Іван Іванович Конділенко 21 травня 1919 село Велике Мішкове тепер Донецького району Донецької області 18 жовтня 1993 міс

Іван Іванович Конділенко (21 травня 1919, село Велике Мішкове, тепер Донецького району Донецької області — 18 жовтня 1993, місто Київ) — український радянський науковець-фізик, голова правління товариства «Знання» Української РСР. Доктор фізико-математичних наук (1965), професор (1967). Член-кореспондент Академії наук України (20.12.1967). Депутат Верховної Ради УРСР 9-го скликання. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1971—1981 р.

Конділенко Іван Іванович

Народився	21 травня 1919(1919-05-21) Велике Мішкове
Помер	18 жовтня 1993(1993-10-18) (74 роки) Київ
Країна	СРСР
Діяльність	державний діяч
Вчене звання	Доктор фізико-математичних наук
Науковий ступінь	Член-кореспондент Академії наук України
Партія	КПРС
Нагороди

Біографія

Освіта вища. У 1941 році закінчив фізичний факультет Київського державного університету. Переддипломну практику проходив у Ленінграді в Державному оптичному інституті. У 1941 році блискуче захистив дипломну роботу та одержав направлення до аспірантури. Учень професора Олександра Шишловського.

З липня 1941 року — служба у Червоній армії. Учасник німецько-радянської війни з 1942 року. Служив у артилерійських частинах, з грудня 1942 року був начальником артилерійської майстерні 12-го окремого зенітного артилерійського дивізіону ППО Резерву Головного командування 2-го Прибалтійського фронту.

Член ВКП(б) з 1944 року.

У 1945—1946 роках — служба в Головному артилерійському управлінні Радянської армії.

У 1946 році — демобілізований і зарахований до аспірантури фізичного факультету Київського університету.

У 1950 році успішно захистив кандидатську дисертацію «Люмінесценція і поглинання розчинів солей талію». Працював старшим викладачем кафедри експериментальної фізики Київського державного університету.

У 1951—1963 роках — завідувач кафедри експериментальної фізики Київського державного університету.

У 1963—1972 роках — декан радіофізичного факультету Київського державного університету імені Тараса Шевченка.

У 1963—1981 роках — завідувач кафедри нелінійної оптики Київського державного університету. У 1965 році на об'єднаному засіданні вчених рад Інституту фізики і напівпровідників захистив докторську дисертацію «Вплив умов збудження і фізичного стану середовища на інтенсивність спектрів комбінаційного розсіювання світла».

У 1970—1978 роках — голова правління товариства «Знання» Української РСР.

Опублікував більш ніж 260 наукових праць та монографій.

Сфера наукових досліджень: молекулярна спектроскопія, квантова електроніка, фізика твердого тіла, нелінійна оптика. Фундатор української наукової школи зі спектроскопії комбінаційного розсіювання світла.

З 1967 року до кінця життя жив у Києві, у будинку № 10 по вулиці Малопідвальній. Помер на 75-му році життя 18 жовтня 1993 року.

Звання

старший технік-лейтенант

Нагороди

орден «Знак Пошани»
орден Червоної Зірки (23.07.1944)
орден Вітчизняної війни 2-го ст. (6.04.1985)
ордени
(1975)
медалі
Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (12.06.1972)

Примітки

Шишловський Олександр Андрійович
Архів оригіналу за 4 травня 2022. Процитовано 4 травня 2022.

Посилання

[1] [ 12 серпня 2020 у Wayback Machine.]
[2] [ 16 березня 2012 у Wayback Machine.]

Література

Депутати Верховної Ради УРСР. 9-е скликання — 1975 р.

[1] Шишловський Олександр Андрійович

[2] Архів оригіналу за 4 травня 2022. Процитовано 4 травня 2022.