Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Жан Жозеф Марі Габрієль де Латр де Жан Марі де Латр де Тассіньї (фр. Jean Joseph Marie Gabriel de Lattre de Tassigny; 2 лютого 1889, Муйрон-ан-Паре — 11 січня 1952, Париж) — французький воєначальник часів Другої світової та Першої індокитайської війни, Маршал Франції (посмертно, 1952). Кавалер Великого Хреста ордену Почесного легіону (1945). Один з найавторитетніших маршалів Франції, що здобув славу національного героя.
| Жан Марі де Латр де Тассіньї | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Jean de Lattre de Tassigny | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||
 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Народження | 2 лютого 1889 Муйрон-ан-Паре, Вандея | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Смерть | 11 січня 1952 (62 роки) Париж злоякісна пухлина | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Країна | Франція | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Приналежність | Французька армія Режим Віші Вільна Франція | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Вид збройних сил | сухопутні війська | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Рід військ | піхота, кіннота | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Освіта | Особлива військова школа Сен-Сір | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Роки служби | 1911–1951 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Член | d | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Звання |  Армійський генерал Маршал Франції (посмертно) | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Формування | 5-та армія | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Командування | 1-ша армія начальник Генерального штабу ЗС Франції | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Війни / битви | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Діти | d | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Нагороди |
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||
 Жан Марі де Латр де Тассіньї у Вікісховищі | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Біографія
Народився у дворянській родині. Батько Роже Жозеф де Латр де Тассіньї (фр. Roger Joseph de Lattre de Tassigny) протягом багатьох років був мером комуни Муйрон-ан-Паре (фр.). Мати - Анна Марія-Луїза Ено (фр. Anne Marie-Louise Hénault, 1862-1938).Навчався у колежі Св. Йосипа в Пуатьє та Парижі.Рік прослужив солдатом, а потім бригадиром 22-го драгунського полку. (У французькій кавалерії на той час звання «Brigadier» — «бригадді» приблизно відповідало чину «молодший унтер-офіцер» російської імператорської армії). Потім, у 1909 році, вступив до військової академії Сен-Сір, яку закінчив четвертим за успішністю.З 1911 року навчався у Кавалерійській школі (фр.) у Сомюрі. У 1912 році закінчив навчання і в званні молодшого лейтенанта випущений до армії та направлений до 12-го драгунського полку.
Участь у Першій і Другій Світовій війні
Перша Світова Війна
11 серпня 1914 року поранений у коліно, а через місяць під час розвідувального завдання поранений піком у груди.
З 1915 року служив у піхоті. У складі 93-го піхотного полку взяв участь у боях за Верден, Шмен де Дам і знову був тяжко поранений тричі.
Першу світову війну закінчив у званні капітана, маючи офіцерський хрест ордена Почесного легіону та Військовий хрест із вісьма відзнаками.
Після війни служив у Бордо, а потім у 49-му піхотному полку в Байоні. У 1921 добровільно перевівся на службу в Марокко. У 1921-1926 роках - начальник штабу району Тази під час операції у Ріфі.Двічі поранений у ході цих операцій, отримав три відзнаки, і, як виняток, був підвищений у званні до шефа батальйону.1927 року вступив до Військової академії .З 1929 по 1931 рік служив у 5-му Піхотному полку в Колом'єрі . Потім призначений у 4-е бюро Генерального штабу армії, проведений у полковники, і служив у штабі генерала Максима Вейгана з 1932 до 1935 року.З 1935 - полковник.З 1935 по 1937 роки - командир 151-го Піхотного полку в Меці. У 1938 році протягом року проходив підготовку в Центрі вищої військової освіти. Після закінчення навчання призначений начальником штабу військового губернатора Страсбурга.
Друга Світова Війна
З 2 вересня 1939 - начальник штабу 5-ї армії. У січні 1940 року прийняв командування над 14-ю піхотною дивізією. У ході німецького наступу у травні 1940 року його підрозділи тричі відобразили атаки супротивника та захопили дві тисячі полонених.Після перемир'я призначений заступником командувача військ 13-го Військового округу в Клермон-Феррані.Повернувся до Франції в січні 1942 року і був призначений командиром 16-ї дивізії в Монпельє і здійснений генералами армійського корпусу.11 листопада 1942 року, з приходом німецьких військ у південну зону Франції, наказав своїм військам залишити гарнізон і чинити опір. Був відданий і заарештований, інтернований у Тулузі, а потім переведений у Форт Монтлюк у Ліоні.
У січні 1943 року засуджений до десяти років тюремного ув'язнення та переведений до Рьома.
У ніч з 2 на 3 вересня 1943 року за сприяння французького Опору втік із ув'язнення. Покинув Францію і прибув до Лондона. Пізніше перебрався до Алжиру.
