Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Українська діаспора в Узбекистані — українська національна спільнота, яка постійно проживає на території Узбекистану.
Історія
Початок переселення українців на узбецькі землі
Перші українці починають оселятися тут ще в 1860-х рр., коли почалася колонізація цієї території Росією. У 1867 р. генерал Герасим Ковпаківський, український дворянин, на чолі Семиріченського козацького полку, що складався майже виключно з українців з Харківської й Чернігівської губерній, пішов походом на Кокандське ханство, здобув Коканд. Тоді виникли перші українські поселення також на території Узбекистану.
Нова хвиля «поселенців» з Полтавської, Чернігівської, Київської, а також з Харківської й Катеринославської губерній прибула в зв'язку з будівництвом залізниць Оренбург — Ташкент та Ташкент — Андижан.
Після поразки революції 1905—1907 pp. в Туркестан заслали чимало українців, робітників та службовців, нижчих урядовців — вони утворили національно свідомий елемент Ташкентської залізниці. Після завершення будівництва залізниць потік «переселенців»-українців посилився. Українці становили великий процент у складі спеціальних (особых) туркестанських військ — особливо в 1 та 2 Туркестанських піхотних корпусах, 1 стрілецькій Туркестанській бригаді. За приблизними підрахунками на території від Каспійського моря до Паміру лише у військах налічувалося в 1913 р. понад 200 тисяч українських військових, а напередодні революції мешкало тут близько півмільйона українців.
Були українці — політичні засланці. З відомих — творець художньої школи в Кам'янці-Подільському художник Вячеслав Розвадовський (в Ташкенті від 1912 р.). У Ташкенті, в міській бібліотеці, було утворено український відділ (відомості з 1911 p.). Систематично ставив українські п'єси в Ташкенті драматург і режисер Костянтин Ванченко-Писанецький. Почалася видавнича діяльність. У 1913 p., наприклад, в Ташкенті вийшла збірка поезій Ф.Гаврильченка «Перші згуки». Таких окремих згадок, особливо в театральному житті, можна назвати більше. Українці Туркестану, а зокрема Ташкенту, зустріли 1917 рік готові до організаційної праці, яка, очевидно, почалася б раніше, якби не переслідування українства, що посилилося з вибухом Першої світової війни.
Українська громада Ташкента та Туркестану в 1917—1921 рр.
В березні 1917 р. було утворено Туркестанську українську громаду на чолі з її тимчасовою радою, що розмістилася в будинку на вул. Гоголівській, 14 (пізніше в Кольцовському училищі на розі Хівинської та Шипкинської). В момент утворення Туркестанська українська громада в Ташкенті налічувала 250 членів. Протягом квітня — червня 1917 р. виникає близько 40 громад в містах та українських се лах Туркестану, серед них в Андижані, Самарканді, Намангані, Бухарі, Каґані, Фергані. У квітні Тимчасову раду ТУГ перетворено в постійну в складі 9 членів. Головою став Василь Омельчук, підприємець з Ташкенту, його заступниками — Дмитро Помагайбі, сотник Андрій Долуд, адвокат Іван Опоків (до речі, родич Михайла Грушевського по його матері), драматург Костянтин Ванченко-Писанецький (якого я вже згадував). До них згодом приєднали двох галичан — Дмитра Левицького і Володимира Кузьмовича. У травні ТУГ звернулася до Центральної Ради в Києві, прохаючи допомогти в ділянці культу ри й освіти. Зі свого боку ТУГ організувала в червні два батальйони добровольців — один у Ташкенті (під командуванням сотника Долуда, пізніше члена Центральної Ради і відомого військового діяча), другий в Самарканді (сотника Івка); обидва відправилися до Києва на допомогу Центральній Раді. ТУГ прийняла три універсали Центральної Ради. При ТУГ була утворена бібліотека, було проведено концерти на честь Тараса Шевченка, а 1 травня кілька тисяч організованих українців взяло участь у Святі свободи в Ташкенті. В цей же час було утворено Ташкентський солдатський український комітет та Кружок української молоді. Почала свою діяльність українська театральна трупа Чернова.
