Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Личинкоїд сірощокийПара сірощоких личинкоїдів Тайвань Охоронний статусНайменший ризик МСОП 3 1 Біологічна класифікаціяДо

Pericrocotus solaris

Pericrocotus solaris
Личинкоїд сірощокий
image
Пара сірощоких личинкоїдів (Тайвань)
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Личинкоїдові (Campephagidae)
Рід: Довгохвостий личинкоїд (Pericrocotus)
Вид: Личинкоїд сірощокий
Біноміальна назва
Pericrocotus solaris
Blyth, 1846
Підвиди

(Див. текст)

Посилання
image Вікісховище: Pericrocotus solaris
image Віківиди: Pericrocotus solaris
image ITIS: 561924
image МСОП: 103694119
image NCBI: 424836

Личинкоїд сірощокий (Pericrocotus solaris) — вид горобцеподібних птахів родини личинкоїдових (Campephagidae). Мешкає в Гімалаях і Південно-Східній Азії.

Опис

Довжина птаха становить 17-19 см, вага 11-17 г. Виду притаманний статевий диморфізм. У самців голова і верхня частина тіла темно-сірі, підборіддя і горло білуваті, крила чорнуваті. Нижня частина тіла, нижня частина спини і кінчики покривних пер оранжеві. У самиць ці частини оперення мають яскраво-жовте забарвлення. Очі, дзьоб і лапи чорні. Забарвлення молодих птахів подібне до забарвлення самиць, спина у них поцяткована жовто-оливковими смугами. У представників підвидів P. s. montanus і P. s. cinereigula горло темно-сіре.

Підвиди

image
Самець сірощокого личинкоїда
image
Самиця сірощокого личинкоїда

Виділяють вісім підвидів:

  • P. s. solaris Blyth, 1846 — центральні і східні Гімалаї, північна і західна М'янма;
  • P. s. rubrolimbatus Salvadori, 1887 — східна і південно-східна М'янма і північний Таїланд;
  • P. s. montpellieri La Touche, 1922 — північно-західний і центральний Юньнань;
  • P. s. griseogularis Gould, 1863 — південний схід Китаю, Тайвань, Хайнань, північно-східний Лаос і північний В'єтнам;
  • P. s. deignani Riley, 1940 — південний Лаос і центральний В'єтнам (плато [en]);
  • P. s. nassovicus Deignan, 1938 — південно-східний Таїланд і південна Камбоджа;
  • P. s. montanus Salvadori, 1879 — гори Малайського півострова і Суматри;
  • P. s. cinereigula Sharpe, 1889 — високогір'я Калімантану.

Деякі дослідники виділяють підвиди P. s. montanus і P. s. cinereigula у окремий вид Pericrocotus montanus.

Поширення і екологія

Сірощокі личинкоїди мешкають в Індії, Непалі, Бутані, Китаї, Бангладеш, М'янмі, Таїланді, Лаосі, В'єтнамі, Камбоджі, Малайзії, Індонезії, Брунеї і на Тайвані. Вони живуть в кронах вологих гірських і рівнинних тропічних лісів, на узліссях, в сухих тропічних лісах, парках і садах. Зустрічаються зграями, на висоті від 300 до 2195 м над рівнем моря. Іноді приєднуються до змішаних зграй птахів. Живляться комахами та іншими безхребетними. Сезон розмноження триває з лютого по квітень. Гніздо чашоподібне, зроблене з моху і лишайників. В кладці 3 зеленуватих яйця. поцяткованих пурпуровими плямками.

