Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Євге́н Макси́мович Примако́в (рос. Евге́ний Макси́мович Примако́в, 29 жовтня 1929, Київ, Українська РСР, СРСР — 26 червня 2015, Москва, РФ) — радянський і російський державний діяч і політик консервативного напрямку. Радянський вчений-сходознавець, генерал КДБ, начальник розвідки РФ, міністр закордонних справ РФ, прем'єр-міністр в уряді Єльцина. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1986—1989 роках. Член ЦК КПРС у 1989—1990 роках. Кандидат у члени Політбюро ЦК КПРС з 20 вересня 1989 по 13 липня 1990 року. Депутат Верховної Ради СРСР 11-го скликання. Народний депутат СРСР (1989—1991).
| Примаков Євген Максимович | ||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| рос. Евгений Максимович Примаков | ||||||||||||
 | ||||||||||||
| 4-й Голова Уряду Російської Федерації | ||||||||||||
| 11 вересня 1998 — 12 травня 1999 | ||||||||||||
| Президент | Борис Єльцин | |||||||||||
| Попередник | Віктор Черномирдін (в. о.) | |||||||||||
| Наступник | Сергій Степашин | |||||||||||
| 2-й Міністр закордонних справ Російської Федерації | ||||||||||||
| 10 січня 1996 — 11 вересня 1998 | ||||||||||||
| Президент | Борис Єльцин | |||||||||||
| Попередник | Андрій Козирєв | |||||||||||
| Наступник | Ігор Іванов | |||||||||||
| 1-й Директор Служби зовнішньої розвідки Російської Федерації | ||||||||||||
| 26 грудня 1991 — 10 січня 1996 | ||||||||||||
| Президент | Борис Єльцин | |||||||||||
| Попередник | — | |||||||||||
| Наступник | ||||||||||||
| Директор Центральної служби розвідки СРСР | ||||||||||||
| 6 листопада — 26 грудня 1991 | ||||||||||||
| Президент | Михайло Горбачов | |||||||||||
| Попередник | посада запроваджена, він як голова Першого головного управління КДБ СРСР | |||||||||||
| Наступник | посада скасована, він як директор СЗР РФ | |||||||||||
| Народився | 29 жовтня 1929 Київ, Українська РСР, СРСР | |||||||||||
| Помер | 26 червня 2015 (85 років) Москва, РФ | |||||||||||
| Похований | Новодівичий цвинтар | |||||||||||
| Відомий як | політик, дипломат, журналіст, економіст, депутат Державної Думи РФ, arabist | |||||||||||
| Місце роботи | d і d | |||||||||||
| Громадянство |  СРСР→ Росія | |||||||||||
| Національність | росіянин | |||||||||||
| Освіта | Московський університет | |||||||||||
| Alma mater | d (1953) і d (1956) | |||||||||||
| Політична партія | КПРС і d | |||||||||||
| Мати | Анна Яківна Примакова | |||||||||||
| У шлюбі з | Харадзе Лаура Василівна Бокарєва Ірина Борисівна | |||||||||||
| Діти | син Олесандр, донька Нана | |||||||||||
| Рідня | (внук) | |||||||||||
| Релігія | РПЦ і православ'я | |||||||||||
| Нагороди |
| |||||||||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||||||||||
 Медіафайли у Вікісховищі | ||||||||||||
Дехто з аналітиків вважає Примакова «хрещеним батьком» путінізму.
Життєпис
Народився 29 жовтня 1929 року в Києві. Його батько мав прізвище Нємченко та був репресований в 1937 році. Мати — Анна Яківна Примакова (1896—1972) — через кілька днів після народження сини поїхала до родичів у Тифліс, де працювала акушером-генікологом в залізничній лікарні. Дитинство і юність Примаков провів у Тбілісі на вулиці Ленінградській.
Початок кар'єри
У 1953 році закінчив , а в 1956 році — аспірантуру Московського державного університету імені Ломоносова.
З 1953 по 1962 рік працював у Держтелерадіо СРСР редактором в Головному управлінні радіомовлення на зарубіжні країни.
