Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. |
Волсвин — село в Україні, у Червоноградському районі, Львівської області. Населення становить 1824 осіб. Орган місцевого самоврядування — Червоноградська міська рада.
село Волсвин | |||||
---|---|---|---|---|---|
| |||||
Країна | Україна | ||||
Область | Львівська область | ||||
Район | Червоноградський район | ||||
Громада | Червоноградська міська | ||||
Основні дані | |||||
Засноване | 1426 | ||||
Населення | 1824 | ||||
Площа | 3,5 км² | ||||
Густота населення | 521,14 осіб/км² | ||||
Поштовий індекс | 80085 | ||||
Телефонний код | +380 3249 | ||||
Географічні дані | |||||
Географічні координати | 50°20′12″ пн. ш. 24°17′50″ сх. д. / 50.33667° пн. ш. 24.29722° сх. д.Координати: 50°20′12″ пн. ш. 24°17′50″ сх. д. / 50.33667° пн. ш. 24.29722° сх. д. | ||||
Середня висота над рівнем моря | 192 м | ||||
Водойми | річка Західний Буг | ||||
Місцева влада | |||||
Адреса ради | 80085, Львівська обл., Червоноградський р-н, с. Волсвин | ||||
Староста | Притулко Віктор Ярославович | ||||
Карта | |||||
Волсвин | |||||
Волсвин | |||||
Мапа | |||||
Волсвин у Вікісховищі |
Географія
Село Волсвин розташоване на правому березі Західного Бугу, за 1—3 км на схід від його русла, проти впадіння в нього двох лівобережних приток — Рати і Солокії.
Віддаль до районного центру, Сокаля, — 20 км через Бендюгу і Червоноград, 18 км — через Бендюгу і Поторицю. Найближчі залізничні станції Червоноград (7 км) і Соснівка (5 км). Автобусне сполучення з 1969 р. з Червоноградом і Соснівкою.
Поверхня плоска, рівнинна. Перепад висот не перевищує 5 м, у більшості — до 2 м. До проведення меліорації (середина 70-х років) були часті катастрофічні повені, особливо весняні.
У надрах залягають середньої потужності поклади кам'яного вугілля на глибинах понад 200 м. З будівельних матеріалів є пісок, глина.
Село розташоване в зоні так званого «малого полісся». Клімат помірний, з достатнім, у деякі роки, з надмірним зволоженням (500—900 мм). Зима м'яка, іноді з тривалими відлигами і нестійким сніговим покривом, літо нежарке, середня температура липня — 18-20 °C, з частими похолоданнями, затяжними дощами.
З малих річок залишилась Солотва, тепер з вирівняним і поглибленим руслом. Інші річки, у тому числі Панська, озерця, болота повисихали. Джерела з колись чистою питною водою або пропали зовсім, або стали непридатною для пиття водою (внаслідок хімізації землеробства). Ставки зникли, а ті, що лишилися, стали сміттєвими ямами.
Ґрунти різноманітні. В південній частині (Дженджерівка, Пісок, Забрід, Підмонастир) переважають піски і супіски. У північній частині (Старе село, середина, Перегорода, Палаття) ґрунти чорновидні, місцями глинисті. Місцевий вид ґрунтів — порховина; це родючі торф'янисті ґрунти, які легко вивітрюються, перетворюються на порох, звідси й назва цих ґрунтів, урочища Порхачини й села Порхач (нині Межеріччя).
Село відмежоване лісами від Комарева (на півночі), Бендюги і Межеріччя (на заході), Городища (на півдні), Яструбичі (на сході). Лише на південному сході є відкритий вид на Поздимир.
За два кілометри від села, праворуч від дороги до Соснівки, є прадавнє село Городище, тепер невеличке сільце в складі сільської ради села Волсвин (розрізняють Старе і Нове Городище). На схід від Городища, на віддалі 1 км є висілок Груд. Груд розділений на 2 частини річкою Буг. Городище уже на лівому березі Бугу.
Біля джерел Волсвина
У селі збереглося більше десятка назв частин села і урочищ, які ймовірно були спочатку невеликими окремими поселеннями. Всі ці прапоселення мають чітко окресленні контури, груда, купи (кемпи). Ось вони, ці топоніми, які збереглися донині:
- Селисько «поселення з невпорядкованою забудовою», нині урочище.
- Пристань, нині луг, за усною традицією було поселенням.
- Кемпа, у центрі села, пор. укр. «купа», лат. «поле».
- Перегорода, посеред якої текла річка, ніби перегородивши «село» на дві частини.
- Палаття «вулище з палатами, дерев'яними кладками».
- Дві назви: Забрід і Підмонастир
Найдавніше поселення — ймовірно Старе село, у якому було виявлено під час археологічних розкопок 1972 року неолітичне поселення. Як воно звалося — не відомо. Спалене ймовірно татарами в 1241 р. Люди розбіглися, більше тут не селилися, заклали нове поселення — Перегороду ? Кемпу ? Забрід ?.. А пам'ять про те, що там жили люди, збереглася в назві урочишча, острова. Можливо, давню назву надали новому селу ..? За 700 років, тим більше під час Воєнного лихоліття 1241—1380 років, чимало чого людська пам'ять не зберегла. Всі ці поселення виникли до прийняття християнства. Під час становлення слов'янської релігії і формування міфології для всіх цих селиськ, перегород, грудів, палать потрібен був єдиний релігійний центр, капище зі священним дубом . Визначити його місце не важко: при християнізації на місці язичницьких капищ і храмів виникли християнські монастирі і церкви. Служителі слов'янського культу — волхви (збірне поняття волсва) вимушені були шукати нове місце для поселення. Можливо, вони осіли в «селі» без назви, нині Центр, або поблизу центра, на Старому Селі, у крайньому разі, на острові, груді, який став зватися «Волсвингруд». Згодом ця назва поширилася на всі близькі «села» без назви, які про те як частини Волсвина зберегли і давні свої назви. Як у дохристиянські часи спільним для всіх «сіл» було язичницьке капище, так і тепер, після християнізації, — монастир і аж ніяк не християнська назва розкинутого села.
Пізня згадка про Волсвин у письмових джерелах — 1426 р. — це доля всіх міст, містечок і сіл, які з об'єктивних причин пізно попадали в орбіту історичних подій. Нині Волсвин — це спільна назва для 16 окремих частин, які виникли не одночасно — від праслов'янських часів до початку 19 ст. Ось вони, згадані і не згадані частини нинішнього села: Гуменці, Дженджерівка, Забрід, Кемпа, Кут, Копані, Лаз, Олеше, Перегорода, Пісок, Палаття, Пристань, Середина, Стовпище, Яблуньки, Підмонастир.
Історія
Рання історія
Перша згадка в історичних документах про Волсвин досить пізня — у 1426 р.
У VI—VII ст. територія Волсвина була у складі дулібського племінного союзу, у другій половині VII ст. належав до аварського каганату. Після розпаду аварського каганату (кінець VIII-го ст.) увійшов до літописних волинян або бужан (VII—IX ст.). У IX—X ст. входив до червенських міст, разом з якими увійшов до ранньофеодальної держави — Київської Русі (друга половина X ст.). Під час феодальної роздробленості Київської Русі Волсвин увійшов до Белзького подільного князівства (середина XII ст.) Яке було частиною Волинського, а з 1199 р. — Галицько-Волинського князівства.