Примітки

  1. BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 22 квітня 2022.
  2. Blyth, Edward (1846). . Journal of the Asiatic Society of Bengal. 15: 310. Архів оригіналу за 22 квітня 2022. Процитовано 22 квітня 2022.
  3. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
  4. Brazil, Mark (2009). . Princeton University Press. с. 294. ISBN . Архів оригіналу за 22 квітня 2022. Процитовано 22 квітня 2022.
  5. Jønsson, Knud A.; Irestedt, Martin; Ericson, Per G. P.; Fjeldsa, Jon (2009), A molecular phylogeny of minivets (Passeriformes:Campephagidae:Pericrocotus): implications for biogeography and convergent plumage evolution, Zoologica Scripta, 39: 1—8, doi:10.1111/j.1463-6409.2009.00401.x
  6. Grewal, Bikram (2017). . Princeton University Press. с. 341. ISBN . Архів оригіналу за 22 квітня 2022. Процитовано 22 квітня 2022.
  7. Wells, David R. (2010). . Т. 2. Bloomsbury. с. 101—102. ISBN . Архів оригіналу за 22 квітня 2022. Процитовано 22 квітня 2022.
  8. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). . World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 7 травня 2014. Процитовано 22 квітня 2022.
  9. BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 17 травня 2021. Процитовано 22 квітня 2022.
  10. del Hoyo, J.; Collar, N.; Kirwan, G. M. Grey-throated Minivet (Pericrocotus montanus). У del Hoyo, J.; Elliott, A.; Sargatal, J.; Christie, D. A.; de Juana, E. (ред.). Handbook of the Birds of the World Alive. Lynx Edicions.
  11. Jeyarajasingam, Allen (2012). . Oxford University Press. с. 272. ISBN . Архів оригіналу за 21 квітня 2022. Процитовано 22 квітня 2022.
image Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Lichinkoyid siroshokijPara siroshokih lichinkoyidiv Tajvan Ohoronnij statusNajmenshij rizik MSOP 3 1 Biologichna klasifikaciyaDomen Eukarioti Eukaryota Carstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Klas Ptahi Aves Ryad Gorobcepodibni Passeriformes Rodina Lichinkoyidovi Campephagidae Rid Dovgohvostij lichinkoyid Pericrocotus Vid Lichinkoyid siroshokijBinomialna nazvaPericrocotus solaris Blyth 1846Pidvidi Div tekst PosilannyaVikishovishe Pericrocotus solarisVikividi Pericrocotus solarisITIS 561924MSOP 103694119NCBI 424836 Lichinkoyid siroshokij Pericrocotus solaris vid gorobcepodibnih ptahiv rodini lichinkoyidovih Campephagidae Meshkaye v Gimalayah i Pivdenno Shidnij Aziyi OpisDovzhina ptaha stanovit 17 19 sm vaga 11 17 g Vidu pritamannij statevij dimorfizm U samciv golova i verhnya chastina tila temno siri pidboriddya i gorlo biluvati krila chornuvati Nizhnya chastina tila nizhnya chastina spini i kinchiki pokrivnih per oranzhevi U samic ci chastini operennya mayut yaskravo zhovte zabarvlennya Ochi dzob i lapi chorni Zabarvlennya molodih ptahiv podibne do zabarvlennya samic spina u nih pocyatkovana zhovto olivkovimi smugami U predstavnikiv pidvidiv P s montanus i P s cinereigula gorlo temno sire PidvidiSamec siroshokogo lichinkoyidaSamicya siroshokogo lichinkoyida Vidilyayut visim pidvidiv P s solaris Blyth 1846 centralni i shidni Gimalayi pivnichna i zahidna M yanma P s rubrolimbatus Salvadori 1887 shidna i pivdenno shidna M yanma i pivnichnij Tayiland P s montpellieri La Touche 1922 pivnichno zahidnij i centralnij Yunnan P s griseogularis Gould 1863 pivdennij shid Kitayu Tajvan Hajnan pivnichno shidnij Laos i pivnichnij V yetnam P s deignani Riley 1940 pivdennij Laos i centralnij V yetnam plato en P s nassovicus Deignan 1938 pivdenno shidnij Tayiland i pivdenna Kambodzha P s montanus Salvadori 1879 gori Malajskogo pivostrova i Sumatri P s cinereigula Sharpe 1889 visokogir ya Kalimantanu Deyaki doslidniki vidilyayut pidvidi P s montanus i P s cinereigula u okremij vid Pericrocotus montanus Poshirennya i ekologiyaSiroshoki lichinkoyidi meshkayut v Indiyi Nepali Butani Kitayi Bangladesh M yanmi Tayilandi Laosi V yetnami Kambodzhi Malajziyi Indoneziyi Bruneyi i na Tajvani Voni zhivut v kronah vologih girskih i rivninnih tropichnih lisiv na uzlissyah v suhih tropichnih lisah parkah i sadah Zustrichayutsya zgrayami na visoti vid 300 do 2195 m nad rivnem morya Inodi priyednuyutsya do zmishanih zgraj ptahiv Zhivlyatsya komahami ta inshimi bezhrebetnimi Sezon rozmnozhennya trivaye z lyutogo po kviten Gnizdo chashopodibne zroblene z mohu i lishajnikiv V kladci 3 zelenuvatih yajcya pocyatkovanih purpurovimi plyamkami PrimitkiBirdLife International 2016 Arhiv originalu za 8 zhovtnya 2021 Procitovano 22 kvitnya 2022 Blyth Edward 1846 Journal of the Asiatic Society of Bengal 15 310 Arhiv originalu za 22 kvitnya 2022 Procitovano 22 kvitnya 2022 Fesenko G V Vitchiznyana nomenklatura ptahiv svitu Krivij Rig DIONAT 2018 580 s ISBN 978 617 7553 34 1 Brazil Mark 2009 Princeton University Press s 294 ISBN 9780691139265 Arhiv originalu za 22 kvitnya 2022 Procitovano 22 kvitnya 2022 Jonsson Knud A Irestedt Martin Ericson Per G P Fjeldsa Jon 2009 A molecular phylogeny of minivets Passeriformes Campephagidae Pericrocotus implications for biogeography and convergent plumage evolution Zoologica Scripta 39 1 8 doi 10 1111 j 1463 6409 2009 00401 x Grewal Bikram 2017 Princeton University Press s 341 ISBN 9780691176499 Arhiv originalu za 22 kvitnya 2022 Procitovano 22 kvitnya 2022 Wells David R 2010 T 2 Bloomsbury s 101 102 ISBN 9781408133132 Arhiv originalu za 22 kvitnya 2022 Procitovano 22 kvitnya 2022 Gill Frank Donsker David red 2022 World Bird List Version 12 1 International Ornithologists Union Arhiv originalu za 7 travnya 2014 Procitovano 22 kvitnya 2022 BirdLife International 2016 Arhiv originalu za 17 travnya 2021 Procitovano 22 kvitnya 2022 del Hoyo J Collar N Kirwan G M Grey throated Minivet Pericrocotus montanus U del Hoyo J Elliott A Sargatal J Christie D A de Juana E red Handbook of the Birds of the World Alive Lynx Edicions Jeyarajasingam Allen 2012 Oxford University Press s 272 ISBN 9780199639434 Arhiv originalu za 21 kvitnya 2022 Procitovano 22 kvitnya 2022 Ce nezavershena stattya z ornitologiyi Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi

Дата публікації:
Топ