25 березня 1917 р. зібралися установчі збори українців Ташкента, на яких вперше "залунали щирі, одверті промови на українській мові, уперше проспівано національний гімн "Ще не вмерла Україна. Збори обрали тимчасову раду, якій доручили скласти статут української організації краю. Вона мала називатися . Від її імені направили вітання Всекраїнському Національному конгресові у Київ, а надалі громада налагодила досить сталий зв'язок з батьківщиною. На травень 1917 р. Туркестанська українська громада об'єднувала 320 дійсних членів, поступово до неї приєднувалися представники інших міст, в яких також мешкали переселенці з України (Самарканда, Ашгабада, Коканда, Намангана, Андижана, Мерва, Бухари, Вєрного, Пішпека). Процес організації української громади поволі поширювався на українські села Семиріччя, Самаркандської області (так званий Голодний Степ), Закаспію, Ферганської долини. Щоправда, через величезні відстані й погане сполучення важко було підтримувати між ними постійні контакти. У самому ж Ташкенті робота розгорталася досить плідно: працювали українські бібліотеки і читальні, український хор з 70 співаків, діяли курси української мови, історії та історії письменства, на яких викладали офіцери-бранці з Галичини. Туркестанська українська рада опікувалася притулком галичан, який утримував шевську, кравецьку, теслярну та гончарну майстерні і мав невеличку українську школу для малечі. Велася підготовка до заснування у Ташкенті клубу під назвою «Українська хата» тощо.
14 — 18 січня 1918 р. у Ташкенті відбувся . Обраному з'їздом виконкому насамперед доручалося налагодити видання газети для українців, які мешкали у Туркестанському краї. Перший номер цього органу вийшов 19 березня 1918 р. під назвою . У передовій статті зазначалося, що «…се вперше з'являється в Туркестанському краї українська газета, се вперше лунає отут українське рідне слово».
Також на зʼїзді було створено керівний орган — «виконавчий комітет (крайову розправу) Всетуркестанської української крайової ради», хоч саму раду передбачалося обрати найближчим часом. Згідно ухвал згаданого з'їзду українці Туркестанського краю мали «у всіх національних справах слухати і коритись наказам і вказівкам законної влади Української Народної Республіки».
Газета «Туркестанська Рада» також відзначала, що після проголошення IV Універсалу з появою у краї відомостей про створення незалежної суверенної Української республіки «число людей, охочих вступити в горожанство нової республіки, навіть з інших національностей, значно побільшало». Разом з тим, зверталася увага на те,, що «жадна з туркестанських руських газет не подала досі докладних звісток про самостійність України і не видрукувала, хоч би у коротких замітках (котрі одній з соціалістичних газет були подані) змісту 4-го Універсалу. Буцім-то його й не було».
Тим часом неможливо було не помічати піднесення українського руху у Туркестані, викликане появою цього документа Центральної Ради. 10 березня 1918 р. у 2-му Сибірському полку після відправи українською мовою служби і читання Євангелія, виголосили многоліття усьому християнському людові, законній державній владі — Українській Центральній Рада та славному козацтву України. Виступом хору Туркестанської української громади розпочався великий концерт.
11 березня (26 лютого за ст.ст.) 1918 року відбулася панахида по Т.Шевченку. Після співу «Заповіту» та українського гімну заслухали виступи про життя поета. На його честь заспівали навіть спеціально написану кантату «І світає, і смеркає».
12 березня 1918 р. делегати Всетуркестанського українського з'їзду Дмитро Левицький та М.Молодоженюк виїхали до Києва з наказом вітати Центральну Раду і обговорити ряд важливих питань: «про прийом горожанства Української республіки, про заснування консулату для захисту і оборони прав горожан українських і комісаріату за-для тих українців, які зостануться у руському підданстві, про потрібні на ці установи кошти, про переведення закону національно-персональної автономії для українців, підданців тутешніх, яко національної меншості, для забезпечення місця для туркестанських українців в Українських Установчих зборах» тощо. За дорученням передбачалося також порушити питання про переведення українців з Туркестану на відповідні місця і посади в Україні.
