Людмила Семикіна

Семи́кіна Людми́ла Микола́ївна (23 серпня 1924(19240823), Миколаїв — 12 січня 2021) — українська живописиця і майстриня декоративного мистецтва, заслужений художник України (2009), лавреатка Національної премії України імені Тараса Шевченка за серію строїв «Високий замок» (1997), лавреатка премії імені Василя Стуса (2000). Дружина живописця Михайла Бароянца.

Семикіна Людмила Миколаївна
|Премії=
Народження	23 серпня 1924(1924-08-23) Миколаїв, Одеська губернія, Українська СРР, СРСР
Смерть	12 січня 2021(2021-01-12) (96 років)
Країна	СРСР,  Україна
Жанр	живопис і декоративне мистецтво
Навчання	Київський художній інститут
Діяльність	художниця
Відомі учні	Дюговська Галина Володимирівна
У шлюбі з	Бароянц Михайло Сергійович
Звання	Заслужений художник України
Нагороди
Автограф
Висловлювання у Вікіцитатах

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Семикіна.

Біографія

Закінчила Одеське художнє училище (1947 рік), Київський художній інститут (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури) (1953 рік), педагог зі спеціальності — Олексій Шовкуненко. Член Спілки художників України з 1958 року. 1968 року її було виключено зі Спілки художників України за виступи на захист дисидентів. Поновлена у Спілці у 1988 році з офіційним формулюванням: «За відсутністю факту звинувачення».

Твори

• «Груповий портрет старих більшовиків-арсенальців» (1954).
• «В Одеському порту».
• «Зимовий вечір», «Сутінки», «Після обходу» (всі — 1954).
• «Вітряний день» (1957).
• «Ремонт причалу» (1960).
• «Вранці» (1961).
• «Легенда про Київ» (1966).
• Вітраж «Тарас Шевченко в Київському університеті» (у співавторстві, знищено в травні 1964 року).
• Ескізи костюмів до кінофільму «Захар Беркут» (1970–1971).
• Строї за національними традиціями: серії «Скіфський степ», «Поліська легенда», «Княжа доба», «Ретро», «Модерн» (1965–1996).
• Оформлення станції метро «Почайна» (1980)

Зображення

• Станція метро «Почайна», вітраж над сходами на платформу, північний вихід
• Станція метро «Почайна», мозаїка над сходами на платформу, південний вихід

Примітки

1. У «Хроніці поточних подій» помилково — Людмила Микитівна Семикіна
2. Указ Президента України від 28 травня 2009 року № 374/2009 «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ, організацій міста Києва»
3. Указ Президента України від 7 березня 1997 року № 211/97 «Про присудження Державних премій України імені Тараса Шевченка 1997 року»
4. Ученики Алексея Алексеевича Шовкуненко [ 14 липня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
5. Художники в «Хронике текущих событий» (рос.)

Джерела

• Померла Людмила Семикіна /Радіо Свобода, 12.1.2021/
• Пішла з життя художниця і шістдесятниця Людмила Семикіна /24TV-новини, 12.1.2021/

Посилання

• Людмила Семыкина: Мы потеряли высокую культуру прошлых времен // Днепропетровская правда. — 2011. — 25 ноября. (рос.)
• Семикіна Людмила Миколаївна // Офіційний сайт КОНСХУ.
• українці: Людмила Семикіна^{[недоступне посилання з липня 2019]} // Сайт Фонду Михайла і Ярослава Стельмахів. [Архівовано з першоджерела 31 жовтня 2012.]
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
• Семикіна Людмила Миколаївна // Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 531—532. — .
• Семикіна Людмила Миколаївна // Шевченківські лауреати. 1962–2001 : енциклопедичний довідник / автор-упор. М. Г. Лабінський ; вступ. слово І. М. Дзюби. — К. : Криниця, 2001. — 696 с. — . — С. 477—479.
• Семикіна Людмила Миколаївна // / Академія мистецтв України, Інститут проблем сучасного мистецтва ; редкол. В. Д. Сидоренко (голова) та ін. ; автор-упор.: М. Г. Лабінський. — К. : Інтертехнологія, 2006. — С. 495–496. — .
• Людмила Семикіна. Високий замок: Строї. — 1996.