Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Еріс-Хан Султан Гірей Алієв (Ерісхан Алієв; 30 квітня 1855, Старі Атаги, — 1920, Грозний, Терська область) — російський військовий діяч, верховний Правитель Чечні, генерал від артилерії (1914), представник тайпа Хаккой.
| Еріс-Хан Султан Гірей Алієв | |
|---|---|
 | |
| Народився | 30 квітня 1855 Старі Атаги, Чеченський округ, Терська область, Російська імперія |
| Помер | 1920 Грозний, Терська область, Російська СФРР |
| Діяльність | військовослужбовець |
| Alma mater | Михайлівська військова артилерійська академія |
| Учасник | Російсько-турецька війна 1877–78, Російсько-японська війна, Перша світова війна і Громадянська війна в Росії |
| Військове звання | Генерал від артилерії |
| Нагороди |        |
| |
Освіта
Закінчив Ставропольську класичну гімназію, 2-ге військове Костянтинівське училище, Михайлівське артилерійське училище (1876) та Михайлівську артилерійську академію.
Офіцер-артилерист
10 серпня 1876 року був зроблений підпоручиками Кавказької гренадерської артилерійської бригади. Учасник російсько-турецької війни 1877—1878 років, за бойові відзнаки нагороджений орденами Святого Станіслава 3-го ступеня з мечами та бантом та Святої Анни 3-го ступеня з мечами та бантом. З 1 жовтня 1895 року — командир батареї лейбгвардії 3-ї артилерійської бригади. З 25 лютого 1900 року — командир 2-го дивізіону 20-ї артилерійської бригади.
Участь у російсько-японській війні
З 13 листопада 1903 року — командир 26-ї артилерійської бригади, з якою вступив у Російсько-японську війну. Нагороджений орденом Святого Георгія 4-го ступеня (1905):
 | За вміле та блискуче керівництво вогнем батареї в бою під Генсіху від 26 по 29 вересня 1904 року наслідком було припинення вогню японських батарей, вибиття ворожої піхоти зі схилів. 29 вересня рішучим вогнем та енергійним управлінням вогню своїх батарей сприяв відображенню обхідного руху японців, чим дав можливість загонам пережити критичні хвилини замовкнути ворожі батареї, що відкрили вогонь по нашому війську та тилу. |  |
Також було нагороджено за відзнаки під час бойових дій орденами св. Станіслава 1-го ступеня з мечами та св. Анни 1-го ступеня з мечами, а також Золотою зброєю з написом «За хоробрість».
Бої за сопку Ключову
У лютому 1905 року був начальником артилерії загону генерал-лейтенанта Ренненкампфа, який діяв у районі Цінхечен-Мацзяцзян під час Мукденської битви. 16 лютого, у зв'язку з хворобою генерала Екка, взяв на себе обов'язки командувача головними силами загону, які під його початком у цей день відбили три атаки японців на ключову сопку. Наприкінці дня Алієв у своєму донесенні писав: Поки тримаємось. Збираю з усіх боків одиночних людей для створення резерву. Ручних гранат досі немає. З Божою допомогою сподіваюся відстояти до ранку. Протягом ночі було відбито ще дві атаки японців, але 17 лютого після жорстокого штикового бою їм вдалося захопити сопку. Тоді Алієв особисто очолив дві контратаки, які, проте, через сильний вогонь противника завершилися лише взяттям кряжа біля сопки. Однак у російській армії цей результат було розцінено як успіх, оскільки дозволив зупинити наступ противника. Через багато років генерал А. Денікін у книзі «Шлях російського офіцера» (перевидання — М. ., 1991. С. 144—145) згадував, що
| | коли всі сили опору були виснажені, всі резерви витрачені, фронт здригнувся. В цей час хоробрий артилерійський генерал Алієв повів у контратаку останні чотири знаменні роти чотирьох полків, відбив сопку і поставив прапора на ній. Цей символічний жест нікчемної жмені атакуючих підбадьорив війська, що займали позиції, і призупинили японський наступ. | |
У «Військовій енциклопедії» цей епізод описується дещо інакше (що не дивно, оскільки генерал Денікін писав свої мемуари на еміграції з пам'яті):
| | Алієв на чолі 8 взводів Дриського та Чорноярського полків та Забайкальського пішого батальйону, з розгорнутими прапорами та музикою, кинувся в атаку та захопив гребінь, трохи не дійшовши до Ключової сопки. | |
18 лютого військам під командуванням Алієва вдалося відбити атаку противника на зайнятий російськими військами кряж. Наступного дня він здав командування головними силами генералу Екку, який одужав. Таким чином, протягом триденних важких боїв артилерист Алієв показав себе добрим загальновійськовим командиром. Ці якості дозволили йому продовжити військову кар'єру «на посадах командира дивізії та армійського корпусу».
