Кресненсько Разлозьке повстання повстання болгарського населення Піринської Македонії проти Османської імперії Персоніфі

Кресненсько-Разлозьке повстання — повстання болгарського населення Піринської Македонії проти Османської імперії.

Персоніфікація *Розділеної Болгарії* після підписання Берлінського трактату

Причини та цілі

Історія Північної Македонії


Стародавня Македонія
Македонія під владою Рима
Слов'янізація Македонії
Західне Болгарське царство
Візантійська Македонія
Сербське царство
Прилепське королівство
Османська Македонія
Кресненське повстання
Боротьба за Македонію
Іллінденське повстання
Крушевська республіка
Стара Сербія
Вардарська бановина
Болгарська Македонія
Незалежна республіка Македонія
Народно-визвольна боротьба
АЗНВМ
СР Македонія
Північна Македонія
Конфлікт 2001 року

Повстання викликало масове невдоволення болгарського населення Македонії та Фракії рішеннями Берлінського конгресу, які залишили ці території у складі Османської імперії. Головним гаслом повстанців була т. зв. «Сан-Стефанська Болгарія» — тобто держава, окреслена Сан-Стефанським мирним договором.

Початок повстання

У Піринській Македонії на той час зосередилася певна кількість озброєних гайдуцьких загонів, які стали головною рушійною силою повстання. До його штабу входили представники церковної та світської інтелігенції, а також ватажки чет («вожді») — Натанаїл Охридський, Ільо Марков, Стоян Карастоілов, Георгій Пулевський. Останній, на відміну від учасників-болгарофілів, був стійким прихильником македонської самобутності. Повстання почалося 5 жовтня 1878 року з нападу на турецьку залогу у селі Кресна. Пізніше одним з осередків повстання стала Разлозька улоговина — звідси й назва.

Розгортання та придушення повстання

Після того, як повстанці зайняли головні населені пункти по долині річки Струма, вони оголосили про свою непокору Берлінському конгресу публічно, сподіваючись що Росія і новостворене Болгарське князівство також денонсують його умови. Але через вкрай несприятливі політичні умови цього не відбулося — повстанці залишилися наодинці з Османською імперією. Це викликало розгубленість та розбрат між ватажками повстання — в одній із сутичок між ними був вбитий популярний Стоян-воєвода (Стоян Карастоілов). Це ще більше ослабило сили, і в листопаді 1878 року турецькі війська, попри спротив повстанців, розгромили основні осередки повстання. Спроби продовжувати боротьбу шляхом партизанських рейдів окремі ватажки робили ще кілька місяців, але без успіху.

Пам'ять про повстання

Кресненсько-Разлозьке повстання, попри поразку, залишило яскравий слід в історії балканських слов'ян. Зараз повстанців сприймають як «своїх героїв» у Болгарії та в Північній Македонії, але трактування їх неоднозначне. В Болгарії повстання розглядають як етап боротьби за «триєдину Болгарію», а більшість македонських істориків намагається проголосити його «боротьбою за вільну Македонію». Гострі дискусії продовжуються досі.

Примітки

Национално-освободителното движение на македонските и тракийските българи — София, 1994, Т.1.
Македония. Документы и материалы — София, 1980

Див. також

Дойно Дойнов Кресненско-Разложското въстание 1878—1879 — София, 1979 [1] [ 8 вересня 2009 у Wayback Machine.]

[1] Национално-освободителното движение на македонските и тракийските българи — София, 1994, Т.1.

[2] Македония. Документы и материалы — София, 1980