Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Палаццо-Ре-Енцо італ. Palazzo Re Enzo | |
|---|---|
 | |
| 44°29′39″ пн. ш. 11°20′35″ сх. д. / 44.49435300002777183° пн. ш. 11.34329260002781758° сх. д.Координати: 44°29′39″ пн. ш. 11°20′35″ сх. д. / 44.49435300002777183° пн. ш. 11.34329260002781758° сх. д. | |
| Країна |  Італія[1][3] |
| Розташування | Болонья[1] |
| Тип | палаццо d[4] і палац[3] |
| Стиль | готика |
| Архітектор | d |
| Дата заснування | 13 століття[5] |
  Палаццо-Ре-Енцо Палаццо-Ре-Енцо (Італія) | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Палаццо-Ре-Енцо (італ. Palazzo Re Enzo, дослівно — палац короля Енцо) — палац XIII століття, розташований на площі Пьяцца-дель-Неттуно в історичному центрі Болоньї, регіону Емілія-Романья, в Північній Італії. Палац отримав свою назву на честь Енцо Сардинського, номінального короля Садинії і сина імператора Священної Римської імперії Фрідріха II, який перебував в ув'язненні в палаці з 1249 року до своєї смерті в 1272 році. Зараз палац використовується для організації культурних заходів та виставок.
Історія
Палац був побудований між 1244 і 1246 роками за вказівкою подеста Філіппо Угоні як продовження сусіднього адміністративного Палаццо дель Подеста, розмір якого виявилося недостатнім для вимог управління комуною Болоньї. Тому спочатку він був відомий як «Новий палац» (лат. Palatium Novum).
Через три роки після завершення будівництва палацу, у 1249 року у полон до гвельфів потрапив Енцо Сардинський, номінальний король Сардинії і позашлюбний син імператора Священної Римської Імперії Фрідріха II, який бився проти гвельфів на стороні свого батька і партії гібелінів. Після короткого перебування в Анцолі, Енцо перевезли до Болоньї і ув'язнили в Новому Палаці, в якому Енцо утримували протягом наступних 23 років, допоки він не помер в 1272 році. Партія гвельфів відмовилися звільнити Енцо за будь-які гроші, що пропонувались його батьком Фрідріхом II. Перемовини про викуп зупинилися після смерті імператора у 1250 році.
За традицією вважається, що Енціо залишали вільним у палаці, але вночі його тримали в клітці, що звисала зі стелі. Йому також дозволялося зустрічатися з жінками: у заповіті він згадує трьох рідних дочок, але легенда розповідає ще про четверту дитину — сина, який у нього був від селянки Люсії ді Віадагола. Сина назвали Бентівольо від слів «Amore mio, ben ti voglio», які він сказав своїй коханій (що означає «Моя любов, я люблю тебе»), і він стане засновником родини Бентівольо, що пізніше стали правителями Болоньї.
Праворуч від палацу є доступ до каплиці Санта-Марія-деї-Карчераті, куди йшли засуджені на смерть. На першому поверсі розташовувалися Карроччо і військові машини, а на середньому — кабінети претора і каплиця. У 1386 році Антоніо ді Вінченцо закінчив Sala dei Trecento («Зал трьохсот»), який мав стати міським архівом. Останній поверх був значною мірою відремонтований у 1771 році Джованні Джакомо Дотті.
У 1905 році Альфонсо Руббіані відновив готичний вигляд будівлі, відновивши оригінальні зубчасті стіни, арки першого поверху, сходи п'ятнадцятого століття та знову відкривши вікна трифора, водночас вносячи численні образні доповнення, продиктовані неоготичною модою того часу. Починаючи з 1910 року, в рамках знесення Середнього ринку (it. Mercato di Mezzo) для розширення вулиці Ріццолі, було знесено численні будівлі, які протягом століть виросли навколо палацу, включаючи будинок Кампогранде (it. casa Campogrande) та канатне склепіння, розташоване між двома будівлями.
Зовнішні фасади Палаццо-Ре-Енцо виходять на площу Нептуна, вулицю Франческо Ріццолі та площу Ре Енцо і були піддані консервативній реставрації в 2003 році.
Легенди про Короля Енцо
Численні легенди, записані літописцями про захоплення та ув'язнення Енцо.
Повідомляється про першу невдалу втечу із замку Анцола-делл'Емілія, здійснену до того, як короля перевезли до Болоньї. Пізніше імператор Фрідріх запропонував місту Болонья такий величезний викуп за свого сина, який міг бути використаний для будівництва нових міських стін, але болонці відмовилися його прийняти.
За іншими даними, король проводив день з іншими ув'язненими, а вночі був замкнений у залізній клітці, що звисала зі стелі, за якою постійно спостерігали.
Адміністрація дозволяла Енцо відвідувати жінкам. У своєму заповіті Енцо згадує трьох біологічних дочок, хоча посмертна легенда приписує йому четверту дитину - сина народженого бідною селянкою Люсії ді Віадагола. Кажуть, що дитину назвали Бентівольо, за словами, які король часто шепотів своїй коханій: Amore mio, ben ti voglio (Кохана, я люблю тебе). Вважається, що цей син був племінним вождем італійського знатного роду Бентівольо, який правитиме містом у наступні століття.