Командир дивізії та корпусу
13 серпня 1905 року був призначений у розпорядження головнокомандувача Далекому Сході. З 16 травня 1906 року командував 5-ю Східно-Сибірською стрілецькою дивізією. З 14 серпня 1908 — 2-м Сибірським армійським корпусом. Міська управа міста Верхньоудинська 10 вересня 1911 року винесла постанову про найменування вулиць у селищі Нижня Березівка. Одна з вулиць селища була названа ім'ям Алієва — Алієвською.
У 1913 році виготовлений в генерали від інфантерії, в березні 1914 року перейменований на генерали від артилерії. З 8 лютого 1914 року — командир 4-го армійського корпусу, яким командував протягом усієї Першої світової війни. Брав участь у більшості найважливіших операцій: Східно-Прусській та Лодзінській, боях при Пултуську та Нареві, а також у найважчому відступі з Румунії. За відзнаки у боях під Варшавою був нагороджений орденом св. Георгія 3-го ступеня:
| | Особисто керуючи діями 4-го армійського корпусу в боях на захід від Варшави 28 вересня - 6 жовтня 1914 року і перебуваючи при цьому під ворожим вогнем, нне тільки відбив цілу низку наполегливих атак германців на частини корпусу в районі Прушків — Пенцеце, при цьому настільки рішуче потіснив супротивника, що цим значною мірою сприяв діям 2-ї армії та переходу її в загальний наступ, що закінчилося досконалим відтиском противника від Варшави. | |
Був нагороджений також орденами св. Олександра Невського з мечами, Білого Орла з мечами. Перебував у розпорядженні Верховного головнокомандувача.
Участь у громадянській війні
У травні 1917 року виїхав із Петрограда до Чечні. Запропонував свої послуги військового фахівця уряду горян Кавказу. Отримавши відмову, у листопаді 1918 року був зарахований у розпорядження головнокомандувача Добровольчої армії. Після заняття Чечні білими військами було обрано у березні 1919 року на з'їзді чеченських народів Верховним правителем Чечні. За словами історика Василя Цвєткова,
| | здавалося б, це той самий лідер, той самий правитель, який зможе привести Чечню до довгоочікуваного умиротворення. Але насправді виявилося так, що Алієв по суті виявився заручником у руках добровольчої адміністрації, а саме, головноначальника Терсько-дагестанського краю — Ерделі. Голова — посада, яка за задумом Денікіна, мала б стати посадою верховного контролера над усіма правителями Чечні, Кабарди, Інгушетії, Дагестану. Ось ця посада по суті перетворилася поступово на посаду диктатора. І вже ось до осені 1919 авторитет правителів, авторитет того ж самого Алієва, авторитет генерала Халілова, який Денікіним був призначений на посаду правителя Дагестану, їх авторитет поступово падає. | |
Як правитель Алієв опинився у вкрай невигідній ситуації. З одного боку, чеченці покладали на нього відповідальність за всі дії командування білих військ, зокрема за розгром нелояльних чеченських аулів. З іншого боку, білі вважали, що чеченська адміністрація Алієва не в змозі впоратися із хвилюваннями серед своїх співвітчизників. На знак протесту проти жорсткої політики генерала Ерделі Алієв подав у відставку.
Після відходу частин Добровольчої армії з Терської області Алієв заарештований більшовиками, ув'язнений у місті Грозний і розстріляний у Грозному за вироком ревтрибуналу. Існує й інша (ймовірно, хибна) версія — про те, що він евакуювався з білими до Грузії та потім до Туреччини.
