Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Єльський Микола Єльський герба Пелеш ст укр Миколай Ельский пол Mikoła

Микола Єльський

Микола Єльський
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Єльський.

Микола Єльський герба Пелеш (ст.-укр. Миколай Ельский, пол. Mikołaj Jelski, лат. Nicolaus Jelskius; ? — 29 січня 1632) — руський шляхтич із Берестейського воєводства Речі Посполитої. Пінський писар ґродський (1610–13), підстароста (1614–31), стольник (1629) і войський (1629–31).

Біографія

Син Гаврила Костянтиновича Єльського. В молодості служив військовим. Під час облоги Москви 1612 р. ополченням Д. Пожарського Єльський разом з якимось Вольським, наражаючи життя на небезпеку, спритно проник через військо противника і сповістив гетьмана Яна-Кароля Ходкевича про скрутне становище залоги.

Обирався послом від рідного воєводства на надзвичайний сейм 1629 року, був збирачем податків та депутатом до Скарбового Трибуналу Великого князівства Литовського.

1623 р. Микола Єльський запросив до Пінська єзуїтів, а в 1630 пожертвував монахам під майбутній колегіум власний будинок, розташований на Ринковій площі. Водночас він спорудив у передмісті Лещі дерев'яний католицький храм святого Георгія вартістю 8 тис. флоринів. Вбивство Єльського хорунжим Яном Хведюшком завадило починанню, яке докінчив пінський староста, князь Альбрехт Станіслав Радзивілл. Убивцю судили й стратили.

Судові справи

Згадується у контексті конфлікту за село Брониця Пінського повіту (нині Волинська область, Україна) між Юрієм Збаразьким та родичами померлого власника, шляхтича Олександра Григоровича Ратомського. Збаразький вирішив повернути село у свої володіння й доручив Єльським, зокрема і Миколі, вчинити наїзд, що й було зроблено «з великим бажанням». Натомість Миколі Єльському надали у довічне тримання посаду підстарости судового ґродського. Утім, справа на цьому не завершилася й була передана до суду, який наклав на Єльських покарання в розмірі 20 кіп грошей.

В березні 1627 року вів судову справу з пінським унійним єпископом Григорієм Михайловичем. Архієрей звинувачував Єльського в тому, що він переховував відлученого від греко-католицької церкви та засудженого на баніцію православного священника Авакума Петровича й дозоляв то́му проводити церковні набоженства у с. Пінковичі, що належало шляхтичу. В липні того ж року М. Єльський вже сам подав позов проти Григорія Михайловича, звинувачуючи єпископських міщан в крадіжці.

У квітні 1630 року Микола Єльський почав судовий процес проти пінського возного Вечорки Висоцького та його жінки Федьки. Він наполягав, що остання на ґрунті неприятельських взаємин вирішила звести його дружину з життя шляхом «чародійства». Для цієї мети вона начебто добула на «могилі якоїсь Малґороти» людську кістку, цвяхи від труни й трохи піску. Ці речі вона передала своїй племінниці Созонівній, яка прислуговувала дружині Миколи Єльського, й пообіцяла за послугу зробити її вільною й видати заміж. Завдання служниці полягало в тому, аби тричі пошкребти кістку, змішати зішкрябаний порошок з піском, й всипати у вранішній напій панянки. Якщо Єльська кудись їхала, то вимагалося взяти кістку з цвяхами й піском, тричі обійти їх супроти сонця, й промовити закляття. Предмети «чародійства» передав інший слуга підстарости, Пилип. На четвертому році пані Єльська повинна була померти, що і сталося. Факт «чарів» виявив чоловік й був засвідчений при огляді тіла 2-ма енералами, хоча не зрозуміло, в чому він полягав. Микола Єльський зібрав копний суд, й Созонівна після катувань зрештою зізналася. Потім справа дійшла в міський суд, оскільки головні підозрювані, Федя з чоловіком, не з'являлися. Двома вироками Федьку визнавали винною у чаклунстві й засуджували до смертної кари. Возний відхилив звинувачення і зажадав апелювати у Головний трибунал ВКЛ. Спершу апеляцію не приймали, бо вона не мала достатніх підстав. Втім, позивач Єльський, на здивування загалу, раптово дозволив її зробити. Наслідки розгляду справи вищою інстанцією залишаються невідомими через брак джерел.

Герб

В іспанському щиті знак у вигляді перехрещеного косого хреста, над щитом шолом під короною, у нашоломнику 3 страусових пера, навколо щита намет.