Орда Батия зруйнувала наш край у 1241 році, не уникнув лихої долі і Волсвин. Про це переказ про спалення старого села та легенда про «Дівчину — Рииоу» (див. фольклор). Галицько-Волинський літопис подає жахливі речі про війни, які велися в нашому краї в XII ст., в XIV ст. починається відродження поруйнованих гнізд. В 1462 році Белзьке князівство було перетворено на воєводство з повітовим поділом. Волсвин відійшов до Великомостівського повіту.
На початку XVII ст. Волсвин став монастирським селом, до того часу належав магнатам Межеєвським. У часи шляхетської сваволі (1600—1770) селяни зазнавали тільки феодального гніту. Відбували всі повинності на користь монастиря і не зазнавали національного гніту. Значну роль для Волсвина відігравав Кристинополь (нині Червоноград), заснований графом Феліксом Потоцьким. У 1692 р. він стає неофіційною столицею краю, центром польсько-католицької експансії на Побужжі.
По першому поділу Польщі (1772) Волсвин у складі Сокальського округу (циркулу) відійшов до Австрії. 1784 р. обидва монастирі у Волсвині і Городище — були ліквідовані. На їх місці побудовані дерев'яні церкви (1787 р.), які збереглися досі. Волсвинці й надалі залишаються залежними від монастиря о. Василіян у Кристинополі.
Волсвин залишається у складі австрійської імперії до 1918 року.
XIX ст.
Перша половина XIX ст. — період галицького будительства. Будителі збирали народні пісні, казки, легенди. Писали твори українською народною мовою: «Пиши, як говориш, говори, як чуєш.»
Революція 1848 року — скасування панщини, дала селянам свободу. у Волсвині на честь цієї події було побудовано 4 фігури, з пам'ятним написом «На честь скасування панщини 3 травня 1848 року», кожна обсаджена 4 липами.
На початку XX ст. волсвинчани беруть участь у трудовій еміграції. Виїжджають на сезонні роботи до Німеччини, емігрують на постійно — в 1901 — 1902 рр. — до Канади. Перша світова війна припинила еміграцію.
Влітку 1914 почалась перша світова війна. Австрійську армію було мобілізовано, з серпня 1914 р. по липень 1915 р. село було зайнято російськими військами, у складі яких було багато українців із Східної України.
Волсвинці мріяли про возз'єднання всіх українських земель в єдиній державі, це пояснює підтримку значною частиною галичан ЗУНР (листопад 1918 — кінець 1919). В УГА було близько 80 волсвинців. У боротьбі проти польських військ загинуло 15 чоловік. Влітку 1929 р. село було у сфері дій Першої кінної армії Будьонного. Після відходу її на схід Волсвин, як і всю західну Україну окупувала Польща. Ця окупація тривала до вересня 1939 року.
XX ст.
16 вересня 1939 року польський уряд на чолі з Е. Ризд-Сміглим утік до Румунії. Над «Кресами» нависла загроза гітлерівської окупації. В неділю, 17 вересня 1939 р. почався наступ Червоної Армії. В четвер, 21 вересня 1939 р. радянські війська вступили в Волсвин. 26 — 28 жовтня, у львівському оперному театрі засідали Народні збори. Вони прийняли рішення про встановлення Радянської влади на Західній Україні і Декларацію про з'єднання Західної України з УРСР. 22 червня 1941 року гітлерівська Німеччина напала на Радянський Союз. Зразу ж в неділю, близько 10 год. ранку, німецькі окупанти ввійшли до Волсвина. За неточними даними було вбито до 150 — 155 волсвинчан, 10 % населення. Закатовано, замордовано 50 чоловік. До Німеччини вивезено 80 чоловік з них не повернулося 20. Пропали безвісти — 15 чоловік.
17 липня 1944 року село було захоплено Радянською армією.
У 1952 р. проведено світло. Клуб працює з 1945 року, бібліотека з 1950 р. Медпункт працює з 1946 року, приміщення побудував радгосп у 1976 р. Дитячий садочок з котельнею побудовано радгоспом у 1976 р. Відділення зв'язку працює з 1967 року. Асфальт прокладено через село в 1969 році (за рахунок радгоспу і шахти № 5 «ВМ»), продовжено на Палаття і Перегороду в 1985 р. (за рахунок радгоспу). В 1970 р. за рахунок шахти № 5 «ВМ» було насипано дамбу, яка рятує село від руйнівних повеней. в 1976 році радгосп телефонував село. В 1970-тих роках проведено меліорацію в селі.
Перед Великоднем 1976 року сталася подія, яка сколихнула все село: вночі було вчинено погром у закритій церкві. Обдерті стіни, подерто стародруки з XVII ст., рукописні книги «Тріодь цвітну» (видрукувана 1629 року у Львові, у друкарні М. Сльозки) вдалося врятувати. Тепер вона у Львівському історичному музеї. На «Тріоді» — помітки, які є своєрідним літописом монастиря і церкви с. Волсвина. Рукописні книги, написані давньоукраїнською мовою були прикладом сільських подій з середини XV по кінець XIX ст.
Найбільше потрудився в часи підпілля отець Мар’ян Чернега і сестра Пахомія, уродженка села Волсвин, яка і проживала тут в селі до смерті. Вона була зв’язковою між вірними парафії та священником.
Громада постійно старалася відкрити церковцю, яка на той час була радгоспним складом. 25 грудня 1988 року церква була відкрита, як російська православна церква і була відправлена перша Служба Божа священником РПЦ села Волиця Ярославом Біленським. 26 лютого 1989 року старанням вірних до села переїхав священик Василій Дубецький, який є парохом села до цього часу. В селі було дві громади УГКЦ і УАПЦ. На Різдво 2000 року громади з’єднались в одну греко-католицьку церкву.
Культурний розвиток села
Дохристиянська культура повністю опирається на фольклорні традиції, на культ сил природи: предків. Про письмо важко говорити, тим більше, у глухих селах, яким був Волсвин. Проте, окремі люди вдавались до позначок-«карбів» на деревах, каменях, предметах. Центром тодішнього мистецтва було капище.
З прийняттям християнства починається будівництво храмів у віддалених селах. У Волсвині такий храм було побудовано ймовірно у ІІ столітті. Священиків готовили в монастирських школах. Церковні книги служили не одну сотню років. Священики вели записи народжень, весіль, смертей, та не по всіх церквах: папір був надто дорогий. Друкована книга остаточно витісняє рукописну під кінець XVII ст.
Обидва монастирі — у Городищах (1590) і (1629) можливо мали цехи переписувачів і реставрації книг, і велись в тих монастирях хроніки — літописи. Ці хроніки попали в 1784 р. до Кристинополя, а звідти у Львівський архів греко-католицької метрополії.
За тодішньою традицією, при монастирях були школи. Найдавнішою друкованою книгою, що до 1942 р. збереглася у Волсвинській церкві, була «Тріодь цвітна», видана у 1642 р. у Львові; у друкарні Михайла Сльозки (передана у Львівський історичний музей). У цій книзі є позначки, вставки, записи, зроблені руками дияконів протягом XVII — XIX ст.
