Іван Іванович Красноюрченко (рос. Иван Иванович Красноюрченко; 3 вересня 1910, — 1 квітня 1970, Київ) — радянський військовийльотчик, Герой Радянського Союзу (1939), помічник командира ескадрильї 22-го Червонопрапорного винищувального авіаційного полку винищувальної авіаційної бригади 1-ї армійської групи під час боїв на Халхин-Голі. Учасник німецько-радянської війни. Генерал-майор авіації (1953).
Іван Іванович Красноюрченко | |
---|---|
рос. Иван Иванович Красноюрченко | |
Народження | 3 вересня 1910 |
Смерть | 1 квітня 1970 (59 років) Київ |
Поховання | Байкове кладовище |
Країна | СРСР |
Рід військ | ВПС СРСР |
Освіта | Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації |
Роки служби | 1934—1956 |
Партія | КПРС |
Звання | Генерал-майор авіації |
Війни / битви | Бої на Халхин-Голі Німецько-радянська війна |
Нагороди | |
Красноюрченко Іван Іванович у Вікісховищі |
Біографія
Народився 3 вересня 1910 року в селищі (нині місто Волгоградської області Росії), в селянській родині. Росіянин. Член КПРС з 1932 року. Закінчив перший курс Ленінградського інституту інженерів-механіків соціалістичного землеробства.
У 1934 році призваний до лав Червоної Армії. У 1935 році закінчив Качинську військову школу пілотів. Служив пілотом та командиром авіаційної ланки в Забайкаллі, а з 1936 року — в Монгольській Народній Республіці.
Учасник боїв з японськими мілітаристами на річці Халхин-Гол з 23 травня по 16 вересня 1939 року. За час цих боїв лейтенант І. І. Красноюрченко здійснив 111 бойових вильотів, брав участь у 33-х повітряних боях і 45-і штурмових діях по наземним військам. Збив п'ять японських винищувачів.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 листопада 1939 року за мужність і героїзм, проявлені при виконанні військового та інтернаціонального обов'язку лейтенанту Івану Івановичу Красноюрченку присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 177).
Початок німецько-радянської війни зустрів в Україні, у складі 22-го винищувального авіаційного полку. У перший же день, вранці 22 червня 1941 року, збив над Києвом ворожий бомбардувальник. Потім служив у 43-му авіаційному полку, пізніше був командиром 92-го винищувального авіаційного полку, 102-ї і 147-ї винищувальних авіаційних дивізій протиповітряної оборони країни. 6 жовтня 1941 року підполковник І. І. Красноюрченко був призначений командиром сформованої 141-ї винищувальної авіаційної дивізії протиповітряної оборони.
З 30 березня по 15 жовтня 1942 року командував 102-ю винищувальної авіаційної дивізії протиповітряної оборони (згодом — 2-а гвардійська винищувальна авіаційна Сталінградська Червонопрапорна ордена Суворова дивізія протиповітряної оборони), що входила до складу Сталінградського корпусного району протиповітряної оборони.
У середини листопада 1942 року відбув до Ярославля і вступив у командування 147-ї винищувальної авіаційної дивізії протиповітряної оборони. Війну полковник І. І. Красноюрченко закінчив вже заступником командувача 9-м винищувальним авіаційним Воронезьким корпусом протиповітряної оборони.
У 1952 році закінчив авіаційний факультет Військової академії Генерального штабу імені К. Є. Ворошилова. Командував авіаційними частинами протиповітряної оборони, займав пост начальника Центрального аероклубу імені В. П. Чкалова.
З 1956 року генерал-майор авіації І. І. Красноюрченко — в запасі. Працював директором кераміко-художнього заводу. Жив у Києві. Помер 1 квітня 1970 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі.
Нагороди, пам'ять
Нагороджений орденом Леніна, трьома орденами Червоного Прапора, орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня, орденом Червоної Зірки, медалями, двома монгольськими орденами Бойового Червоного Прапора.
Ім'ям Героя названо провулок у місті Ніколаєвську Волгоградської області.
Література
- Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. М.: Воениз., 1987 (рос.)
- Герои-волгоградцы. Волгоград, 1967 (рос.)
- Кузнецов И. И., Джога И. М. Первые Герои Советского Союза (1936–1939). — Иркутск. 1983 (рос.)
