Інвенція

Інвенція (лат. inventio знахідка, винахід) — невелика дво- або триголосна поліфонічна п'єса, що відзначається винахідливістю як з погляду мелодики, так і з погляду розвитку теми та побудови форми.

У інвенції зазвичай присутня якась особлива композиційно-технічна ідея, наприклад, в основу першої інвенції Йоганна Себастьяна Баха покладено 2 мотиви, які розробляються в імпровізаційно-імітаційної манері. Термін «інвенція» вперше зустрічається у збірнику багатоголосих шансонів , опублікованому в 1555 році, в барокової Італії — в назвах збірок (1604), (1629), Франческо Антоніо Бонпорті (1712) та інших. Відомі 15 двоголосних інвенцій (BWV 772—786) і 15 триголосних інвенцій (BWV 787—801; оригінальна назва «симфонії») Баха, які композитор розглядав як стилістичні і технічні вправи для просунутих у грі на клавірі.

У XX столітті у зв'язку із загальною тенденцією відродження поліфонічної техніки в жанрі інвенції (трактованому дуже вільно) писали Альбан Берг (3-я дію опери «Воццек»), Богуслав Мартіну (інвенція для оркестру), Родіон Костянтинович Щедрін («Поліфонічний зошит»), Андре Жоліве (12 інвенцій для духового і струнного квінтетів, труби і тромбона) та інші композитори.

Примітки

1. формулювання згідно з Юрій Юцевич. Музика: словник-довідник. — Тернопіль, 2003. — 404 с. — . (html-пошук по словнику, djvu)
2. 1er livre des inventions musicales de M. Cl. Janequin. Contenant la Guerre, la Bataille de Metz, la Jalouzie. Le tout à 5 parties nouvellement reveu, corrigé. Nicolas Du Chemin, Paris, July 1555.
3. Nuove inventioni di balli.
4. Sonate, symphonie … con altre curiose e moderne inventioni.
5. Invenzioni da camera, для скрипки і фортепіано.

Література

Протопопов В.В. История полифонии в ее важнейших явлениях. Часть 2. Москва, 1965

• Komorowski H.-P. Die "Invention" in der Musik des 20. Jahrhunderts. Regensburg, 1971.