Нагороди
- 1. Св. Анни 3 ст. з мечами та бантом (11.7.1877),
- 2. Св. Станіслава 3 ст. з мечами та бантом (22.1.1878),
- 3. Св. Станіслава 2 ст. (30.8.1890),
- 4. Св. Анни 2-ї ст. (30.8.1894),
- 5. Св. Володимира 4 ст. (14.5.1896),
- 6. Св. Володимира 3 ст. (23.9.1903),
- 7. Св. Георгія 4 ст. (30.11.1904, затверджено 1.11.1905),
- 8. Золота зброя (30.6.1905, затверджено 27.1.1906),
- 9. Св. Станіслава 1 ст. з мечами (25.9.1905),
- 10. Св. Анни 1 ст. м. (5.1.1906),
- 11. Св. Володимира 2 ст. (6.12.1911),
- 12. Білого орла з мечами (25.10.1914),
- 13. Св. Апостола Андрія Первозванного (1915, був призначений і затверджений, але не вручений через віросповідання)
- 14. Св. Олександра Невського з мечами (8.7.1915),
- 15. Св. Георгія 3 ст. (26.10.1915).
Родичі
- Дочка Хабіра була одружена з генералом Халіловим, мала двох синів і трьох дочок.
- Тамара Алієва — племінниця, радянська та російська актриса, співачка, естрадна танцівниця, конферансьє, ляльковод, Народна артистка Чечено-Інгуської АРСР, Заслужена артистка РРФСР.
Примітки
- Список генералам по старшинству. Составлен по 15-е апреля 1914 года. — Пг. — 1914, с. 162
- Э. Э. Исмаилов. Золотое оружие с надписью «За храбрость». Списки кавалеров 1788—1913. — Москва, 2007, с. 366
- Адрес-Календарь. Общая роспись начальствующих и прочих должностных лиц. По всем управлениям в Российской Империи на 1909 год. Часть I и II. — СПб., 1909, с. 999
- В. Гурьянов Верхняя и Нижняя Берёзовки // Байкал, № 2 март-апрель 1994 года, стр. 138—139
- Алиев Эрис хан Султан Гирей на сайте «Русская армия в Великой войне»
- Супруга майора
Література
- Залесский К. А. Кто был кто в Первой мировой войне. — М.: АСТ, 2003. — 896 с. — 5000 экз. — .
- Аслаханов А. А., Батаев Д. К.-С., Бусыгин А. Е. и др. Чеченцы в истории, политике, науке и культуре России / Туркаев Х. В. (автор проекта и ответственный редактор). — М. : Наука, 2008. — С. 180—184. — 3000 прим. — .
- Муса Гешаев. Знаменитые чеченцы. — М. : Мусаиздат, 2005. — Т. 2. — С. 416—459. — 2000 прим.
- Джабиров И. Х.. Генерал Алиев. — Гр. : ФГУП «ИПК Грозненский рабочий», 2014. — (Чечня и чеченцы в судьбах России и россиян) — 2000 прим. — .
- Музаев Т. М. Генерал Алиев - герой сражения под Мукденом. — Архивный вестник. — 2017. — № 5. — ISSN 978-5-6040381-2-3.
- Музаев М. Н. Генерал Эрис-Хан Алиев - правитель Чечни (1919 г.). — Архивный вестник. — 2017. — № 5. — ISSN 978-5-6040381-2-3.
- Обращение генерала Алиева. — Архивный вестник. — 2017. — № 5. — ISSN 978-5-6040381-2-3.
Посилання
- Еріс-Хан Султан Гірей Алієв. (рос.) // grwar.ru — Російська імператорська армія в Першій світовій війні.