Деякі легенди розповідають, що король намагався втекти, ховаючись у ємності для транспортування вина, але старенька жінка впізнала його, оскільки довге світле волосся короля, що звисало з кришки, привернуло її увагу.
Після 23 років ув'язнення Енцо помер і, за його бажанням, був похований в базиліці Сан-Доменіко, де його гробниця знаходиться донині.
Примітки
- dati.beniculturali.it — 2014.
- Atlante castellano d'Italia
- Barbieri F., Cevese R. Vicenza, ritratto di una città — 2004. — P. 417–10. —
- Biblioteca Salaborsa — Biblioteca Salaborsa.
- Tourer.it
- official site for Palace
- Piovanelli, Giancarlo (1981). Casate bresciane nella storia e nell'arte del medioevo. Rezzato.
- Litta, Pompeo (1835). Famiglie celebri italiane. Bentivoglio di Bologna. Torino.
Бібліографія
- Anna Laura Trombetti Budriesi, Valeria Braidi, Raffaella Pini, Francesca Roversi Monaco, Bologna Re Enzo e il suo mito, (con testi di A.L. Trombetti Budriesi, V. Braidi, R. Pini, F. Roversi Monaco, C. Zanetti, M. Rossi) 2002, Edizioni CLUEB, Bologna;
- Palazzo Re Enzo. Storia e restauri, a cura di Paola Foschi e Francisco Giordano (con testi di P. Foschi, F. Malaguti, A. Antonelli, G. Marcon, R. Scannavini, A. Ranaldi, F. Giordano, A. Santucci), 2003, ed. Costa, Bologna.
- Alfonso Rubbiani, Il palazzo di Re Enzo in Bologna, Zanichelli, Bologna 1906.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
pam yatka arhitekturiPalacco Re Enco ital Palazzo Re Enzo44 29 39 pn sh 11 20 35 sh d 44 49435300002777183 pn sh 11 34329260002781758 sh d 44 49435300002777183 11 34329260002781758 Koordinati 44 29 39 pn sh 11 20 35 sh d 44 49435300002777183 pn sh 11 34329260002781758 sh d 44 49435300002777183 11 34329260002781758Krayina Italiya 1 3 RoztashuvannyaBolonya 1 Tippalacco d 4 i palac 3 StilgotikaArhitektordData zasnuvannya13 stolittya 5 Palacco Re EncoPalacco Re Enco Italiya Mediafajli u Vikishovishi Palacco Re Enco ital Palazzo Re Enzo doslivno palac korolya Enco palac XIII stolittya roztashovanij na ploshi Pyacca del Nettuno v istorichnomu centri Bolonyi regionu Emiliya Romanya v Pivnichnij Italiyi Palac otrimav svoyu nazvu na chest Enco Sardinskogo nominalnogo korolya Sadiniyi i sina imperatora Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi Fridriha II yakij perebuvav v uv yaznenni v palaci z 1249 roku do svoyeyi smerti v 1272 roci Zaraz palac vikoristovuyetsya dlya organizaciyi kulturnih zahodiv ta vistavok IstoriyaVid na Palacco Re Enco z ploshi Neptuna Palac buv pobudovanij mizh 1244 i 1246 rokami za vkazivkoyu podesta Filippo Ugoni yak prodovzhennya susidnogo administrativnogo Palacco del Podesta rozmir yakogo viyavilosya nedostatnim dlya vimog upravlinnya komunoyu Bolonyi Tomu spochatku vin buv vidomij yak Novij palac lat Palatium Novum Cherez tri roki pislya zavershennya budivnictva palacu u 1249 roku u polon do gvelfiv potrapiv Enco Sardinskij nominalnij korol Sardiniyi i pozashlyubnij sin imperatora Svyashennoyi Rimskoyi Imperiyi Fridriha II yakij bivsya proti gvelfiv na storoni svogo batka i partiyi gibeliniv Pislya korotkogo perebuvannya v Ancoli Enco perevezli do Bolonyi i uv yaznili v Novomu Palaci v yakomu Enco utrimuvali protyagom nastupnih 23 rokiv dopoki vin ne pomer v 1272 roci Partiya gvelfiv vidmovilisya zvilniti Enco za bud yaki groshi sho proponuvalis jogo batkom Fridrihom II Peremovini pro vikup zupinilisya pislya smerti imperatora u 1250 roci Palacco Re Enco Za tradiciyeyu vvazhayetsya sho Encio zalishali vilnim u palaci ale vnochi jogo trimali v klitci sho zvisala zi steli Jomu takozh dozvolyalosya zustrichatisya z zhinkami u zapoviti vin zgaduye troh ridnih dochok ale legenda rozpovidaye she pro chetvertu ditinu sina yakij u nogo buv vid selyanki Lyusiyi di Viadagola Sina nazvali Bentivolo vid sliv Amore mio ben ti voglio yaki vin skazav svoyij kohanij sho oznachaye Moya lyubov ya lyublyu tebe i vin stane zasnovnikom rodini Bentivolo sho piznishe stali