У 1962—1965 роках був оглядачем газети «Правда» по відділу Азії і Африки, а в 1965—1970 роках — власним кореспондентом «Правди» на Близькому Сході. Експерти вважають, що в дійсності Примаков під офіційним прикриттям посади «журналіста» виконував завдання радянської розвідки та таємної дипломатії на Близькому Сході. Про що він також сам частково написав в своїй книзі «Конфиденциально. Ближний Восток на сцене и за кулисами».
У 1970—1977 роках працював заступником директора Інституту сходознавства АН СРСР. Був одним з провідних експертів із зовнішньої політики на Сході. Автор ряду книг з сучасної історії Сходу.
У 1985—1989 роках — директор Інституту світової економіки і міжнародних відносин АН СРСР.
У 1989—1991 роках Євген Примаков був членом ЦК, кандидатом у члени Політбюро ЦК КПРС.
3 червня 1989 — 28 березня 1990 був Головою Ради Союзу Верховної Ради СРСР.
23 березня 1990 — 26 грудня 1990 працював членом , де займався питаннями зовнішньої політики.
13 березня 1991 — 5 вересня 1991 займав посаду члена .
З вересня до грудня 1991 був Головою Першого головного управління КДБ СРСР (зовнішня розвідка).
26 грудня 1991 — 10 січня 1996 працював Директором Служби зовнішньої розвідки Російської Федерації.
10 січня 1996 — 11 вересня 1998 очолював Міністерство закордонних справ Російської Федерації. У цей же період очолював Міжвідомчу комісію у справах Ради Європи. Був постійним членом Ради безпеки РФ до червня 1999 року.
11 вересня 1998 — 12 травня 1999 керував Урядом Російської Федерації. У ранзі прем'єр-міністра очолював російську частину Російсько-Американської комісії з економічного та технологічного співробітництва.
Однією з найяскравіших подій за час його перебування на посту прем'єра був скасований візит до США. 24 березня 1999 Євген Примаков прямував у Вашингтон. Коли літак знаходився над Атлантикою, прем'єру повідомили, що НАТО почало бомбардування Югославії. Через це Примаков вирішив скасувати візит, розпорядився розвернути літак прямо над океаном і повернувся до Москви.
На позачерговому 4-й з'їзді Торгово-промислової палати РФ 14 грудня 2001 Євген Примаков був обраний її президентом. Очолював Палату два терміни і подав у відставку у лютому 2011.
Засновник та голова правління «Меркурій-клубу» при Торгово-промиловій палаті РФ.
Особисте життя
Примаков був одружений, мав дочку.
Внутрішньополітичні погляди
Євген Примаков — переконаний прихильник принципів радянського держбудівництва й противник розпаду СРСР та утворення незалежних пострадянських держав.
Коли вирішувалося, хто успадкує кремлівські кабінети після хворого і непопулярного Єльцина, Євген Примаков, утворивши союз з мером Москви Юрієм Лужковим, розглядався як провідний кандидат на посаду президента. Виборча агітація була виконана в войовничому стилі «Назад в СРСР!». У серпні 1999 року Примаков став головою Координаційної ради виборчого блоку «Отечество — вся Росія» (ОВР) і очолив федеральний список ОВР на виборах до Державної Думи РФ третього скликання, а з 1999 по 2001 рік був керівником думської фракції «Отечество — вся Росія». Але блок Примакова—Лужкова програв вибори команді пітерських чекістів Путіна, і як переможене чиновницьке угруповання змушений були влитися в ряди владної партії «Єдина Росія» на умовах переможців.
Зовнішньополітичні погляди
Більшість російських і закордонних оглядачів вважає, що на політичні погляди Примакова мали вплив його багаторічні зв'язки з арабським світом.
При ньому виник російський варіант доктрини «багатополярного світу», поширилися розмови, що Росія — «велика держава», і повинна постійно нагадувати про це. Москва різко виступила проти розширення НАТО і відновила відносини з диктаторськими «режимами-ізгоями». Не будучи повним однодумцем російських комуністів або діячів на зразок Саддама Хусейна, Слободана Мілошевича і Фіделя Кастро, Примаков не мав до них ідеологічної відрази, а вважав партнерами, з якими необхідно мати справу.