- Алиев Эрис-Хан Султан Гирей на сайте «Русская Императорская армия»
- Биография Эриса Алиева на сайте «Хронос»
- Гражданская война на землях Чечни
- .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Eris Han Sultan Girej Aliyev Erishan Aliyev 30 kvitnya 1855 Stari Atagi 1920 Groznij Terska oblast rosijskij vijskovij diyach verhovnij Pravitel Chechni general vid artileriyi 1914 predstavnik tajpa Hakkoj Eris Han Sultan Girej AliyevNarodivsya30 kvitnya 1855 1855 04 30 Stari Atagi Chechenskij okrug Terska oblast Rosijska imperiyaPomer1920 Groznij Terska oblast Rosijska SFRRDiyalnistvijskovosluzhbovecAlma materMihajlivska vijskova artilerijska akademiyaUchasnikRosijsko turecka vijna 1877 78 Rosijsko yaponska vijna Persha svitova vijna i Gromadyanska vijna v RosiyiVijskove zvannyaGeneral vid artileriyiNagorodi Mediafajli u VikishovishiOsvitaZakinchiv Stavropolsku klasichnu gimnaziyu 2 ge vijskove Kostyantinivske uchilishe Mihajlivske artilerijske uchilishe 1876 ta Mihajlivsku artilerijsku akademiyu Oficer artilerist10 serpnya 1876 roku buv zroblenij pidporuchikami Kavkazkoyi grenaderskoyi artilerijskoyi brigadi Uchasnik rosijsko tureckoyi vijni 1877 1878 rokiv za bojovi vidznaki nagorodzhenij ordenami Svyatogo Stanislava 3 go stupenya z mechami ta bantom ta Svyatoyi Anni 3 go stupenya z mechami ta bantom Z 1 zhovtnya 1895 roku komandir batareyi lejbgvardiyi 3 yi artilerijskoyi brigadi Z 25 lyutogo 1900 roku komandir 2 go divizionu 20 yi artilerijskoyi brigadi Uchast u rosijsko yaponskij vijni Z 13 listopada 1903 roku komandir 26 yi artilerijskoyi brigadi z yakoyu vstupiv u Rosijsko yaponsku vijnu Nagorodzhenij ordenom Svyatogo Georgiya 4 go stupenya 1905 Za vmile ta bliskuche kerivnictvo vognem batareyi v boyu pid Gensihu vid 26 po 29 veresnya 1904 roku naslidkom bulo pripinennya vognyu yaponskih batarej vibittya vorozhoyi pihoti zi shiliv 29 veresnya rishuchim vognem ta energijnim upravlinnyam vognyu svoyih batarej spriyav vidobrazhennyu obhidnogo ruhu yaponciv chim dav mozhlivist zagonam perezhiti kritichni hvilini zamovknuti vorozhi batareyi sho vidkrili vogon po nashomu vijsku ta tilu Takozh bulo nagorodzheno za vidznaki pid chas bojovih dij ordenami sv Stanislava 1 go stupenya z mechami ta sv Anni 1 go stupenya z mechami a takozh Zolotoyu zbroyeyu z napisom Za horobrist Boyi za sopku Klyuchovu U lyutomu 1905 roku buv nachalnikom artileriyi zagonu general lejtenanta Rennenkampfa yakij diyav u rajoni Cinhechen Maczyaczyan pid chas Mukdenskoyi bitvi 16 lyutogo u zv yazku z hvoroboyu generala Ekka vzyav na sebe obov yazki komanduvacha golovnimi silami zagonu yaki pid jogo pochatkom u cej den vidbili tri ataki yaponciv na klyuchovu sopku Naprikinci dnya Aliyev u svoyemu donesenni pisav Poki trimayemos Zbirayu z usih bokiv odinochnih lyudej dlya stvorennya rezervu Ruchnih granat dosi nemaye Z Bozhoyu dopomogoyu spodivayusya vidstoyati do ranku Protyagom nochi bulo vidbito she dvi ataki yaponciv ale 17 lyutogo pislya zhorstokogo shtikovogo boyu yim vdalosya zahopiti sopku Todi Aliyev osobisto ocholiv dvi kontrataki yaki prote cherez silnij vogon protivnika zavershilisya lishe vzyattyam kryazha bilya sopki Odnak u rosijskij armiyi cej rezultat bulo rozcineno yak uspih oskilki dozvoliv zupiniti nastup protivnika Cherez bagato rokiv general A Denikin u knizi Shlyah rosijskogo oficera perevidannya M 1991 S 144 145 zgaduvav sho koli vsi sili oporu buli visnazheni vsi rezervi vitracheni front zdrignuvsya V cej chas