Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Ксанфомаліті Леонід Васильович (28 січня 1932, Керч — 7 вересня 2019, Москва) — радянський і російський учений, астрофізик, спеціаліст з дослідження планет сонячної системи, популяризатор науки; доктор фізико-математичних наук, професор, заслужений діяч науки Російської Федерації (1999), член Наукової ради РАН з астробіології, член комісії РАН з космічної топоніміки, головний науковий співробітник та керівник лабораторії фотометрії та Відділу фізики планет та малих тіл Інститут космічних досліджень РАН. Автор понад 300 наукових публікацій, у тому числі 4 книг (наукові та науково-популярні монографії).
| Ксанфомаліті Леонід Васильович | |
|---|---|
| Народився | 28 січня 1932 Керч, Кримська АРСР, РСФРР, СРСР |
| Помер | 7 вересня 2019 (87 років) Москва, Росія |
| Країна |  СРСР Росія |
| Національність | Кримські греки |
| Діяльність | астроном |
| Галузь | астрономія |
| Науковий ступінь | доктор фізико-математичних наук |
| Нагороди |  |
 Ксанфомаліті Леонід Васильович у Вікісховищі | |
Життєпис
Народився 28 січня 1932 року в Керчі в сім'ї інженера Василя Миколайовича Ксанфомаліті (розстріляний радянською владою) та Лідії Миколаївни Михайлової.
У 1958-1967 роках був співробітником Абастуманської астрофізичної обсерваторії, де пройшов шлях від молодшого наукового співробітника до завідувача лабораторії астрономічної радіоелектроніки (його безпосереднім керівником був голова відділу Місяця та планет В. П. Джапіашвілі).
В 1963 захистив дисертацію на ступінь кандидата фізико-математичних наук на тему «Поляриметрія Місяця на основі електронної техніки», а в 1977 захистив дисертацію на ступінь доктора фізико-математичних наук, її тема: «Теплова асиметрія Венери».
Працюючи в ІКІ РАН, практично з його заснування, виконав 19 успішних космічних експериментів із дослідження Венери, Марса, його супутника Фобоса та комети Галлея.
21 грудня 1978 року розроблений Ксанфомаліті високочутливий радіоприймач-спектроаналізатор довгих і наддовгих хвиль «Гроза» (його детектор реагував на магнітну складову електромагнітного поля), встановлений на десантному апараті «Венера»-12, вперше зафіксував у венеріанській атмосфері блискавок. До того дня було відомо про існування блискавок лише на одній планеті – Земля. (Трохи пізніше, у січні 1979 року, величезні блискавки тисячокілометрової протяжності на Юпітері виявить американська АМС «Вояджер»-1.).
25 грудня 1978 року прилад "Гроза", встановлений на десантному апараті "Венера"-11, також зареєстрував електромагнітні сплески від венеріанських блискавок. А 28 грудня 1978 року венеріанські блискавки зафіксував ще й плазмовий детектор OEFD (Orbiter Electric Field Detector; реагував на електричну складову електромагнітного поля), розроблений Фредом Л. Скарфом (Scarf) та встановлений на американському орбітальному апараті «Піонер-Венера».
1 та 5 березня 1982 року реєстрацію електричних розрядів на Венері виконували модифіковані прилади Ксанфомаліті «Гроза»-2, встановлені на десантних апаратах «Венера»-13 та -14. До складу «Грози»-2 входили також акустичний мікрофон, за допомогою якого Ксанфомаліті виміряв швидкість вітру біля поверхні (вона склала 0,3—06 м/с), і мініатюрний сейсмометр, який зафіксував два невеликі поштовхи (мікросейсма) на 1217-й та 1417 секунди своєї роботи на поверхні.
Спочатку Ксанфомаліті вважав, що, як і Землі, блискавки на Венері виникають у хмарному шарі. Однак потім аналіз усіх даних, зібраних приладами «Гроза» та OEFD, привів його до висновку, що здебільшого електричні розряди виникають у нижній тропосфері (до 30 кілометрів над поверхнею), що майже на 20 кілометрів нижче за нижню межу хмарного шару. У результаті Ксанфомаліті вперше запропонував концепцію сучасного вулканізму на Венері: електричні розряди повинні виникати над величезними вулканами, що вивергаються, в основному в областях Бета, Феба і Атла.
У 1999—2008 роках методом надкоротких експозицій виконує серію спостережень Меркурія в кількох обсерваторіях: Абастуманській, Скінакас (Кріт), Стьюард і Маунт-Бігелоу (обидві — Аризона), САТ РАН (станиця Зеленчукська, Карачаєво-Черкесія), Обсерваторія Пік Терскол (Балкарія).