11 листопада 1943 року генералом Шарлем де Голлем було підвищено у званні до генерала армії.
Після італійської кампанії отримав наказ формувати Командування Б та Армію Б, у вересні 1944 року перетворені на 1-у французьку армію.
У червні 1944 року, після звільнення острова Ельби, війська Армії Б висадилися у Провансі і з 15 серпня діяли разом із союзниками. Після звільнення Тулона і Марселя почалися бої за визволення долини Рони, під час якого французькі війська брали участь у жорстких боях при Шалон-сюр-Сон, Бон та Отене.
24 вересня 1944 року в замку Бурнель – резиденції маркіза де Мустьє – генерал де Голль вручив де Тассіньї орден Визволення.
Війська 1-ї армії з боями дійшли до Рейну, досягнувши цієї річки першими з усіх союзних армій. Армія воювала у Австрії.
Від імені Франції 8 травня 1945 року підписав у Карлсхорсті Акт капітуляції Німеччини (як свідка).
Родина
У 1927 році одружився з Симоною Кларі де Ламазьєрі (фр. Simone Calary de Lamazière).
Під час Індокитайської війни, 30 травня 1951 року, втратив свого єдиного сина Бернарда, який загинув у бою з солдатами В'єтміню.
Смерть
Помер від раку 11 січня 1952 року на 62 році життя, через 4 дні після його смерті йому було посмертно присвоенно звання Маршал Франції.
Нагороди
Кавалер Великого хреста ордену Почесного легіону
Компаньйон ордена Визволення (20 листопада 1944 року)
Військова медаль (Франція)
Військовий хрест 1914—1918 (3 пальмові гілки та 2 золоті, 2 срібні та 1 бронзова зірка)
Військовий хрест 1939-1945 (6 пальмових гілок)
Військовий хрест іноземних театрів військових дій (3 пальмові гілки)
Медаль за втечу з полону
Золота медаль фізичного виховання
Золота медаль охорони здоров'я
Військовий хрест (Велика Британія)
Великий хрест ордена Бані (Велика Британія)
Медаль «За визначні заслуги» (США)
Орден «Легіон пошани» (США)
Орден Суворова 1 ступеня (СРСР)
Кавалер Великого хреста ордена Леопольда I (Бельгія)
Військовий хрест 1 світовий (Бельгія)
Кавалер Великого хреста ордена Білого лева (Чехословаччина)
Військовий хрест (Чехословаччина, 1939)
Кавалер Великого хреста ордена Святого Олафа (Норвегія)
Кавалер Великого хреста Орденського ордена-Нассау (Нідерланди)
Командорський хрест ордену Virtuti Militari (Польща)
Кавалер Великого хреста ордену Данеброг (Данія)
Командор ордену «За заслуги» (Бразилія)
Орден «Хрест Грюнвальда» 1 ступеня (Польща)
Кавалер Великого хреста ордена Визволителя Сан-Мартіна (Аргентина)
Орден Військових заслуг (Куба)
Орден Військових заслуг (Мексика)
Кавалер Великого хреста ордена Військових заслуг (Чилі)
Кавалер Великого хреста Королівського ордена Камбоджі (Камбоджа)
Кавалер Великого Хреста Національного Ордену В'єтнаму
Кавалер Великого хреста ордена Мільйона Слонів (Лаос)
Кавалер Великого хреста ордена Білої парасольки (Лаос)
Кавалер Великого хреста ордена Алауїтського трону (Марокко)
Кавалер Великого хреста ордену Крові (Туніс)
Кавалер Великого хреста ордену Чорної зірки (Бенін)
Велика золота медаль SEP (1947)
Див. також
Примітки
Посилання
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Jean de Lattre de Tassigny |
- (фр.)
- Біографія на сайті culture.gouv.fr [ 12 червня 2014 у Wayback Machine.] (фр.)