Вищим пунктом цього зовнішньополітичного курсу став знаменитий «розворот над Атлантикою», який Примаков здійснив у березні 1999 року вже на посаді прем'єр-міністра після початку натовських бомбардувань Сербії.
В Західних країнах прихід Примакова на посаду прем'єр-міністра в цілому був сприйнятий негативно.
Відзнаки
Примаков — доктор економічних наук, професор, з 1974 року — член-кореспондент, з 1979 року — академік АН СРСР, з 1991 року — академік РАН. Автор, науковий керівник і відповідальний редактор великої кількості друкованих праць, серед яких «Міжнародні конфлікти» (1972), «Енергетична криза в капіталістичному світі» (1975), «Нариси історії російської зовнішньої розвідки» (1996), «Роки в великій політиці» (1999) та інші.
Мав дипломатичний ранг Надзвичайного і Повноважного Посла. Володів англійською, арабською і грузинським мовами.
Євгена Примакова нагороджено орденами СРСР — Трудового Червоного Прапора, Дружби Народів, «Знак пошани», Російської Федерації — «За заслуги перед Вітчизною» I, II і III ступенів, Олександра Невського, Пошани, іноземними державними нагородами.
Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (Україна, 27 жовтня 2004) — за визначний особистий внесок у розвиток українсько-російських економічних і політичних відносин та з нагоди 75-річчя від дня народження
Лауреат Державної премії СРСР (1990), премій ім. Г. Насера (1974), Авіценни (1983), Джорджа Кеннана (1990).
Лауреат премії «Людина року» та нагороди «Срібний хрест» Російського біографічного інституту (1999). У 2001 році був нагороджений медаллю Олександра Горчакова (нагорода МЗС РФ), в 2002 році був удостоєний міжнародного громадського ордена «Золотий Сокіл» за внесок у досягнення згоди і дружби між народами, поліпшення соціального та економічного життя.
Почесний громадянин Тбілісі (1982).
Друковані праці
- Евгений Примаков. Минное поле политики. — М., Молодая Гвардия, 2006.
- Евгений Примаков. Конфиденциально. Ближний Восток на сцене и за кулисами (вторая половина XX — начало XXI века). — (2-е издание) М., изд-во «Российская газета», 2012.
Література
- Зленко А. М. Дипломатія і політика. Україна в процесі динамічних геополітичних змін/ Худож.-оформлювач Б. П. Бублик, В. А. Мурликін. — Харків: Фоліо, 2003.- 559с.
- Н. Ф. Сербіна. Примаков Євген Максимович // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с.
- Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.
Виноски
- К.Агаев. Состоявшийся крестный отец путинизма [ 30 червня 2015 у Wayback Machine.]. — , 27.06.2015
- . Архів оригіналу за 29 червня 2015. Процитовано 27 червня 2015.
- Бі-бі-сі: Евгений Примаков: либерал, консерватор и прагматик [ 28 червня 2015 у Wayback Machine.]
- Указ Президента України від 27 жовтня 2004 року № 1322/2004 «Про нагородження Є. Примакова орденом князя Ярослава Мудрого»
- Гордость нашего города // Мерія Тбілісі(рос.)
