Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Леонард Юліанович Бочковський | |
|---|---|
 | |
| Народився | 8 (20) липня 1895 Житники, Бузівська волость, Таращанський повіт, Російська імперія |
| Помер | 26 січня (8 лютого) 1918 (22 роки) Київ, Київська губернія, УНР |
| Поховання | Байкове кладовище |
| Країна |  Російська імперія |
| Національність | поляк |
| Діяльність | громадський та політичний діяч |
| Відомий завдяки | член УЦР |
| Alma mater | Київський комерційний інститут |
| Партія | УПСР |
| Автограф |  |
| |
Бочко́вський Леона́рд Юліа́нович (8 [20] липня 1895, Житники, Бузівська волость, Таращанський повіт, Київська губернія — 26 січня [8 лютого] 1918, Київ) — український громадський і політичний діяч, член Української Центральної Ради, член ЦК Української партії соціалістів-революціонерів, лідер Полтавської губернської організації УПСР, член виконкому Полтавської ради робітничих і солдатських депутатів.
Біографія
Народився в селі Житники (нині Житники — село Жашківського району Черкаської області) недалеко від містечка П'ятигори (село Тетієвського району на Київщині) в родині потомственого дворянина римо-католицького віросповідання Юліана-Романа Павловича-Леонардовича Бочковського та Станіслави Едмундівни з Жураковських, хрещено його в П'ятигорському костелі 18 липня. За статистичним довідником «Список населенных мест Киевской губернии» (видання Київського губернського статистичного комітету, 1900 рік) с. Житники Таращанського повіту, Бузовської волості «принадлежит Эдмунду Павловичу Жураковскому, Владимиру Викентиевичу Ковальскому и Генриху Генриховичу Бекерскому». Ці троє землевласники володіли 628 десятинами землі, у власності 318 селянських господарств було 2105 десятин.
Леонард від серпня 1912 до кінця травня 1913 р. був учнем Комерційного училища Першого товариства викладачів м. Умані, за ці дев'ять місяців проходить повний курс середнього навчального закладу та 1 (14).06.1913 р. одержує атестат про його закінчення з присвоєнням звання персонального почесного громадянина. Як військовозобов'язаний Л. Бочковський був приписаний до Курського повітового з військової повинності присутствія і мав зголоситися туди не пізніше березня 1916 р. В кінці серпня 1913 р. Л. Бочковського за його проханням зараховують дійсним слухачем на економічне відділення Київського комерційного інституту, а у вересні він переводиться на комерційне відділення.
У Києві увійшов до досить чисельного середовища католиків-українців, які вважали своїм ідеологом В'ячеслава Липинського; в Комерційному інституті приєднується до Київської групи українських соціалістів-революціонерів (Микола Ковалевський, Левко Ковалів, Саватій Березняк, Кузьма Корж, та ін.); за політичними поглядами Бочковський тяжів до анархізму, захоплювався космополітичними ідеями та міжнародною мовою есперанто. 26 квітня (9 травня) 1914 р. Бочковський заарештований у справі російських есерів, зв'язки його з організаціями українських есерів лишилися поза увагою слідчих. До суду він утримувався в Київській Губернській тюрмі (Лук'янівці) на третьому коридорі, засуджений до довічного поселення та засланий до Сибіру. В 1915—1917 рр. проживав у південній частині Єнісейської губернії (с. Ширкіно, Абан, Канськ, Мінусінськ, Красноярськ). На засланні зустрічався з К. Брешко-Брешковською, А. А. Йоффе. Повернувшись після Лютневої революції 1917 р. в Україну, став членом першого тимчасового складу ЦК Української партії соціалістів-революціонерів та лідером Полтавської губернської організації УПСР, членом виконкому Полтавської ради робітничих і солдатських депутатів. Л. Бочковський брав активну участь у роботі Українського з'їзду Полтавщини, який розпочався 21 травня (3 червня) 1917 р. На з'їзді замість М. Ковалевського, П. Чижевського, М. Токаревського і В. Шемета, обраних до Української Центральної Ради у квітні на Всеукраїнському Національному Конгресі, до УЦР було кооптовано від Полтавщини П. Мшанецького, К. Пиляя, Р. Матяша і Л. Бочковського. Разом з Л. Ковалевим він був одним з ініціаторів скликання першої Лівобережної конференції УПСР. Саме Леонард підписує повідомлення про скликання Лівобережної конференції. Вона відбулася в Полтаві 30 травня — 2 червня 1917 р. за ст. ст. за участі делегатів від Слобожанщини і Полтавщини, на ній було обрано Лівобережне бюро УПСР. Бочковський брав участь у П'ятій сесії Центральної Ради (20 червня — 1 липня 1917 р. за ст. ст.), яка була насичена подіями, визначальними у формуванні автономії України. 20 червня після зачитування Першого Універсалу, прийнятого 10 червня Комітетом УЦР (Малою радою), Леонард позачергово проголошує резолюцію Полтавської ради робітничих та солдатських депутатів про підтримку Універсалу. На цьому ж засіданні було обрано «комісію про склад», яка мала обов'язком розробити та погодити квоти представництва в УЦР національних меншин і неукраїнських політичних та громадських організацій. До комісії увійшло семеро членів — Л. Бочковський, С. Березняк, А. Журавель, С. Колос, М. Огородний, О. Пащенко, М. Сімашкевич, І. Сніжний.