Гостро негативно «Туркестанська Рада» відреагувала на гетьманський переворот, висловивши сподівання, що це «тільки хвилеве знесилення державного організму молодої Української Народної Республіки».
Українці Узбекистану за радянського часу
Значне число українців у 1920-х—1930-х рр. було примусово переселено до Узбекистану за опір колективізації та інші форми неприйняття політики радянської влади. У період індустріалізації республіки сюди стали прибувати великі групи українських робітників і спеціалістів для роботи на машинобудівних заводах та інших промислових підприємствах. В період німецько-радянської війни в Узбекистан було евакуйовано цілий ряд українських промислових підприємств, науково-дослідницьких та вищих навчальних закладів, мистецьких колективів. Вже у 1941 р. сюди прибули , Одеський інститут інженерів морського транспорту, Харківський сільськогосподарський інститут, Харківський завод та багато інших. В Узбекистані в період війни продовжили діяльність понад тридцять українських театральних, музичних груп, учбових закладів. Зокрема, в Ташкенті діяв театр імені Івана Франка, до творчого колективу якого входили Наталля Ужвій, Є. Пономаренко, Амвросій Бучма. Деякі з українців, що виїхали в евакуацію, залишились у республіці і після закінчення війни. Серед них українська миткиня Маргарита Старовойт, що залишила Узбекистану графічні твори, екслібриси, книжкові ілюстрації. За радянських часів умов для національно-культурного розвитку українців в Узбекистані не було. Ситуація стала змінюватися в 1990-х рр. після розпаду СРСР і здобуття Узбекистаном незалежності.
Сьогодення
Протягом 1992—1996 рр. з Узбекистану в Україну на постійне місце проживання прибуло 93,8 тис. осіб, виїхало у зворотному напрямі 13,2 тис. Позитивне для України сальдо за результатами міграційного обміну населенням з Узбекистаном сягнуло за ці роки 80,5 тис. чоловік. Абсолютну більшість їх становили українці.
У 1989 р., в Узбекистані проживало 153,2 тис. українців (0,8 % населення країни). Це найбільша за чисельністю українська діаспора в країнах Центральної (Середньої) Азії. Більше половини українців проживало в Ташкенті (60,0 тис.; 2,9 % населення столиці) та в столичній області (26,6 тис.; 1,2 % населення). Відносно мало українців було в інших областях. Українці проживають в Самаркандській (14,2 тис.), Бухарській (12,9 тис.), Ферганській (11,1 тис.) областях. Вважало своєю рідною мовою українську 49,2 % українців Узбекистану.
У 1993 р. в Ташкенті було засновано Український культурний центр «Батьківщина», який з «1996» р. випускає вісник «Батьківщина». Значну частину ефірного часу телебачення присвячує популяризації української культури. У Ташкенті відкрито українську недільну школу. В середній школі імені Т. Шевченка, збудованій після землетрусу українськими будівельниками, здійснюється викладання української мови та літератури.
Українські громадські організації Узбекистану
- Республіканський український культурний центр «Славутич»
- Товариство дружби «Узбекистан-Україна»
- Український культурний центр «Батьківщина» в м. Ташкенті
- Український культурний центр «Надія»
Відомі українці Узбекистану
Мирослав Гаврилів — член колегії Нарокмату освіти Узбецької РСР.
Див. також
Примітки
- (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 30 вересня 2018. Процитовано 30 вересня 2018.
