Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Чарльз Луї Буш англ Charles Louis Busch нар 23 серпня 1954 Нью Йорк американський актор сценарист драматург і імперсонат

Чарльз Буш

Чарльз Буш

Чарльз Луї Буш (англ. Charles Louis Busch; нар. 23 серпня 1954, Нью-Йорк) — американський актор, сценарист, драматург і імперсонатор (втілювач), відомий своїми виступами на сцені у власних п'єсах в стилі кемп, а також у фільмах та на телебаченні. Він писав і знімався в своїх ранніх п'єсах Off-off-Broadway, починаючи з 1978 року, як правило, в драг-ролях, а також виступав у постановках інших драматургів. Він також писав для телебачення і почав зніматися у кіно та на телебаченні наприкінці 1990-х. Його найвідоміша п'єса — «Казка про дружину алергіка» (2000), яка мала успіх на Бродвеї .

Чарльз Буш
image
Народився23 серпня 1954(1954-08-23)[1][2](69 років)
Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
Країнаimage США
Діяльністьактор, прозаїк-романіст, сценарист, актор театру, письменник, кінорежисер
Alma materd і Вища школа музики і мистецтва
Знання мованглійська
Членствоd
Нагороди

d

IMDbID 0123958
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Буш.

Біографія

image
Чарльз Буш, фото Майкла Уейкфілда

Раннє життя

Буш народився в 1954 році і виріс у місті Гартсдейл, Нью-Йорк. Він єврейський син Гертруди (дівоче прізвище Янг) і Бенджаміна Буша. Його батько, який хотів бути оперним співаком, володів магазином звукозаписів. Його мати померла, коли Бушу було 7 років. У нього є дві старші сестри: Мег Буш, яка раніше була продюсером рекламних роликів Showtime, і Бетсі Буш, дизайнер текстилю. Тітка Буша, Лілліан Блюм, найстарша сестра матері та колишня вчителька, змусила його жити на Манхеттен після смерті матері. Вона сказала інтерв'юеру: "Він був настільким сором'язливий, до патологічності. . . . Перш ніж він переїхав зі мною, я забрала його в Хартсдейл в п'ятницю вдень, і він був як зомбі. Але щойно ми переправились через річку до Нью-Йорка, він став абсолютно новим хлопчиком». Буш інтенсивно цікавився фільмами ще в дитинстві, особливо тими, де головні ролі — жіночі, з 30-40-х років. Блюм наполягала на тому, щоб Буш щодня читав титульну сторінку газети, щоб допомогти йому бути в курсі останніх світових подій.

Буш відвідував Вищу школу музики та мистецтва в Манхеттені. Він закінчив факультет драматургії в Північно-Західному університеті в Еванстоні, штат Іллінойс і отримав ступінь бакалавра в 1976 році. Будучи в університеті, Буш мав складнощі у відіграванні п'єс п'єси і почав писати власні матеріали, наприклад, п'єсу під назвою Сестра Акта про сіамських шоу-близнюків, яка зуміла залучити інтерес до кампусу.

Ранні театральні роки

Буш зазвичай грав у своїх п'єсах провідну леді в драг. Він сказав: «Драг це про бути більше, ніж ти можеш бути. Коли я вперше почав перевдягатися, я був не цим сором'язливим молодиком, а потужною жінкою. Це звільнило в мені цілу словник вираження. Це було менш політичним твердженням, ніж естетичним». Його табірний стиль показує одночасно надсилати та відзначати класичні кіно жанри.

Буш, однак, сказав: «Я не впевнений, що означає [campy], але я думаю, якщо в моїх п'єсах є елементи старих фільмів і старомодних п'єс, і я ця велика зіркова жінка», це, безумовно, campy. Я здогадуюсь, проти чого я збунтувався, це думка, що кемпі означає, що щось настільки липке чи погане, що це добре, і що я просто не стосувався цього». Буш гастролював країною в шоу одного актора, яке він написав під назвою «Один із тисячою ролей» у 1978-84.

До 1984 року популярність виступів Буша зменшилася. Він займався різними дивними роботами, такі як тимчасовий помічником офісу, прибиральником квартир, портретним художником «на барміцвах», продавцем телефонів, менеджером магазину, сервірувальником морозива, спортивний гандикаппером та моделлю для художників.

Він подумав, що, можливо, його останньою краплею був скетч, виконаний у салоні Лімбо, виставковому просторі та галереї в Іст-Віллідж на Манхеттені. Скетч став хітом і перетворився Лесбійки-Вампіри Содома (1984). Коли він був відроджений наступного року в домі п'єс Провінстауна , The New York Times описував це як «костюми яскравіші, ніж пінбольні машини, жахливі лінії, жахливі каламбури, зловісна невинність, нешкідлива розпуста … жіночі ролі [Буша] створюють — це веселі вампіри, але й високі комічні персонажі … глядачі сміються на першому рядку та продовжують сміятися що лінії до кінця».

Буш та його співробітники незабаром створили серію шоу, в основному в Лімбо Лаунджі, таких як Теодора, Вона-Сука Візантії (1984) та Ангел Таймс-Сквер (1985, Провінстаун Дім П'єс). Компанія назвала себе „Театром у Лімбо“ та привернула лояльноих геїв. Інші ранні п'єси включають Pardon My Inquisition або Kiss the Blood Off My Castanets (1986), в якій Буш „грав як Марію Гарбанзу, проститутку, так і схожу на неї вишукану Маркесу дель Драго“. та Psycho Beach Party, який проходив з липня 1987 р. по травень 1988 р. «У своєму останньому втіленні містер Буш — це косичка, яка хоче стати серфером на Psycho Beach Party, який відкрився минулого тижня в Театрі гравців». Інші роботи включають «Даму в питанні», яка проходила з липня по грудень 1989 року в Театрі Орфей (спочатку вироблявся театром WPA), та «Червона ляка на заході сонця», що проходила з червня по вересень 1991 року в театрі «Лортел».

Він переписав книгу для мюзиклу «Ankles Aweigh» для постановки 1988 року, поставленої оперним театром Goodspeed в Іст-Хаддамі, штат Коннектикут. Рецензент New York Times зазначав, що «тут і там видно безпомилкові сліди дотику містера Буша. Наприклад, у кумедній серії виступів, актор Френк Сіано бере кілька ролей, серед них тенор, що розгулюється, священик, що знаходиться на відстані, і, мабуть, мати провідних дам мюзиклу. А деякі нерозумні каламбури та, як це можна було б назвати, кольорові прицільні приціли несуть чудовий відбиток містера Буша. „ Буш був членом Гільдії письменників Америки з 1989 року.