У 2012 році на основі результатів застосування сучасних методів обробки зображень до фотознімків, отриманих радянськими космічними апаратами «Венера-9», «Венера-13» та «Венера-14», висловив сенсаційну гіпотезу про можливе виявлення життя на поверхні Венери.
24 січня 2000 рішенням Міжнародного астрономічного союзу астероїду 7394, відкритому Н. С. Чорних 18 серпня 1985, присвоюється ім'я Xanthomalitia — на честь першовідкривача електричної активності атмосфери Венери Л. В. Ксанфомаліті.
У 2019 році разом із співавторами опублікував великий огляд у журналі «Успіхи фізичних наук»ю
Праці та публікації
- Ксанфомалити Л. Находки в SNC-метеорите ALH 84001 // Астроном. вестник. 1997. Т. 31. № 3.
- Ксанфомалити Л. Парад планет. М.: Наука, 1997.
- Ксанфомалити Л. Спор о происхождении находок в метеорите ALH 84001 продолжается // Астроном. вестник. 1998. Т. 32. № 6.
- Ксанфомалити Л. Поиск систем внесолнечных планет с помощью спектрального метода лучевых скоростей и астрометрии // Астроном. вестник. 1999. Т. 33. № 6.
- Ксанфомалити Л. Внесолнечные планетные системы // Астроном. вестник. 2000. Т. 34. № 6.
- Ксанфомалити Л. В. 24 Генеральная ассамблея МАС, симпозиум 202 «Планетные системы во Вселенной» // Астроном. вестник. 2001. Т. 35. № 2.
- Ксанфомалити Л. В., Зелёный Л. М., Пармон В. Н., Снытников В. Н. Гипотетические признаки жизни на планете Венера: ревизия результатов телевизионных экспериментов 1975—1982 гг. // УФН (2019) 189 403–432.
- Ксанфомалити Л. В. До востребования // Нева. 2023. № 11.
Джерела
- ДВЕ ЖИЗНИ ЛЕОНИДА КСАНФОМАЛИТИ. Часть первая. Жизнь на Земле
Примітки
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ksanfomaliti Leonid Vasilovich 28 sichnya 1932 Kerch 7 veresnya 2019 Moskva radyanskij i rosijskij uchenij astrofizik specialist z doslidzhennya planet sonyachnoyi sistemi populyarizator nauki doktor fiziko matematichnih nauk profesor zasluzhenij diyach nauki Rosijskoyi Federaciyi 1999 chlen Naukovoyi radi RAN z astrobiologiyi chlen komisiyi RAN z kosmichnoyi toponimiki golovnij naukovij spivrobitnik ta kerivnik laboratoriyi fotometriyi ta Viddilu fiziki planet ta malih til Institut kosmichnih doslidzhen RAN Avtor ponad 300 naukovih publikacij u tomu chisli 4 knig naukovi ta naukovo populyarni monografiyi Ksanfomaliti Leonid VasilovichNarodivsya28 sichnya 1932 1932 01 28 Kerch Krimska ARSR RSFRR SRSRPomer7 veresnya 2019 2019 09 07 87 rokiv Moskva RosiyaKrayina SRSR RosiyaNacionalnistKrimski grekiDiyalnistastronomGaluzastronomiyaNaukovij stupindoktor fiziko matematichnih naukNagorodi Ksanfomaliti Leonid Vasilovich u VikishovishiZhittyepisNarodivsya 28 sichnya 1932 roku v Kerchi v sim yi inzhenera Vasilya Mikolajovicha Ksanfomaliti rozstrilyanij radyanskoyu vladoyu ta Lidiyi Mikolayivni Mihajlovoyi U 1958 1967 rokah buv spivrobitnikom Abastumanskoyi astrofizichnoyi observatoriyi de projshov shlyah vid molodshogo naukovogo spivrobitnika do zaviduvacha laboratoriyi astronomichnoyi radioelektroniki jogo bezposerednim kerivnikom buv golova viddilu Misyacya ta planet V P Dzhapiashvili V 1963 zahistiv disertaciyu na stupin kandidata fiziko matematichnih nauk na temu Polyarimetriya Misyacya na osnovi elektronnoyi tehniki a v 1977 zahistiv disertaciyu na stupin doktora fiziko matematichnih nauk yiyi tema Teplova asimetriya Veneri Pracyuyuchi v IKI RAN praktichno z jogo zasnuvannya vikonav 19 uspishnih kosmichnih eksperimentiv iz doslidzhennya Veneri Marsa jogo suputnika Fobosa ta kometi Galleya 21 grudnya 1978 roku rozroblenij Ksanfomaliti visokochutlivij radioprijmach spektroanalizator dovgih i naddovgih hvil Groza jogo