Барчук Мирослава

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Барчук.

Миросла́ва Анато́ліївна Барчу́к (нар. 22 липня 1968(19680722), Київ) — українська журналістка та телеведуча, віцепрезидентка Українського ПЕН.

Барчук Мирослава Анатоліївна
Народилася	22 липня 1968(1968-07-22) (55 років) Київ
Громадянство	СРСР →  Україна
Національність	українка
Діяльність	журналістка
Нагороди	Заслужений журналіст України
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Мирослава Барчук, «Святі та грішні»

Народилась у Києві, виросла в акторській родині, мати — Герой України, народна артистка України Ніла Крюкова, батько — народний артист України Анатолій Барчук.

Закінчила факультет журналістики Київського Національного університету імені Т. Г. Шевченка.

Мирослава Барчук під час одного з прямих ефірів

Кар'єра

В середині 90-х працювала кореспонденткою у Північній Америці та перекладачкою в Канаді.

У 1998—2000 роках працювала на телеканалі , була редакторкою та ведучою програм «Сніданок з 1+1» та «Проти ночі».

У 2001—2005 роках  головна редакторка англомовного журналу «Welcome to Ukraine».

У 2005—2012 роках редакторка та ведуча програм «Новий час», «РеАкція» на «5 каналі»

Одна серед майже 400 журналістів, що виступили за створення руху «Стоп цензурі!».

У 2013—2014 роках ведуча програм «Homo Sapiens», «Окрема думка» на каналі ТВі.

У 2015—2019 роках ведуча щоденної інформаційної програми «Вечір з Мирославою Барчук» на «Еспресо TV»

З 2019 року — ведуча суспільно-політичного ток-шоу «Зворотний відлік» та програми «Святі та грішні» на телеканалі Перший.

У 2021 році — ведуча програми-даілогів з інтелектуалами «Простір» на Громадському ТБ

З 2022 — ведуча онлайн-проєкту українського ПЕН «Власні назви».

В 2023 році на Суспільному вийшов авторський документальний проєкт Мирослави Барчук "Остання війна" - документальний серіал, в якому українські та західні інтелектуали розповіли скільки триває російсько-українська війна, як українська армія протистоїть російській та руйнує міф про непереможність «другої армії світу», а також, що означатиме перемога України у цій війні.

Родина

Чоловік — Лубківський Данило Романович, син — Іван-Нестор Барчук.

Нагороди

• 12 грудня 2020 року отримала премію «Високі стандарти журналістики-2020» у категорії «За сталий, якісний медійний проєкт/продукт», у якій оцінюють медійні проєкти або продукти, які пройшли випробування часом і творять журналістику високих стандартів;
• 21 травня 2021 року Мирослава Барчук стала лауреаткою Премії імені Георгія Ґонґадзе.

Громадянська позиція

«Так чи інакше я вірю, що у нас нема іншого виходу, як шукати способу настроювати правильну оптику для суспільства, де факти, правда знову стають важливими, де до них з'являється довіра, де у світовій війні з реальністю ми — на боці реальності. І ви не повірите, але я вважаю, що у цій боротьбі на усім потрібно поруч з прагматизмом, також більше ідеалізму. У якийсь дивовижний спосіб саме ідеалізм і особистості-ідеалісти у цьому вивихнутому часі виявляються рятівним колом для майбутнього» , — з виступу на Львівському Медіафорумі 26 серпня 2021 року.

Примітки

1. . Архів оригіналу за 23 вересня 2021. Процитовано 9 вересня 2021.
2. suspilne. Суспільне презентує документальний цикл «Остання війна». corp.suspilne.media (англ.). Процитовано 10 січня 2024.
3. «Остання війна» | Документальний цикл - YouTube. www.youtube.com. Процитовано 10 січня 2024.
4. . detector.media. 12 грудня 2020. Архів оригіналу за 12 грудня 2020.
5. . suspilne.media. 12 грудня 2020. Архів оригіналу за 14 грудня 2020.
6. . УП Життя. 21 травня 2021. Архів оригіналу за 21 травня 2021. Процитовано 21 травня 2021.
7. . Архів оригіналу за 10 вересня 2021. Процитовано 10 вересня 2021.
8. . Архів оригіналу за 10 вересня 2021. Процитовано 10 вересня 2021.

Джерела

• Україна Молода [ 9 березня 2014 у Wayback Machine.]
• 2013.08.07. Андрій Середа. «Homo Sapiens» з Мирославою Барчук на ТВі [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]

Посилання

•  Барчук Мирослава Анатоліївна у соцмережі «Facebook»