Його Чарльз Буш Ревю був створений у бальному театрі в травні 1993 року в Нью-Йорку. Рецензент «New York Times» написав «Мелодраматичним штамам» Міста без жалю ", містер Буш уособлює себе ковзаючим підлітком підліткового віку, приклеєним до шкіряної червоної вінілової сукні, яку випадково вбивають під час побиття двома шкіряними -грані юнаки. Як і в його п'єсах, таких як «Вампірські лесбійки Содома» і «Леді під питанням», скейт ілюструє майстерність містера Буша у прийнятті естрадного кітчу та за допомогою перетягування, щоб надати йому кілька додаткових поштовхів глупоти. Серед нью-йоркських драг-виконавців він, безумовно, самий злагоджений ". Рецензент прийшов до висновку, що «навіть коли матеріал менший, ніж скрутний, шоу … залишається незмінно чарівним та пильним».

Також у 1993 році він виступив у відродженні «Покоївки Жана Джента» в компанії Off-Broadway Classic Stage Company у ролі Соланжа. У 1993 році він написав роман « Шлюби загубленої Атлантиди», вигадане переповідання про створення вампірських лесбійок Содома.Зелене серце Буш адаптував із новели Джека Річі в музичний твір, який був створений Театром клуб Манхеттена в Театрі естрадних мистецтв у Нью-Йорку, що відкрився у квітні 1997 року. У огляді «Нью-Йорк Таймс» Бен Брантлі відзначався «Ця лагідна сучасна байка про жадібність і романтику, з книгою Чарльза Буша та піснями Расті Мегі майже ніколи не знімається, крім випадків, коли її власність беруть на себе … в той час, як книга містера Буша Повна смішні рядки, тексти містера Мейді часто плоскі або копіткі. Концепції пісень часто надихаються».

Він взяв на себе головну роль у своїй комедії «You Should Be So Lucky», яка відкрилася в компанії «Первинні сцени», Нью-Йорк, у листопаді 1994 року. Бен Бранлі в своєму огляді «The New York Times» написав, що «Крістофер зображений автором п'єси Чарльзом Бушем, легендарним виконавцем з перетягування, який досі рідко ступав на нью-йоркську сцену без блискучої сукні та на підборах, досить високих, щоб викликати запаморочення. Тут, надягаючи штани, сорочку з мандариновим коміром та відсутню помітну туш або помаду, містер Буш справді здається незавершеним. Він ходить із сумно-мішковим спадом, а коли розмовляє, тоненьким, самосвідомим голосом опускає голову. Крістофер, очевидно, незакінчена душа, яка ще не знайшла своєї участі в житті, і, як він зауважено зауважує, «я не унікальний: тисячі нас живе в особливих обставинах по всьому Селу». . . . «Вам слід так пощастить» … це дуже смішна, надзвичайно щедра робота, яка стосується крапки «я» в особистості ".

Інші твори 1990-х включають столову «Swingtime», виготовлену в Blue Angel, Нью-Йорк, у серпні 1995 року. Рецензент «New York Times» писав, що «Як цього вимагає момент, містер Буш, коли гранд дам претендує, фарш, саша, око очі, кидає найвиграшніші посмішки та безрозсудно кидає імена дорогих, дорогих друзів (Джоан Крофорд, Лоретта Янг, Жанетт Макдональд, Коул Портер). У нього є шлях з піснями на кшталт «Ти ніколи не дізнаєшся» та рядками на кшталт «Ми у війні, пані, і нам треба перемогти». Його одноосібна вистава «Перевернувши мою перуку» пройшла в театрі WPA, Нью-Йорк, починаючи з грудня 1996 року. Бен Брантлі у своєму огляді для The New York Times написав, що історія — це «сумна, але піднесена особиста історія не дуже злі мачухи, яка хотіла лише зробити належним чином свою сім'ю і отримати трохи гламуру від життя. . . . Однак, багато професійних королей-перетяжок є лише імперсонаторами. Містер Буш справді є ілюзіоністом і особливо вражає смугу. Тут, у своїх різноманітних втіленнях — від жорсткої, але доброзичливої приспівки нічного клубу епохи заборони до приміської домогосподарки, яка на вечір стає Едіт Піаф — він забезпечує живий міст між виготовленими образами жіночості та фантазіями, які вони надихають. Містер Буш, популярний кроссовер з першого кроку, вампірські лесбійки Содома десять років тому займає особливе місце у світі тяганини. Йдучи делікатною межею між прихильністю та глузуванням, він уникає як полеміки, так і пафосу більшості чоловіків, які грають у жінок».

Він написав королеву Амаранту, яка грала в театрі WPA, починаючи з жовтня 1997 року; Бен Брентлі з «The New York Times» написав, що досліджує «сексуальну ідентичність на нові рівні складності та щирості».

Його п'єса Die, Mommie, Die! вперше був виконаний у Лос-Анджелесі, відкрившись у липні 1999 року в Коустській грі. Роберт Хофлер писав у «Variety» рецензент написав, що «Die! Мамочко! Помер!» — це найсмішніша, найдосконаліша і без сумніву, робота Чарльза Буша. . . І це навіть не починає справлятись з його парадом перук і насосів, які, як завжди, він носить із значною грацією і недооціненістю». Майкл Філіпс з «Los Angeles Times» назвав шоу «приводом бачити беззаперечного виконавця в дії». Виставу було адаптовано до однойменного художнього фільму 2003 року .

Кіно та телебачення

Ранні фільми Буша включають місіс Еллен, ворожка, яка перетягується в «Проблеми на куті» (1997). Буш двічі з'являвся у кіноверсіях своїх власних п'єс: «Die, Mommie, Die!» (1999) та комедійний жах жахливої пляжної вечірки (2000, як кап. Моніка Старк, міліціонерка, яка намагається розгадати таємницю). Він написав співавтор, знявся та зняв фільм «Дуже серйозна людина» (2006), в якому знявся з Полі Берген та отримав почесну згадку на кінофестивалі «Трибека» .

Буш відігравав повторювану роль у HBO- серіалі «Оз» з 1999 по 2000 рік (третій та четвертий сезони) у ролі Ната Гінзбурга, «вихованого, але безсумнівного ув'язненого, що перебуває у смертному карі, безумовно, відходу від його звичних гламурних ролей дівчини». Він писав пілотів телевізійних ситкомів та кінозаписів як джерело додаткового доходу, будучи культовим виконавцем. Він продав три пілоти в CBS, які не вироблялися.