Посилання
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Primakov Yevge n Maksi movich Primako v ros Evge nij Maksi movich Primako v 29 zhovtnya 1929 19291029 Kiyiv Ukrayinska RSR SRSR 26 chervnya 2015 Moskva RF radyanskij i rosijskij derzhavnij diyach i politik konservativnogo napryamku Radyanskij vchenij shodoznavec general KDB nachalnik rozvidki RF ministr zakordonnih sprav RF prem yer ministr v uryadi Yelcina Kandidat u chleni CK KPRS u 1986 1989 rokah Chlen CK KPRS u 1989 1990 rokah Kandidat u chleni Politbyuro CK KPRS z 20 veresnya 1989 po 13 lipnya 1990 roku Deputat Verhovnoyi Radi SRSR 11 go sklikannya Narodnij deputat SRSR 1989 1991 Primakov Yevgen Maksimovichros Evgenij Maksimovich PrimakovPrimakov Yevgen Maksimovich4 j Golova Uryadu Rosijskoyi Federaciyi11 veresnya 1998 12 travnya 1999PrezidentBoris YelcinPoperednikViktor Chernomirdin v o NastupnikSergij Stepashin2 j Ministr zakordonnih sprav Rosijskoyi Federaciyi10 sichnya 1996 11 veresnya 1998PrezidentBoris YelcinPoperednikAndrij KoziryevNastupnikIgor Ivanov1 j Direktor Sluzhbi zovnishnoyi rozvidki Rosijskoyi Federaciyi26 grudnya 1991 10 sichnya 1996PrezidentBoris YelcinPoperednik NastupnikDirektor Centralnoyi sluzhbi rozvidki SRSR6 listopada 26 grudnya 1991PrezidentMihajlo GorbachovPoperednikposada zaprovadzhena vin yak golova Pershogo golovnogo upravlinnya KDB SRSRNastupnikposada skasovana vin yak direktor SZR RFNarodivsya29 zhovtnya 1929 1929 10 29 Kiyiv Ukrayinska RSR SRSRPomer26 chervnya 2015 2015 06 26 85 rokiv Moskva RFPohovanijNovodivichij cvintarVidomij yakpolitik diplomat zhurnalist ekonomist deputat Derzhavnoyi Dumi RF arabistMisce robotid i dGromadyanstvo SRSR RosiyaNacionalnistrosiyaninOsvitaMoskovskij universitetAlma materd 1953 i d 1956 Politichna partiyaKPRS i dMatiAnna Yakivna PrimakovaU shlyubi zHaradze Laura Vasilivna Bokaryeva Irina BorisivnaDitisin Olesandr donka NanaRidnya vnuk ReligiyaRPC i pravoslav yaNagorodiOrden Oleksandra Nevskogo Orden PoshaniMedal Za doblesnu pracyu Za vijskovu doblest Medal Veteran praci Orden Knyazya Yaroslava Mudrogo V stupenya Vislovlyuvannya u Vikicitatah Mediafajli u Vikishovishi Dehto z analitikiv vvazhaye Primakova hreshenim batkom putinizmu ZhittyepisNarodivsya 29 zhovtnya 1929 roku v Kiyevi Jogo batko mav prizvishe Nyemchenko ta buv represovanij v 1937 roci Mati Anna Yakivna Primakova 1896 1972 cherez kilka dniv pislya narodzhennya sini poyihala do rodichiv u Tiflis de pracyuvala akusherom genikologom v zaliznichnij likarni Ditinstvo i yunist Primakov proviv u Tbilisi na vulici Leningradskij Pochatok kar yeri U 1953 roci zakinchiv a v 1956 roci aspiranturu Moskovskogo derzhavnogo universitetu imeni Lomonosova Z 1953 po 1962 rik pracyuvav u Derzhteleradio SRSR redaktorom v Golovnomu upravlinni radiomovlennya na zarubizhni krayini Chlen KPRS z 1959 roku U 1962 1965 rokah buv oglyadachem gazeti Pravda po viddilu Aziyi i Afriki a v 1965 1970 rokah vlasnim korespondentom Pravdi na Blizkomu Shodi Eksperti vvazhayut sho v dijsnosti Primakov pid oficijnim prikrittyam posadi zhurnalista vikonuvav zavdannya radyanskoyi rozvidki ta tayemnoyi diplomatiyi na Blizkomu Shodi Pro sho vin takozh sam chastkovo napisav v svoyij knizi Konfidencialno Blizhnij Vostok na scene i za kulisami U 1970 1977 rokah pracyuvav