Мащенко Микола Павлович

|Навчання=

Мащенко Микола Павлович
Народився	12 січня 1929(1929-01-12) Мілуватка, Кабанський район^[d], Куп'янська округа, Українська СРР, СРСР
Помер	2 травня 2013(2013-05-02) (84 роки) Київ, Україна
Поховання	Байкове кладовище
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	кінорежисер, сценарист, письменник
Alma mater	Харківський театральний інститут
Заклад	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Членство	СК СРСР
Жанр	Українське поетичне кіно
Партія	КПРС
Нагороди	Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня Орден «За заслуги» І ступеня Орден «За заслуги» ІІ ступеня Почесна відзнака Президента України Державна премія України імені Олександра Довженка
IMDb	ID 0556310
Висловлювання у Вікіцитатах «Мамо, рідна, єдина…» (1991); «Відьма-енкаведистка» (2000); «Ви бачили, як плаче птаха…» (2003); «Спогад про любов. Троє» (2004); «Остання атака» (2005); «Василь Земляк в усмішках Миколи Мащенка» (2006). Також він є автором низки книг з історії телебачення. Фільмографія 1961 — «Повія» (2-й режисер у співавт.) 1962 — «Радість моя» (у співавт.) 1963 — «Новели Красного дому» (у співавт.) 1965 — «Хочу вірити» 1965 — «Всюди є небо» 1967 — «Дитина» 1970 — «Комісари» 1971 — «Іду до тебе…» 1973 — «Як гартувалася сталь» (за романом російського письменника Миколи Островського, 6 серій) 1978 — «Шлях до Софії» (за романом болгарського письменника , 5 серій, СРСР — Болгарія) 1980 — «Овід» (за романом англійської письменниці Етель Ліліан Войнич, 3 серії) 1982 — «Карастоянови» (т/ф, 3 серії, СРСР — Болгарія) 1983 — «Паризька драма» 1985 — «Напередодні» 1986 — «Мамо, рідна, любима...» 1987 — «Все перемагає любов» 1988 — «Зона» (у співавт. з С. Шахбазяном) 1993 — 1992 — «Вінчання зі смертю» 2008 — «Богдан-Зиновій Хмельницький» Меморіальна дошка на адміністративному корпусі кіностудії ім. Довженка (Київ) Свого часу Микола Павлович висловлював впевненість у скорому відродженні українського кіновиробництва. Як зазначає у своїй книжці Ігор Шаров, митець згадував, як: Колись президент США Рузвельт, побачивши картину Марка Донського «Райдуга», вигукнув: «Народ, який здатен знімати такі фільми, непереможний!», А французький президент Де Голль, зачарований силою енергетики, що випромінювали «Тіні забутих предків» Параджанова, замовив собі копію і багато років дивився фільм удома"http://argumentua.com/stati/sergei-paradzhanov-i-slezhka-kgb [ 25 грудня 2021 у Wayback Machine.] Нагороди та відзнаки Республіканська премія ЛКСМУ (1970) Орден Трудового Червоного Прапора (1971) Почесна Грамота Верховної Ради Абхазії (1971) Премія Ленінського комсомолу (1974) — за к/ф «Як гартувалася сталь» (1973) Орден Кирила та Мефодія (Болгарія) за фільм «Шлях до Софії» (1978) Орден Дружби народів (1978) Народний артист УРСР (1983) Лауреат Національної премії України ім. Шевченка за фільм «Овід» (1982) Почесна Грамота Верховної Ради УРСР (1990) Почесна відзнака Президента України (22 серпня 1996) — за видатний особистий внесок у збагачення національної культурно-мистецької спадщини, вагомі творчі досягнення та з нагоди п'ятої річниці незалежності України Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (11 грудня 1999) — за визначні особисті заслуги перед Українською державою в розвитку національного кіномистецтва, багаторічну плідну громадську діяльність Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (29 грудня 2004) — за визначні особисті заслуги у розвитку українського кіномистецтва, багаторічну плідну творчу працю та громадську діяльність Орден «За заслуги» II ст. (10 вересня 2008) — за значний особистий внесок у розвиток національного кіномистецтва, вагомі досягнення у професійній діяльності, багаторічну плідну працю та з нагоди Дня українського кіно Орден «За заслуги» I ст. (23 серпня 2011) — за значний особистий внесок у становлення незалежності України, утвердження її суверенітету та міжнародного авторитету, заслуги у державотворчій, соціально-економічній, науково-технічній, культурно-освітній діяльності, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові Державна премія України імені Олександра Довженка 2011 року — за видатний внесок у розвиток українського кіномистецтва Почесний громадянин (Болгарія). Примітки УІНП. 1929, народився кінорежисер Микола Мащенко. УІНП (укр.). Процитовано 10 квітня 2024. Помер Микола Мащенко. [ 4 травня 2013 у Wayback Machine.] УКРІНФОРМ. 02.05.2013. . Архів оригіналу за 1 липня 2019. Процитовано 3 травня 2013. . Архів оригіналу за 7 березня 2022. Процитовано 3 травня 2013. . Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 3 травня 2013. . Архів оригіналу за 1 листопада 2018. Процитовано 3 травня 2013. . Архів оригіналу за 14 жовтня 2018. Процитовано 3 травня 2013. . Архів оригіналу за 6 березня 2022. Процитовано 3 травня 2013. Джерела та література П. М. Бондарчук. Мащенко Микола Павлович [ 13 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 566. — . Посилання Мащенко Микола Павлович на сайті IMDb (англ.) Національна академія мистецтв України. Мащенко Микола Павлович. [ 21 грудня 2016 у Wayback Machine.] Микола Мащенко: Син сім'ї довженківців [ 1 липня 2007 у Wayback Machine.] Помер колишній директор кіностудії Довженка Микола Мащенко