Сценічна робота, 2000-ті

Робота Буша дебютувала на Бродвеї в жовтні 2000 року, коли «Повість про дружину алерголога» відкрилася після запуску позашляхової дороги в лютому до квітня 2000 року. П'єса, його перша, в якій він не зіграв, і перша, створена для головного глядача, була написана для актриси Лінди Лавін яка зіграла навпроти Мішеле Лі та Тоні Робертса . Дружина Алергіста отримала номінацію 2001 року на премію Тоні за кращу гру і пройшла 777 вистав. Інша його робота Broadway переписувала книги для хлопчика Джордж недовговічного автобіографічного мюзиклу «s Табу . Починаючи з 2000 роком, Буш виконав річна одну ніч поставила читання його 1984 різдвяного спектаклю Times Square Angel. У січні 2003 року він очолив відродження своєї вистави « Шанхай Мун» у 1999 р., В якій брали участь Б. Д. Вонг, у Драматичному кафедрі, в театрі Грінвіч Хаус, Нью-Йорк.

Він взяв однойменну роль у трьох постановках тітки Мам: поетапне читання 1998; вигода для Бродвейських турбот / Еквівалентної боротьби зі СНІДом у 2003 році; та невелика літня гастрольна продукція у 2004 році.

Наша головна леді, п'єса Буша про Лауру Кін, була створена театральним клубом на Манхеттені в театрі 2-го етапу міста Центру, і знялася з Кейт Малгрю . Його п'єса «Третя історія» відбулася прем'єра в ігровому будинку «Ла Джолла» у вересні 2008 року разом з Мері Бет Піл у ролі Пег а потім була створена в Нью-Йорку театром MCC в театрі Люсіль Лортел, в головних ролях Буш і Кетлін Тернер (Пег), відкриття в лютому 2009 року. Буш написав та знявся у п'єсі «Божественна сестра», сатиричному знімку голлівудських фільмів про релігію, включаючи сумніви та звук музики . Він проходив у SoHo Playhouse у Нью-Йорку, відкрившись у вересні 2010 року. У 2013 році Буш написав та знявся у ролі Джиммі у постановці «Первинні сцени» The Tribute Artist . У березні 2019 року Буш зіграє роль Люсіль Бал у «Я кохав Люсі» драматурга Лі Таннена в театрі «Брідж Стріт» у місті Катскілл, штат Нью-Йорк.

Стиль виконання та впливи

Стиль Буша заснований не на натуралістичній жіночності, а на знімках кінозірки. Пізніше Буш сказав, що його назвали «занадто худим, занадто легким, що є евфемізмом для геїв. Мене ніколи не кидали на Північний Захід з цих причин, і, нарешті, я подумав, що, можливо, мене найбільше турбує те, що є найбільш унікальним: моє театральне почуття, моя андрогінія, навіть ототожнення зі старими кіноактрисами». Він спеціалізується на фатальних фатах. «Я актор, який грає роль, але це драг. Багато тягання може бути дуже образливим, але мені подобається думати, що в якийсь божевільний спосіб жінки, в які я граю, — феміністські героїні».

Буш сказав: «Я завжди грав у подвійності. Я здогадуюсь, я завжди відчував подвійність у собі: витонченість та вульгарність. У цьому є гумор. Я завжди знаходив цю забаву і на сцені. Мені недостатньо бути курвою. Я маю бути повія з претензіями чи великою дамою з вульгарною смугою. Мені здається цікавіше подвійність». Буш взагалі пише без політичного порядку денного, і він переважно зображує персонажів, білих, середнього класу, геїв, віком від 20 до 40 років.

Буш надихнувся Чарльдом Лудлам, авангардним виконавцем і драматургом, який заснував The Gidiculous Theatrical Company у 1967 році, писав, режисуру та діяв у перебільшених, абсурдистських табірних постановках компанії. У липні 1978 року на площі One Sheridan, Нью-Йорк, Буш презентував свою виставу «Людина Голлівуду конфіденційно» в театрі, який належить «Смішній театральній компанії». Він також з'явився на кількох виступах у виробництві компанії Bluebeard як Hecate, також у липні 1978 року. Буш сказав про цей досвід: «Якби я коли-небудь розважався над фантазією, щоб співпрацювати з Театральною компанією» Смішники ", " Гекате «вивів це з моєї системи». Буш сказав, що його також надихнули, побачивши Джоан Сазерленд та Зої Колдвелл, коли вони були дитиною. Буш згадував: "Коли мені було близько 13 років, приблизно в 1968 або 69 роках, я поїхав до Зої Колдвелл у прем'єр-міністр Жан Броді. Мене так засліпило, що я не думаю, що я коли-небудь одужав». У 1991 році Буш виступав у своїй виставі « Червона ляка» на заході сонця . Він сказав, що на одному з виступів йому було важко зв'язатися з публікою. Колдвелл пішов за куліси після вистави, щоб дати йому кілька порад: «Ти така гарна. Але ти надто сильно тиснув. Ти набагато кращий за це. . . . Це найкращий урок, який я навчився від відомої людини». Під час свого запуску в The Tribute Artist Буш виявив, що він також знайшов натхнення у драг-виконавців Чарльза Пірса та містера Лінн Картер .

Нагороди та номінації

Буш отримав місцеву та національну премію «Комедія» Чарлі в 1985 році від Асоціації художників комедії за «особливий внесок у мистецтво комедії». Він також отримав премію Академії Кабаре в Манхеттені в 1985 і 1993 роках. Він був двічі номінований на премію «Драматичний стіл» за найкращого актора (« Шанхайський місяць і Die Mommie Die»), а в 2003 році отримав нагороду «Драматичний стіл» за свою роботу як виконавець і драматург. У 2003 році він отримав нагороду за найкращу виставу на кінофестивалі Sundance за свою виставу у фільмі «Die Mommie Die! . Для Повісті дружини алерголога, Busch виграв Outer Critics Circle John L. Gassner драматургії премії і отримав премію Тоні номінації за кращу гру. Він був удостоєний зірки на Алеї слави драматурга біля театру Люсіль Лортел у Нью-Йорку та премії «Легенда». Він був нагороджений премією театральної групи Gingold Золотий Шемрок у 2014 році.