pravitelyami Bolonyi Pravoruch vid palacu ye dostup do kaplici Santa Mariya deyi Karcherati kudi jshli zasudzheni na smert Na pershomu poversi roztashovuvalisya Karrochcho i vijskovi mashini a na serednomu kabineti pretora i kaplicya U 1386 roci Antonio di Vinchenco zakinchiv Sala dei Trecento Zal trohsot yakij mav stati miskim arhivom Ostannij poverh buv znachnoyu miroyu vidremontovanij u 1771 roci Dzhovanni Dzhakomo Dotti Zobrazhennya Palacco Re Enco z listivki 1900 roku do restavraciyi Rubbiani ta do znesennya susidnogo budinku Kampogrande U 1905 roci Alfonso Rubbiani vidnoviv gotichnij viglyad budivli vidnovivshi originalni zubchasti stini arki pershogo poverhu shodi p yatnadcyatogo stolittya ta znovu vidkrivshi vikna trifora vodnochas vnosyachi chislenni obrazni dopovnennya prodiktovani neogotichnoyu modoyu togo chasu Pochinayuchi z 1910 roku v ramkah znesennya Serednogo rinku it Mercato di Mezzo dlya rozshirennya vulici Riccoli bulo zneseno chislenni budivli yaki protyagom stolit virosli navkolo palacu vklyuchayuchi budinok Kampogrande it casa Campogrande ta kanatne sklepinnya roztashovane mizh dvoma budivlyami Zovnishni fasadi Palacco Re Enco vihodyat na ploshu Neptuna vulicyu Franchesko Riccoli ta ploshu Re Enco i buli piddani konservativnij restavraciyi v 2003 roci Legendi pro Korolya EncoPislya bitvi pri Fossalti v 1249 roci Enco buv uv yaznenij u zaliznij klitci v Bolonyi Dzhovanni Villani Kronika Nuova XIV stolittya Chislenni legendi zapisani litopiscyami pro zahoplennya ta uv yaznennya Enco Povidomlyayetsya pro pershu nevdalu vtechu iz zamku Ancola dell Emiliya zdijsnenu do togo yak korolya perevezli do Bolonyi Piznishe imperator Fridrih zaproponuvav mistu Bolonya takij velicheznij vikup za svogo sina yakij mig buti vikoristanij dlya budivnictva novih miskih stin ale bolonci vidmovilisya jogo prijnyati Za inshimi danimi korol provodiv den z inshimi uv yaznenimi a vnochi buv zamknenij u zaliznij klitci sho zvisala zi steli za yakoyu postijno sposterigali Vid na vnutrishnye podvir ya palacu Re Enco Administraciya dozvolyala Enco vidviduvati zhinkam U svoyemu zapoviti Enco zgaduye troh biologichnih dochok hocha posmertna legenda pripisuye jomu chetvertu ditinu sina narodzhenogo bidnoyu selyankoyu Lyusiyi di Viadagola Kazhut sho ditinu nazvali Bentivolo za slovami yaki korol chasto shepotiv svoyij kohanij Amore mio ben ti voglio Kohana ya lyublyu tebe Vvazhayetsya sho cej sin buv pleminnim vozhdem italijskogo znatnogo rodu Bentivolo yakij pravitime mistom u nastupni stolittya Deyaki legendi rozpovidayut sho korol namagavsya vtekti hovayuchis u yemnosti dlya transportuvannya vina ale starenka zhinka vpiznala jogo oskilki dovge svitle volossya korolya sho zvisalo z krishki privernulo yiyi uvagu Pislya 23 rokiv uv yaznennya Enco pomer i za jogo bazhannyam buv pohovanij v bazilici San Domeniko de jogo grobnicya znahoditsya donini Primitkidati beniculturali it 2014 d Track Q52897564 Atlante castellano d Italia d Track Q112278664 Barbieri F Cevese R Vicenza ritratto di una citta 2004 P 417 10 ISBN 88 900990 7 0 d Track Q58235884d Track Q26197561d Track Q19997582 Biblioteca Salaborsa Biblioteca Salaborsa d Track Q105836994d Track Q3639614 Tourer it d Track Q105826821 official site for Palace Piovanelli Giancarlo 1981 Casate bresciane nella storia e nell arte del medioevo Rezzato Litta Pompeo 1835 Famiglie celebri italiane Bentivoglio di Bologna Torino BibliografiyaAnna Laura Trombetti Budriesi Valeria Braidi Raffaella Pini Francesca Roversi Monaco Bologna Re Enzo e il suo mito con testi di A L Trombetti Budriesi V Braidi R Pini F Roversi Monaco C Zanetti M Rossi 2002 Edizioni CLUEB Bologna Palazzo Re Enzo Storia e restauri a cura di Paola Foschi e Francisco Giordano con testi di P Foschi F Malaguti A Antonelli G Marcon R Scannavini A Ranaldi F Giordano A Santucci 2003 ed Costa Bologna Alfonso Rubbiani Il palazzo di Re Enzo in Bologna Zanichelli Bologna 1906