zastupnikom direktora Institutu shodoznavstva AN SRSR Buv odnim z providnih ekspertiv iz zovnishnoyi politiki na Shodi Avtor ryadu knig z suchasnoyi istoriyi Shodu U 1985 1989 rokah direktor Institutu svitovoyi ekonomiki i mizhnarodnih vidnosin AN SRSR U 1989 1991 rokah Yevgen Primakov buv chlenom CK kandidatom u chleni Politbyuro CK KPRS 3 chervnya 1989 28 bereznya 1990 buv Golovoyu Radi Soyuzu Verhovnoyi Radi SRSR 23 bereznya 1990 26 grudnya 1990 pracyuvav chlenom de zajmavsya pitannyami zovnishnoyi politiki 13 bereznya 1991 5 veresnya 1991 zajmav posadu chlena Z veresnya do grudnya 1991 buv Golovoyu Pershogo golovnogo upravlinnya KDB SRSR zovnishnya rozvidka 26 grudnya 1991 10 sichnya 1996 pracyuvav Direktorom Sluzhbi zovnishnoyi rozvidki Rosijskoyi Federaciyi 10 sichnya 1996 11 veresnya 1998 ocholyuvav Ministerstvo zakordonnih sprav Rosijskoyi Federaciyi U cej zhe period ocholyuvav Mizhvidomchu komisiyu u spravah Radi Yevropi Buv postijnim chlenom Radi bezpeki RF do chervnya 1999 roku 11 veresnya 1998 12 travnya 1999 keruvav Uryadom Rosijskoyi Federaciyi U ranzi prem yer ministra ocholyuvav rosijsku chastinu Rosijsko Amerikanskoyi komisiyi z ekonomichnogo ta tehnologichnogo spivrobitnictva Odniyeyu z najyaskravishih podij za chas jogo perebuvannya na postu prem yera buv skasovanij vizit do SShA 24 bereznya 1999 Yevgen Primakov pryamuvav u Vashington Koli litak znahodivsya nad Atlantikoyu prem yeru povidomili sho NATO pochalo bombarduvannya Yugoslaviyi Cherez ce Primakov virishiv skasuvati vizit rozporyadivsya rozvernuti litak pryamo nad okeanom i povernuvsya do Moskvi Na pozachergovomu 4 j z yizdi Torgovo promislovoyi palati RF 14 grudnya 2001 Yevgen Primakov buv obranij yiyi prezidentom Ocholyuvav Palatu dva termini i podav u vidstavku u lyutomu 2011 Zasnovnik ta golova pravlinnya Merkurij klubu pri Torgovo promilovij palati RF Osobiste zhittya Primakov buv odruzhenij mav dochku Vnutrishnopolitichni poglyadiYevgen Primakov perekonanij prihilnik principiv radyanskogo derzhbudivnictva j protivnik rozpadu SRSR ta utvorennya nezalezhnih postradyanskih derzhav Koli virishuvalosya hto uspadkuye kremlivski kabineti pislya hvorogo i nepopulyarnogo Yelcina Yevgen Primakov utvorivshi soyuz z merom Moskvi Yuriyem Luzhkovim rozglyadavsya yak providnij kandidat na posadu prezidenta Viborcha agitaciya bula vikonana v vojovnichomu stili Nazad v SRSR U serpni 1999 roku Primakov stav golovoyu Koordinacijnoyi radi viborchogo bloku Otechestvo vsya Rosiya OVR i ocholiv federalnij spisok OVR na viborah do Derzhavnoyi Dumi RF tretogo sklikannya a z 1999 po 2001 rik buv kerivnikom dumskoyi frakciyi Otechestvo vsya Rosiya Ale blok Primakova Luzhkova prograv vibori komandi piterskih chekistiv Putina i yak peremozhene chinovnicke ugrupovannya zmushenij buli vlitisya v ryadi vladnoyi partiyi Yedina Rosiya na umovah peremozhciv Zovnishnopolitichni poglyadiBilshist rosijskih i zakordonnih oglyadachiv vvazhaye sho na politichni poglyadi Primakova mali vpliv jogo bagatorichni zv yazki z arabskim svitom Pri nomu vinik rosijskij variant doktrini bagatopolyarnogo svitu poshirilisya rozmovi sho Rosiya velika derzhava i povinna postijno nagaduvati pro ce Moskva rizko vistupila proti rozshirennya NATO i vidnovila vidnosini z diktatorskimi rezhimami izgoyami