Примітки

  1. SNAC — 2010.
    d:Track:Q29861311
  2. Internet Broadway Database — 2000.
    d:Track:Q31964
  3. Niles, Richard (2004). Wigs, Laughter, and Subversion: Charles Busch and the Strategies of Drag Performance. Drag Queen Anthology. Haworth. с. 35—52.
  4. Charles Busch. Newsmakers. 18 липня 1988.
  5. «Charles Busch Biography» [ 20 грудня 2018 у Wayback Machine.], Filmreference.com, accessed January 8, 2012
  6. Witchell, Alex. «Shopping With: Charles Busch; After Divas, It's a Challenge To Play a Man» (abstract) [ 20 грудня 2018 у Wayback Machine.]. The New York Times, October 19, 1994, Section C; p.1
  7. Raymond, Gerard (9 вересня 2010). . Slant Magazine. Архів оригіналу за 31 травня 2012. Процитовано 12 серпня 2012.
  8. Tyrkus, Michael; Michael Bronski (1997). Gay and Lesbian Biography. Gale Biography In Context.
  9. Dodds, Richard (16 листопада 1990). ""Psycho Beach Party" goes from a Joke to a Play". Times-Picayune.
  10. Bruckner, D. J. R. „Stage: Vampire Lesbians of Sodom“, The New York Times, June 20, 1985; accessed November 25, 2011.
  11. „Charles Busch, 'Pardon My Inquisition, or Kiss the Blood Off My Castanets' Listing“ [ 26 червня 2017 у Wayback Machine.], doollee.com; accessed January 8, 2012
  12. Bennetts, Leslie. Busch Writes His Own» [ 4 листопада 2017 у Wayback Machine.], The New York Times (abstract), August 13, 1987, Section C, p. 21
  13. Klein, Alvin. “Ankles Aweigh Gets Goodspeed Revamping» [ 3 липня 2019 у Wayback Machine.], The New York Times (abstract), September 11, 1988, Section 12CN, p. 13
  14. Unknown (28 травня 2000). Charles In Charge. Advocate.
  15. Brantley, Ben. «Review/Theater; Drag Star Tries On a More Serious Context» [ 17 січня 2018 у Wayback Machine.], The New York Times (abstract), September 30, 1993
  16. Busch, Charles. Whores of Lost Atlantis, Hyperion (1993)
  17. Brantley, Ben. «Theater Review.How Cold Villainy Adds Warmth» [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.], The New York Times, April 11, 1997.
  18. Brantley, Ben. «Theater Review.Charles Busch Takes On a Trouser Role» [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.], The New York Times, November 3, 1994.
  19. Van Gelder, Lawrence. „Theater Review; Charles Busch Replaces Female Lead“ [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.], The New York Times, August 25, 1995
  20. Brantley, Ben. Flipping+My+Wig+&st=nyt «Theater Review.Between a Female Image and Fantasy», The New York Times, December 20, 1996.
  21. Brantley, Ben. «Theater Review.Charles Busch Plays It Straight, So to Speak» [ 4 січня 2018 у Wayback Machine.], The New York Times, October 24, 1997.
  22. Hofler, Robert (22 липня 1999). . Variety. Архів оригіналу за 13 квітня 2016. Процитовано 30 березня 2016.
  23. Phillips, Michael (19 липня 1999). . Los Angeles Times. Архів оригіналу за 13 квітня 2016. Процитовано 30 березня 2016.
  24. « 'Trouble on the Corner' Listing» [ 23 грудня 2007 у Wayback Machine.] The New York Times, accessed January 8, 2012
  25. A Very Serious Person allrovi.com, accessed January 8, 2012
  26. Che, Cathay (28 березня 2008). Charles in Charge. The Advocate. Liberation Publications Inc.: 81—82.
  27. Shewey, Don. «The Tale of Charles Busch: From Drag Diva to Broadway Farceur» [ 11 серпня 2020 у Wayback Machine.], The New York Times (reprinted at donshewey.com), October 29, 2000
  28. « The Tale of the Allergist's Wife Broadway» [ 24 вересня 2015 у Wayback Machine.], Internet Broadway database, accessed January 8, 2012
  29. Bacalzo, Dan. Charles Busch to Star in Times Square Angel Staged Reading December 13», Theatermania.com, September 29, 2010
  30. Somer, Elyse. «A CurtainUp Review. Shanghai Moon» [ 26 вересня 2020 у Wayback Machine.], Curtainup.com, January 17, 2003; accessed January 8, 2012
  31. Cote, David. "Review. Our Leading Lady «, Magazine (New York), March 21, 2007
  32. McNulty, Charles. Charles Busch's 'The Third Story' at LaJolla Playhouse» [ 22 вересня 2013 у Wayback Machine.], Los Angeles Times, September 24, 2008.
  33. . «Theater Review. For Some Mothers, Letting Go Is So Hard to Do» [ 29 червня 2012 у Wayback Machine.], The New York Times, February 3, 2009
  34. Brantley, Ben. «Theater Review. No Doubt, Not a Typical Singing Nun» [ 13 січня 2020 у Wayback Machine.], The New York Times, September 22, 2010
  35. Stasio, Marilyn. ″Off Broadway Review: ‘The Tribute Artist’″. [ 4 березня 2021 у Wayback Machine.] Variety. Feb. 9, 2014
  36. Kaufman, David. «Charles Busch» [ 20 вересня 2016 у Wayback Machine.], Ridiculous!: the theatrical life and times of Charles Ludlam (2005), Hal Leonard Corporation, , pp. 284–85
  37. Piepenberg, Eric (1 вересня 2010). You Never Forget That Star-Struck Encounter With Your Idol. The New York Times.
  38. . Архів оригіналу за 29 березня 2016. Процитовано 11 травня 2020.
  39. Rooney, Terry, editor. Newsmakers 1998: The People Behind Today's Headlines. Gale Group, 1999. p. 80.
  40. http://gingoldgroup.org/temp/about-us/golden-shamrock-gala/[недоступне посилання з 01.12.2017]

Посилання

На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії.
Будь ласка розставте посилання відповідно до .