detektor reaguvav na magnitnu skladovu elektromagnitnogo polya vstanovlenij na desantnomu aparati Venera 12 vpershe zafiksuvav u venerianskij atmosferi bliskavok Do togo dnya bulo vidomo pro isnuvannya bliskavok lishe na odnij planeti Zemlya Trohi piznishe u sichni 1979 roku velichezni bliskavki tisyachokilometrovoyi protyazhnosti na Yupiteri viyavit amerikanska AMS Voyadzher 1 25 grudnya 1978 roku prilad Groza vstanovlenij na desantnomu aparati Venera 11 takozh zareyestruvav elektromagnitni spleski vid venerianskih bliskavok A 28 grudnya 1978 roku venerianski bliskavki zafiksuvav she j plazmovij detektor OEFD Orbiter Electric Field Detector reaguvav na elektrichnu skladovu elektromagnitnogo polya rozroblenij Fredom L Skarfom Scarf ta vstanovlenij na amerikanskomu orbitalnomu aparati Pioner Venera 1 ta 5 bereznya 1982 roku reyestraciyu elektrichnih rozryadiv na Veneri vikonuvali modifikovani priladi Ksanfomaliti Groza 2 vstanovleni na desantnih aparatah Venera 13 ta 14 Do skladu Grozi 2 vhodili takozh akustichnij mikrofon za dopomogoyu yakogo Ksanfomaliti vimiryav shvidkist vitru bilya poverhni vona sklala 0 3 06 m s i miniatyurnij sejsmometr yakij zafiksuvav dva neveliki poshtovhi mikrosejsma na 1217 j ta 1417 sekundi svoyeyi roboti na poverhni Spochatku Ksanfomaliti vvazhav sho yak i Zemli bliskavki na Veneri vinikayut u hmarnomu shari Odnak potim analiz usih danih zibranih priladami Groza ta OEFD priviv jogo do visnovku sho zdebilshogo elektrichni rozryadi vinikayut u nizhnij troposferi do 30 kilometriv nad poverhneyu sho majzhe na 20 kilometriv nizhche za nizhnyu mezhu hmarnogo sharu U rezultati Ksanfomaliti vpershe zaproponuvav koncepciyu suchasnogo vulkanizmu na Veneri elektrichni rozryadi povinni vinikati nad velicheznimi vulkanami sho vivergayutsya v osnovnomu v oblastyah Beta Feba i Atla U 1999 2008 rokah metodom nadkorotkih ekspozicij vikonuye seriyu sposterezhen Merkuriya v kilkoh observatoriyah Abastumanskij Skinakas Krit Styuard i Maunt Bigelou obidvi Arizona SAT RAN stanicya Zelenchukska Karachayevo Cherkesiya Observatoriya Pik Terskol Balkariya U 2012 roci na osnovi rezultativ zastosuvannya suchasnih metodiv obrobki zobrazhen do fotoznimkiv otrimanih radyanskimi kosmichnimi aparatami Venera 9 Venera 13 ta Venera 14 visloviv sensacijnu gipotezu pro mozhlive viyavlennya zhittya na poverhni Veneri 24 sichnya 2000 rishennyam Mizhnarodnogo astronomichnogo soyuzu asteroyidu 7394 vidkritomu N S Chornih 18 serpnya 1985 prisvoyuyetsya im ya Xanthomalitia na chest pershovidkrivacha elektrichnoyi aktivnosti atmosferi Veneri L V Ksanfomaliti U 2019 roci razom iz spivavtorami opublikuvav velikij oglyad u zhurnali Uspihi fizichnih nauk yuPraci ta publikaciyiKsanfomaliti L Nahodki v SNC meteorite ALH 84001 Astronom vestnik 1997 T 31 3 Ksanfomaliti L Parad planet M Nauka 1997 Ksanfomaliti L Spor o proishozhdenii nahodok v meteorite ALH 84001 prodolzhaetsya Astronom vestnik 1998 T 32 6 Ksanfomaliti L Poisk sistem vnesolnechnyh planet s pomoshyu spektralnogo metoda luchevyh skorostej i astrometrii Astronom vestnik 1999 T 33 6 Ksanfomaliti L Vnesolnechnye planetnye sistemy Astronom vestnik 2000 T 34 6 Ksanfomaliti L V 24 Generalnaya assambleya MAS simpozium 202 Planetnye sistemy vo Vselennoj Astronom vestnik 2001 T 35 2 Ksanfomaliti L V Zelyonyj L M Parmon V N Snytnikov V N Gipoteticheskie priznaki zhizni na planete Venera reviziya rezultatov televizionnyh eksperimentov 1975 1982 gg UFN 2019 189 403 432 Ksanfomaliti L V Do vostrebovaniya Neva 2023 11 DzherelaDVE ZhIZNI LEONIDA KSANFOMALITI Chast pervaya Zhizn na ZemlePrimitki