- (рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Zhan Zhozef Mari Gabriyel de Latr de Zhan Mari de Latr de Tassinyi fr Jean Joseph Marie Gabriel de Lattre de Tassigny 2 lyutogo 1889 Mujron an Pare 11 sichnya 1952 Parizh francuzkij voyenachalnik chasiv Drugoyi svitovoyi ta Pershoyi indokitajskoyi vijni Marshal Franciyi posmertno 1952 Kavaler Velikogo Hresta ordenu Pochesnogo legionu 1945 Odin z najavtoritetnishih marshaliv Franciyi sho zdobuv slavu nacionalnogo geroya Zhan Mari de Latr de TassinyiJean de Lattre de TassignyNarodzhennya2 lyutogo 1889 1889 02 02 Mujron an Pare VandeyaSmert11 sichnya 1952 1952 01 11 62 roki Parizh zloyakisna puhlinaKrayina FranciyaPrinalezhnistFrancuzka armiya Rezhim Vishi Vilna FranciyaVid zbrojnih silsuhoputni vijskaRid vijskpihota kinnotaOsvitaOsobliva vijskova shkola Sen SirRoki sluzhbi1911 1951ChlendZvannyaArmijskij general Marshal Franciyi posmertno Formuvannya5 ta armiyaKomanduvannya1 sha armiya nachalnik Generalnogo shtabu ZS FranciyiVijni bitviPersha svitova vijna Zahidnij front Verdenska bitva Ispano franko marokkanska vijna Druga svitova vijna Zahidnij front Francuzka kampaniya 1940 Pivdenno Francuzka operaciya Kolmarska operaciyaPersha indokitajska vijnaDitidNagorodiVelikij Hrest ordena Pochesnogo legionu Orden Vizvolennya Franciya Voyennij hrest 1914 1918Voyennij hrest Velika Britaniya Medal Za vidatni zaslugi armiyi SShA Legion Zaslug Komandor SShA Voyennij hrest Belgiya Kavaler Velikogo hresta ordena Oranskih Nassau Virtuti Militari Komandorskij Hrest Orden Hrest Gryunvalda 1 stupenyaMedal Peremogi Velikobritaniya Zhan Mari de Latr de Tassinyi u VikishovishiBiografiyaNarodivsya u dvoryanskij rodini Batko Rozhe Zhozef de Latr de Tassinyi fr Roger Joseph de Lattre de Tassigny protyagom bagatoh rokiv buv merom komuni Mujron an Pare fr Mati Anna Mariya Luyiza Eno fr Anne Marie Louise Henault 1862 1938 Navchavsya u kolezhi Sv Josipa v Puatye ta Parizhi Rik prosluzhiv soldatom a potim brigadirom 22 go dragunskogo polku U francuzkij kavaleriyi na toj chas zvannya Brigadier brigaddi priblizno vidpovidalo chinu molodshij unter oficer rosijskoyi imperatorskoyi armiyi Potim u 1909 roci vstupiv do vijskovoyi akademiyi Sen Sir yaku zakinchiv chetvertim za uspishnistyu Z 1911 roku navchavsya u Kavalerijskij shkoli fr u Somyuri U 1912 roci zakinchiv navchannya i v zvanni molodshogo lejtenanta vipushenij do armiyi ta napravlenij do 12 go dragunskogo polku Uchast u Pershij i Drugij Svitovij vijniPersha Svitova Vijna 11 serpnya 1914 roku poranenij u kolino a cherez misyac pid chas rozviduvalnogo zavdannya poranenij pikom u grudi Z 1915 roku sluzhiv u pihoti U skladi 93 go pihotnogo polku vzyav uchast u boyah za Verden Shmen de Dam i znovu buv tyazhko poranenij trichi Pershu svitovu vijnu zakinchiv u zvanni kapitana mayuchi oficerskij hrest ordena Pochesnogo legionu ta Vijskovij hrest iz visma vidznakami Pislya vijni sluzhiv u Bordo a potim u 49 mu pihotnomu polku v Bajoni U 1921 dobrovilno perevivsya na sluzhbu v Marokko U 1921 1926 rokah nachalnik shtabu rajonu Tazi pid chas operaciyi u Rifi Dvichi poranenij u hodi cih operacij otrimav tri vidznaki i yak vinyatok buv pidvishenij u zvanni do shefa bataljonu 1927 roku vstupiv do Vijskovoyi akademiyi Z 1929 po 1931 rik sluzhiv u 5 mu Pihotnomu polku v Kolom yeri Potim priznachenij u 4 e byuro Generalnogo shtabu armiyi provedenij u polkovniki i sluzhiv u shtabi generala Maksima Vejgana z 1932 do 1935 roku Z 1935 polkovnik Z 1935 po 1937 roki komandir 151 go Pihotnogo polku v Meci U 1938 roci protyagom roku prohodiv pidgotovku v Centri vishoyi vijskovoyi osviti Pislya zakinchennya navchannya priznachenij nachalnikom shtabu vijskovogo gubernatora Strasburga Druga Svitova Vijna Z 2 veresnya 1939 nachalnik shtabu 5 yi armiyi U sichni 1940 roku prijnyav komanduvannya nad 14 yu pihotnoyu diviziyeyu U hodi nimeckogo nastupu u travni 1940 roku jogo pidrozdili trichi vidobrazili ataki suprotivnika