Григорій Лісовський 6 лютого 1845 село Сорочинці Прилуцький повіт Полтавська єпархія 16 березня 1927 Полтава діяч москов

Григорій Лісовський (6 лютого 1845, село Сорочинці, Прилуцький повіт, Полтавська єпархія — 16 березня 1927, Полтава) — діяч московського православного руху в УССР. Вікарій Полтавської єпархії РПЦ. Митрополит Полтавський і Переяславський.

Григорій (Лісовський)

Митрополит Полтавський і Переяславський

1922 — 1922

Попередник:

Парфеній Левицький

Наступник:

Даміян Воскресенський

Єпископ Лубенський,
вікарій Полтавської єпархії

Альма-матер:

Полтавська духовна семінарія

Діяльність:

священник

Ім'я при народженні:

Григорій Лісовський

Народження:

6 лютого 1845

Смерть:

16 березня 1927 (82 роки)
Полтава

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лісовський.

Життєпис

Народився 25 січня 1845 в селі Сорочинці Прилуцького повіту Полтавської губернії у родині псаломщика.

У 1867 закінчив Полтавську духовну семінарію і того ж року зведений у сан диякона. Призначений законовчителем до Полтавської військової гімназії.

У 1873 призначений виконувачем обов'язків наглядача Полтавського духовного училища.

У 1874 висвячений у сан священика. У 1890 зведений у сан протоієрея.

Крім посади наглядача виконував багато різних обов'язків у навчальних та економічних справах як за дорученням начальства, так і за виборами духовенства. Прийняв чернецтво.

На початку жовтня 1921 хіротонізований на єпископа Лубенського, вікарія Полтавської єпархії, здійснював управління Полтавською єпархією, затверджений правлячим архієреєм Полтавської єпархії зі зведенням у сан архієпископа на Київській нараді 1922 року.

Вів енергійну боротьбу з обновленством, УАПЦ і особливо з УСЄЦ.

На початку 1927 зведений у сан митрополита Полтавського та Переяславського

Помер 17 березня 1927. На прощання з архіпастирем прийшли тисячі людей; похоронна процесія рухалася центральними вулицями, які влада все ж таки офіційно перекрила для руху транспорту. Похований за вівтарем Свято-Макаріївського собору Полтави.

Посилання

Лубенський розкол та «іоанниківщина» у документах Патріаршої канцелярії [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]