{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title () - Гриценко А. П. Діяльність українських організацій на теренах Росії за доби Української Центральної Ради / Ред. кол.: С. В. Кульчицький (гол. ред.), О. І. Ґанжа (відп. секр.), О. І. Гуржій, В. М. Даниленко, М. Ф. Дмитрієнко, М. В. Коваль, В. С. Коваль. НАН України. Інститут історії України. — К.: Інститут історії України, 1999. — 64 с. — (Історичні зошити)
Джерела
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ukrayinska diaspora v Uzbekistani ukrayinska nacionalna spilnota yaka postijno prozhivaye na teritoriyi Uzbekistanu IstoriyaPochatok pereselennya ukrayinciv na uzbecki zemli Pershi ukrayinci pochinayut oselyatisya tut she v 1860 h rr koli pochalasya kolonizaciya ciyeyi teritoriyi Rosiyeyu U 1867 r general Gerasim Kovpakivskij ukrayinskij dvoryanin na choli Semirichenskogo kozackogo polku sho skladavsya majzhe viklyuchno z ukrayinciv z Harkivskoyi j Chernigivskoyi gubernij pishov pohodom na Kokandske hanstvo zdobuv Kokand Todi vinikli pershi ukrayinski poselennya takozh na teritoriyi Uzbekistanu Nova hvilya poselenciv z Poltavskoyi Chernigivskoyi Kiyivskoyi a takozh z Harkivskoyi j Katerinoslavskoyi gubernij pribula v zv yazku z budivnictvom zaliznic Orenburg Tashkent ta Tashkent Andizhan Pislya porazki revolyuciyi 1905 1907 pp v Turkestan zaslali chimalo ukrayinciv robitnikiv ta sluzhbovciv nizhchih uryadovciv voni utvorili nacionalno svidomij element Tashkentskoyi zaliznici Pislya zavershennya budivnictva zaliznic potik pereselenciv ukrayinciv posilivsya Ukrayinci stanovili velikij procent u skladi specialnih osobyh turkestanskih vijsk osoblivo v 1 ta 2 Turkestanskih pihotnih korpusah 1 strileckij Turkestanskij brigadi Za pribliznimi pidrahunkami na teritoriyi vid Kaspijskogo morya do Pamiru lishe u vijskah nalichuvalosya v 1913 r ponad 200 tisyach ukrayinskih vijskovih a naperedodni revolyuciyi meshkalo tut blizko pivmiljona ukrayinciv Buli ukrayinci politichni zaslanci Z vidomih tvorec hudozhnoyi shkoli v Kam yanci Podilskomu hudozhnik Vyacheslav Rozvadovskij v Tashkenti vid 1912 r U Tashkenti v miskij biblioteci bulo utvoreno ukrayinskij viddil vidomosti z 1911 p Sistematichno staviv ukrayinski p yesi v Tashkenti dramaturg i rezhiser Kostyantin Vanchenko Pisaneckij Pochalasya vidavnicha diyalnist U 1913 p napriklad v Tashkenti vijshla zbirka poezij F Gavrilchenka Pershi zguki Takih okremih zgadok osoblivo v teatralnomu zhitti mozhna nazvati bilshe Ukrayinci Turkestanu a zokrema Tashkentu zustrili 1917 rik gotovi do organizacijnoyi praci yaka ochevidno pochalasya b ranishe yakbi ne peresliduvannya ukrayinstva sho posililosya z vibuhom Pershoyi svitovoyi vijni Ukrayinska gromada Tashkenta ta Turkestanu v 1917 1921 rr V berezni 1917 r bulo utvoreno Turkestansku ukrayinsku gromadu na choli z yiyi timchasovoyu radoyu sho rozmistilasya v budinku na vul Gogolivskij 14 piznishe v Kolcovskomu uchilishi na rozi Hivinskoyi ta Shipkinskoyi V moment utvorennya Turkestanska ukrayinska gromada v Tashkenti nalichuvala 250 chleniv Protyagom kvitnya chervnya 1917 r vinikaye blizko 40 gromad v mistah ta