horobrij artilerijskij general Aliyev poviv u kontrataku ostanni chotiri znamenni roti chotiroh polkiv vidbiv sopku i postaviv prapora na nij Cej simvolichnij zhest nikchemnoyi zhmeni atakuyuchih pidbadoriv vijska sho zajmali poziciyi i prizupinili yaponskij nastup U Vijskovij enciklopediyi cej epizod opisuyetsya desho inakshe sho ne divno oskilki general Denikin pisav svoyi memuari na emigraciyi z pam yati Aliyev na choli 8 vzvodiv Driskogo ta Chornoyarskogo polkiv ta Zabajkalskogo pishogo bataljonu z rozgornutimi praporami ta muzikoyu kinuvsya v ataku ta zahopiv grebin trohi ne dijshovshi do Klyuchovoyi sopki 18 lyutogo vijskam pid komanduvannyam Aliyeva vdalosya vidbiti ataku protivnika na zajnyatij rosijskimi vijskami kryazh Nastupnogo dnya vin zdav komanduvannya golovnimi silami generalu Ekku yakij oduzhav Takim chinom protyagom tridennih vazhkih boyiv artilerist Aliyev pokazav sebe dobrim zagalnovijskovim komandirom Ci yakosti dozvolili jomu prodovzhiti vijskovu kar yeru na posadah komandira diviziyi ta armijskogo korpusu Komandir diviziyi ta korpusuGeneral vid artileriyi Eris Han Aliyev 1916 13 serpnya 1905 roku buv priznachenij u rozporyadzhennya golovnokomanduvacha Dalekomu Shodi Z 16 travnya 1906 roku komanduvav 5 yu Shidno Sibirskoyu strileckoyu diviziyeyu Z 14 serpnya 1908 2 m Sibirskim armijskim korpusom Miska uprava mista Verhnoudinska 10 veresnya 1911 roku vinesla postanovu pro najmenuvannya vulic u selishi Nizhnya Berezivka Odna z vulic selisha bula nazvana im yam Aliyeva Aliyevskoyu U 1913 roci vigotovlenij v generali vid infanteriyi v berezni 1914 roku perejmenovanij na generali vid artileriyi Z 8 lyutogo 1914 roku komandir 4 go armijskogo korpusu yakim komanduvav protyagom usiyeyi Pershoyi svitovoyi vijni Brav uchast u bilshosti najvazhlivishih operacij Shidno Prusskij ta Lodzinskij boyah pri Pultusku ta Narevi a takozh u najvazhchomu vidstupi z Rumuniyi Za vidznaki u boyah pid Varshavoyu buv nagorodzhenij ordenom sv Georgiya 3 go stupenya Osobisto keruyuchi diyami 4 go armijskogo korpusu v boyah na zahid vid Varshavi 28 veresnya 6 zhovtnya 1914 roku i perebuvayuchi pri comu pid vorozhim vognem nne tilki vidbiv cilu nizku napoleglivih atak germanciv na chastini korpusu v rajoni Prushkiv Pencece pri comu nastilki rishuche potisniv suprotivnika sho cim znachnoyu miroyu spriyav diyam 2 yi armiyi ta perehodu yiyi v zagalnij nastup sho zakinchilosya doskonalim vidtiskom protivnika vid Varshavi Buv nagorodzhenij takozh ordenami sv Oleksandra Nevskogo z mechami Bilogo Orla z mechami Perebuvav u rozporyadzhenni Verhovnogo golovnokomanduvacha Uchast u gromadyanskij vijniU travni 1917 roku viyihav iz Petrograda do Chechni Zaproponuvav svoyi poslugi vijskovogo fahivcya uryadu goryan Kavkazu Otrimavshi vidmovu u listopadi 1918 roku buv zarahovanij u rozporyadzhennya golovnokomanduvacha Dobrovolchoyi armiyi Pislya zanyattya Chechni bilimi vijskami bulo obrano u berezni 1919 roku na z yizdi chechenskih narodiv Verhovnim pravitelem Chechni Za slovami istorika Vasilya Cvyetkova zdavalosya b ce toj samij lider toj samij pravitel yakij zmozhe privesti Chechnyu do dovgoochikuvanogo umirotvorennya Ale naspravdi viyavilosya tak sho Aliyev po suti viyavivsya zaruchnikom u rukah dobrovolchoyi administraciyi a same golovnonachalnika Tersko dagestanskogo krayu Erdeli Golova posada yaka za zadumom Denikina mala b stati posadoyu verhovnogo kontrolera nad usima pravitelyami Chechni Kabardi Ingushetiyi Dagestanu Os