Див. також

Примітки

  1. Кісялёў Г. В. «Ельскія» / Генадзь Кісялёў // Энцыклапедыя гісторыі Беларусі. Т. 3. — Менск, 1996. — С. 351.
  2. Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego. Spisy, t. 8: Ziemia brzeska i województwo brzeskie XIV—XVIII wiek, pod red. A. Rachuby, Warszawa 2020, s. 321, 357.
  3. Rodzina, herbarz szlachty polskiej, T. VI, Warszawa 1909, s. 55.
  4. Русская историческая библиотека издаваемая Археографической комиссией. — Т. 1: Памятники, относящиеся к смутному времени. — СПб, 1872. — с. 347
  5. Volumina Legum, T. III, Petersburg 1859, s. 315.
  6. Мараш Я.Н. Ватикан и католическая церковь в Белоруссии (1569-1795). — Минск : «Вышэйшая школа», 1971. — С. 130.
  7. Szulakowska, Urszula (2019). Renaissance and Baroque Art and Culture in the Eastern Polish-Lithuanian Commonwealth (1506-1696). Cambridge Scholars Publishing. с. 284. ISBN .
  8. Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego. Spisy, t. 8: Ziemia brzeska i województwo brzeskie XIV—XVIII wiek, pod red. A. Rachuby, Warszawa 2020, s. 321.
  9. Матэрыялы да генеалогіі Ратамскіх / Ф. В. Чарняўскі // Архіварыус. — 2013. — Вип. 11. з джерела 8 червня 2020. Процитовано 8 червня 2020.
  10. Археографический сборник документов, относящихся к истории Северо-Западной Руси. Т.6. № 53. С. 104—105.
  11. Хроника рода Достоевских / под ред. И. Л. Волгина (Руководитель проекта). Родные и близкие : ист.-биогр. очерки / Игорь Волгин. — Москва : Фонд Достоевского, 2013. — С. 45, 51. — .
  12. Ішчанка С. Справы пра чарадзействы ў копных судох XVII ст. // Спадчына. — 2000. — № 3. — С. 183-196. з джерела 29 травня 2020. Процитовано 26 травня 2020.
  13. Акты Виленской комиссии для разбора древних актов. Т. 18. С. LVIII-LIX.
  14. Алфьоров О., Однороженко О. А. Українські особові печатки XV‒XVII ст. за матеріалами київських архівосховищ. — Харків, 2008. — С. 55.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Yelskij Mikola Yelskij gerba Pelesh st ukr Mikolaj Elskij pol Mikolaj Jelski lat Nicolaus Jelskius 29 sichnya 1632 ruskij shlyahtich iz Berestejskogo voyevodstva Rechi Pospolitoyi Pinskij pisar grodskij 1610 13 pidstarosta 1614 31 stolnik 1629 i vojskij 1629 31 BiografiyaSin Gavrila Kostyantinovicha Yelskogo V molodosti sluzhiv vijskovim Pid chas oblogi Moskvi 1612 r opolchennyam D Pozharskogo Yelskij razom z yakimos Volskim narazhayuchi zhittya na nebezpeku spritno pronik cherez vijsko protivnika i spovistiv getmana Yana Karolya Hodkevicha pro skrutne stanovishe zalogi Obiravsya poslom vid ridnogo voyevodstva na nadzvichajnij sejm 1629 roku buv zbirachem podatkiv ta deputatom do Skarbovogo Tribunalu Velikogo knyazivstva Litovskogo 1623 r Mikola Yelskij zaprosiv do Pinska yezuyitiv a v 1630 pozhertvuvav monaham pid majbutnij kolegium vlasnij budinok roztashovanij na Rinkovij ploshi Vodnochas vin sporudiv u peredmisti Leshi derev yanij katolickij hram svyatogo Georgiya vartistyu 8 tis floriniv Vbivstvo Yelskogo horunzhim Yanom Hvedyushkom zavadilo pochinannyu yake dokinchiv pinskij starosta knyaz Albreht Stanislav Radzivill Ubivcyu sudili j stratili Sudovi spravi Zgaduyetsya u konteksti konfliktu za selo Bronicya Pinskogo povitu nini Volinska oblast Ukrayina mizh Yuriyem Zbarazkim ta rodichami pomerlogo vlasnika shlyahticha Oleksandra Grigorovicha Ratomskogo Zbarazkij virishiv povernuti selo u svoyi volodinnya j doruchiv Yelskim zokrema i Mikoli vchiniti nayizd sho j bulo zrobleno z velikim bazhannyam Natomist Mikoli Yelskomu nadali u dovichne trimannya posadu pidstarosti sudovogo grodskogo Utim sprava na comu ne zavershilasya j bula peredana do sudu yakij naklav na Yelskih pokarannya v rozmiri 20 kip groshej V berezni 1627 roku viv sudovu spravu z pinskim unijnim yepiskopom Grigoriyem Mihajlovichem Arhiyerej zvinuvachuvav Yelskogo v tomu sho