ТараТара у Новосибірській області56 51 15 пн ш 79 27 54 сх д 56 85416666669477337 пн ш 79 46500000002778563 сх д 56 8541

Тара
Тара у Новосибірській області
56°51′15″ пн. ш. 79°27′54″ сх. д. / 56.85416666669477337° пн. ш. 79.46500000002778563° сх. д.
Витік	Сєверний район Новосибірської області, Росія (Васюганське болото)
• координати	56°51′15″ пн. ш. 79°27′54″ сх. д. / 56.85416666669477337° пн. ш. 79.46500000002778563° сх. д.
Гирло	с. , Тарський район Омської області (права притока Іртиша)
• координати	56°41′29″ пн. ш. 74°36′29″ сх. д. / 56.69159300002777258° пн. ш. 74.60806100002778862° сх. д.
Басейн	Іртиш→Об→Карське море→Північний Льодовитий океан
Країни:	Росія
Прирічкові країни:	Росія: Новосибірська область, Омська область
Регіон	Новосибірська область Омська область
Довжина	806 км
Площа басейну:	18 300 км²
Середньорічний стік	42 м³/с (108 км від гирла)
Притоки:	(пр.), Майзас (пр.), (пр.), (пр.), (пр.), (пр.)

Медіафайли у Вікісховищі

Дані вимірювання стоку (м³/с)

січень:

11,58

лютий:

10,51

березень:

10,02

квітень:

65,38

травень:

164,48

червень:

97,75

липень:

36,24

серпень:

25,07

вересень:

21,79

жовтень:

24,67

листопад:

23,87

грудень:

14,12

с. Муромцево (108 км від гирла), 1936–1999

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Тара.

Та́ра — річка в Росії, права притока Іртиша (басейн Обі), тече у Новосибірській та Омській областях.

Тара починається у Васюганських болотах на території Сєверного району Новосибірської області неподалік від кордону з Томською областю. Тече у слабко розвиненій долині у переважно західному напрямку, подекуди відхиляючись до півдня. Річка має рівнинний характер на всьому протязі, русло дуже звивисте. Незадовго до гирла повертає на північний захід і протягом 25–30 км тече удовж основного русла Іртиша. Впадає в Іртиш біля села Тарського району Омської області.

Довжина річки 806 км, площа басейну 18 300 км². Середньорічний стік, виміряний за 108 км від гирла, біля села Муромцево, становить 42 м³/с (за результатами вимірянь у 1936–1999 роках). Багаторічний мінімум стоку спостерігається у березні (10 м³/с), максимум — у травні (165 м³/с). За період спостережень абсолютний мінімум місячного стоку (4,56 м³/с) спостерігався у вересні 1940 року, абсолютний максимум — у червні 1941 (400 м³/с).

Живлення мішане з переважанням снігового. Замерзає наприкінці жовтня — у листопаді, скресає у другій половині квітня — першій половині травня. Під час особливо суворих зим на перекатах повністю перемерзає. Повінь з квітня до червня.

Більшість приток впадає у Тару справа. Найбільші з них — , Майзас, , , , .

Річка судноплавна на 365 км від гирла (до села Киштовка), а під час повені і вище.

Населені пункти на річці: Біаза, Межовка, Верх-Тарка, Киштовка, , Мала Скірла (Новосибірська область), , Ушаково, Муромцево, , , Окунево, біля гирла — (Омська область). Місто (центр Тарського району), попри свою назву, розташоване не на Тарі, а на лівому березі Іртиша за 30 км нижче по течії від гирла Тари.

Річка тече територією Сєверного та Киштовського районів Новосибірської області і Муромцевського та Тарського районів Омської області; на невеликому відрізку по ній проходить кордон між двома областями.

Джерела

Велика радянська енциклопедія: Тара (рос.)
R-ArcticNET, дані виміряння стоку: Мало-Красноярське, [http://www.r-arcticnet.sr.unh.edu/v4.0/ViewPoint.pl?View=ALL&Unit=ms&Point=7030 (англ.)

Примітки

Перелік внутрішніх водних шляхів Російської Федерації [ 2015-03-18 у Wayback Machine.], затверджений указом Уряду РФ від 19 грудня 2002 р. № 1800-р (рос.)

Праві притоки Іртиша
→ → Ом →	→ Тара →	→ Уй → →

[1] Перелік внутрішніх водних шляхів Російської Федерації [ 2015-03-18 у Wayback Machine.], затверджений указом Уряду РФ від 19 грудня 2002 р. № 1800-р (рос.)