- Красноюрченко Іван Іванович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ivan Ivanovich Krasnoyurchenko ros Ivan Ivanovich Krasnoyurchenko 3 veresnya 1910 1 kvitnya 1970 Kiyiv radyanskij vijskovijlotchik Geroj Radyanskogo Soyuzu 1939 pomichnik komandira eskadrilyi 22 go Chervonoprapornogo vinishuvalnogo aviacijnogo polku vinishuvalnoyi aviacijnoyi brigadi 1 yi armijskoyi grupi pid chas boyiv na Halhin Goli Uchasnik nimecko radyanskoyi vijni General major aviaciyi 1953 Ivan Ivanovich Krasnoyurchenkoros Ivan Ivanovich KrasnoyurchenkoNarodzhennya3 veresnya 1910 1910 09 03 Smert1 kvitnya 1970 1970 04 01 59 rokiv KiyivPohovannyaBajkove kladovisheKrayina SRSRRid vijsk VPS SRSROsvitaVijskova akademiya Generalnogo shtabu Zbrojnih Sil Rosijskoyi FederaciyiRoki sluzhbi1934 1956PartiyaKPRSZvannya General major aviaciyiVijni bitviBoyi na Halhin Goli Nimecko radyanska vijnaNagorodi Krasnoyurchenko Ivan Ivanovich u VikishovishiBiografiyaNarodivsya 3 veresnya 1910 roku v selishi nini misto Volgogradskoyi oblasti Rosiyi v selyanskij rodini Rosiyanin Chlen KPRS z 1932 roku Zakinchiv pershij kurs Leningradskogo institutu inzheneriv mehanikiv socialistichnogo zemlerobstva U 1934 roci prizvanij do lav Chervonoyi Armiyi U 1935 roci zakinchiv Kachinsku vijskovu shkolu pilotiv Sluzhiv pilotom ta komandirom aviacijnoyi lanki v Zabajkalli a z 1936 roku v Mongolskij Narodnij Respublici Uchasnik boyiv z yaponskimi militaristami na richci Halhin Gol z 23 travnya po 16 veresnya 1939 roku Za chas cih boyiv lejtenant I I Krasnoyurchenko zdijsniv 111 bojovih vilotiv brav uchast u 33 h povitryanih boyah i 45 i shturmovih diyah po nazemnim vijskam Zbiv p yat yaponskih vinishuvachiv Ukazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR vid 17 listopada 1939 roku za muzhnist i geroyizm proyavleni pri vikonanni vijskovogo ta internacionalnogo obov yazku lejtenantu Ivanu Ivanovichu Krasnoyurchenku prisvoyeno zvannya Geroya Radyanskogo Soyuzu z vruchennyam ordena Lenina i medali Zolota Zirka 177 Pochatok nimecko radyanskoyi vijni zustriv v Ukrayini u skladi 22 go vinishuvalnogo aviacijnogo polku U pershij zhe den vranci 22 chervnya 1941 roku zbiv nad Kiyevom vorozhij bombarduvalnik Potim sluzhiv u 43 mu aviacijnomu polku piznishe buv komandirom 92 go vinishuvalnogo aviacijnogo polku 102 yi i 147 yi vinishuvalnih aviacijnih divizij protipovitryanoyi oboroni krayini 6 zhovtnya 1941 roku pidpolkovnik I I Krasnoyurchenko buv priznachenij komandirom sformovanoyi 141 yi vinishuvalnoyi aviacijnoyi diviziyi protipovitryanoyi oboroni Z 30 bereznya po 15 zhovtnya 1942 roku komanduvav 102 yu vinishuvalnoyi aviacijnoyi diviziyi protipovitryanoyi oboroni zgodom 2 a gvardijska vinishuvalna aviacijna Stalingradska Chervonopraporna ordena Suvorova diviziya protipovitryanoyi oboroni sho vhodila do skladu Stalingradskogo korpusnogo rajonu protipovitryanoyi oboroni U seredini listopada 1942 roku vidbuv do Yaroslavlya i vstupiv u komanduvannya 147 yi vinishuvalnoyi aviacijnoyi diviziyi protipovitryanoyi oboroni Vijnu polkovnik I I Krasnoyurchenko zakinchiv vzhe zastupnikom komanduvacha 9 m vinishuvalnim aviacijnim Voronezkim korpusom protipovitryanoyi oboroni U 1952 roci zakinchiv aviacijnij fakultet Vijskovoyi akademiyi Generalnogo shtabu imeni K Ye Voroshilova Komanduvav aviacijnimi chastinami protipovitryanoyi oboroni zajmav post nachalnika Centralnogo aeroklubu imeni V P Chkalova Mogila Ivana Krasnoyurchenka Z 1956 roku general major aviaciyi I I Krasnoyurchenko v zapasi Pracyuvav direktorom keramiko hudozhnogo zavodu Zhiv u Kiyevi Pomer 1 kvitnya 1970 roku Pohovanij u Kiyevi na Bajkovomu kladovishi Nagorodi pam yatNagorodzhenij ordenom Lenina troma ordenami Chervonogo Prapora ordenom Vitchiznyanoyi vijni 1 go stupenya ordenom Chervonoyi Zirki medalyami dvoma mongolskimi ordenami Bojovogo Chervonogo Prapora Im yam Geroya nazvano provulok u misti Nikolayevsku Volgogradskoyi oblasti LiteraturaGeroi Sovetskogo Soyuza Kratkij biograficheskij slovar Tom 1 M Voeniz 1987 ros Geroi volgogradcy Volgograd 1967 ros Kuznecov I I Dzhoga I M Pervye Geroi Sovetskogo Soyuza 1936 1939 Irkutsk 1983 ros Krasnoyurchenko Ivan Ivanovich Sajt Geroi strany ros