У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шевченко Олександр Йосипович Шевченко 4 серпня 1914 19140804 селище То

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шевченко.

Олександр Йосипович Шевченко (4 серпня 1914(19140804), селище Томарівка, тепер Яковлівського району Бєлгородської області, Російська Федерація — 15 вересня 1985, місто Москва) — радянський військовик, Герой Радянського Союзу (1944). Командувач 38-ї армії Прикарпатського військового округу (з 1959 по 1961 рік), генерал-лейтенант (1961). Кандидат військових наук. Член Ревізійної Комісії КПУ в 1960—1961 роках.

Шевченко Олександр Йосипович

Народження

4 серпня 1914
Томаровка, Білгородський повіт, Курська губернія, Російська імперія

Смерть

15 вересня 1985 (71 рік)
Москва, СРСР

Поховання

Кунцевський цвинтар

Країна

СРСР

Приналежність

Радянська армія

Освіта

Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації

Роки служби

1933-1975

Партія

КПРС

Звання

Генерал-лейтенант

Війни / битви

Німецько-радянська війна

Нагороди

Біографія

Народився в селянській родині. Закінчив семирічну школу. Працював у місті Горлівці на Донбасі, на будівництві Харківського тракторного заводу. Закінчив школу фабрично-заводського навчання у місті Харкові. Працював токарем, механіком автобази будівельного тресту в Москві.

У 1933—1938 роках служив у Червоній армії. У 1936 році закінчив Саратовське бронетанкове училище. З 1939 року — знову в Червоній армії.

Учасник радянсько-німецької війни з 1941 року. З червня 1941 року — командир 3-го танкового батальйону 50-го танкового полку 25-ї танкової дивізії 13-го механізованого корпусу. Потім командував партизанським загоном особливого призначення, 261-м танковим батальйоном 70-ї танкової бригади 30-ї армії, танковим полком, 65-ю танковою бригадою 1-го механізованого (11-го танкового) корпусу. Служив заступником командира 12-го гвардійського танкового корпусу із стройової частини. З квітня 1945 року виконував обов'язки командира 12-го гвардійського танкового корпусу. Воював на Західному, Калінінському, Брянськом, 4-му Українському, 1-му Білоруському фронтах. Був шість разів поранений.

Член ВКП(б) з 1942 року.

У 1949 році закінчив Військову академію імені Фрунзе. Служив начальником штабу армії. У 1957 році закінчив Військову академію Генерального штабу.

У травні 1959 — березні 1961 року — командувач 38-ї загальновійськової армії Прикарпатського військового округу.

У березні — грудні 1961 року — начальник штабу — 1-й заступник командувача військ Білоруського військового округу.

У грудні 1961 — червні 1972 року — 1-й заступник командувача військ Приволзького військового округу.

У 1972—1975 роках — начальник факультету Військової академії бронетанкових військ.

З 1975 року — у відставці. Проживав у Москві, працював у військовому Науково-дослідному інституті. Похований на Кунцевському кладовищі.

Звання

капітан
підполковник
полковник
генерал-майор танкових військ
генерал-лейтенант (10.05.1961)

Нагороди

Герой Радянського Союзу (26.09.1944)
три ордени Леніна (.12.1941, 26.09.1944, 31.05.1945)
чотири ордени Червоного Прапора (.02.1942,.03.1943,)
орден Суворова 2-го ст. (6.04.1945)
орден Вітчизняної війни 1-го ст. (.10.1943)
орден «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» 3-го ст.
медалі
почесний громадянин міста Волновахи Донецької області

Посилання

Біографія на сайті «Национальная оборона» [ 19 серпня 2016 у Wayback Machine.]
Біографія на сайті «Герои страны» [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]