ukrayinskih se lah Turkestanu sered nih v Andizhani Samarkandi Namangani Buhari Kagani Fergani U kvitni Timchasovu radu TUG peretvoreno v postijnu v skladi 9 chleniv Golovoyu stav Vasil Omelchuk pidpriyemec z Tashkentu jogo zastupnikami Dmitro Pomagajbi sotnik Andrij Dolud advokat Ivan Opokiv do rechi rodich Mihajla Grushevskogo po jogo materi dramaturg Kostyantin Vanchenko Pisaneckij yakogo ya vzhe zgaduvav Do nih zgodom priyednali dvoh galichan Dmitra Levickogo i Volodimira Kuzmovicha U travni TUG zvernulasya do Centralnoyi Radi v Kiyevi prohayuchi dopomogti v dilyanci kultu ri j osviti Zi svogo boku TUG organizuvala v chervni dva bataljoni dobrovolciv odin u Tashkenti pid komanduvannyam sotnika Doluda piznishe chlena Centralnoyi Radi i vidomogo vijskovogo diyacha drugij v Samarkandi sotnika Ivka obidva vidpravilisya do Kiyeva na dopomogu Centralnij Radi TUG prijnyala tri universali Centralnoyi Radi Pri TUG bula utvorena biblioteka bulo provedeno koncerti na chest Tarasa Shevchenka a 1 travnya kilka tisyach organizovanih ukrayinciv vzyalo uchast u Svyati svobodi v Tashkenti V cej zhe chas bulo utvoreno Tashkentskij soldatskij ukrayinskij komitet ta Kruzhok ukrayinskoyi molodi Pochala svoyu diyalnist ukrayinska teatralna trupa Chernova 25 bereznya 1917 r zibralisya ustanovchi zbori ukrayinciv Tashkenta na yakih vpershe zalunali shiri odverti promovi na ukrayinskij movi upershe prospivano nacionalnij gimn She ne vmerla Ukrayina Zbori obrali timchasovu radu yakij doruchili sklasti statut ukrayinskoyi organizaciyi krayu Vona mala nazivatisya Vid yiyi imeni napravili vitannya Vsekrayinskomu Nacionalnomu kongresovi u Kiyiv a nadali gromada nalagodila dosit stalij zv yazok z batkivshinoyu Na traven 1917 r Turkestanska ukrayinska gromada ob yednuvala 320 dijsnih chleniv postupovo do neyi priyednuvalisya predstavniki inshih mist v yakih takozh meshkali pereselenci z Ukrayini Samarkanda Ashgabada Kokanda Namangana Andizhana Merva Buhari Vyernogo Pishpeka Proces organizaciyi ukrayinskoyi gromadi povoli poshiryuvavsya na ukrayinski sela Semirichchya Samarkandskoyi oblasti tak zvanij Golodnij Step Zakaspiyu Ferganskoyi dolini Shopravda cherez velichezni vidstani j pogane spoluchennya vazhko bulo pidtrimuvati mizh nimi postijni kontakti U samomu zh Tashkenti robota rozgortalasya dosit plidno pracyuvali ukrayinski biblioteki i chitalni ukrayinskij hor z 70 spivakiv diyali kursi ukrayinskoyi movi istoriyi ta istoriyi pismenstva na yakih vikladali oficeri branci z Galichini Turkestanska ukrayinska rada opikuvalasya pritulkom galichan yakij utrimuvav shevsku kravecku teslyarnu ta goncharnu majsterni i mav nevelichku ukrayinsku shkolu dlya malechi Velasya pidgotovka do zasnuvannya u Tashkenti klubu pid nazvoyu Ukrayinska hata tosho 14 18 sichnya 1918 r u Tashkenti vidbuvsya Obranomu z yizdom vikonkomu nasampered doruchalosya nalagoditi vidannya gazeti dlya ukrayinciv yaki meshkali u Turkestanskomu krayi Pershij nomer cogo organu vijshov 19 bereznya 1918 r pid nazvoyu U peredovij statti zaznachalosya sho se vpershe z yavlyayetsya v Turkestanskomu krayi ukrayinska gazeta se vpershe lunaye otut