cya posada po suti peretvorilasya postupovo na posadu diktatora I vzhe os do oseni 1919 avtoritet praviteliv avtoritet togo zh samogo Aliyeva avtoritet generala Halilova yakij Denikinim buv priznachenij na posadu pravitelya Dagestanu yih avtoritet postupovo padaye Yak pravitel Aliyev opinivsya u vkraj nevigidnij situaciyi Z odnogo boku chechenci pokladali na nogo vidpovidalnist za vsi diyi komanduvannya bilih vijsk zokrema za rozgrom neloyalnih chechenskih auliv Z inshogo boku bili vvazhali sho chechenska administraciya Aliyeva ne v zmozi vporatisya iz hvilyuvannyami sered svoyih spivvitchiznikiv Na znak protestu proti zhorstkoyi politiki generala Erdeli Aliyev podav u vidstavku Pislya vidhodu chastin Dobrovolchoyi armiyi z Terskoyi oblasti Aliyev zaareshtovanij bilshovikami uv yaznenij u misti Groznij i rozstrilyanij u Groznomu za virokom revtribunalu Isnuye j insha jmovirno hibna versiya pro te sho vin evakuyuvavsya z bilimi do Gruziyi ta potim do Turechchini Nagorodi1 Sv Anni 3 st z mechami ta bantom 11 7 1877 2 Sv Stanislava 3 st z mechami ta bantom 22 1 1878 3 Sv Stanislava 2 st 30 8 1890 4 Sv Anni 2 yi st 30 8 1894 5 Sv Volodimira 4 st 14 5 1896 6 Sv Volodimira 3 st 23 9 1903 7 Sv Georgiya 4 st 30 11 1904 zatverdzheno 1 11 1905 8 Zolota zbroya 30 6 1905 zatverdzheno 27 1 1906 9 Sv Stanislava 1 st z mechami 25 9 1905 10 Sv Anni 1 st m 5 1 1906 11 Sv Volodimira 2 st 6 12 1911 12 Bilogo orla z mechami 25 10 1914 13 Sv Apostola Andriya Pervozvannogo 1915 buv priznachenij i zatverdzhenij ale ne vruchenij cherez virospovidannya 14 Sv Oleksandra Nevskogo z mechami 8 7 1915 15 Sv Georgiya 3 st 26 10 1915 RodichiDochka Habira bula odruzhena z generalom Halilovim mala dvoh siniv i troh dochok Tamara Aliyeva pleminnicya radyanska ta rosijska aktrisa spivachka estradna tancivnicya konferansye lyalkovod Narodna artistka Checheno Inguskoyi ARSR Zasluzhena artistka RRFSR PrimitkiSpisok generalam po starshinstvu Sostavlen po 15 e aprelya 1914 goda Pg 1914 s 162 E E Ismailov Zolotoe oruzhie s nadpisyu Za hrabrost Spiski kavalerov 1788 1913 Moskva 2007 s 366 Adres Kalendar Obshaya rospis nachalstvuyushih i prochih dolzhnostnyh lic Po vsem upravleniyam v Rossijskoj Imperii na 1909 god Chast I i II SPb 1909 s 999 V Guryanov Verhnyaya i Nizhnyaya Beryozovki Bajkal 2 mart aprel 1994 goda str 138 139 Aliev Eris han Sultan Girej na sajte Russkaya armiya v Velikoj vojne Supruga majoraLiteraturaZalesskij K A Kto byl kto v Pervoj mirovoj vojne M AST 2003 896 s 5000 ekz ISBN 5 271 06895 1 Aslahanov A A Bataev D K S Busygin A E i dr Chechency v istorii politike nauke i kulture Rossii Turkaev H V avtor proekta i otvetstvennyj redaktor M Nauka 2008 S 180 184 3000 prim ISBN 978 5 02 033995 8 Musa Geshaev Znamenitye chechency M Musaizdat 2005 T 2 S 416 459 2000 prim Dzhabirov I H General Aliev Gr FGUP IPK Groznenskij rabochij 2014 Chechnya i chechency v sudbah Rossii i rossiyan 2000 prim ISBN 978 5 4314 0158 9 Muzaev T M General Aliev geroj srazheniya pod Mukdenom Arhivnyj vestnik 2017 5 ISSN 978 5 6040381 2 3 Muzaev M N General Eris Han Aliev pravitel Chechni 1919 g Arhivnyj vestnik 2017 5 ISSN 978 5 6040381 2 3 Obrashenie generala Alieva Arhivnyj vestnik 2017 5 ISSN 978 5 6040381 2 3 PosilannyaEris Han Sultan Girej Aliyev ros grwar ru Rosijska imperatorska armiya v Pershij svitovij vijni Aliev Eris Han Sultan Girej na sajte Russkaya Imperatorskaya armiya Biografiya Erisa Alieva na sajte Hronos Grazhdanskaya vojna na zemlyah Chechni