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Charlz Luyi Bush angl Charles Louis Busch nar 23 serpnya 1954 Nyu Jork amerikanskij aktor scenarist dramaturg i impersonator vtilyuvach vidomij svoyimi vistupami na sceni u vlasnih p yesah v stili kemp a takozh u filmah ta na telebachenni Vin pisav i znimavsya v svoyih rannih p yesah Off off Broadway pochinayuchi z 1978 roku yak pravilo v drag rolyah a takozh vistupav u postanovkah inshih dramaturgiv Vin takozh pisav dlya telebachennya i pochav znimatisya u kino ta na telebachenni naprikinci 1990 h Jogo najvidomisha p yesa Kazka pro druzhinu alergika 2000 yaka mala uspih na Brodveyi Charlz BushNarodivsya23 serpnya 1954 1954 08 23 1 2 69 rokiv Nyu Jork Nyu Jork SShAKrayina SShADiyalnistaktor prozayik romanist scenarist aktor teatru pismennik kinorezhiserAlma materd i Visha shkola muziki i mistectvaZnannya movanglijskaChlenstvodNagorodidIMDbID 0123958 Mediafajli u VikishovishiU Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Bush BiografiyaCharlz Bush foto Majkla UejkfildaRannye zhittya Bush narodivsya v 1954 roci i viris u misti Gartsdejl Nyu Jork Vin yevrejskij sin Gertrudi divoche prizvishe Yang i Bendzhamina Busha Jogo batko yakij hotiv buti opernim spivakom volodiv magazinom zvukozapisiv Jogo mati pomerla koli Bushu bulo 7 rokiv U nogo ye dvi starshi sestri Meg Bush yaka ranishe bula prodyuserom reklamnih rolikiv Showtime i Betsi Bush dizajner tekstilyu Titka Busha Lillian Blyum najstarsha sestra materi ta kolishnya vchitelka zmusila jogo zhiti na Manhetten pislya smerti materi Vona skazala interv yueru Vin buv nastilkim sorom yazlivij do patologichnosti Persh nizh vin pereyihav zi mnoyu ya zabrala jogo v Hartsdejl v p yatnicyu vden i vin buv yak zombi Ale shojno mi perepravilis cherez richku do Nyu Jorka vin stav absolyutno novim hlopchikom Bush intensivno cikavivsya filmami she v ditinstvi osoblivo timi de golovni roli zhinochi z 30 40 h rokiv Blyum napolyagala na tomu shob Bush shodnya chitav titulnu storinku gazeti shob dopomogti jomu buti v kursi ostannih svitovih podij Bush vidviduvav Vishu shkolu muziki ta mistectva v Manhetteni Vin zakinchiv fakultet dramaturgiyi v Pivnichno Zahidnomu universiteti v Evanstoni shtat Illinojs i otrimav stupin bakalavra v 1976 roci Buduchi v universiteti Bush mav skladnoshi u vidigravanni p yes p yesi i pochav pisati vlasni materiali napriklad p yesu pid nazvoyu Sestra Akta pro siamskih shou bliznyukiv yaka zumila zaluchiti interes do kampusu Ranni teatralni roki Bush zazvichaj grav u svoyih p yesah providnu ledi v drag Vin skazav Drag ce pro buti bilshe nizh ti mozhesh buti Koli ya vpershe pochav perevdyagatisya ya buv ne cim sorom yazlivim molodikom a potuzhnoyu zhinkoyu Ce zvilnilo v meni cilu slovnik virazhennya Ce bulo mensh politichnim tverdzhennyam nizh estetichnim Jogo tabirnij stil pokazuye odnochasno nadsilati ta vidznachati klasichni kino zhanri Bush odnak skazav Ya ne vpevnenij sho oznachaye campy ale ya dumayu yaksho v moyih p yesah ye elementi starih filmiv i staromodnih p yes i ya cya velika zirkova zhinka ce bezumovno campy Ya zdogaduyus proti chogo ya zbuntuvavsya ce dumka sho kempi oznachaye sho shos nastilki lipke chi pogane sho ce dobre i sho ya prosto ne stosuvavsya cogo Bush gastrolyuvav krayinoyu v shou odnogo aktora yake vin napisav pid nazvoyu Odin iz tisyachoyu rolej u 1978 84 Do 1984 roku populyarnist vistupiv Busha zmenshilasya Vin zajmavsya riznimi divnimi robotami taki yak timchasovij pomichnikom ofisu pribiralnikom kvartir portretnim hudozhnikom na barmicvah prodavcem telefoniv menedzherom magazinu serviruvalnikom moroziva sportivnij gandikapperom ta modellyu dlya hudozhnikiv Vin podumav sho mozhlivo jogo ostannoyu krapleyu buv sketch vikonanij u saloni Limbo vistavkovomu prostori ta galereyi v Ist Villidzh na Manhetteni Sketch stav hitom i peretvorivsya Lesbijki Vampiri Sodoma 1984 Koli vin buv vidrodzhenij nastupnogo roku v domi p yes Provinstauna The New York Times opisuvav ce yak kostyumi yaskravishi nizh pinbolni mashini zhahlivi liniyi zhahlivi kalamburi zlovisna nevinnist neshkidliva rozpusta zhinochi roli Busha stvoryuyut ce veseli vampiri ale j visoki komichni personazhi glyadachi smiyutsya na pershomu ryadku ta prodovzhuyut smiyatisya sho liniyi do kincya Bush ta jogo spivrobitniki nezabarom stvorili seriyu shou v osnovnomu v Limbo Laundzhi takih yak Teodora Vona Suka Vizantiyi 1984 ta Angel Tajms Skver 1985 Provinstaun Dim P yes Kompaniya nazvala sebe Teatrom u Limbo ta privernula loyalnoih geyiv Inshi ranni p yesi vklyuchayut Pardon My Inquisition abo Kiss the Blood Off My Castanets 1986 v yakij Bush grav yak Mariyu Garbanzu prostitutku tak i shozhu na neyi vishukanu Markesu del Drago ta Psycho Beach Party yakij prohodiv z lipnya 1987 r po traven 1988 r U svoyemu ostannomu vtilenni mister Bush ce kosichka yaka hoche stati serferom na Psycho Beach Party yakij vidkrivsya minulogo tizhnya v Teatri gravciv Inshi roboti vklyuchayut Damu v pitanni yaka prohodila z lipnya po gruden 1989 roku v Teatri Orfej spochatku viroblyavsya teatrom WPA ta Chervona lyaka na zahodi soncya sho prohodila z chervnya po veresen 1991 roku v teatri Lortel Vin perepisav knigu dlya myuziklu Ankles Aweigh dlya postanovki 1988 roku postavlenoyi opernim teatrom Goodspeed v Ist Haddami shtat Konnektikut Recenzent New York Times zaznachav sho tut i tam vidno bezpomilkovi slidi dotiku mistera Busha Napriklad u kumednij seriyi vistupiv