В 1830-х роках масово виникають дяківські школи — при церквах. 1784 р. ліквідовано обидва монастирі в Городищах і Волсвині. В 1860 — 1870 рр. починається будівництво дерев'яних шкіл (у Волсвині — там, де нині старе приміщення школи). В 1904 р. в селі побудовано муровану школу (нині харчоблок, майстерня). В селі була українська школа. На основі підручника з 1878 р. можна зробити ось такий висновок. Вивчали три мови — українську, польську, німецьку. З інших предметів — арифметику, релігію, природу. Дух проавстрійський, мораль — релігійна. Велику роль надавалося трудовому навчанню (теоретично), а зокрема праці селянина, як годувальника всього населення монархії.
Культурним центром села до виникнення хат — читалень «Просвіти» була церква. Церква була найбагатшою і найкраще організованою, мала вікові традиції, добре відшліфовано обрядність, підтримувалось урядом і дворянською верхівкою, і просто населенням.
22 вересня 1898 р., 120 років тому [ 31 січня 2021 у Wayback Machine.] отець Андрій Шептицький, який перебував у монастирі Отців Василян у Кристонополі у ранзі професора у с. Волсвин на фільварку Отців Василян заклав перший новіціат монахів, які називали себе Товариством Христовим. Але опісля дав їм назву монахи Студити, нав’язуючи таким чином спосіб монашого життя, які жили над Босфором в Константинополі. У 1901 році митрополит Андрей Шептицький перевів монахів до Львова у с. Скнилів
У Волсвині самостійна парафія була до 1910 року. Згодом доїжджали священики з Яструбич (до 1920 року), і з Кристинополя (1920—1939 рр.). З 1870-х років виникають нові культурні центри: школи і в меншій мірі, хати — читальні «Просвіти». Це були бідні заклади. На школи уряд виділяв мізерні суми, а читальні працювали лише завдяки громадським активістам.
Громадянськими активістами, що обстоювали справи громади в 1850 — 1918 рр. у Волсвині були Лобай Іван і Сироїд Пилип. Центром культурного і громадського життя була хата — читальня. В 1928 році громада побудувала окремий будинок, який досі є сільським клубом.
При хаті — читальні працювали гуртки художньої самодіяльності. Драматичний гурток — керували в різний час Стецюк Йосип Григорович і брати Запісоцькі Григорій Андрійович і Михайло Андрійович. Ставив п'єси українських письменників (Шевченка, Франка, Тобілевича, Кропивницького), рідше польських, російських письменників. Хоровий гурток (понад 30 учасників) керували ним Іваницький Роман Володимирович і Стецюк Йосип Григорович, виконував народні пісні на слова Шевченка, Франка.
При хаті — читальні була чимала бібліотека науково-популярної та художньої літератури, яка формувалася з добровільних датків.
Коли Волсвин був у складі польської держави у Волсвині була школа І-го ступеня: за сім років навчання учень закінчував 4 класи. При цьому третій клас був розрахований на два роки, четвертий — на три. Практично для половини учнів навчання закінчувалося на третьому класі. Для другої половини — на четвертому. Для продовження навчання одиниці подавалися до Кристинополя. У школі І-го ступеня вивчали польську мову, арифметику, природу, фізкультуру, музику, працю, релігію. У Волсвині було формально українська школа, то ще вивчали руську (українську) мову. У школах, ІІ-го ступеня (6 класів) і ІІІ-го ступеня (7 класів) програма була дещо ширша (вводилася геометрія, історія, географія, біологія, хімія).
У міжвоєнні роки значно зростає освітній рівень українського населення Галичини, 90 % волсвинчан навчилися читати і писати, половина з них по-українськи і по-польськи.
Після визволення з 1 вересня 1944 року почали працювати семирічна школа (в 1960 році реорганізована в восьмирічну). З 1946 року майже всі учні забезпечувалися підручниками, а з 1948 року — зошитами. Школа містилася у будинку, збудованому в 1904 році, і в двох сільських хатах. Кількість учнів зростала, доходила до 250 — 280 учнів. В 1957 — 1967 рр. директором школи працює Ірза (Запісоцька) Парасковія Григорівна. Вона зуміла добитися, що в селі було побудовано нове приміщення школи з центральним опаленням за кошти громадськості, радгоспу «Ударник».
Випускники школи зайняті в різних галузях народного господарства, одних вчителів з них більше 80 чоловік. В рідній школі працює 17 її випускників. В тому числі директор Сироїд К. В. та заступник директора Бутко Г. П. З 2003 - 2020 рік - директор Запісоцький Р. В.
Мова та її особливості
Сучасне усне мовлення волсвинчан — одне з південноволинських говорів, з елементами говірок надслов'янських — і мало чим різниться від літературної мови.
В лексиці збереглися деякі германізації: «файно — добре, фест — сильно, фурт — наскрізь, через» та інші. Люди старшого покоління іноді вживають гебреїзми (під «хайрем» — слово честі, мадяризми «гонведи» — солдати). Збереглася архаїчна форма минулого часу дієслів: ходив-ем, ходив-есь, ходили-сьмо, ходили-сьте. Також у вжитку старшого населення зустрічаються слова, подібні за звучанням на західнополіську вимову.
Особливо давнім є нерозрізнення роду в формах майбутнього часу: він, вона, воно, ходив, буде, робив. Це — паралельно з літературною нормою: буду ходити, буду ходив — ла, — ло.
Всі слов'янські прізвища утворені від християнських імен і прізвиськ. Прізвища найпоширеніші у Волсвині:
- Прізвища — імена: Кузьма, Мацюра (від Матвій), Іванченко, Мишок, Троць, Мисик, Василик.
- Прізвища — клички: Комарик, Сорока, Крук, Тхір, Ремісників (Бондар, Коваль). Різних предметів, понять: Сироїд, Лобай, Гармата, Нагай. Різних місць проживання: Підлужний, Запісоцький.
- Прізвища — матроніми (вдовині): Карпишин, Яцишин.
У Волсвині найпопулярнішими іменами є:
- Єврейські — Іван, Ганна, Михайло.
- Грецькі — Василь, Наталія, Галина, Оксана, Катерина.
- Латинські — Віктор, Роман, Павло.
- Слов'янські — Володимир, Богдан, Віра, Надія, Любов.
- Нові імена, які набули поширення в післявоєнні роки: Руслана, Світлана, Зоряна, Сніжана, Квітослава.
Кількість та густота населення
Густота населення залежить від кількох факторів, найважливіший з них — стан продуктивних сил країни, її економіки. Проте немаловажну роль відіграють шляхи сполучення — як для міст, так і для сіл. До інтенсивного розвитку колісного транспорту (4-те тисячоліття до н. е.) і особливо сухопутних шляхів (9-12 ст. н. е.) люди селилися біля річок. Тому всі неолітичні поселення в районі виникли поблизу Бугу, поселення періоду міді і бронзи — над меншими річками (Рата, Солокія, Білий Стік, Драганка, Варанишка). Вододіли стали освоюватися людиною в період заліза — в І тис. до н. е., на початку н. е. Тому нема нічого дивного, що 5 тис. р. до н. е. — 5 тис. р. н. е. на малородючих ґрунтах Волсвина, Сільця, Межиріччя, Белза, Угнова, Рамоша було відносно добре розвинуте господарство, тоді як родючі ґрунти Спасова, Варяжа, Лучиці залишалися мисливськими угіддями, не освоювалися для землеробства.