ukrayinske ridne slovo Takozh na zʼyizdi bulo stvoreno kerivnij organ vikonavchij komitet krajovu rozpravu Vseturkestanskoyi ukrayinskoyi krajovoyi radi hoch samu radu peredbachalosya obrati najblizhchim chasom Zgidno uhval zgadanogo z yizdu ukrayinci Turkestanskogo krayu mali u vsih nacionalnih spravah sluhati i koritis nakazam i vkazivkam zakonnoyi vladi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki Gazeta Turkestanska Rada takozh vidznachala sho pislya progoloshennya IV Universalu z poyavoyu u krayi vidomostej pro stvorennya nezalezhnoyi suverennoyi Ukrayinskoyi respubliki chislo lyudej ohochih vstupiti v gorozhanstvo novoyi respubliki navit z inshih nacionalnostej znachno pobilshalo Razom z tim zvertalasya uvaga na te sho zhadna z turkestanskih ruskih gazet ne podala dosi dokladnih zvistok pro samostijnist Ukrayini i ne vidrukuvala hoch bi u korotkih zamitkah kotri odnij z socialistichnih gazet buli podani zmistu 4 go Universalu Bucim to jogo j ne bulo Tim chasom nemozhlivo bulo ne pomichati pidnesennya ukrayinskogo ruhu u Turkestani viklikane poyavoyu cogo dokumenta Centralnoyi Radi 10 bereznya 1918 r u 2 mu Sibirskomu polku pislya vidpravi ukrayinskoyu movoyu sluzhbi i chitannya Yevangeliya vigolosili mnogolittya usomu hristiyanskomu lyudovi zakonnij derzhavnij vladi Ukrayinskij Centralnij Rada ta slavnomu kozactvu Ukrayini Vistupom horu Turkestanskoyi ukrayinskoyi gromadi rozpochavsya velikij koncert 11 bereznya 26 lyutogo za st st 1918 roku vidbulasya panahida po T Shevchenku Pislya spivu Zapovitu ta ukrayinskogo gimnu zasluhali vistupi pro zhittya poeta Na jogo chest zaspivali navit specialno napisanu kantatu I svitaye i smerkaye 12 bereznya 1918 r delegati Vseturkestanskogo ukrayinskogo z yizdu Dmitro Levickij ta M Molodozhenyuk viyihali do Kiyeva z nakazom vitati Centralnu Radu i obgovoriti ryad vazhlivih pitan pro prijom gorozhanstva Ukrayinskoyi respubliki pro zasnuvannya konsulatu dlya zahistu i oboroni prav gorozhan ukrayinskih i komisariatu za dlya tih ukrayinciv yaki zostanutsya u ruskomu piddanstvi pro potribni na ci ustanovi koshti pro perevedennya zakonu nacionalno personalnoyi avtonomiyi dlya ukrayinciv piddanciv tuteshnih yako nacionalnoyi menshosti dlya zabezpechennya miscya dlya turkestanskih ukrayinciv v Ukrayinskih Ustanovchih zborah tosho Za doruchennyam peredbachalosya takozh porushiti pitannya pro perevedennya ukrayinciv z Turkestanu na vidpovidni miscya i posadi v Ukrayini Gostro negativno Turkestanska Rada vidreaguvala na getmanskij perevorot vislovivshi spodivannya sho ce tilki hvileve znesilennya derzhavnogo organizmu molodoyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki Ukrayinci Uzbekistanu za radyanskogo chasu Znachne chislo ukrayinciv u 1920 h 1930 h rr bulo primusovo pereseleno do Uzbekistanu za opir kolektivizaciyi ta inshi formi neprijnyattya politiki radyanskoyi vladi U period industrializaciyi respubliki syudi stali pribuvati veliki grupi ukrayinskih robitnikiv i specialistiv dlya roboti na mashinobudivnih zavodah ta inshih promislovih pidpriyemstvah V period nimecko radyanskoyi vijni v Uzbekistan bulo evakujovano