aktor Frenk Siano bere kilka rolej sered nih tenor sho rozgulyuyetsya svyashenik sho znahoditsya na vidstani i mabut mati providnih dam myuziklu A deyaki nerozumni kalamburi ta yak ce mozhna bulo b nazvati kolorovi pricilni pricili nesut chudovij vidbitok mistera Busha Bush buv chlenom Gildiyi pismennikiv Ameriki z 1989 roku Jogo Charlz Bush Revyu buv stvorenij u balnomu teatri v travni 1993 roku v Nyu Jorku Recenzent New York Times napisav Melodramatichnim shtamam Mista bez zhalyu mister Bush uosoblyuye sebe kovzayuchim pidlitkom pidlitkovogo viku prikleyenim do shkiryanoyi chervonoyi vinilovoyi sukni yaku vipadkovo vbivayut pid chas pobittya dvoma shkiryanimi grani yunaki Yak i v jogo p yesah takih yak Vampirski lesbijki Sodoma i Ledi pid pitannyam skejt ilyustruye majsternist mistera Busha u prijnyatti estradnogo kitchu ta za dopomogoyu peretyaguvannya shob nadati jomu kilka dodatkovih poshtovhiv glupoti Sered nyu jorkskih drag vikonavciv vin bezumovno samij zlagodzhenij Recenzent prijshov do visnovku sho navit koli material menshij nizh skrutnij shou zalishayetsya nezminno charivnim ta pilnim Takozh u 1993 roci vin vistupiv u vidrodzhenni Pokoyivki Zhana Dzhenta v kompaniyi Off Broadway Classic Stage Company u roli Solanzha U 1993 roci vin napisav roman Shlyubi zagublenoyi Atlantidi vigadane perepovidannya pro stvorennya vampirskih lesbijok Sodoma Zelene serce Bush adaptuvav iz noveli Dzheka Richi v muzichnij tvir yakij buv stvorenij Teatrom klub Manhettena v Teatri estradnih mistectv u Nyu Jorku sho vidkrivsya u kvitni 1997 roku U oglyadi Nyu Jork Tajms Ben Brantli vidznachavsya Cya lagidna suchasna bajka pro zhadibnist i romantiku z knigoyu Charlza Busha ta pisnyami Rasti Megi majzhe nikoli ne znimayetsya krim vipadkiv koli yiyi vlasnist berut na sebe v toj chas yak kniga mistera Busha Povna smishni ryadki teksti mistera Mejdi chasto ploski abo kopitki Koncepciyi pisen chasto nadihayutsya Vin vzyav na sebe golovnu rol u svoyij komediyi You Should Be So Lucky yaka vidkrilasya v kompaniyi Pervinni sceni Nyu Jork u listopadi 1994 roku Ben Branli v svoyemu oglyadi The New York Times napisav sho Kristofer zobrazhenij avtorom p yesi Charlzom Bushem legendarnim vikonavcem z peretyaguvannya yakij dosi ridko stupav na nyu jorksku scenu bez bliskuchoyi sukni ta na pidborah dosit visokih shob viklikati zapamorochennya Tut nadyagayuchi shtani sorochku z mandarinovim komirom ta vidsutnyu pomitnu tush abo pomadu mister Bush spravdi zdayetsya nezavershenim Vin hodit iz sumno mishkovim spadom a koli rozmovlyaye tonenkim samosvidomim golosom opuskaye golovu Kristofer ochevidno nezakinchena dusha yaka she ne znajshla svoyeyi uchasti v zhitti i yak vin zauvazheno zauvazhuye ya ne unikalnij tisyachi nas zhive v osoblivih obstavinah po vsomu Selu Vam slid tak poshastit ce duzhe smishna nadzvichajno shedra robota yaka stosuyetsya krapki ya v osobistosti Inshi tvori 1990 h vklyuchayut stolovu Swingtime vigotovlenu v Blue Angel Nyu Jork u serpni 1995 roku Recenzent New York Times pisav sho Yak cogo vimagaye moment mister Bush koli grand dam pretenduye farsh sasha oko ochi kidaye najvigrashnishi posmishki ta bezrozsudno kidaye imena dorogih dorogih druziv Dzhoan Kroford Loretta Yang Zhanett Makdonald Koul Porter U nogo ye shlyah z pisnyami na kshtalt Ti nikoli ne diznayeshsya ta ryadkami na kshtalt Mi u vijni pani i nam treba peremogti Jogo odnoosibna vistava Perevernuvshi moyu peruku projshla v teatri WPA Nyu Jork pochinayuchi z grudnya 1996 roku Ben Brantli u svoyemu oglyadi dlya The New York Times napisav sho istoriya ce sumna ale pidnesena osobista istoriya ne duzhe zli machuhi yaka hotila lishe zrobiti nalezhnim chinom svoyu sim yu i otrimati trohi glamuru vid zhittya Odnak bagato profesijnih korolej peretyazhok ye lishe impersonatorami Mister Bush spravdi ye ilyuzionistom i osoblivo vrazhaye smugu Tut u svoyih riznomanitnih vtilennyah vid zhorstkoyi ale dobrozichlivoyi prispivki nichnogo klubu epohi zaboroni do primiskoyi domogospodarki yaka na vechir staye Edit Piaf vin zabezpechuye zhivij mist mizh vigotovlenimi obrazami zhinochosti ta fantaziyami yaki voni nadihayut Mister Bush populyarnij krossover z pershogo kroku vampirski lesbijki Sodoma desyat rokiv tomu zajmaye osoblive misce u sviti tyaganini Jduchi delikatnoyu mezheyu mizh prihilnistyu ta gluzuvannyam vin unikaye yak polemiki tak i pafosu bilshosti cholovikiv yaki grayut u zhinok Vin napisav korolevu Amarantu yaka grala v teatri WPA pochinayuchi z zhovtnya 1997 roku Ben Brentli z The New York Times napisav sho doslidzhuye seksualnu identichnist na novi rivni skladnosti ta shirosti Jogo p yesa Die Mommie Die vpershe buv vikonanij u Los Andzhelesi vidkrivshis u lipni 1999 roku v Koustskij gri Robert Hofler pisav u Variety recenzent napisav sho Die Mamochko Pomer ce najsmishnisha najdoskonalisha i bez sumnivu robota Charlza Busha I ce navit ne pochinaye spravlyatis z jogo paradom peruk i nasosiv yaki yak zavzhdi vin nosit iz znachnoyu graciyeyu i nedoocinenistyu Majkl Filips z Los Angeles Times nazvav shou privodom bachiti bezzaperechnogo vikonavcya v diyi Vistavu bulo adaptovano do odnojmennogo hudozhnogo filmu 2003 roku Kino ta telebachennya Ranni filmi Busha vklyuchayut misis Ellen vorozhka yaka peretyaguyetsya v Problemi na kuti 1997 Bush dvichi z yavlyavsya u kinoversiyah svoyih vlasnih p yes Die Mommie Die 1999 ta komedijnij zhah zhahlivoyi plyazhnoyi vechirki 2000 yak kap Monika Stark milicionerka