Жумикін Альберт Петрович

|дата_смерті= |родичі= |ім'я_при_народженні= |сторінка_в_інтернеті= |місце_смерті= |платня= |вага= |титул= |конфесія= |підпис_герба= |відомий_(відома)= |наступник= |зріст= |розмір_зображення= |місце_народження= |попередник= |матір= |герб= |військове звання= |прізвисько= |дата_народження= |головував_(-ла)= |рід_діяльності= |партія= |термін= |причина_смерті= |підпис_зображення= |Alma_mater= |місце_проживання=

Альберт Петрович Жумикін
Народився	7 липня 1933(1933-07-07) Мінськ, Білоруська РСР, СРСР або Жодино, Смолевицький район, Білоруська РСР, СРСР
Помер	15 вересня 2014(2014-09-15) (81 рік) Сімферополь
Поховання	Сімферополь
Країна	Україна
Національність	росіянин
Діяльність	політик, залізничник
Alma mater	Московський державний університет шляхів сполучення
Галузь	менеджмент і політика
Заклад	ВРУ
Посада	народний депутат України^[1], директор і народний депутат України
Партія	КПРС
Нагороди	Орден «За заслуги» ІІ ступеня Орден «За заслуги» ІІІ ступеня Заслужений працівник промисловості України

Жумикін Альберт Петрович (7 липня 1933 року, Мінськ, Білоруська РСР, СРСР або Жодино, Смолевицький район, Білоруська РСР, СРСР — 15 вересня 2014 року, Сімферополь) — народний депутат України 2-го скликання, доктор технічних наук (1997).

Життєпис

Народився 7 липня 1933 року в місті Жодіно Мінської області Білоруської РСР у сім'ї залізничника Петра Григоровича Жумикина. Після репресування батька сім'я опинилася в Забайкаллі, батько брав участь у будівництві залізничної гілки від станції Ізвесткова на Транссибі до селища Чегдомин.

Навчання

Альберт Жумикін випускник Агінської середньої школи (1950), закінчив її зі срібною медаллю.

Закінчив Московський інститут інженерів залізничного транспорту (1950—1955), інженер-електромеханік.

Доктор технічних наук (тема дисертації «Утилізація суден і кораблів», 1997).

Трудова діяльність

Трудову діяльність розпочав на будівництвах Сибіру. Працював бригадиром (з вересня 1955), майстром, виконробом електромонтажних поїздів МПС СРСР на ділянках доріг у Тайшеті, Кургані, Горькому, Дзержинську, Челябінську, Уфі, головним інженером (з березня 1959), начальником електромонтажного поїзда на реконструкції Транссибірської залізничної магістралі (з березня 1962).

З 1964 року працював директором електротехнічного заводу Міністерства шляхів сполучення в Сімферополі. За участю О.П.Жумикіна була електрофікована залізниця Харків—Лозова —Слов'янськ, Донецьк —Ясинувата —Чаплине.

1967 року був призначений директором машинобудівного заводу «Прогрес», що тоді ще будувався.

У 1978 керував будівництвом і введенням в експлуатацію заводу пневмообладнання в Сімферополі.

1979 року очолив Кримське виробниче об'єднання «Втормет».

З 1995 року голова Ради акціонерів ЗАТ «Кримвтормет».

За роки його діяльності були введені в дію підприємства з перероблювання брухту в Севастополі, Сімферополі, Керчі, Джанкої, Євпаторії; реконструйовано підприємства з перероблення брухту в Красноперекопську, Феодосії.

Політична діяльність

Член колегії Міністерства промисловості, транспорту та зв'язку Автономної Республіки Крим (2002).

Член КПРС.

Депутат районної, міської та обласної Рад народних депутатів кількох скликань.

Депутат Верховної Ради України II скликання від Залізничного округу №24 АРК з листопада 1994 (1-й тур) до квітня 1998.

Депутат Верховної Ради АРК першого скликання (1991—1994) від округу №39, Сімферополь.

Наукова діяльність

Автор монографії

• «Утилізація суден і кораблів»[1] [ 23 лютого 2022 у Wayback Machine.] (1997)

Автор книг

• «Мої аргументи» (1997),
• «20 років з "Кримвторметом"» (1999),
• «Україна — любов моя і біль» (2002).

Почесні звання та нагороди

Почесні звання:

• Заслужений працівник промисловості України (1992).
• Почесний член Кримської академії наук (1994).
• Академік Академії суднобудування України (1996).
• Заслужений працівник промисловості Автономної республіки Крим (2000).
• Почесний громадянин місті Сімферополя (2000).
• Заслужений працівник промисловості України (2001).

Нагороди:

• Ордени Трудового Червоного Прапора (1986).
• «Знак Пошани» (1961, 1976).
• Знак «Відмінник охорони здоров'я СРСР».
• Медаль «За доблесну працю» (1970)
• Медаль «Ветеран праці» (1983).
• Бронзова і срібна медалі ВДНГ СРСР.
• Почесна Грамота Президії Верховної Ради РРФСР (1964).
• Орден «За заслуги» III (1999), II ст. (2003).
• Подяка Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим (2011).

Сім'я

Дружина Емілія Михайлівна (1932) — вчителька, пенсіонерка.

Дочка Ірина (1956) — директорка фірми.

Дочка Тетяна (1958) — начмед кардіологічного центру.

Син Костянтин (1968) — генеральний директор ЗАТ «Кримвтормет».

Примітки

1. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=2
2. Пресс-служба городского совета Симферополя. (15 сентября 2014). . Сайт телеканала ATR. Архів оригіналу за 11 квітня 2020. Процитовано 23 лютого 2022.
3. Дашицыренова Д. Д. (2012). . Энциклопедия Забайкалья. Архів оригіналу за 23 лютого 2022. Процитовано 23 лютого 2022.
4. . https://zakon.rada.gov.ua/. 23 июля 2002. Архів оригіналу за 23 лютого 2022. Процитовано 23 лютого 2022.
5. ЖУМЫКИН Альберт Петрович. Интернет-издание "Кто есть Кто в Крыму". 2003.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()
6. Список депутатов Верховного Совета Крыма I созыва (1991—1994). Архів оригіналу за 19 квітня 2013.
7. Верховна Рада України. Законодавство АР Крим. 16 жовтня 2000. Архів оригіналу за 23 лютого 2022. Процитовано 21 червня 2020.
8. . Официальный сайт Симферопольского городского совета. Архів оригіналу за 28 жовтня 2019. Процитовано 23 лютого 2022.
9. . Верховна Рада України. Законодавство України. 4 липня 2003. Архів оригіналу за 23 лютого 2022. Процитовано 21 червня 2020.
10. . Верховна Рада України. Законодавство АР Крим. 17 січня 2011. Архів оригіналу за 23 лютого 2022. Процитовано 21 червня 2020.

Джерела

• ВРУ [ 7 листопада 2021 у Wayback Machine.]