Приблизну кількість і густоту населених пунктів вузької смуги вздовж Бугу демографія визначає на основі непрямих даних. Такі обчислення зроблено для всіх країн Європи, для багатьох частин СРСР. При визначенні кількості і густоти населення Надбужжя найкраще орієнтуватися на дані про Польщу (див. 1973, стор. 617) праці Покшишевського та ін.
Отже, за непрямими даними кількість і густота населення на території Волсвинської сільської Ради (близько 40 км²) були:
- наприкінці 5-го на початку 4-го тис. до н. е. — 120 осіб, 3 осіб/км²
- на початку н. е. 200 чол., 5 осіб/км²
- на 1000 р. 170 чол., 4 особи/км²
- на 1350 р. 280 чол., 7 осіб/км²
- на 1500 р. 350 чол., 9 осіб/км²
- на 1650 р. 520 чол., 14 осіб/км²
- на 1772 р. 1050 чол., 26 осіб/км²
- на 1900 р. 1400 чол., 35 осіб/км²
- на 1988 р. 1700 чол., 43 осіб/км²
- на 1995 р. 1810 чол., 45,3 осіб/км²
- на 2000 р. 1793 чол., 45 осіб/км²
- на 2004 р. 1752 чол., 43,8 осіб/км²
Площа Волсвина — 40 км².
На прикладі одного села можна зробити висновок, як безвоєнний час (1500—1900) сприяв розвиткові продуктивних сил, економіки, добробуту народу, культури, збільшенню його кількості.
Археологія
Поява людини на території Волсвина губиться в минулому. В 1972 році було проведено археологічні розкопки в урочищі «Старе Село». В ході яких було виявлено неолітичне поселення культури лінійно-стрічкової кераміки (5 тис. р. до н. е.). В школі зберігається кількадесят кам'яних знарядь праці з пізнього палеоліту (рубило, скребачки, проколки, кам'яна нешліфована сокира з неоліту).
Хата ймовірно мала, напівземлянковий вигляд: нижня частина, нижче вікон, була в землі, верхня частина з дахом — вище землі. Оскільки старе село, найдавніша частина Волсвина і тут найродючіші ґрунти, то жителі цього поселення були землеробами. Знайдений глиняний посуд і піч доводять, що ці люди знали культуру випікання хліба і перемолу зерна, можливо уже на жорнах, а не на зернотертці.
Звичаї, традиції
Сучасні обряди, звичаї і традиції сягають своїми коренями язичництва. В них підкреслено зв'язок людини з природою, народністю, родинністю, гуманністю. Календарна обрядність у селі майже завмерла. Ще в 1960 −1970 рр. побутували весняні танки, молодь співала гаївки. У 80-х роках іноді учениці школи заспівають 2 — 3 веснянки. Пісенний обряд Зелених свят, обжинок, Купайла, садовини (на Спаса) пам'ятають люди старше 60 — ти років. Відійшли в минуле Маланка, коза. В наш час волсвинці починають відтворювати все забуте.
З календарної обрядності збереглися:
- а) на Великдень — писанки, паска, відвідування рідних. З провідної неділі перенесено на Великдень традиції поминання покійників.
- б) Зелені свята — май, відвідування рідних, повторне відвідування покійників.
- в) Спаса (19 серпня) — ніби своєрідне свято квітів і фруктів (посвячення яблук, груш, квітів тощо).
- г) Різдво — кутя, колядки, відвідування рідних.
З родинно-побутової обрядності збереглися:
- а) з хрестин — спомин про крижмо і пісні, які побутують поза обрядом (про кумування).
- б) весілля — повністю зберігає свою фольклорну основу. Весільні старости (маршалки) заповнюють своєю програмою, яка добре відома волсвинчанам, обидва весільні дні — суботу і неділю.
- в) обряд похорону — є поєднанням церковної і фольклорної форм. Церковна форма — заупокойна в хаті, на подвір'ї, на цвинтарі. Фольклорна — сидіння біля покійника в ніч перед похороном, хлібина на труні, прощання з покійником, засипання могили, поминки. Новим у похоронному обряді є вінки.
- г) істотну роль відіграє празник «вільний від повсякденних робіт день», це вже не родинне свято, оскільки сходяться близькі, друзі, знайомі, які проживають за межами села. У Волсвині — 27 вересня на Чесного Хреста (14 вересня за старим стилем).
Видатні люди
- Лобай Володимир — діяч ОУН, суспільний референт крайової екзекутиви ОУН ПЗУЗ
- Пшеничний Степан Андрійович — референт пропаганди Крайової Екзекутиви ОУН ЗУЗ. Похований на сільському цвинтарі (Волсвин).
- Коліда Петро Іванович — тренер ФК Вікторія-Волсвин, завдяки якому місцевий футбольний клуб більше 15 років існує на теренах Сокальщини.
- Катерина Коліда (1922–2001) - авторка унікальних вишитих килимів, частина з яких зберігається в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва.
Посилання
- Погода в селі Волсвин [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Церква Воздвиження Чесного Хреста [ 31 січня 2021 у Wayback Machine.]
Примітки
- Петро Коліда. Вікіпедія (укр.). 18 грудня 2023. Процитовано 18 грудня 2023.