yaka namagayetsya rozgadati tayemnicyu Vin napisav spivavtor znyavsya ta znyav film Duzhe serjozna lyudina 2006 v yakomu znyavsya z Poli Bergen ta otrimav pochesnu zgadku na kinofestivali Tribeka Bush vidigravav povtoryuvanu rol u HBO seriali Oz z 1999 po 2000 rik tretij ta chetvertij sezoni u roli Nata Ginzburga vihovanogo ale bezsumnivnogo uv yaznenogo sho perebuvaye u smertnomu kari bezumovno vidhodu vid jogo zvichnih glamurnih rolej divchini Vin pisav pilotiv televizijnih sitkomiv ta kinozapisiv yak dzherelo dodatkovogo dohodu buduchi kultovim vikonavcem Vin prodav tri piloti v CBS yaki ne viroblyalisya Scenichna robota 2000 ti Robota Busha debyutuvala na Brodveyi v zhovtni 2000 roku koli Povist pro druzhinu alergologa vidkrilasya pislya zapusku pozashlyahovoyi dorogi v lyutomu do kvitnya 2000 roku P yesa jogo persha v yakij vin ne zigrav i persha stvorena dlya golovnogo glyadacha bula napisana dlya aktrisi Lindi Lavin yaka zigrala navproti Mishele Li ta Toni Robertsa Druzhina Alergista otrimala nominaciyu 2001 roku na premiyu Toni za krashu gru i projshla 777 vistav Insha jogo robota Broadway perepisuvala knigi dlya hlopchika Dzhordzh nedovgovichnogo avtobiografichnogo myuziklu s Tabu Pochinayuchi z 2000 rokom Bush vikonav richna odnu nich postavila chitannya jogo 1984 rizdvyanogo spektaklyu Times Square Angel U sichni 2003 roku vin ocholiv vidrodzhennya svoyeyi vistavi Shanhaj Mun u 1999 r V yakij brali uchast B D Vong u Dramatichnomu kafedri v teatri Grinvich Haus Nyu Jork Vin vzyav odnojmennu rol u troh postanovkah titki Mam poetapne chitannya 1998 vigoda dlya Brodvejskih turbot Ekvivalentnoyi borotbi zi SNIDom u 2003 roci ta nevelika litnya gastrolna produkciya u 2004 roci Nasha golovna ledi p yesa Busha pro Lauru Kin bula stvorena teatralnim klubom na Manhetteni v teatri 2 go etapu mista Centru i znyalasya z Kejt Malgryu Jogo p yesa Tretya istoriya vidbulasya prem yera v igrovomu budinku La Dzholla u veresni 2008 roku razom z Meri Bet Pil u roli Peg a potim bula stvorena v Nyu Jorku teatrom MCC v teatri Lyusil Lortel v golovnih rolyah Bush i Ketlin Terner Peg vidkrittya v lyutomu 2009 roku Bush napisav ta znyavsya u p yesi Bozhestvenna sestra satirichnomu znimku gollivudskih filmiv pro religiyu vklyuchayuchi sumnivi ta zvuk muziki Vin prohodiv u SoHo Playhouse u Nyu Jorku vidkrivshis u veresni 2010 roku U 2013 roci Bush napisav ta znyavsya u roli Dzhimmi u postanovci Pervinni sceni The Tribute Artist U berezni 2019 roku Bush zigraye rol Lyusil Bal u Ya kohav Lyusi dramaturga Li Tannena v teatri Bridzh Strit u misti Katskill shtat Nyu Jork Stil vikonannya ta vpliviStil Busha zasnovanij ne na naturalistichnij zhinochnosti a na znimkah kinozirki Piznishe Bush skazav sho jogo nazvali zanadto hudim zanadto legkim sho ye evfemizmom dlya geyiv Mene nikoli ne kidali na Pivnichnij Zahid z cih prichin i nareshti ya podumav sho mozhlivo mene najbilshe turbuye te sho ye najbilsh unikalnim moye teatralne pochuttya moya androginiya navit ototozhnennya zi starimi kinoaktrisami Vin specializuyetsya na fatalnih fatah Ya aktor yakij graye rol ale ce drag Bagato tyagannya mozhe buti duzhe obrazlivim ale meni podobayetsya dumati sho v yakijs bozhevilnij sposib zhinki v yaki ya grayu feministski geroyini Bush skazav Ya zavzhdi grav u podvijnosti Ya zdogaduyus ya zavzhdi vidchuvav podvijnist u sobi vitonchenist ta vulgarnist U comu ye gumor Ya zavzhdi znahodiv cyu zabavu i na sceni Meni nedostatno buti kurvoyu Ya mayu buti poviya z pretenziyami chi velikoyu damoyu z vulgarnoyu smugoyu Meni zdayetsya cikavishe podvijnist Bush vzagali pishe bez politichnogo poryadku dennogo i vin perevazhno zobrazhuye personazhiv bilih serednogo klasu geyiv vikom vid 20 do 40 rokiv Bush nadihnuvsya Charldom Ludlam avangardnim vikonavcem i dramaturgom yakij zasnuvav The Gidiculous Theatrical Company u 1967 roci pisav rezhisuru ta diyav u perebilshenih absurdistskih tabirnih postanovkah kompaniyi U lipni 1978 roku na ploshi One Sheridan Nyu Jork Bush prezentuvav svoyu vistavu Lyudina Gollivudu konfidencijno v teatri yakij nalezhit Smishnij teatralnij kompaniyi Vin takozh z yavivsya na kilkoh vistupah u virobnictvi kompaniyi Bluebeard yak Hecate takozh u lipni 1978 roku Bush skazav pro cej dosvid Yakbi ya koli nebud rozvazhavsya nad fantaziyeyu shob spivpracyuvati z Teatralnoyu kompaniyeyu Smishniki Gekate viviv ce z moyeyi sistemi Bush skazav sho jogo takozh nadihnuli pobachivshi Dzhoan Sazerlend ta Zoyi Koldvell koli voni buli ditinoyu Bush zgaduvav Koli meni bulo blizko 13 rokiv priblizno v 1968 abo 69 rokah ya poyihav do Zoyi Koldvell u prem yer ministr Zhan Brodi Mene tak zaslipilo sho ya ne dumayu sho ya koli nebud oduzhav U 1991 roci Bush vistupav u svoyij vistavi Chervona lyaka na zahodi soncya Vin skazav sho na odnomu z vistupiv jomu bulo vazhko zv yazatisya z publikoyu Koldvell pishov za kulisi pislya vistavi shob dati jomu kilka porad Ti taka garna Ale ti nadto silno tisnuv Ti nabagato krashij za ce Ce najkrashij urok yakij ya navchivsya vid vidomoyi lyudini Pid chas svogo zapusku v The Tribute Artist Bush viyaviv sho vin takozh znajshov nathnennya u drag vikonavciv Charlza Pirsa ta mistera Linn Karter Nagorodi ta nominaciyiBush otrimav miscevu ta nacionalnu premiyu Komediya Charli v 1985 roci vid Asociaciyi hudozhnikiv komediyi za osoblivij vnesok u mistectvo komediyi Vin takozh otrimav premiyu Akademiyi Kabare v Manhetteni v 1985 i 1993 rokah Vin buv dvichi