ta zahopili dvi tisyachi polonenih Pislya peremir ya priznachenij zastupnikom komanduvacha vijsk 13 go Vijskovogo okrugu v Klermon Ferrani Povernuvsya do Franciyi v sichni 1942 roku i buv priznachenij komandirom 16 yi diviziyi v Monpelye i zdijsnenij generalami armijskogo korpusu 11 listopada 1942 roku z prihodom nimeckih vijsk u pivdennu zonu Franciyi nakazav svoyim vijskam zalishiti garnizon i chiniti opir Buv viddanij i zaareshtovanij internovanij u Tuluzi a potim perevedenij u Fort Montlyuk u Lioni U sichni 1943 roku zasudzhenij do desyati rokiv tyuremnogo uv yaznennya ta perevedenij do Roma U nich z 2 na 3 veresnya 1943 roku za spriyannya francuzkogo Oporu vtik iz uv yaznennya Pokinuv Franciyu i pribuv do Londona Piznishe perebravsya do Alzhiru 11 listopada 1943 roku generalom Sharlem de Gollem bulo pidvisheno u zvanni do generala armiyi Pislya italijskoyi kampaniyi otrimav nakaz formuvati Komanduvannya B ta Armiyu B u veresni 1944 roku peretvoreni na 1 u francuzku armiyu U chervni 1944 roku pislya zvilnennya ostrova Elbi vijska Armiyi B visadilisya u Provansi i z 15 serpnya diyali razom iz soyuznikami Pislya zvilnennya Tulona i Marselya pochalisya boyi za vizvolennya dolini Roni pid chas yakogo francuzki vijska brali uchast u zhorstkih boyah pri Shalon syur Son Bon ta Otene 24 veresnya 1944 roku v zamku Burnel rezidenciyi markiza de Mustye general de Goll vruchiv de Tassinyi orden Vizvolennya Vijska 1 yi armiyi z boyami dijshli do Rejnu dosyagnuvshi ciyeyi richki pershimi z usih soyuznih armij Armiya voyuvala u Avstriyi Vid imeni Franciyi 8 travnya 1945 roku pidpisav u Karlshorsti Akt kapitulyaciyi Nimechchini yak svidka RodinaU 1927 roci odruzhivsya z Simonoyu Klari de Lamazyeri fr Simone Calary de Lamaziere Pid chas Indokitajskoyi vijni 30 travnya 1951 roku vtrativ svogo yedinogo sina Bernarda yakij zaginuv u boyu z soldatami V yetminyu SmertPomer vid raku 11 sichnya 1952 roku na 62 roci zhittya cherez 4 dni pislya jogo smerti jomu bulo posmertno prisvoenno zvannya Marshal Franciyi NagorodiKavaler Velikogo hresta ordenu Pochesnogo legionu Kompanjon ordena Vizvolennya 20 listopada 1944 roku Vijskova medal Franciya Vijskovij hrest 1914 1918 3 palmovi gilki ta 2 zoloti 2 sribni ta 1 bronzova zirka Vijskovij hrest 1939 1945 6 palmovih gilok Vijskovij hrest inozemnih teatriv vijskovih dij 3 palmovi gilki Medal za vtechu z polonu Zolota medal fizichnogo vihovannya Zolota medal ohoroni zdorov ya Vijskovij hrest Velika Britaniya Velikij hrest ordena Bani Velika Britaniya Medal Za viznachni zaslugi SShA Orden Legion poshani SShA Orden Suvorova 1 stupenya SRSR Kavaler Velikogo hresta ordena Leopolda I Belgiya Vijskovij hrest 1 svitovij Belgiya Kavaler Velikogo hresta ordena Bilogo leva Chehoslovachchina Vijskovij hrest Chehoslovachchina 1939 Kavaler Velikogo hresta ordena Svyatogo Olafa Norvegiya Kavaler Velikogo hresta Ordenskogo ordena Nassau Niderlandi Komandorskij hrest ordenu Virtuti Militari Polsha Kavaler Velikogo hresta ordenu Danebrog Daniya Komandor ordenu Za zaslugi Braziliya Orden Hrest Gryunvalda 1 stupenya Polsha Kavaler Velikogo hresta ordena Vizvolitelya San Martina Argentina Orden Vijskovih zaslug Kuba Orden Vijskovih zaslug Meksika Kavaler Velikogo hresta ordena Vijskovih zaslug Chili Kavaler Velikogo hresta Korolivskogo ordena Kambodzhi Kambodzha Kavaler Velikogo Hresta Nacionalnogo Ordenu V yetnamu Kavaler Velikogo hresta ordena Miljona Sloniv Laos Kavaler Velikogo hresta ordena Biloyi parasolki Laos Kavaler Velikogo hresta ordena Alauyitskogo tronu Marokko Kavaler Velikogo hresta ordenu Krovi Tunis Kavaler Velikogo hresta ordenu Chornoyi zirki Benin Velika zolota medal SEP 1947 Div takozhSharl de Goll Ferdinand Fosh Ervin Rommel Indokitajski vijni Mari P yer KenigPrimitkiPosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Category Jean de Lattre de Tassigny fr Biografiya na sajti culture gouv fr 12 chervnya 2014 u Wayback Machine fr ros