Ne buduchi povnim odnodumcem rosijskih komunistiv abo diyachiv na zrazok Saddama Husejna Slobodana Miloshevicha i Fidelya Kastro Primakov ne mav do nih ideologichnoyi vidrazi a vvazhav partnerami z yakimi neobhidno mati spravu Vishim punktom cogo zovnishnopolitichnogo kursu stav znamenitij rozvorot nad Atlantikoyu yakij Primakov zdijsniv u berezni 1999 roku vzhe na posadi prem yer ministra pislya pochatku natovskih bombarduvan Serbiyi V Zahidnih krayinah prihid Primakova na posadu prem yer ministra v cilomu buv sprijnyatij negativno VidznakiPrimakov doktor ekonomichnih nauk profesor z 1974 roku chlen korespondent z 1979 roku akademik AN SRSR z 1991 roku akademik RAN Avtor naukovij kerivnik i vidpovidalnij redaktor velikoyi kilkosti drukovanih prac sered yakih Mizhnarodni konflikti 1972 Energetichna kriza v kapitalistichnomu sviti 1975 Narisi istoriyi rosijskoyi zovnishnoyi rozvidki 1996 Roki v velikij politici 1999 ta inshi Mav diplomatichnij rang Nadzvichajnogo i Povnovazhnogo Posla Volodiv anglijskoyu arabskoyu i gruzinskim movami Yevgena Primakova nagorodzheno ordenami SRSR Trudovogo Chervonogo Prapora Druzhbi Narodiv Znak poshani Rosijskoyi Federaciyi Za zaslugi pered Vitchiznoyu I II i III stupeniv Oleksandra Nevskogo Poshani inozemnimi derzhavnimi nagorodami Orden knyazya Yaroslava Mudrogo V st Ukrayina 27 zhovtnya 2004 za viznachnij osobistij vnesok u rozvitok ukrayinsko rosijskih ekonomichnih i politichnih vidnosin ta z nagodi 75 richchya vid dnya narodzhennya Laureat Derzhavnoyi premiyi SRSR 1990 premij im G Nasera 1974 Avicenni 1983 Dzhordzha Kennana 1990 Laureat premiyi Lyudina roku ta nagorodi Sribnij hrest Rosijskogo biografichnogo institutu 1999 U 2001 roci buv nagorodzhenij medallyu Oleksandra Gorchakova nagoroda MZS RF v 2002 roci buv udostoyenij mizhnarodnogo gromadskogo ordena Zolotij Sokil za vnesok u dosyagnennya zgodi i druzhbi mizh narodami polipshennya socialnogo ta ekonomichnogo zhittya Pochesnij gromadyanin Tbilisi 1982 Drukovani praciEvgenij Primakov Minnoe pole politiki M Molodaya Gvardiya 2006 ISBN 5235029542 Evgenij Primakov Konfidencialno Blizhnij Vostok na scene i za kulisami vtoraya polovina XX nachalo XXI veka 2 e izdanie M izd vo Rossijskaya gazeta 2012 ISBN 978 5 905308 09 3LiteraturaZlenko A M Diplomatiya i politika Ukrayina v procesi dinamichnih geopolitichnih zmin Hudozh oformlyuvach B P Bublik V A Murlikin Harkiv Folio 2003 559s ISBN 966 03 2130 9 N F Serbina Primakov Yevgen Maksimovich Ukrayinska diplomatichna enciklopediya U 2 h t Redkol L V Guberskij golova ta in K Znannya Ukrayini 2004 T 2 812s ISBN 966 316 045 4 Vitalij Ablicov Galaktika Ukrayina Ukrayinska diaspora vidatni postati K KIT 2007 436 s VinoskiK Agaev Sostoyavshijsya krestnyj otec putinizma 30 chervnya 2015 u Wayback Machine 27 06 2015 Arhiv originalu za 29 chervnya 2015 Procitovano 27 chervnya 2015 Bi bi si Evgenij Primakov liberal konservator i pragmatik 28 chervnya 2015 u Wayback Machine Ukaz Prezidenta Ukrayini vid 27 zhovtnya 2004 roku 1322 2004 Pro nagorodzhennya Ye Primakova ordenom knyazya Yaroslava Mudrogo Gordost nashego goroda Meriya Tbilisi ros PosilannyaPoperednik Chernomirdin Viktor Stepanovich v o Golova uryadu Rosijskoyi Federaciyi 11 veresnya 1998 12 travnya 1999 Nastupnik Stepashin Sergij Vadimovich