Мартиненко Віталій Володимирович

Віта́лій Володи́мирович Марти́ненко (3 липня 1987 — 6 лютого 2023) — солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, який загинув під час російського вторгнення в Україну.

Віталій Мартиненко Мартиненко Віталій Володимирович
Солдат
стрілець стрілецького відділення стрілецького взводу
Загальна інформація
Народження	3 липня 1987(1987-07-03) м. Дрезден, Німецька Демократична Республіка
Смерть	6 лютого 2023(2023-02-06) (35 років) с. Діброва (Сєвєродонецький район), Луганська область, Україна (в ході бойових дій)
Alma Mater	Українська академія друкарства
Псевдо	"Вітамін"
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Формування	125 ОБрТрО
Війни / битви	Російсько-українська війна / Битва за Донбас
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня |

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мартиненко.

Життєпис

Віталій Мартиненко народився 3 липня 1987 у місті Дрезден, Німецькій Демократичний Республіці у сім’ї військовослужбовця.

У 1991 році родина переїхала до Львова.

Навчався у середній загальноосвітній школі №84 імені Блаженної Йосафати Гордашевської.

Закінчив Державний професійно-технічний навчальний заклад «Львівський професійний політехнічний ліцей» (тоді – Професійно-технічне училище №33 міста Львова).

Згодом здобував освіту в Українській академії друкарства.

У мирний час працював столяром на місцевому приватному підприємстві.

Із початком повномасштабного вторгнення Російської Федерації до України добровольцем вступив до лав Збройних сил України. Боровся проти держави-терориста у складі 125-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ, служив стрільцем стрілецької роти.

Вірний військовій присязі, загинув 6 лютого 2023 року при виконанні службового обов’язку по захисту Батьківщини. Військовий загинув, виконуючи бойові завдання, поблизу с. Діброва на Луганщині.

У Віталія Мартиненка залишилися мама та брат.

Нагороди

В лютому 2024 року відповідно до указу Президента України №135/2023 Віталію Мартиненку за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі було посмертно відзначено державною нагородою: орденом «За мужність» III ступеня.

В травні 2024 відповідно до указу Міністра оборони України №786 від 21 травня 2024 року відзначено медаллю "Захиснику України".

Примітки

1. Тероборонівець і піхотинець. Львів прощається з двома Героями, які загинули за Україну. НТА (укр.). 15 лютого 2023. Процитовано 25 січня 2024.
2. Зеленський, Володимир (29 лютого 2024). УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №135/2024 Про відзначення державними нагородами України. https://www.president.gov.ua. Процитовано 2 березня 2024.

Джерела

• Указ президента України №627/2022