nominovanij na premiyu Dramatichnij stil za najkrashogo aktora Shanhajskij misyac i Die Mommie Die a v 2003 roci otrimav nagorodu Dramatichnij stil za svoyu robotu yak vikonavec i dramaturg U 2003 roci vin otrimav nagorodu za najkrashu vistavu na kinofestivali Sundance za svoyu vistavu u filmi Die Mommie Die Dlya Povisti druzhini alergologa Busch vigrav Outer Critics Circle John L Gassner dramaturgiyi premiyi i otrimav premiyu Toni nominaciyi za krashu gru Vin buv udostoyenij zirki na Aleyi slavi dramaturga bilya teatru Lyusil Lortel u Nyu Jorku ta premiyi Legenda Vin buv nagorodzhenij premiyeyu teatralnoyi grupi Gingold Zolotij Shemrok u 2014 roci PrimitkiSNAC 2010 d Track Q29861311 Internet Broadway Database 2000 d Track Q31964 Niles Richard 2004 Wigs Laughter and Subversion Charles Busch and the Strategies of Drag Performance Drag Queen Anthology Haworth s 35 52 Charles Busch Newsmakers 18 lipnya 1988 Charles Busch Biography 20 grudnya 2018 u Wayback Machine Filmreference com accessed January 8 2012 Witchell Alex Shopping With Charles Busch After Divas It s a Challenge To Play a Man abstract 20 grudnya 2018 u Wayback Machine The New York Times October 19 1994 Section C p 1 Raymond Gerard 9 veresnya 2010 Slant Magazine Arhiv originalu za 31 travnya 2012 Procitovano 12 serpnya 2012 Tyrkus Michael Michael Bronski 1997 Gay and Lesbian Biography Gale Biography In Context Dodds Richard 16 listopada 1990 Psycho Beach Party goes from a Joke to a Play Times Picayune Bruckner D J R Stage Vampire Lesbians of Sodom The New York Times June 20 1985 accessed November 25 2011 Charles Busch Pardon My Inquisition or Kiss the Blood Off My Castanets Listing 26 chervnya 2017 u Wayback Machine doollee com accessed January 8 2012 Bennetts Leslie Busch Writes His Own 4 listopada 2017 u Wayback Machine The New York Times abstract August 13 1987 Section C p 21 Klein Alvin Ankles Aweigh Gets Goodspeed Revamping 3 lipnya 2019 u Wayback Machine The New York Times abstract September 11 1988 Section 12CN p 13 Unknown 28 travnya 2000 Charles In Charge Advocate Brantley Ben Review Theater Drag Star Tries On a More Serious Context 17 sichnya 2018 u Wayback Machine The New York Times abstract September 30 1993 Busch Charles Whores of Lost Atlantis Hyperion 1993 Brantley Ben Theater Review How Cold Villainy Adds Warmth 5 bereznya 2016 u Wayback Machine The New York Times April 11 1997 Brantley Ben Theater Review Charles Busch Takes On a Trouser Role 5 bereznya 2016 u Wayback Machine The New York Times November 3 1994 Van Gelder Lawrence Theater Review Charles Busch Replaces Female Lead 5 bereznya 2016 u Wayback Machine The New York Times August 25 1995 Brantley Ben Flipping My Wig amp st nyt Theater Review Between a Female Image and Fantasy The New York Times December 20 1996 Brantley Ben Theater Review Charles Busch Plays It Straight So to Speak 4 sichnya 2018 u Wayback Machine The New York Times October 24 1997 Hofler Robert 22 lipnya 1999 Variety Arhiv originalu za 13 kvitnya 2016 Procitovano 30 bereznya 2016 Phillips Michael 19 lipnya 1999 Los Angeles Times Arhiv originalu za 13 kvitnya 2016 Procitovano 30 bereznya 2016 Trouble on the Corner Listing 23 grudnya 2007 u Wayback Machine The New York Times accessed January 8 2012 A Very Serious Person allrovi com accessed January 8 2012 Che Cathay 28 bereznya 2008 Charles in Charge The Advocate Liberation Publications Inc 81 82 Shewey Don The Tale of Charles Busch From Drag Diva to Broadway Farceur 11 serpnya 2020 u Wayback Machine The New York Times reprinted at donshewey com October 29 2000 The Tale of the Allergist s Wife Broadway 24 veresnya 2015 u Wayback Machine Internet Broadway database accessed January 8 2012 Bacalzo Dan Charles Busch to Star in Times Square Angel Staged Reading December 13 Theatermania com September 29 2010 Somer Elyse A CurtainUp Review Shanghai Moon 26 veresnya 2020 u Wayback Machine Curtainup com January 17 2003 accessed January 8 2012 Cote David Review Our Leading Lady Magazine New York March 21 2007 McNulty Charles Charles Busch s The Third Story at LaJolla Playhouse 22 veresnya 2013 u Wayback Machine Los Angeles Times September 24 2008 Theater Review For Some Mothers Letting Go Is So Hard to Do 29 chervnya 2012 u Wayback Machine The New York Times February 3 2009 Brantley Ben Theater Review No Doubt Not a Typical Singing Nun 13 sichnya 2020 u Wayback Machine The New York Times September 22 2010 Stasio Marilyn Off Broadway Review The Tribute Artist 4 bereznya 2021 u Wayback Machine Variety Feb 9 2014 Kaufman David Charles Busch 20 veresnya 2016 u Wayback Machine Ridiculous the theatrical life and times of Charles Ludlam 2005 Hal Leonard Corporation ISBN 1 55783 637 X pp 284 85 Piepenberg Eric 1 veresnya 2010 You Never Forget That Star Struck Encounter With Your Idol The New York Times Arhiv originalu za 29 bereznya 2016 Procitovano 11 travnya 2020 Rooney Terry editor Newsmakers 1998 The People Behind Today s Headlines Gale Group 1999 ISBN 9780787612306 p 80 http gingoldgroup org temp about us golden shamrock gala nedostupne posilannya z 01 12 2017 PosilannyaOficijnij vebsajt Charlza Busha 8 chervnya 2020 u Wayback Machine Charles Busch na sajti IMDb angl Charlz Bush na sajti Internet Broadway Database angl Charlz Bush na Internet Off Broadway DatabaseNa cyu stattyu ne posilayutsya inshi statti Vikipediyi Bud laska rozstavte posilannya vidpovidno do prijnyatih rekomendacij

Дата публікації:
Топ