Симон Бокканеґра (опера)

«Симон Бокканеґра» (італ. Simon Boccanegra) — опера Джузеппе Верді в 3 діях з прологом. Лібрето було написано Франческо Марія П'яве на основі однойменної п'єси Антоніо Гарсія Гутьєрреса. Головний герой опери — Симоне Бокканегра, перший дож Генуї. Перша постановка відбулася у театрі «Ла Феніче» у Венеції 12 березня 1857 року. Друга версія, створена за участю Арріґо Бойто, була представлена публіці в міланському «Ла Скала» 24 березня 1881 року.

Симон Бокканеґра
італ. Simon Boccanegra
Композитор	Джузеппе Верді^[1]
Автор лібрето	Франческо Марія П'яве^[1] і Арріґо Бойто^[1]
Мова лібрето	італійська
Джерело сюжету	^d
Жанр	опера^[1]
Кількість дій	3 ± 1 Дія (театр)^[1]
Перша постановка	12 березня 1857^[1]
Місце першої постановки	Ла Скала і Театр ла-Феніче^[1]
Інформація у Вікіданих
Симон Бокканеґра у Вікісховищі

Задум

До 1840 Верді захоплюється ідеями Джузеппе Мадзіні (1805—1872), уродженця Генуї і борця за об'єднання Італії. Опера «Набукко» (1842) стає найбільш раннім виразом патріотизму Верді; тема патріотизму та заклик до боротьби із загарбниками звучать також в операх «Ломбардці в першому хрестовому поході» (1843), «Аттіла» (1846) та ін.

Події 1848 року стали причиною подальшого підйому патріотичних настроїв. У їхньому дусі написана арія Симона Бокканеґра (Plebe, patrizi, popolo della feroce storia), що майже буквально цитує Петрарку: E vo gridando: pace, e vo gridando: amor («Я закликаю про мир, я закликаю в ім'я кохання»).

Дійові особи

Роль	Голос
Симон Бокканегра, пірат, пізніше дож Генуї	баритон
Марія Бокканегра, його дочка, відома як Амелія Грімальді	сопрано
Якопо Фієско, генуезький аристократ, відомий як Андреа Фьєско	бас
Габріеле Адорно, генуезець	тенор
Паоло Альбіані, ювелір, наближений Бокканегри	баритон
П'єтро, генуезький народний вождь, придворний	бас
Капітан арбалетників	тенор
Покоївка Амелії	мецо-сопрано
Солдати, матроси, народ, сенатори, судді, ув'язнені	хор

Примітки

1. Archivio Storico Ricordi — 1808.
   d:Track:Q3621644