Викликаємо вогонь на себе радянський чотирисерійний військово історичний телевізійний художній фільм режисера знятий в 1

«Викликаємо вогонь на себе» — радянський чотирисерійний військово-історичний телевізійний художній фільм режисера , знятий в 1964 році за мотивами однойменної повісті Овідія Горчакова і Януша Пшимановського. Приурочений до 20-річчя перемоги над нацистською Німеччиною. Заснований на реальних подіях, що відбулися в роки війни на Брянщині, під час нацистської окупації в 1942—1943 роках. Присвячений світлій пам'яті Яна Маньковського, Костянтина Поварова, Івана Алдюхова, Анни Морозової і багатьох інших партизан, підпільників, розвідників, які воювали і загинули на Брянщині. Всесоюзний телевізійний показ відбувся з 18 по 22 лютого 1965 року, а в кінотеатрах країни — 18 лютого 1969 року. Картина вважається першим радянським телевізійним серіалом.

Викликаємо вогонь на себе
рос. Вызываем огонь на себя

Жанр	військово-історичний фільм
Режисер
Сценарист	Януш Пшимановський
У головних ролях	Людмила Касаткіна Ізольда Ізвицька
Оператор	Володимир Яковлєв
Композитор	Альфред Шнітке
Художник
Кінокомпанія	«Мосфільм» ТО «Екран»
Тривалість	309 хв. (4 серії)
Мова	російська, німецька і польська
Країна	СРСР
Рік	1964
IMDb	ID 0056793

Сюжет

Фільм оповідає про реальні події часів німецько-радянської війни, що відбувалися в 1942—1943 роках в німецькому тилу на Брянщині, в селищі Сеща. Аня Морозова, двадцятиоднорічна місцева жителька, під час відступу Червоної армії навесні 1942 року йде разом з нею, але потім, повернувшись в числі інших біженців, яким не вдалося дістатися до своїх, виявляє, що її будинок розбомблений, а рідних нікого не залишилося. Аня, яка до війни працювала бухгалтером у місцевій військовій частині, влаштовується прачкою на німецький військовий об'єкт і поступово знаходить своїх довоєнних подруг, які згодом стали ядром організованої нею підпільної групи. Для наближення перемоги Анна виходить на зв'язок з місцевою партизанської бригадою, для якої вона відома під псевдонімом «Резеда». Метою радянського командування є знищення стратегічно важливого військового об'єкта — сещинського військового аеродрому, захопленого німецькими військами під час стрімкого наступу на початку війни, де гітлерівці розмістили свою військово-повітряну базу, яка налічує до трьохсот німецьких бомбардувальників, і звідки завдавали бомбових ударів по Москві. Територія в радіусі п'яти кілометрів навколо авіабази перетворена загарбниками в неприступну фортецю. Перед підпільною групою під керівництвом Морозової ставиться завдання добувати цінні розвідувальні відомості про авіабазу супротивника і передавати їх через партизанів у Москву, організовувати диверсії для вибуху німецьких літаків і виведення з ладу іншої військової техніки ворога. Згодом місцеве підпілля розширюється, стає інтернаціональним (радянсько-польсько-чехословацьким). Групі Морозової вдається знайти підхід до аеродрому через налагодження зв'язку з поляками, які працюють аеродромними техніками. Інтернаціоналісти діють зухвало: створюють на аеродромі пост наведення для радянських літаків, що завдають бомбові удари по гітлерівській авіабазі, здійснюють прямі диверсії, встановлюючи магнітні міни в бомбові відсіки відлітаючих на завдання ворожих бомбардувальників. На слід підпільників виходить німецька контррозвідка. Радянські патріоти несуть важкі втрати, проте, завдяки спільній операції диверсійних груп і партизан, стратегічний військовий об'єкт вдається знищити. Мова у фільмі йде про реальний військовий аеродром Сеща, який був зруйнований бомбовим ударом радянської авіації у вересні 1943 року в ході операції зі звільнення території Брянщини від німецько-фашистських загарбників.

У ролях

Людмила Касаткіна — Анна Опанасівна Морозова, радянський розвідник, радист, керівник міжнародної підпільної організації
— Лідія Корнєєва
Ізольда Ізвицька — Паша, офіціантки з казино, подруга Ані
Олександр Лазарев (старший) — Федір Семенович Данченко, командир партизанського загону
Станіслав Чекан — Семен
— Іван Алдюхов
Олег Єфремов — «дядя Вася», зв'язковий
— Венделін Робличка
Олександра Данилова — жителька села
— Ян Маньковський
Маріан Коциняк — Ян Тима
Євген Шутов — Афанасій Калістратович Морозов, батько Ані
— Євдокія Федотіївна Морозова, мати Ані
— Марія
— тітка Варя
Ніна Крачковська — Женя
— Костянтин Поваров, «поліцай»
Ролан Биков — Терех, поліцай
Борис Чирков — Гаврило Онуфрійович Сінаков, староста
— перекладач
— Арвайлер, полковник
— Вернер, оберштурмфюрер
І. Мюллер — Шульц, лейтенант
Л. Шумахер — Еріх («Щасливчик»)
Е. Деранг — Альфред Байзлер, авіатехнік
— Кузьмич
Володимир Маренков — Бородкін
Алевтина Румянцева — прачка
— офіцер Арвайлера
Петро Соболевський — офіцер Арвайлера
— Анатолій, зв'язковий з Москви
Валентина Березуцька — жінка в шалі біля шлагбаума
— в 1-й серії читає переклад німецьких діалогів
— партизан загону Федора
— Павло Михейович
Серафима Холіна — прачка
Віктор Речман — німець (1-а серія)
— німець-охоронець (4-а серія)

Знімальна група

Режисер —
Сценаристи — , , Януш Пшимановський
Оператор — Володимир Яковлєв
Композитор — Альфред Шнітке
Художники — ,

Посилання

Викликаємо вогонь на себе на сайті IMDb (англ.)