{{}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url () - Вузлики на пам’ять: килими Катерини Коліди
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Cya stattya mistit pravopisni leksichni gramatichni stilistichni abo inshi movni pomilki yaki treba vipraviti Vi mozhete dopomogti vdoskonaliti cyu stattyu pogodivshi yiyi iz chinnimi movnimi standartami Volsvin selo v Ukrayini u Chervonogradskomu rajoni Lvivskoyi oblasti Naselennya stanovit 1824 osib Organ miscevogo samovryaduvannya Chervonogradska miska rada selo VolsvinGerb PraporKrayina UkrayinaOblast Lvivska oblastRajon Chervonogradskij rajonGromada Chervonogradska miskaOsnovni daniZasnovane 1426Naselennya 1824Plosha 3 5 km Gustota naselennya 521 14 osib km Poshtovij indeks 80085Telefonnij kod 380 3249Geografichni daniGeografichni koordinati 50 20 12 pn sh 24 17 50 sh d 50 33667 pn sh 24 29722 sh d 50 33667 24 29722 Koordinati 50 20 12 pn sh 24 17 50 sh d 50 33667 pn sh 24 29722 sh d 50 33667 24 29722Serednya visota nad rivnem morya 192 mVodojmi richka Zahidnij BugMisceva vladaAdresa radi 80085 Lvivska obl Chervonogradskij r n s VolsvinStarosta Pritulko Viktor YaroslavovichKartaVolsvinVolsvinMapa Volsvin u VikishovishiGeografiyaSelo Volsvin roztashovane na pravomu berezi Zahidnogo Bugu za 1 3 km na shid vid jogo rusla proti vpadinnya v nogo dvoh livoberezhnih pritok Rati i Solokiyi Viddal do rajonnogo centru Sokalya 20 km cherez Bendyugu i Chervonograd 18 km cherez Bendyugu i Potoricyu Najblizhchi zaliznichni stanciyi Chervonograd 7 km i Sosnivka 5 km Avtobusne spoluchennya z 1969 r z Chervonogradom i Sosnivkoyu Poverhnya ploska rivninna Perepad visot ne perevishuye 5 m u bilshosti do 2 m Do provedennya melioraciyi seredina 70 h rokiv buli chasti katastrofichni poveni osoblivo vesnyani U nadrah zalyagayut serednoyi potuzhnosti pokladi kam yanogo vugillya na glibinah ponad 200 m Z budivelnih materialiv ye pisok glina Selo roztashovane v zoni tak zvanogo malogo polissya Klimat pomirnij z dostatnim u deyaki roki z nadmirnim zvolozhennyam 500 900 mm Zima m yaka inodi z trivalimi vidligami i nestijkim snigovim pokrivom lito nezharke serednya temperatura lipnya 18 20 C z chastimi poholodannyami zatyazhnimi doshami Z malih richok zalishilas Solotva teper z virivnyanim i pogliblenim ruslom Inshi richki u tomu chisli Panska ozercya bolota povisihali Dzherela z kolis chistoyu pitnoyu vodoyu abo propali zovsim abo stali nepridatnoyu dlya pittya vodoyu vnaslidok himizaciyi zemlerobstva Stavki znikli a ti sho lishilisya stali smittyevimi yamami Grunti riznomanitni V pivdennij chastini Dzhendzherivka Pisok Zabrid Pidmonastir perevazhayut piski i supiski U pivnichnij chastini Stare selo seredina Peregoroda Palattya grunti chornovidni miscyami glinisti Miscevij vid gruntiv porhovina ce rodyuchi torf yanisti grunti yaki legko vivitryuyutsya peretvoryuyutsya na poroh zvidsi j nazva cih gruntiv urochisha Porhachini j sela Porhach nini Mezherichchya Selo vidmezhovane lisami vid Komareva na pivnochi Bendyugi i Mezherichchya na zahodi Gorodisha na pivdni Yastrubichi na shodi Lishe na pivdennomu shodi ye vidkritij vid na Pozdimir Za dva kilometri vid sela pravoruch vid dorogi do Sosnivki ye pradavnye selo Gorodishe teper nevelichke silce v skladi silskoyi radi sela Volsvin rozriznyayut Stare i Nove Gorodishe Na shid vid Gorodisha na viddali 1 km ye visilok Grud Grud rozdilenij na 2 chastini richkoyu Bug Gorodishe uzhe na livomu berezi Bugu Bilya dzherel VolsvinaU seli zbereglosya bilshe desyatka nazv chastin sela i urochish yaki jmovirno buli spochatku nevelikimi okremimi poselennyami Vsi ci praposelennya mayut chitko okreslenni konturi gruda kupi kempi Os voni ci toponimi yaki zbereglisya donini Selisko poselennya z nevporyadkovanoyu zabudovoyu nini urochishe Pristan nini lug za usnoyu tradiciyeyu bulo poselennyam Kempa u centri sela por ukr kupa lat pole Peregoroda posered yakoyi tekla richka nibi peregorodivshi selo na dvi chastini Palattya vulishe z palatami derev yanimi kladkami Dvi nazvi Zabrid i Pidmonastir Najdavnishe poselennya jmovirno Stare selo u yakomu bulo viyavleno pid chas arheologichnih rozkopok 1972 roku neolitichne poselennya Yak vono zvalosya ne vidomo Spalene jmovirno tatarami v 1241 r Lyudi rozbiglisya bilshe tut ne selilisya zaklali nove poselennya Peregorodu Kempu Zabrid A pam yat pro te sho tam zhili lyudi zbereglasya v nazvi urochishcha ostrova Mozhlivo davnyu nazvu nadali novomu selu Za 700 rokiv tim bilshe pid chas Voyennogo liholittya 1241 1380 rokiv chimalo chogo lyudska pam yat ne zberegla Vsi ci poselennya vinikli do prijnyattya hristiyanstva Pid chas stanovlennya slov yanskoyi religiyi i formuvannya mifologiyi dlya vsih cih selisk peregorod grudiv palat potriben buv yedinij religijnij centr kapishe zi svyashennim dubom Viznachiti jogo misce ne vazhko pri hristiyanizaciyi na misci yazichnickih kapish i hramiv vinikli hristiyanski monastiri i cerkvi Sluzhiteli slov yanskogo kultu volhvi zbirne ponyattya volsva vimusheni buli shukati nove misce dlya poselennya Mozhlivo voni osili v seli bez nazvi nini Centr abo poblizu centra na Staromu Seli u krajnomu razi na ostrovi grudi yakij stav zvatisya Volsvingrud Zgodom cya nazva poshirilasya na vsi blizki sela bez nazvi yaki pro te yak chastini Volsvina zberegli i davni svoyi nazvi Yak u dohristiyanski chasi spilnim dlya vsih sil bulo yazichnicke kapishe tak i teper pislya hristiyanizaciyi monastir i azh niyak ne hristiyanska nazva rozkinutogo sela Piznya zgadka pro Volsvin u pismovih dzherelah 1426 r ce dolya vsih mist mistechok i sil yaki z ob yektivnih prichin pizno popadali v orbitu istorichnih podij Nini Volsvin ce spilna nazva dlya 16 okremih chastin yaki vinikli ne odnochasno vid praslov yanskih chasiv do pochatku 19 st Os voni zgadani i ne zgadani chastini ninishnogo sela Gumenci Dzhendzherivka Zabrid Kempa Kut Kopani Laz Oleshe Peregoroda Pisok Palattya Pristan Seredina Stovpishe Yablunki Pidmonastir IstoriyaRannya istoriya Persha zgadka v istorichnih dokumentah pro Volsvin dosit piznya u 1426 r U VI VII st teritoriya