президентом Латвії, 5 квітня 1940 звільнений з посади.
Після сталінської окупації Латвії
Відразу після введення сталінських військ до Латвії, 31 липня 1940, був викрадений групою НКВД СССР і депортований до Сизрані на Московщину. У грудні 1941 отримав статус «інтернованого у воєнний час». Незаконно засуджений країною-окупантом до 25 років концтаборів, 1946 переведений у в'язницю Іваново, а з 1952 утримувався в спеціальній в'язниці у Владимирі.
Дружина Балодіса — Ельвіра Балодіс (уроджена Блума) — каралася у тій же тюрмі за принципом заручниці. Обидва були відомі тільки за номерами, як то було прийнято в системі ГУЛАГ СССР. У Балодіса був номер 9, у Ельвіри — номер 10 Владимирської тюрми. Після смерті Сталіна вони були звільнені з в'язниці і 1956 їм дозволено повернутися в Латвію під нагляд місцевого управління МГБ СССР.
Останні роки життя Яніс Балодіс провів разом з сім'єю за адресою: Латвія, Саулкрасти, вулиця Краста, 10.
Похований у Ризі на 1-му Лісовому кладовищі.
Нагороди
- Орден Святого Володимира 4-го ступеня з мечами (1915)
- Орден Святої Анни 2-го ступеня з мечами
- Орден Святого Станіслава 2-го ступеня з мечами (1914)
- Видання Latvijas armijas augstākie virsnieki (1918—1940) … вказує ще одну нагороду — Георгіївський хрест 4-го ступеня, але подібну нагороду з ряду причин в РІА він отримати не міг, а від балтійського ландесвера — вельми сумнівно)
- латвійський Військовий орден Лачплесіса 1-й (LKOK nr.1 / 7, 1927), 2-й (LKOK nr.2 / 44, 1927) і 3-го ступеня (LKOK nr.3 / 8, 23.01.1920, а нагороджений — 11.11.1920) [5]
- Орден Трьох зірок 1-го ступеня (1929)
- Орден Вієстура 1-го ступеня з мечами (1938)
- Хрест Заслуг айзсаргів
- бронзова медаль Латвійського суспільства айзсаргов (Latvijas Aizsardzības biedrības bronzas medaļa), знак визнання «Свастика» латвійських скаутів (Latvijas skautu pateicības zīme «Svastika»), знак заслуг товариства «Латиських яструбів» (biedrības «Latvijas vanagi» Nopelnu zīme)
- французький Орден Почесного легіону і золотий меч командора ордена Почесного Легіону
- британський Орден Святого Михайла і Святого Георгія
- орден Білої троянди Фінляндії 1-го ступеня
- естонський Хрест Свободи I класу 1-го ступеня (19.08.1921)
- естонський орден Орлиного хреста I класу (04.08.1932)
- польський Срібний хрест ордена військової доблесті 5 класу
- литовський орден Вітаутаса Великого
- італійський Орден Святих Маврикія і Лазаря 1-го ступеня
Мемуари
- Я. Балодіс Зошити пам'яті генерала Яніса Балодіса
Джерела
- Jānis Balodis [ 2 лютого 2016 у Wayback Machine.]
- Valdis Bērziņš «Latviešu strēlnieki — drāma un traģēdija». Rīga. 1995.
- Latvijas valsts apbalvojumi un Lāčplēši. Rīga. 1996.
- Latvijas armijas augstākie virsnieki (1918—1940), biogrāfiska vārdnīca (sast. Ēriks Jēkabsons, Valters Ščerbinskis); Latvijas Valsts vēstures arhīvs. Rīga. 1998.