cilij ryad ukrayinskih promislovih pidpriyemstv naukovo doslidnickih ta vishih navchalnih zakladiv misteckih kolektiviv Vzhe u 1941 r syudi pribuli Odeskij institut inzheneriv morskogo transportu Harkivskij silskogospodarskij institut Harkivskij zavod ta bagato inshih V Uzbekistani v period vijni prodovzhili diyalnist ponad tridcyat ukrayinskih teatralnih muzichnih grup uchbovih zakladiv Zokrema v Tashkenti diyav teatr imeni Ivana Franka do tvorchogo kolektivu yakogo vhodili Natallya Uzhvij Ye Ponomarenko Amvrosij Buchma Deyaki z ukrayinciv sho viyihali v evakuaciyu zalishilis u respublici i pislya zakinchennya vijni Sered nih ukrayinska mitkinya Margarita Starovojt sho zalishila Uzbekistanu grafichni tvori ekslibrisi knizhkovi ilyustraciyi Za radyanskih chasiv umov dlya nacionalno kulturnogo rozvitku ukrayinciv v Uzbekistani ne bulo Situaciya stala zminyuvatisya v 1990 h rr pislya rozpadu SRSR i zdobuttya Uzbekistanom nezalezhnosti SogodennyaProtyagom 1992 1996 rr z Uzbekistanu v Ukrayinu na postijne misce prozhivannya pribulo 93 8 tis osib viyihalo u zvorotnomu napryami 13 2 tis Pozitivne dlya Ukrayini saldo za rezultatami migracijnogo obminu naselennyam z Uzbekistanom syagnulo za ci roki 80 5 tis cholovik Absolyutnu bilshist yih stanovili ukrayinci U 1989 r v Uzbekistani prozhivalo 153 2 tis ukrayinciv 0 8 naselennya krayini Ce najbilsha za chiselnistyu ukrayinska diaspora v krayinah Centralnoyi Serednoyi Aziyi Bilshe polovini ukrayinciv prozhivalo v Tashkenti 60 0 tis 2 9 naselennya stolici ta v stolichnij oblasti 26 6 tis 1 2 naselennya Vidnosno malo ukrayinciv bulo v inshih oblastyah Ukrayinci prozhivayut v Samarkandskij 14 2 tis Buharskij 12 9 tis Ferganskij 11 1 tis oblastyah Vvazhalo svoyeyu ridnoyu movoyu ukrayinsku 49 2 ukrayinciv Uzbekistanu U 1993 r v Tashkenti bulo zasnovano Ukrayinskij kulturnij centr Batkivshina yakij z 1996 r vipuskaye visnik Batkivshina Znachnu chastinu efirnogo chasu telebachennya prisvyachuye populyarizaciyi ukrayinskoyi kulturi U Tashkenti vidkrito ukrayinsku nedilnu shkolu V serednij shkoli imeni T Shevchenka zbudovanij pislya zemletrusu ukrayinskimi budivelnikami zdijsnyuyetsya vikladannya ukrayinskoyi movi ta literaturi Ukrayinski gromadski organizaciyi UzbekistanuRespublikanskij ukrayinskij kulturnij centr Slavutich Tovaristvo druzhbi Uzbekistan Ukrayina Ukrayinskij kulturnij centr Batkivshina v m Tashkenti Ukrayinskij kulturnij centr Nadiya Vidomi ukrayinci UzbekistanuMiroslav Gavriliv chlen kolegiyi Narokmatu osviti Uzbeckoyi RSR Div takozhUkrayinska diasporaPrimitki PDF Arhiv originalu PDF za 30 veresnya 2018 Procitovano 30 veresnya 2018 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Gricenko A P Diyalnist ukrayinskih organizacij na terenah Rosiyi za dobi Ukrayinskoyi Centralnoyi Radi Red kol S V Kulchickij gol red O I Ganzha vidp sekr O I Gurzhij V M Danilenko M F Dmitriyenko M V Koval V S Koval NAN Ukrayini Institut istoriyi Ukrayini K Institut istoriyi Ukrayini 1999 64 s Istorichni zoshiti DzherelaCya stattya ye zagotovkoyu Vi mozhete dopomogti proyektu dorobivshi yiyi Ce povidomlennya varto zaminiti tochnishim