Гульєльмо Ґонзаґа

Гульєльмо Ґонзаґа (італ. Guglielmo Gonzaga; 24 квітня 1538 — 14 серпня 1587) — 3-й герцог Мантуї в 1550—1587 роках, 1-й герцог Монферрата в 1574—1587 роках. За його панування герцогський двір в Мантуї став одним з найвишуканіших, заможних і престижних у Європі.

Гульєльмо Ґонзаґа
Народився	4 квітня 1538(1538-04-04)^[3] Мантуя, Провінція Мантуя, Ломбардія
Помер	14 серпня 1587(1587-08-14)^[1]^[2](49 років) Гоїто, Провінція Мантуя, Ломбардія
Поховання	^d
Діяльність	політик, композитор
Знання мов	італійська
Титул	^d і герцог
Посада	^d і ^d
Конфесія	католицтво
Рід	Гонзага (рід)
Батько	^d
Мати	Маргарита Монферратська
Брати, сестри	^d, ^d і ^d
У шлюбі з	^d
Діти	Вінченцо I Гонзага, ^d і ^d
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Походив з Дому Ґонзаґа. Другий син , герцога Мантуї, і Маргарити Палеолог, маркграфині Монферрата. Народився 1538 року в Мантуї. 1550 року після смерті старшого брата на полюванні успадкував герцогство Мантуанське і маркграфство Монферратське.

За Като-Камбрезьким мирним договором 1559 року, що завершив Італійські війни, був підтверджений його титул маркіза Монферрата.

1561 року пошлюбив Елеонору Австрійську, доньку імператора Фердинанда I Габсбурга. Внаслідок інтриг його стрийка кардинала Ерколе Ґонзаґа, стосунки герцога Гульєльмо з папою римським Пієм IV погіршилися. У 1569 році в маркграфстві відбулося повстання з вимогою автономії, але герцог жорстко покарав ворохобників в Казале. У 1574 році статус маркграфства Монферрата був підвищений до герцогства.

Гульєльмо протегував художникам, музикантам, зокрема Джованні П'єрлуїджі да Палестрині та Ж'яш де Верту. Сам колекціонував твори мистецтва. Реформував і зміцнив армію. Зміг зберегти незалежність своїх володінь. Збільшив сільськогосподарське і промислове виробництво, домігся підвищення торгового обороту Мантуї.

У 1571 році герцог відвідав Венецію, де уклав угоду про взаємну екстрадицію злочинців. 1573 року отримав імперське маркграфство Гаццуоло. 1574 року в Мануї зустрічав Генріха Валуа, що втік з Речі Посполитої, щоби стати королем Франції. 1575 року домігся важливої ​​поступки від імператора Максиміліана II, який дозволив Дому Ґонзаґа змінити герб — положення орлів змінилося, їх голови стали дивитися один на одного. 1576 року його брат висунув претензії на частину спадщини, але 1578 року Гульєльмо отримав підтримку з боку іспанського королівського двору.

У 1586 році в Феррарі, під час весілля його дочки Маргарити і Альфонсо II д'Есте, домігся звільнення з в'язниці поета Торквато Тассо, якого запросив до свого двору.

На його замовлення були побудовані базиліка Санта Барбара і заміські резиденції в Марміроло і Гойти.

Помер в 1587 році в Гойти, залишивши у скарбниці 1 млн золотих скудо. Був похований в базиліці Санта-Барбара. Спадкував син Вінченцо I.

Родина

Дружина — Елеонора, донька Фердинанда І

Діти:

• Вінченцо (1562—1612), герцог Мантуї і Монферрата
• Маргарита (1564—1618), дружина Альфонсо II д'Есте, герцога Феррари;
• Анна Катерина (1566—1621), дружина ерцгерцога Фердинанда II Габсбурга, правителя Передньої Австрії і Тироля

Примітки

1. SNAC — 2010.
   d:Track:Q29861311
2. International Music Score Library Project — 2006.
   d:Track:Q523660
3. http://www.treccani.it/enciclopedia/guglielmo-gonzaga-duca-di-mantova-e-del-monferrato_(Dizionario_Biografico)/
4. Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
   d:Track:Q47757534d:Track:Q2826570
5. Bridges, Thomas W. (2001). Trofeo [De Troffeis], Ruggier. Grove Music Online. doi:10.1093/gmo/9781561592630.article.28411. ISBN .
6. Parrott, 1997, с. 22.

Джерела

• Giuseppe Amadei;Ercolano Marani (a cura di), I Gonzaga a Mantova, Milano, 1975. ISBN non esistente.
• Iain Fenlon, Music and Patronage in Sixteenth-Century Mantua, Cambridge University Press, 1980. .