- Vārpa, Igors. Latviešu karavīrs zem Krievijas impērijas, Padomju Krievijas un PSRS karogiem: latviešu strēlnieki triju vēstures laikmetu griežos. Rīga. Nordik. 2006.
| Попередник: Давид Сімансон | Главнокомандувачі НВС Латвии 1919-1921 | Спадкоємець: Петеріс Радзиньш |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Yanis Balodis latis Janis Balodis 20 lyutogo 1881 8 serpnya 1965 Saulkrasti latvijskij politik ta vijskovij diyach Golovnokomanduvach armiyeyu Latviyi 1919 1921 Ministr oboroni Latviyi 1931 do 1940 Pochesnij golova organizaciyi latvijskih nacionalistiv Ajzsargi Yanis Baladis latis Janis BalodisYanis BaladisPrapor Vijskovij Ministr Latviyi7 grudnya 1931 6 kvitnya 1940Poperednik Eduard LajminshNastupnik Krishyanis Berkis Narodzhennya 20 lyutogo 1881 1881 02 20 d d Liflyandska guberniya Rosijska imperiyaSmert 8 serpnya 1965 1965 08 08 84 roki SaulkrastiPohovannya Lisovij cvintarKrayina LatviyaOsvita d 1902 Partiya dNagorodi Mediafajli b u VikishovishiU Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Balodis Kavaler najvishih derzhavnih ordeniv Rosijskoyi imperiyi Latviyi Estoniyi Finlyandiyi Litvi Franciyi Velikoyi Britaniyi Italiyi Polshi Zhertva stalinskogo teroru BiografiyaNarodivsya v rodini latvijskogo istorika ta pedagoga Voldemarasa Balodisa Vstupiv na vijskovu sluzhbu 1898 do Armiyi Rosijskoyi imperiyi 1902 zakinchiv Vilenske pihotne yunkerske uchilishe u Vilnyusi Brav uchast u rosijsko yaponskij ta Pershij Svitovoyi vijni yak molodshij oficer Ostanni zvannya i posada v imperatorskij armiyi kapitan komandir roti v 106 mu pihotnomu Ufimskomu polku Buduchi poranenim pid chas pogromu 20 go armijskogo korpusu 20 lyutogo 1915 potrapiv u nimeckij polon de perebuvav do listopada 1918 roku Na sluzhbi Latviyi U Latvijskij armiyi z grudnya 1918 oficer rezervu v chini kapitana 1919 pislya zagibeli Oskara Kalpaksa priznachenij komandirom Kurzemskoyi brigadi bataljonu komanduvav cim z yednannyam pid chas bitvi bilya Venta i bilya Saldusa Prodovzhiv diyalnist Oskara Kalpaksa z formuvannya Zbrojnih sil nezalezhnoyi Latviyi Zi zbilshennyam chisla vijskovosluzhbovciv Balodis priznachenij komanduvachem pivdennoyi grupi vijsk Latviyi Pislya reorganizaciyi armiyi Latviyi 1919 priznachenij Golovnokomanduvachem armiyi Latviyi Keruvav diyami latvijskoyi armiyi proti Zahidnoyi dobrovolchoyi armiyi P Bermondta Avalova i proti vijsk nimeckogo generala Ryudigera fon der Golcya Pidpolkovnik 28 lyutogo 1919 polkovnik 14 bereznya 1919 general sichen 1920 Z 1 lipnya 1921 u vidstavci za vlasnim bazhannyam 1923 stav pochesnim golovoyu organizaciyi latvijskih nacionalistiv Ajzsargi Todi zh zajnyavsya politichnoyu diyalnistyu i 1925 Balodis obranij deputatom 2 go Sejmu Latviyi piznishe takozh buv takozh deputatom 3 go i 4 go Buv golovoyu vijskovoyi komisiyi chlenom Dumi vijskovogo ordena Lachplesisa z 1925 roku pracyuvav u bagatoh gromadskih ta gospodarskih organizaciyah Pochinayuchi z grudnya 1931 do 1940 vijskovij ministr Latviyi Pidtrimuvav diyalnist Prezidenta Karlis Ulmanisa buduchi jogo kolegoyu po partijnij diyalnosti ta spilnikom u provedenni derzhavnogo perevorotu 15 travnya 1934 V yakijs moment stav de