Volsvina bula u skladi dulibskogo pleminnogo soyuzu u drugij polovini VII st nalezhav do avarskogo kaganatu Pislya rozpadu avarskogo kaganatu kinec VIII go st uvijshov do litopisnih volinyan abo buzhan VII IX st U IX X st vhodiv do chervenskih mist razom z yakimi uvijshov do rannofeodalnoyi derzhavi Kiyivskoyi Rusi druga polovina X st Pid chas feodalnoyi rozdroblenosti Kiyivskoyi Rusi Volsvin uvijshov do Belzkogo podilnogo knyazivstva seredina XII st Yake bulo chastinoyu Volinskogo a z 1199 r Galicko Volinskogo knyazivstva Orda Batiya zrujnuvala nash kraj u 1241 roci ne uniknuv lihoyi doli i Volsvin Pro ce perekaz pro spalennya starogo sela ta legenda pro Divchinu Riiou div folklor Galicko Volinskij litopis podaye zhahlivi rechi pro vijni yaki velisya v nashomu krayi v XII st v XIV st pochinayetsya vidrodzhennya porujnovanih gnizd V 1462 roci Belzke knyazivstvo bulo peretvoreno na voyevodstvo z povitovim podilom Volsvin vidijshov do Velikomostivskogo povitu na mapi Fridriha fon Miga poch 1780h Na pochatku XVII st Volsvin stav monastirskim selom do togo chasu nalezhav magnatam Mezheyevskim U chasi shlyahetskoyi svavoli 1600 1770 selyani zaznavali tilki feodalnogo gnitu Vidbuvali vsi povinnosti na korist monastirya i ne zaznavali nacionalnogo gnitu Znachnu rol dlya Volsvina vidigravav Kristinopol nini Chervonograd zasnovanij grafom Feliksom Potockim U 1692 r vin staye neoficijnoyu stoliceyu krayu centrom polsko katolickoyi ekspansiyi na Pobuzhzhi Po pershomu podilu Polshi 1772 Volsvin u skladi Sokalskogo okrugu cirkulu vidijshov do Avstriyi 1784 r obidva monastiri u Volsvini i Gorodishe buli likvidovani Na yih misci pobudovani derev yani cerkvi 1787 r yaki zbereglisya dosi Volsvinci j nadali zalishayutsya zalezhnimi vid monastirya o Vasiliyan u Kristinopoli Volsvin zalishayetsya u skladi avstrijskoyi imperiyi do 1918 roku XIX st Persha polovina XIX st period galickogo buditelstva Buditeli zbirali narodni pisni kazki legendi Pisali tvori ukrayinskoyu narodnoyu movoyu Pishi yak govorish govori yak chuyesh Revolyuciya 1848 roku skasuvannya panshini dala selyanam svobodu u Volsvini na chest ciyeyi podiyi bulo pobudovano 4 figuri z pam yatnim napisom Na chest skasuvannya panshini 3 travnya 1848 roku kozhna obsadzhena 4 lipami Na pochatku XX st volsvinchani berut uchast u trudovij emigraciyi Viyizhdzhayut na sezonni roboti do Nimechchini emigruyut na postijno v 1901 1902 rr do Kanadi Persha svitova vijna pripinila emigraciyu Vlitku 1914 pochalas persha svitova vijna Avstrijsku armiyu bulo mobilizovano z serpnya 1914 r po lipen 1915 r selo bulo zajnyato rosijskimi vijskami u skladi yakih bulo bagato ukrayinciv iz Shidnoyi Ukrayini Volsvinci mriyali pro vozz yednannya vsih ukrayinskih zemel v yedinij derzhavi ce poyasnyuye pidtrimku znachnoyu chastinoyu galichan ZUNR listopad 1918 kinec 1919 V UGA bulo blizko 80 volsvinciv U borotbi proti polskih vijsk zaginulo 15 cholovik Vlitku 1929 r selo bulo u sferi dij Pershoyi kinnoyi armiyi Budonnogo Pislya vidhodu yiyi na shid Volsvin yak i vsyu zahidnu Ukrayinu okupuvala Polsha Cya okupaciya trivala do veresnya 1939 roku XX st 16 veresnya 1939 roku polskij uryad na choli z E Rizd Smiglim utik do Rumuniyi Nad Kresami navisla zagroza gitlerivskoyi okupaciyi V nedilyu 17 veresnya 1939 r pochavsya nastup Chervonoyi Armiyi V chetver 21 veresnya 1939 r radyanski vijska vstupili v Volsvin 26 28 zhovtnya u lvivskomu opernomu teatri zasidali Narodni zbori Voni prijnyali rishennya pro vstanovlennya Radyanskoyi vladi na Zahidnij Ukrayini i Deklaraciyu pro z yednannya Zahidnoyi Ukrayini z URSR 22 chervnya 1941 roku gitlerivska Nimechchina napala na Radyanskij Soyuz Zrazu zh v nedilyu blizko 10 god ranku nimecki okupanti vvijshli do Volsvina Za netochnimi danimi bulo vbito do 150 155 volsvinchan 10 naselennya Zakatovano zamordovano 50 cholovik Do Nimechchini vivezeno 80 cholovik z nih ne povernulosya 20 Propali bezvisti 15 cholovik 17 lipnya 1944 roku selo bulo zahopleno Radyanskoyu armiyeyu U 1952 r provedeno svitlo Klub pracyuye z 1945 roku biblioteka z 1950 r Medpunkt pracyuye z 1946 roku primishennya pobuduvav radgosp u 1976 r Dityachij sadochok z kotelneyu pobudovano radgospom u 1976 r Viddilennya zv yazku pracyuye z 1967 roku Asfalt prokladeno cherez selo v 1969 roci za rahunok radgospu i shahti 5 VM prodovzheno na Palattya i Peregorodu v 1985 r za rahunok radgospu V 1970 r za rahunok shahti 5 VM bulo nasipano dambu yaka ryatuye selo vid rujnivnih povenej v 1976 roci radgosp telefonuvav selo V 1970 tih rokah provedeno melioraciyu v seli Pered Velikodnem 1976 roku stalasya podiya yaka skolihnula vse selo vnochi bulo vchineno pogrom u zakritij cerkvi Obderti stini poderto starodruki z XVII st rukopisni knigi Triod cvitnu vidrukuvana 1629 roku u Lvovi u drukarni M Slozki vdalosya vryatuvati Teper vona u Lvivskomu istorichnomu muzeyi Na Triodi pomitki yaki ye svoyeridnim litopisom monastirya i cerkvi s Volsvina Rukopisni knigi napisani davnoukrayinskoyu movoyu buli prikladom silskih podij z seredini XV po kinec XIX st Najbilshe potrudivsya v chasi pidpillya otec Mar yan Chernega i sestra Pahomiya urodzhenka sela Volsvin yaka i prozhivala tut v seli do smerti Vona bula zv yazkovoyu mizh virnimi parafiyi ta svyashennikom Gromada postijno staralasya vidkriti cerkovcyu yaka na toj chas bula radgospnim skladom 25 grudnya 1988 roku cerkva bula vidkrita yak rosijska pravoslavna cerkva i bula vidpravlena persha Sluzhba Bozha svyashennikom RPC sela Volicya Yaroslavom Bilenskim 26 lyutogo 1989 roku starannyam virnih do sela pereyihav svyashenik Vasilij Dubeckij yakij ye parohom sela do cogo chasu V seli bulo dvi gromadi UGKC i UAPC Na Rizdvo 2000 roku gromadi z yednalis v odnu greko katolicku cerkvu Kulturnij rozvitok selaDohristiyanska kultura povnistyu opirayetsya na folklorni tradiciyi na kult sil prirodi predkiv Pro pismo vazhko govoriti tim bilshe u gluhih selah yakim buv Volsvin Prote okremi lyudi vdavalis do poznachok karbiv na derevah kamenyah predmetah Centrom todishnogo mistectva bulo kapishe Z prijnyattyam hristiyanstva