vin perehovuvav vidluchenogo vid greko katolickoyi cerkvi ta zasudzhenogo na baniciyu pravoslavnogo svyashennika Avakuma Petrovicha j dozolyav to mu provoditi cerkovni nabozhenstva u s Pinkovichi sho nalezhalo shlyahtichu V lipni togo zh roku M Yelskij vzhe sam podav pozov proti Grigoriya Mihajlovicha zvinuvachuyuchi yepiskopskih mishan v kradizhci U kvitni 1630 roku Mikola Yelskij pochav sudovij proces proti pinskogo voznogo Vechorki Visockogo ta jogo zhinki Fedki Vin napolyagav sho ostannya na grunti nepriyatelskih vzayemin virishila zvesti jogo druzhinu z zhittya shlyahom charodijstva Dlya ciyeyi meti vona nachebto dobula na mogili yakoyis Malgoroti lyudsku kistku cvyahi vid truni j trohi pisku Ci rechi vona peredala svoyij pleminnici Sozonivnij yaka prislugovuvala druzhini Mikoli Yelskogo j poobicyala za poslugu zrobiti yiyi vilnoyu j vidati zamizh Zavdannya sluzhnici polyagalo v tomu abi trichi poshkrebti kistku zmishati zishkryabanij poroshok z piskom j vsipati u vranishnij napij panyanki Yaksho Yelska kudis yihala to vimagalosya vzyati kistku z cvyahami j piskom trichi obijti yih suproti soncya j promoviti zaklyattya Predmeti charodijstva peredav inshij sluga pidstarosti Pilip Na chetvertomu roci pani Yelska povinna bula pomerti sho i stalosya Fakt chariv viyaviv cholovik j buv zasvidchenij pri oglyadi tila 2 ma eneralami hocha ne zrozumilo v chomu vin polyagav Mikola Yelskij zibrav kopnij sud j Sozonivna pislya katuvan zreshtoyu ziznalasya Potim sprava dijshla v miskij sud oskilki golovni pidozryuvani Fedya z cholovikom ne z yavlyalisya Dvoma virokami Fedku viznavali vinnoyu u chaklunstvi j zasudzhuvali do smertnoyi kari Voznij vidhiliv zvinuvachennya i zazhadav apelyuvati u Golovnij tribunal VKL Spershu apelyaciyu ne prijmali bo vona ne mala dostatnih pidstav Vtim pozivach Yelskij na zdivuvannya zagalu raptovo dozvoliv yiyi zrobiti Naslidki rozglyadu spravi vishoyu instanciyeyu zalishayutsya nevidomimi cherez brak dzherel Gerb V ispanskomu shiti znak u viglyadi perehreshenogo kosogo hresta nad shitom sholom pid koronoyu u nasholomniku 3 strausovih pera navkolo shita namet Div takozhLukash YelskijPrimitkiKisyalyoy G V Elskiya Genadz Kisyalyoy Encyklapedyya gistoryi Belarusi T 3 Mensk 1996 S 351 Urzednicy Wielkiego Ksiestwa Litewskiego Spisy t 8 Ziemia brzeska i wojewodztwo brzeskie XIV XVIII wiek pod red A Rachuby Warszawa 2020 s 321 357 Rodzina herbarz szlachty polskiej T VI Warszawa 1909 s 55 Russkaya istoricheskaya biblioteka izdavaemaya Arheograficheskoj komissiej T 1 Pamyatniki otnosyashiesya k smutnomu vremeni SPb 1872 s 347 Volumina Legum T III Petersburg 1859 s 315 Marash Ya N Vatikan i katolicheskaya cerkov v Belorussii 1569 1795 Minsk Vyshejshaya shkola 1971 S 130 Szulakowska Urszula 2019 Renaissance and Baroque Art and Culture in the Eastern Polish Lithuanian Commonwealth 1506 1696 Cambridge Scholars Publishing s 284 ISBN 9781527527430 Urzednicy Wielkiego Ksiestwa Litewskiego Spisy t 8 Ziemia brzeska i wojewodztwo brzeskie XIV XVIII wiek pod red A Rachuby Warszawa 2020 s 321 Materyyaly da genealogii Ratamskih F V Charnyayski Arhivaryus 2013 Vip 11 z dzherela 8 chervnya 2020 Procitovano 8 chervnya 2020 Arheograficheskij sbornik dokumentov otnosyashihsya k istorii Severo Zapadnoj Rusi T 6 53 S 104 105 Hronika roda Dostoevskih pod red I L Volgina Rukovoditel proekta Rodnye i blizkie ist biogr ocherki Igor Volgin Moskva Fond Dostoevskogo 2013 S 45 51 ISBN 5 902832 02 0 Ishchanka S Spravy pra charadzejstvy y kopnyh sudoh XVII st Spadchyna 2000 3 S 183 196 z dzherela 29 travnya 2020 Procitovano 26 travnya 2020 Akty Vilenskoj komissii dlya razbora drevnih aktov T 18 S LVIII LIX Alforov O Odnorozhenko O A Ukrayinski osobovi pechatki XV XVII st za materialami kiyivskih arhivoshovish Harkiv 2008 S 55

Дата публікації:
Топ