fakto drugoyu lyudinoyu v derzhavi u peredvoyenni roki vidpovidno do zakonu vid 12 bereznya 1936 u pevnih vipadkah mig buti v o Prezidenta ale pislya konfliktu z Prezidentom Latviyi 5 kvitnya 1940 zvilnenij z posadi Pislya stalinskoyi okupaciyi LatviyiVidrazu pislya vvedennya stalinskih vijsk do Latviyi 31 lipnya 1940 buv vikradenij grupoyu NKVD SSSR i deportovanij do Sizrani na Moskovshinu U grudni 1941 otrimav status internovanogo u voyennij chas Nezakonno zasudzhenij krayinoyu okupantom do 25 rokiv konctaboriv 1946 perevedenij u v yaznicyu Ivanovo a z 1952 utrimuvavsya v specialnij v yaznici u Vladimiri Druzhina Balodisa Elvira Balodis urodzhena Bluma karalasya u tij zhe tyurmi za principom zaruchnici Obidva buli vidomi tilki za nomerami yak to bulo prijnyato v sistemi GULAG SSSR U Balodisa buv nomer 9 u Elviri nomer 10 Vladimirskoyi tyurmi Pislya smerti Stalina voni buli zvilneni z v yaznici i 1956 yim dozvoleno povernutisya v Latviyu pid naglyad miscevogo upravlinnya MGB SSSR Ostanni roki zhittya Yanis Balodis proviv razom z sim yeyu za adresoyu Latviya Saulkrasti vulicya Krasta 10 Pohovanij u Rizi na 1 mu Lisovomu kladovishi NagorodiOrden Svyatogo Volodimira 4 go stupenya z mechami 1915 Orden Svyatoyi Anni 2 go stupenya z mechami Orden Svyatogo Stanislava 2 go stupenya z mechami 1914 Vidannya Latvijas armijas augstakie virsnieki 1918 1940 vkazuye she odnu nagorodu Georgiyivskij hrest 4 go stupenya ale podibnu nagorodu z ryadu prichin v RIA vin otrimati ne mig a vid baltijskogo landesvera velmi sumnivno latvijskij Vijskovij orden Lachplesisa 1 j LKOK nr 1 7 1927 2 j LKOK nr 2 44 1927 i 3 go stupenya LKOK nr 3 8 23 01 1920 a nagorodzhenij 11 11 1920 5 Orden Troh zirok 1 go stupenya 1929 Orden Viyestura 1 go stupenya z mechami 1938 Hrest Zaslug ajzsargiv bronzova medal Latvijskogo suspilstva ajzsargov Latvijas Aizsardzibas biedribas bronzas medala znak viznannya Svastika latvijskih skautiv Latvijas skautu pateicibas zime Svastika znak zaslug tovaristva Latiskih yastrubiv biedribas Latvijas vanagi Nopelnu zime francuzkij Orden Pochesnogo legionu i zolotij mech komandora ordena Pochesnogo Legionu britanskij Orden Svyatogo Mihajla i Svyatogo Georgiya orden Biloyi troyandi Finlyandiyi 1 go stupenya estonskij Hrest Svobodi I klasu 1 go stupenya 19 08 1921 estonskij orden Orlinogo hresta I klasu 04 08 1932 polskij Sribnij hrest ordena vijskovoyi doblesti 5 klasu litovskij orden Vitautasa Velikogo italijskij Orden Svyatih Mavrikiya i Lazarya 1 go stupenyaMemuariYa Balodis Zoshiti pam yati generala Yanisa BalodisaDzherelaJanis Balodis 2 lyutogo 2016 u Wayback Machine Valdis Berzins Latviesu strelnieki drama un tragedija Riga 1995 Latvijas valsts apbalvojumi un Lacplesi Riga 1996 Latvijas armijas augstakie virsnieki 1918 1940 biografiska vardnica sast Eriks Jekabsons Valters Scerbinskis Latvijas Valsts vestures arhivs Riga 1998 ISBN 9984 510 17 4 Varpa Igors Latviesu karavirs zem Krievijas imperijas Padomju Krievijas un PSRS karogiem latviesu strelnieki triju vestures laikmetu griezos Riga Nordik 2006 ISBN 9984 792 11 0 Poperednik David Simanson Glavnokomanduvachi NVS Latvii 1919 1921 Spadkoyemec Peteris Radzinsh