pochinayetsya budivnictvo hramiv u viddalenih selah U Volsvini takij hram bulo pobudovano jmovirno u II stolitti Svyashenikiv gotovili v monastirskih shkolah Cerkovni knigi sluzhili ne odnu sotnyu rokiv Svyasheniki veli zapisi narodzhen vesil smertej ta ne po vsih cerkvah papir buv nadto dorogij Drukovana kniga ostatochno vitisnyaye rukopisnu pid kinec XVII st Obidva monastiri u Gorodishah 1590 i 1629 mozhlivo mali cehi perepisuvachiv i restavraciyi knig i velis v tih monastiryah hroniki litopisi Ci hroniki popali v 1784 r do Kristinopolya a zvidti u Lvivskij arhiv greko katolickoyi metropoliyi Za todishnoyu tradiciyeyu pri monastiryah buli shkoli Najdavnishoyu drukovanoyu knigoyu sho do 1942 r zbereglasya u Volsvinskij cerkvi bula Triod cvitna vidana u 1642 r u Lvovi u drukarni Mihajla Slozki peredana u Lvivskij istorichnij muzej U cij knizi ye poznachki vstavki zapisi zrobleni rukami diyakoniv protyagom XVII XIX st V 1830 h rokah masovo vinikayut dyakivski shkoli pri cerkvah 1784 r likvidovano obidva monastiri v Gorodishah i Volsvini V 1860 1870 rr pochinayetsya budivnictvo derev yanih shkil u Volsvini tam de nini stare primishennya shkoli V 1904 r v seli pobudovano murovanu shkolu nini harchoblok majsternya V seli bula ukrayinska shkola Na osnovi pidruchnika z 1878 r mozhna zrobiti os takij visnovok Vivchali tri movi ukrayinsku polsku nimecku Z inshih predmetiv arifmetiku religiyu prirodu Duh proavstrijskij moral religijna Veliku rol nadavalosya trudovomu navchannyu teoretichno a zokrema praci selyanina yak goduvalnika vsogo naselennya monarhiyi Kulturnim centrom sela do viniknennya hat chitalen Prosviti bula cerkva Cerkva bula najbagatshoyu i najkrashe organizovanoyu mala vikovi tradiciyi dobre vidshlifovano obryadnist pidtrimuvalos uryadom i dvoryanskoyu verhivkoyu i prosto naselennyam 22 veresnya 1898 r 120 rokiv tomu 31 sichnya 2021 u Wayback Machine otec Andrij Sheptickij yakij perebuvav u monastiri Otciv Vasilyan u Kristonopoli u ranzi profesora u s Volsvin na filvarku Otciv Vasilyan zaklav pershij noviciat monahiv yaki nazivali sebe Tovaristvom Hristovim Ale opislya dav yim nazvu monahi Studiti nav yazuyuchi takim chinom sposib monashogo zhittya yaki zhili nad Bosforom v Konstantinopoli U 1901 roci mitropolit Andrej Sheptickij pereviv monahiv do Lvova u s Skniliv U Volsvini samostijna parafiya bula do 1910 roku Zgodom doyizhdzhali svyasheniki z Yastrubich do 1920 roku i z Kristinopolya 1920 1939 rr Z 1870 h rokiv vinikayut novi kulturni centri shkoli i v menshij miri hati chitalni Prosviti Ce buli bidni zakladi Na shkoli uryad vidilyav mizerni sumi a chitalni pracyuvali lishe zavdyaki gromadskim aktivistam Gromadyanskimi aktivistami sho obstoyuvali spravi gromadi v 1850 1918 rr u Volsvini buli Lobaj Ivan i Siroyid Pilip Centrom kulturnogo i gromadskogo zhittya bula hata chitalnya V 1928 roci gromada pobuduvala okremij budinok yakij dosi ye silskim klubom Pri hati chitalni pracyuvali gurtki hudozhnoyi samodiyalnosti Dramatichnij gurtok keruvali v riznij chas Stecyuk Josip Grigorovich i brati Zapisocki Grigorij Andrijovich i Mihajlo Andrijovich Staviv p yesi ukrayinskih pismennikiv Shevchenka Franka Tobilevicha Kropivnickogo ridshe polskih rosijskih pismennikiv Horovij gurtok ponad 30 uchasnikiv keruvali nim Ivanickij Roman Volodimirovich i Stecyuk Josip Grigorovich vikonuvav narodni pisni na slova Shevchenka Franka Pri hati chitalni bula chimala biblioteka naukovo populyarnoyi ta hudozhnoyi literaturi yaka formuvalasya z dobrovilnih datkiv Koli Volsvin buv u skladi polskoyi derzhavi u Volsvini bula shkola I go stupenya za sim rokiv navchannya uchen zakinchuvav 4 klasi Pri comu tretij klas buv rozrahovanij na dva roki chetvertij na tri Praktichno dlya polovini uchniv navchannya zakinchuvalosya na tretomu klasi Dlya drugoyi polovini na chetvertomu Dlya prodovzhennya navchannya odinici podavalisya do Kristinopolya U shkoli I go stupenya vivchali polsku movu arifmetiku prirodu fizkulturu muziku pracyu religiyu U Volsvini bulo formalno ukrayinska shkola to she vivchali rusku ukrayinsku movu U shkolah II go stupenya 6 klasiv i III go stupenya 7 klasiv programa bula desho shirsha vvodilasya geometriya istoriya geografiya biologiya himiya U mizhvoyenni roki znachno zrostaye osvitnij riven ukrayinskogo naselennya Galichini 90 volsvinchan navchilisya chitati i pisati polovina z nih po ukrayinski i po polski Pislya vizvolennya z 1 veresnya 1944 roku pochali pracyuvati semirichna shkola v 1960 roci reorganizovana v vosmirichnu Z 1946 roku majzhe vsi uchni zabezpechuvalisya pidruchnikami a z 1948 roku zoshitami Shkola mistilasya u budinku zbudovanomu v 1904 roci i v dvoh silskih hatah Kilkist uchniv zrostala dohodila do 250 280 uchniv V 1957 1967 rr direktorom shkoli pracyuye Irza Zapisocka Paraskoviya Grigorivna Vona zumila dobitisya sho v seli bulo pobudovano nove primishennya shkoli z centralnim opalennyam za koshti gromadskosti radgospu Udarnik Vipuskniki shkoli zajnyati v riznih galuzyah narodnogo gospodarstva odnih vchiteliv z nih bilshe 80 cholovik V ridnij shkoli pracyuye 17 yiyi vipusknikiv V tomu chisli direktor Siroyid K V ta zastupnik direktora Butko G P Z 2003 2020 rik direktor Zapisockij R V Mova ta yiyi osoblivostiSuchasne usne movlennya volsvinchan odne z pivdennovolinskih govoriv z elementami govirok nadslov yanskih i malo chim riznitsya vid literaturnoyi movi V leksici zbereglisya deyaki germanizaciyi fajno dobre fest silno furt naskriz cherez ta inshi Lyudi starshogo pokolinnya inodi vzhivayut gebreyizmi pid hajrem slovo chesti madyarizmi gonvedi soldati Zbereglasya arhayichna forma minulogo chasu diyesliv hodiv em hodiv es hodili smo hodili ste Takozh u vzhitku starshogo naselennya zustrichayutsya slova podibni za zvuchannyam na zahidnopolisku vimovu Osoblivo davnim ye nerozriznennya rodu v formah majbutnogo chasu vin vona vono hodiv bude robiv Ce paralelno z literaturnoyu normoyu budu hoditi budu hodiv la lo Vsi slov yanski prizvisha utvoreni vid hristiyanskih imen i prizvisk Prizvisha najposhirenishi u Volsvini Prizvisha