Володи́мир Ю́рійович Ти́мченко (15 лютого 1962 — 11 грудня 2017) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Тимченко Володимир Юрійович | ||
---|---|---|
Солдат | ||
Загальна інформація | ||
Народження | 15 лютого 1962 Єгіндибулак, Каркаралінський район, Карагандинська область | |
Смерть | 11 грудня 2017 (55 років) (помер від поранень) | |
Військова служба | ||
Роки служби | 2016-2017 | |
Приналежність | Україна | |
Вид ЗС | Сухопутні війська | |
Рід військ | Гірська піхота | |
Формування | ||
Війни / битви | ||
Нагороди та відзнаки | ||
Життєпис
Народився 1962 року в селі Єгіндибулак (Карагандинська область, Казахська РСР); зі шкільних років мешкав у селі Мокра Рокитна (Нововодолазький район, Харківська область); закінчив харківське ПТУ за фахом налагоджувальника. З 1981 проходив строкову службу в РА на посаді водія, учасник війни в Афганістані. В мирному житті працював за фахом на Лозівському ковальсько-механічному заводі, потім водієм.
З початком війни постійно намагався потрапити до армії; 16 серпня 2016 року підписав контракт, після проходження навчання 21 грудня 2016-го прибув у свій підрозділ; солдат, водій взводу матеріального забезпечення 109-го батальйону 10-ї бригади.
22 листопада 2017 року поблизу міста Золоте (Попаснянський район) у кабіну вантажівки з автоцистерною влучила ПТКР, поранень зазнали двоє військових, їх одразу ж евакуювали на МТ-ЛБ. Володимира з важкими пораненнями доставили до лікарні ім. Мечникова у місті Дніпро. Лікарі майже 3 тижні боролися за його життя. Помер 11 грудня 2017-го.
Похований у селі Рокитне (Нововодолазький район) біля могили батьків.
Без Володимира лишилися дві сестри, брат, дружина, дві доньки і онук.
Нагороди та вшанування
- Указом Президента України № 189/2018 від 27 червня 2018 року «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкового виконання військового обов'язку» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
- Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 11 грудня.
Примітки
- Указ Президента України від 27 червня 2018 року № 189/2018 «Про відзначення державними нагородами України»
- . mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 11 грудня 2021. Процитовано 11 грудня 2021.
- Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 11 грудня на YouTube
Джерела
- Тимченко Володимир Юрійович [ 22 квітня 2019 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Volodi mir Yu rijovich Ti mchenko 15 lyutogo 1962 19620215 11 grudnya 2017 soldat Zbrojnih sil Ukrayini uchasnik rosijsko ukrayinskoyi vijni Timchenko Volodimir Yurijovich SoldatZagalna informaciyaNarodzhennya15 lyutogo 1962 1962 02 15 Yegindibulak Karkaralinskij rajon Karagandinska oblastSmert11 grudnya 2017 2017 12 11 55 rokiv pomer vid poranen Vijskova sluzhbaRoki sluzhbi2016 2017Prinalezhnist UkrayinaVid ZSSuhoputni vijskaRid vijsk Girska pihotaFormuvannya 109 OGShBVijni bitviVijna v Afganistani 1979 1989 Vijna na shodi Ukrayini Boyi za Bahmutku 2017 Nagorodi ta vidznakiOrden Za muzhnist III stupenyaU Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Timchenko ZhittyepisNarodivsya 1962 roku v seli Yegindibulak Karagandinska oblast Kazahska RSR zi shkilnih rokiv meshkav u seli Mokra Rokitna Novovodolazkij rajon Harkivska oblast zakinchiv harkivske PTU za fahom nalagodzhuvalnika Z 1981 prohodiv strokovu sluzhbu v RA na posadi vodiya uchasnik vijni v Afganistani V mirnomu zhitti pracyuvav za fahom na Lozivskomu kovalsko mehanichnomu zavodi potim vodiyem Z pochatkom vijni postijno namagavsya potrapiti do armiyi 16 serpnya 2016 roku pidpisav kontrakt pislya prohodzhennya navchannya 21 grudnya 2016 go pribuv u svij pidrozdil soldat vodij vzvodu materialnogo zabezpechennya 109 go bataljonu 10 yi brigadi 22 listopada 2017 roku poblizu mista Zolote Popasnyanskij rajon u kabinu vantazhivki z avtocisternoyu vluchila PTKR poranen zaznali dvoye vijskovih yih odrazu zh evakuyuvali na MT LB Volodimira z vazhkimi poranennyami dostavili do likarni im Mechnikova u misti Dnipro Likari majzhe 3 tizhni borolisya za jogo zhittya Pomer 11 grudnya 2017 go Pohovanij u seli Rokitne Novovodolazkij rajon bilya mogili batkiv Bez Volodimira lishilisya dvi sestri brat druzhina dvi donki i onuk Nagorodi ta vshanuvannyaUkazom Prezidenta Ukrayini 189 2018 vid 27 chervnya 2018 roku za osobistu muzhnist i samoviddani diyi viyavleni u zahisti derzhavnogo suverenitetu ta teritorialnoyi cilisnosti Ukrayini zrazkovogo vikonannya vijskovogo obov yazku nagorodzhenij ordenom Za muzhnist III stupenya Vshanovuyetsya v memorialnomu kompleksi Zala pam yati v shodennomu rankovomu ceremoniali 11 grudnya PrimitkiUkaz Prezidenta Ukrayini vid 27 chervnya 2018 roku 189 2018 Pro vidznachennya derzhavnimi nagorodami Ukrayini mil gov ua Oficijnij sajt Ministerstva oboroni Ukrayini Arhiv originalu za 11 grudnya 2021 Procitovano 11 grudnya 2021 Rankovij ceremonial vshanuvannya zagiblih ukrayinskih geroyiv 11 grudnya na YouTubeDzherelaTimchenko Volodimir Yurijovich 22 kvitnya 2019 u Wayback Machine Kniga pam yatiCe nezavershena stattya pro vijskovogo chi vijskovu Zbrojnih sil Ukrayini Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi