Закон Малюса

Закон Малюса — фізичний закон, що виражає залежність інтенсивності лінійно-поляризованого світла після його проходження через поляризатор від кута φ між площинами поляризації падаючого світла і поляризатора. Встановлено Е. Л. Малюсом 1810 року.

${\displaystyle I=k_{a}I_{0}{\cos }^{2}\varphi }$

де ${\displaystyle I_{0}}$ — інтенсивність падаючого на поляризатор світла, ${\displaystyle I}$ — інтенсивність світла, що виходить з поляризатора, ${\displaystyle k_{a}}$ — коефіцієнт пропускання поляризатора.

Світло з іншою (нелінійною) поляризацією може бути представлено як суму двох лінійно-поляризованих складових, до кожної з яких можна застосувати закон Малюса. Згідно із законом Малюса розраховуються інтенсивності світла, що проходить у всіх поляризаційних приладах, наприклад в поляризаційних фотометрах і спектрофотометрах. Втрати на відбиття, що залежать від φ і не враховуються законом Малюса, визначаються додатково.

Якщо на поляризатор падає природне світло, то інтенсивність світла, що вийшла з поляризатора ${\displaystyle I}$ дорівнює половині природного ${\displaystyle I_{0}}$.