imena Kuzma Macyura vid Matvij Ivanchenko Mishok Troc Misik Vasilik Prizvisha klichki Komarik Soroka Kruk Thir Remisnikiv Bondar Koval Riznih predmetiv ponyat Siroyid Lobaj Garmata Nagaj Riznih misc prozhivannya Pidluzhnij Zapisockij Prizvisha matronimi vdovini Karpishin Yacishin U Volsvini najpopulyarnishimi imenami ye Yevrejski Ivan Ganna Mihajlo Grecki Vasil Nataliya Galina Oksana Katerina Latinski Viktor Roman Pavlo Slov yanski Volodimir Bogdan Vira Nadiya Lyubov Novi imena yaki nabuli poshirennya v pislyavoyenni roki Ruslana Svitlana Zoryana Snizhana Kvitoslava Kilkist ta gustota naselennyaGustota naselennya zalezhit vid kilkoh faktoriv najvazhlivishij z nih stan produktivnih sil krayini yiyi ekonomiki Prote nemalovazhnu rol vidigrayut shlyahi spoluchennya yak dlya mist tak i dlya sil Do intensivnogo rozvitku kolisnogo transportu 4 te tisyacholittya do n e i osoblivo suhoputnih shlyahiv 9 12 st n e lyudi selilisya bilya richok Tomu vsi neolitichni poselennya v rajoni vinikli poblizu Bugu poselennya periodu midi i bronzi nad menshimi richkami Rata Solokiya Bilij Stik Draganka Varanishka Vododili stali osvoyuvatisya lyudinoyu v period zaliza v I tis do n e na pochatku n e Tomu nema nichogo divnogo sho 5 tis r do n e 5 tis r n e na malorodyuchih gruntah Volsvina Silcya Mezhirichchya Belza Ugnova Ramosha bulo vidnosno dobre rozvinute gospodarstvo todi yak rodyuchi grunti Spasova Varyazha Luchici zalishalisya mislivskimi ugiddyami ne osvoyuvalisya dlya zemlerobstva Pribliznu kilkist i gustotu naselenih punktiv vuzkoyi smugi vzdovzh Bugu demografiya viznachaye na osnovi nepryamih danih Taki obchislennya zrobleno dlya vsih krayin Yevropi dlya bagatoh chastin SRSR Pri viznachenni kilkosti i gustoti naselennya Nadbuzhzhya najkrashe oriyentuvatisya na dani pro Polshu div 1973 stor 617 praci Pokshishevskogo ta in Otzhe za nepryamimi danimi kilkist i gustota naselennya na teritoriyi Volsvinskoyi silskoyi Radi blizko 40 km buli naprikinci 5 go na pochatku 4 go tis do n e 120 osib 3 osib km na pochatku n e 200 chol 5 osib km na 1000 r 170 chol 4 osobi km na 1350 r 280 chol 7 osib km na 1500 r 350 chol 9 osib km na 1650 r 520 chol 14 osib km na 1772 r 1050 chol 26 osib km na 1900 r 1400 chol 35 osib km na 1988 r 1700 chol 43 osib km na 1995 r 1810 chol 45 3 osib km na 2000 r 1793 chol 45 osib km na 2004 r 1752 chol 43 8 osib km Plosha Volsvina 40 km Na prikladi odnogo sela mozhna zrobiti visnovok yak bezvoyennij chas 1500 1900 spriyav rozvitkovi produktivnih sil ekonomiki dobrobutu narodu kulturi zbilshennyu jogo kilkosti ArheologiyaPoyava lyudini na teritoriyi Volsvina gubitsya v minulomu V 1972 roci bulo provedeno arheologichni rozkopki v urochishi Stare Selo V hodi yakih bulo viyavleno neolitichne poselennya kulturi linijno strichkovoyi keramiki 5 tis r do n e V shkoli zberigayetsya kilkadesyat kam yanih znaryad praci z piznogo paleolitu rubilo skrebachki prokolki kam yana neshlifovana sokira z neolitu Hata jmovirno mala napivzemlyankovij viglyad nizhnya chastina nizhche vikon bula v zemli verhnya chastina z dahom vishe zemli Oskilki stare selo najdavnisha chastina Volsvina i tut najrodyuchishi grunti to zhiteli cogo poselennya buli zemlerobami Znajdenij glinyanij posud i pich dovodyat sho ci lyudi znali kulturu vipikannya hliba i peremolu zerna mozhlivo uzhe na zhornah a ne na zernotertci Zvichayi tradiciyiSuchasni obryadi zvichayi i tradiciyi syagayut svoyimi korenyami yazichnictva V nih pidkresleno zv yazok lyudini z prirodoyu narodnistyu rodinnistyu gumannistyu Kalendarna obryadnist u seli majzhe zavmerla She v 1960 1970 rr pobutuvali vesnyani tanki molod spivala gayivki U 80 h rokah inodi uchenici shkoli zaspivayut 2 3 vesnyanki Pisennij obryad Zelenih svyat obzhinok Kupajla sadovini na Spasa pam yatayut lyudi starshe 60 ti rokiv Vidijshli v minule Malanka koza V nash chas volsvinci pochinayut vidtvoryuvati vse zabute Z kalendarnoyi obryadnosti zbereglisya a na Velikden pisanki paska vidviduvannya ridnih Z providnoyi nedili pereneseno na Velikden tradiciyi pominannya pokijnikiv b Zeleni svyata maj vidviduvannya ridnih povtorne vidviduvannya pokijnikiv v Spasa 19 serpnya nibi svoyeridne svyato kvitiv i fruktiv posvyachennya yabluk grush kvitiv tosho g Rizdvo kutya kolyadki vidviduvannya ridnih Z rodinno pobutovoyi obryadnosti zbereglisya a z hrestin spomin pro krizhmo i pisni yaki pobutuyut poza obryadom pro kumuvannya b vesillya povnistyu zberigaye svoyu folklornu osnovu Vesilni starosti marshalki zapovnyuyut svoyeyu programoyu yaka dobre vidoma volsvinchanam obidva vesilni dni subotu i nedilyu v obryad pohoronu ye poyednannyam cerkovnoyi i folklornoyi form Cerkovna forma zaupokojna v hati na podvir yi na cvintari Folklorna sidinnya bilya pokijnika v nich pered pohoronom hlibina na truni proshannya z pokijnikom zasipannya mogili pominki Novim u pohoronnomu obryadi ye vinki g istotnu rol vidigraye praznik vilnij vid povsyakdennih robit den ce vzhe ne rodinne svyato oskilki shodyatsya blizki druzi znajomi yaki prozhivayut za mezhami sela U Volsvini 27 veresnya na Chesnogo Hresta 14 veresnya za starim stilem Vidatni lyudiLobaj Volodimir diyach OUN suspilnij referent krajovoyi ekzekutivi OUN PZUZ Pshenichnij Stepan Andrijovich referent propagandi Krajovoyi Ekzekutivi OUN ZUZ Pohovanij na silskomu cvintari Volsvin Kolida Petro Ivanovich trener FK Viktoriya Volsvin zavdyaki yakomu miscevij futbolnij klub bilshe 15 rokiv isnuye na terenah Sokalshini Katerina Kolida 1922 2001 avtorka unikalnih vishitih kilimiv chastina z yakih zberigayetsya v Nacionalnomu muzeyi ukrayinskogo narodnogo dekorativnogo mistectva PosilannyaPogoda v seli Volsvin 5 bereznya 2016 u Wayback Machine Cerkva Vozdvizhennya Chesnogo Hresta 31 sichnya 2021 u Wayback Machine PrimitkiPetro Kolida Vikipediya ukr 18 grudnya 2023 Procitovano 18 grudnya 2023 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite news title Shablon Cite news cite news a Obslugovuvannya CS1 Storinki z parametrom url status ale bez parametra archive url posilannya Vuzliki na pam yat kilimi Katerini Kolidi