Олександр Юхимович Стасевич 26 вересня 1888 1958 підполковник Армії УНР викладач Олександр Юхимович СтасевичНародження26

Олександр Юхимович Стасевич (26 вересня 1888 — † 1958) — підполковник Армії УНР, викладач.

Олександр Юхимович Стасевич
Народження	26 вересня 1888(1888-09-26) м. Красностав Красноставський повіту Холмщина.
Смерть	1958(1958) Каліш
Країна	УНР
Приналежність	Армія УНР
Звання	підполковник
Командування	начальник з'єднаної артилерійської майстерні Армії УНР.
Війни / битви	Перша світова війна Українсько-польська війна Українсько-радянська війна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Стасевич.

Народився 26 вересня 1888 року у м. Красностав на Холмщині.

Закінчив Псковський кадетський корпус, Михайлівське артилерійське училище у 1909 році, а пізніше 3-ї Гренадерської артилерійської бригади в Ростові. В кінці березня 1914 року вступив до Михайлівської артилерійської академії, а в черні цього ж року був приділений до 55-ї артилерійської бригади, де служив командиром 4-ї батареї цієї бригади. З 1916 по 1918 рік навчався у Михайлівській артилерійській академії, після закінчення виїхав в Україну. В червні 1917 року дістав звання капітана.

Від 1 жовтня 1918 року став помічником завідувача навчального поля Київської гарматної школи, а з 1 лютого 1919 року штаб-старшина для доручень технічної управи Головного артилерійського управління Військового міністерства УНР.

Брав участь у Українсько-Польській війні і 27 травня 1919 року попав в полон Польських військ під Тернополем. Після звільнення з полону 13 лютого 1920 року прибув у розпорядження кам'янець-подільського військового начальника. З 3 березня 1920 року був начальником постачання 4-го гарматного полку Армії УНР. На 1 квітня 1920 року став начальником з'єднаної артилерійської майстерні Армії УНР.

З 9 травня 1920 року був представником військ УНР у справах постачання артилерійського майна при штабі 6-ї польської армії. У червні 1920 року працює референтом управління постачання Військового міністерства УНР. З 4 серпня 1921 року був приділений до представника командування УНР при штабі 6-ї польської армії. У 1921 році стає начальником управління заводів і майстерень Артилерійської управи Військового міністерства УНР.

З 1923 році жив на еміграції у Скальмержице (Польща). В 1930 роках вчитель української гімназії ім. Шевченка в Каліші і діяч Українського товариства військових інвалідів Армії УНР.

Помер в Каліші у 1958 році.

Джерела

Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007.&
Aleksander Kolanczuk. Umarli, aby zmartwywstala Ukraina. Przemysl 2015. s.116