Дзвіночок (часопис)

«Дзвіночок» — часопис-місячник для дітей з бібліотекою «Ранок», заснований у 1931 році Іваном Тиктором у Львові. Видавався до 1939 року. Відроджено у 1993 році у Рогатині, з 2004 в Івано-Франківську.

Дзвіночок

Тип	місячник
Мова	українська
Видавець	Українська преса (концерн)
Формат	A4
Засновано	1931
Власник	Тиктор Іван Микитович
Головний редактор
Припинення публікацій	1939
Головний офіс	Львів (1931-1939), Рогатин (1993-2004), Івано-Франківськ (з 2004)
Наклад	10 тис.

Тематика

У рекламному матеріалі «Під увагу добрим родичам!» І. Тиктор зазначав, що часопис буде гарно оформленим, цікавим за змістом і повчальним для дітей молодшого шкільного та дошкільного віку.

Часопис публікував матеріали виховного, пізнавального та розважально-пізнавального характеру для дітей різного рівня розвитку:

• виховання патріотичних почуттів — твори героїчної тематики, зокрема публікації про дітей-героїв і ознайомлення дітей з героїчними постатями української історії та недавніх визвольних змагань;
• матеріали на реліґійні теми, зокрема про відзначення християнських свят з віршами на відповідні теми, з текстами сценок та декламацій для дітей;
• вивчення основних слів німецької та англійської мов для повсякденного спілкування;
• пісні з нотами та малюнками-рухами до них;
• казки, віршики, сміховинки, ігри та жарти для дітей дошкільного віку, що супроводжувались смішними ілюстраціями (художник — Е. Козак).

У кожному з 94 номерів журнал «Дзвіночок» демонстрував високу культуру видання, використовуючи ефективні засоби текстового та графічного мистецтва для оформлення рекламних сюжетів, роблячи їх зрозумілими, наочними і читабельними.

На обкладинці «Дзвіночка» від першого до останнього номера був маленький хлопчик-козачок із дзвіночком у руці, який весело запрошував у гості.

Журналісти

Редактором видання був відомий український письменник й публіцист Юрій Шкрумеляк. Автором літературних казок, опублікованих у журналі, був приятель Юрія Шкрумеляка колишній поручник УГА, вчитель Михайло Максимович Гуцуляк («Повість про князенка Бориса» (1934), «Петрусь шукає княжої корони» (1935, Ч. 39–43) і «Павло Соловей» (1936)).

З 1993 року головний редактор відновленого журналу — .

Примітки

1. . Архів оригіналу за 15 вересня 2014. Процитовано 15 вересня 2014.
2. . Архів оригіналу за 15 вересня 2014. Процитовано 14 вересня 2014.

Джерела

• Видавнича справа та редагування в Україні: постаті і джерела (ХІХ — перша тр. ХХ ст.): Навч. посіб. / За ред. Н. Зелінської. — Львів: Світ, 2003. — с. 574
• Гавенко М. М. Реклама у періодичних виданнях Івана Тиктора (на прекладі дитячого часопису «Дзвіночок») / М. М. Гавенко, Н. В. Зелінська. — С. 43-46 // Поліграфія і видавнича справа: наук.-техн. зб. № 39 / М-во освіти і науки України, Українська акад. друкарства. — Л. : Українська академія друкарства, 2002. — 248 с.
• Благовірна Н. Б. Впровадження принципів комерціалізації пресо-та книговидання в Галичині в першій третині ХХ ст. (за матеріалами журналу «Дзвіночок») / Н. Б. Благовірна. — С. 37-43 // Поліграфія і видавнича справа: наук.-техн. зб. № 39 / М-во освіти і науки України, Українська акад. друкарства. — Л. : Українська академія друкарства, 2002. — 248 с.

Посилання

• Л. М. Диркавець. ЕСУ. «ДЗВІНО́ЧОК» [ 1 грудня 2017 у Wayback Machine.]
• «Дзвіночок» // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 277.