Юнгфраубан нім Jungfraubahn JB зубчаста залізниця у Бернських Альпах кантон Берн Швейцарія на лінії розташована найвища

Юнгфраубан (нім. Jungfraubahn, JB) — зубчаста залізниця у Бернських Альпах, кантон Берн, Швейцарія, — на лінії розташована найвища залізнична станція Європи (3,454 м).

Юнгфраубан
Дата створення / заснування	1898


Названо на честь	Юнгфрау
Країна	Швейцарія
Адміністративна одиниця	Лаутербруннен Гріндельвальд Фішерталь
Власник	^d
Шістнадцятковий триплет кольору	A22723
Дата офіційного відкриття	1912
Максимальний похил	250 ‰
Ширина колії	метрова колія
Залізничне депо	^d
Статус спадщини	^d^[1]
Початкова чи кінцева точка	^d і ^d
Довжина або відстань	9,34 км

Маршрутна карта
Тип електрифікації	^d
Система зубчатої залізниці	^d

Офіційний сайт(англ.)
Юнгфраубан у Вікісховищі

Координати: 46°37′00″ пн. ш. 8°01′33″ сх. д. / 46.6167360000277781751° пн. ш. 8.02611100002777889° сх. д.

Починається в і підіймається в тунелі, пробитому в скелях, через Айгер і Менх на перевал . Протяжність залізниці становить 9 км, 1 400 метрів перепад висот. Понад 7 км колії проходять тунелем, в середині тунелю є дві станції, на яких обладнано оглядові майданчики. Початкова дистанція простонеба завершується на станції (2320 м), що робить Юнгфраубан другим за висотою у Швейцарії що прямує простонеба Лінія електрифікована трифазним змінним струмом 1,125 В 50 Гц, і є однією з чотирьох ліній у світі електрифікованих трифазною системою електропостачання.

У Кляйне-Шайдег Юнгфраубан з'єднується з , що має два маршрути вниз з гори — до сіл Лаутербруннен і Гріндельвальд. Через обидва села прямує , що має з'єднання з Федеральними залізницями Швейцарії в Інтерлакені.

Історія

1860 — запропоновані перші пропозиції з будівництва Юнгфраубан, але вони не були втілені через брак коштів.
1894 — промисловець Адольф Гайер-Целлер отримав концесію на будівництво залізниці, від залізничної станції Кляйне-Шайдег Венгернальпбану (WAB), тунелем через Ейгер і Мьонх до вершини .
1896 — початок будівництва.
1898 — відкрита станція Ейгерглечер.
28 червня 1903 — відкрита дистанція від станції Ротшток до станції Айгерванд
25 липня 1905 — відкрита дистанція від станції Ейгерванд до станції Айсмеер
1 серпня 1912 — відкриття станції Юнгфрауйох.
14 вересня 1924 — відкриття на Юнгфрауйох «Будинок над хмарами»
1931 — відкриття дослідницької станції на Юнгфрауйох.
1937 — відкриття обсерваторії Сфінкс. Купівля снігоочисника, що дозволило цілорічну експлуатацію.
1950 — монтаж куполу на обсерваторії Сфінкс
1955 — відкриття другого депо на Клайне-Шайдег. Монтаж панорамних вікон на станціях Айгерванд і Айсмеер.
- 21 жовтня — знищення пожежею на Юнгфрауйох гірського і туристичного будинків.
1975 — відкриття нового туристичного будинку.
1 серпня 1987 — відкриття нового гірського будинку.
1991 — відкриття нового вокзалу на станції Юнгфрауйох.
1993 — розширення депо на Кляйне-Шайдег.
1996 — відкриття критого оглядового майданчика обсерваторії Сфінкс.
1997 — вперше річна кількість відвідувачів перевищила 500000.
1 червня 2000 — щоденна рекордна кількість відвідувачів — 8 148 осіб.

Станції

Юнгфраубан

Юнгфрауйох - 3 454 m (11 332 ft)

Айсмеер - 3 158 m (10 361 ft)

Айгерванд - 2 864 m (9 396 ft)

Лінія на Лаутербруннен

Айгерглетчер - 2 320 m (7 612 ft)

Кляйне-Шайдег

Лінія на Гріндельвальд

2 061 м.н.м.
(службова станція)
2 320 м.н.м.
2 864 м.н.м. (в горі)
3 158 м.н.м. (в горі)
(«Вершина Європи») 3 454 м.н.м. (в горі)

Технічна характеристика

Витрати на будівництво склали замість запланованих 10 мільйонів 14,9 мільйона швейцарських франків. Будівництво тривало 16 років.

Залізниця спочатку будувалася як туристичний атракціон для привілейованої публіки. Це задоволення і в наші дні коштує 112 швейцарських франків. Підйом займає близько години.

Висота верхньої станції над рівнем моря	3 454 м.н.м.
Перепад висот	1 393 м
експлуатаційна довжина	9,3 км
Ширина колії	1000 мм
Тип заліниці	зубчаста
робоча швидкість	12,5 км/год (25 км/год на малих градієнтах, наприклад, над Айсмеер)
Найкрутіший градієнт	25 %
Найменший радіус	100 м
Тунелі	3: найдовший - 7 122 м, найкоротший - 110 м. Разом - 80 % довжини всієї магістралі.
Електрифікація	3-фазний 50 Гц 1125 Вольт

Примітки

Swiss PCP Inventory 2021 — Swiss Federal Office for Civil Protection, 2021.
d:Track:Q3349626d:Track:Q109251576
Після Горнергратбану (3,090 м)
Eisenbahnatlas Schweiz. Verlag Schweers + Wall GmbH. 2012. с. 82. ISBN .

Посилання

Offizielle Webpräsenz [ 6 червня 2014 у Wayback Machine.]
Live-Panoramakameras Jungfraujoch [ 4 лютого 2012 у Wayback Machine.]
Infos zum Liftprojekt (Schweizer Fernsehen) [ 8 липня 2009 у Wayback Machine.]
Fotoalbum über die Jungfraubahn [ 13 лютого 2016 у Wayback Machine.]
Matthias Pieren: Jungfraubahn: Kletterfahrt in die Eiswelt [ 9 травня 2012 у Wayback Machine.]. In: Spiegel Online. 9. April 2012.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Юнгфраубан

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q15097084"_data-entity-id="Q109251576">Swiss_PCP_Inventory_2021<span_class="wef_low_priority_links">_—_[[:d:Q3349626|Swiss_Federal_Office_for_Civil_Protection]],_2021.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q3349626]][[d:Track:Q109251576]]</div>-1] Swiss PCP Inventory 2021 — Swiss Federal Office for Civil Protection, 2021.
d:Track:Q3349626d:Track:Q109251576

[2] Після Горнергратбану (3,090 м)

[saw-3] Eisenbahnatlas Schweiz. Verlag Schweers + Wall GmbH. 2012. с. 82. ISBN .

[1]