Клодіон справжнє ім я Клод Мішель фр Claude Michel 20 грудня 1738 Нансі Лотарингія 29 березня 1814 Париж лотаринзький і

Клодіон ( справжнє ім'я Клод Мішель фр. Claude Michel 20 грудня, 1738, Нансі, Лотарингія — 29 березня, 1814, Париж) — лотаринзький і французький скульптор, що працював в стилі рококо.

Клодіон (Клод Мішель)
фр. Claude Michel
Ім'я при народженні	фр. Claude Michel
Народився	20 грудня 1738(1738-12-20) Нансі
Помер	29 березня 1814(1814-03-29) (75 років) Париж
Національність	Франція
Громадянство	Лотарингія Франція
Напрямок	академізм, рококо
Працював у містах	Париж, Рим, Нансі

Життєпис

Народився в столиці Лотарингії, місті Нансі. Походив з родини скульптора Т Мішеля, що працював у Пруссії. Можливо, ранні роки Клодіона пройшли у місті Лілль.

Перші художні навички отримав від батька. 1755 року відбув у Париж, де влаштувався в майстерню скульптора Ламберта Сігісберта Адама, котрий був родичем з боку матері. По смерті дядька почав працювати в майстерні скульптора Пігаля.

Розпочав боротьбу за Римську премію. 1759 року отримав приз за скульптуру у Королівькій академії, а 1761 року першу срібну медаль за скульптурні моделі і штудії.

Дев'ять років у Римі

Перебування і стажування у Римі розтяглося майже на дев'ять років. Клодіон старанно вивчав зразки античного мистецтва, але працював у грайливій стилістиці рококо і академізму, практично позбавлених героїчних характерів. Його улюблені персонажі — Вакх і вакханки, сатири, річкові божества, відомі ще з доби бароко, алегорії і сюжети, розповсюджені в академізмі. Папський Рим, відомий центр пишного бароко, поволі відступав від стилістики бароко, котре відходило під тиском рококо і повернення до нової хвилі класицизму.

Грайливе рококо і ніжні, міфічні персонажі Клодіона мали попит як серед аристократів Італії, так і серед багатих візитерів до Рима. Про скульптора дізнались навіть у далекому Петербурзі і він отримав запрошення на працю від імператриці Катерини ІІ. Але скульптор обрав повернення до Парижа.

Повернення до Парижа

Відкрив в Парижі майстерню. Мав хист до створення цікавих моделей у терракоті, незважаючи на перебільшення у використанні деталей. Він опинився серед тих декораторів, що не здані вчасно зупинитися і ліплять зайву декоративну деталь. Тим не менше в теракоті робив цікаві моделі, котрі інші неодноразово переводили у мармур, бронзу, бісквіт (різновид нефарбованої порцеляни). Твори скульптора часто виставляли у Паризьких Салонах. Його скульптури мали попит серед шанувальників стиля рококо, хоча він працював переважно з ідеальними та академічними сюжетами (алегорії річок, німфи, сатири, амур і Психея).

Перебування в Нансі в роки революції 1789-1793 рр.

Події революції 1789-1793 рр. налякали скульптора і він вчасно покинув розбурханий Париж і оселився в місті Нансі, де працював скульптором-декоратором до 1798 року. Пошлюбився з донькою скульптора Огюстена Пажу Катериною. Шлюб розпався пізніше, коли були дозволені розлучення в роки революції.

В останні роки життя працював у Парижі, де намагався перейти на стилістику пізнього класицизму.

Смерть

Помер в Парижі у 1814 році.

Вибрані твори

«Смерть цариці Клеопатри»
«Родина Сатира», рельєф
«Жінка-сатир з дітьми», Художній музей Волтерс
«Річковий бог», терракота
«Річкова німфа», терракота
«Дві танцівниці», кабінетна бронза, Національний музей (Варшава)
«Вакх і два сатири», рельєф, Національний музей (Варшава)
«Німфи полюють на амурчиків», кабінетна бронза, Львівська національна галерея мистецтв імені Бориса Возницького
«Алегорія Музики і Поезії», мармур, Національна галерея, Вашингтон, США
«Монтескьє», французький письменник
«Відпочинок Геркулеса»
«Алегорія річки Скамандр»