В УПСР Л. Бочковський займав вкрай ліві позиції, разом із А. Заливчим, Л. Ковалевим, Г. Михайличенком очолював т. зв. «лівобережців», які дотримувалися інтернаціоналістських поглядів. З літа 1917 року виступав за перехід влади до рад, за солідаризацію УПСР з більшовиками. На початку січня 1918 р., після захоплення Полтави військами Михайла Муравйова, стався гострий конфлікт між Муравйовим і Полтавською радою робітничих і солдатських депутатів, в якій керівне становище займали саме «лівобережці». Під загрозою арешту та розстрілу Бочковський полишає Полтаву й прибуває до Києва. Вранці 26 січня (8 лютого) 1918 р., в перший же день вступу банд Муравйова в Київ, трьох членів УЦР, Леонарда Бочковского, Богдана-Олександра Зарудного і Ісака Пугача, арештовують на квартирі останнього. Цей арешт відбувся в присутності Василя Еллана-Блакитного, який уник арешту лише тому, що в нього було російськомовне посвідчення члена Ради робітничих і солдатських депутатів. Арештованих замордовують у парку Маріїнського палацу. Поховано Л. Бочковського 2 (15) лютого на Байковому кладовищі.
Документ
 | По тих відомостях, що зібрала українсько-революційна організація «Червоний Хрест», у Києві за 10 день більшовицького панування розстріляно було більше 5 тисяч чоловік, що більшовики вважали контрреволюціонерами. Особливо багато розстрілювали «красногвардеці» Муравйова у перші дні панування большевиков — 26, 27, і 28 січня. Тоді в Мариїнському парку (коло палацу) безперестанно розлягались постріли. Розстрілювали людей цілими гуртками по кілька десять душ. Разом з українськими есерами Зарудним, Бочковським та Пугачем розстріляно біля 40 душ. Часто над ними знущались і били перед тим, як розстріляти, а часом і після того. У всіх трьох згаданих есерів поперебивано кістки в плечах та грудях, — очевидно їх били прикладами. У Зарудного крім того дуже побите все лице, ніс й проколото кілька раз голову багнетами. Бочковському вибито ліве око й побите дуже лице. Всім трьом по кілька разів проколото груди багнетами, а также чисто пороздягнено і пороззовано, — трупи знайдено в одному шматті… Самих українців-гімназистів, які були в бойовому курені есерів та у «Вільному козацтві», й залишилися у Києві, коли інше військо вийшло, розстріляно 168 душ. З «Морського куріння» розстріляно було 25 матросів, які навіть не бились із большевиками, а «додержували нейтралітету». Крім українців розстріляно також і чимало москалів, а між ними і більшовиків, яких брали з лазаретів поранених, де вони лежали разом з українцями, не маючи жодних документів, не могли довести, що вони не «контрреволюціонери». Крім Мариїнського парку багато розстрілювали більшовики людей ще на Черепановій горі (за фабрикою Дувана), на Лабораторній та Діловій вулицях і по инших місцях. Часто розстріли траплялись на очах у всіх людей, по таких вулицях, як Хрещатик, Володимирська, на театральному майдані (коло Міського театру), тощо. Кроваві плями в деяких місцях знати ще й тепер, коли саме розстав сніг, що був ту кров присипав. Багато трупів розстріляних ще й досі лежать непоховані. |  |
— Жертви большевицького панування в Київі // Боротьба: орган Української партії соціалістів-революціонерів (лівого крила). — 1918. — № 7. — 2 березня (17 лютого). — С. 2. | ||
Увічнення пам'яті
На честь Леонарда Бочковського у 1919—1938 роках Ділова вулиця у Києві мала назву вулиця Бочковського.
Примітки
- Антонов-Овсеенко В. А. Записки о гражданской войне: В 4-х т. — М. : Высш. воен. ред. совет, 1924—1933. — Т. 1. — М., 1924. — С. 135 [ 17 липня 2019 у Wayback Machine.], 136 [ 17 липня 2019 у Wayback Machine.], 137. [ 17 липня 2019 у Wayback Machine.]
- От Киевского Исполкома. Приказ коллегии городского хозяйства // Вісти / Известия. — 1919. — № 29. — 23 марта. — С. 4. (рос.) [Архівовано з першоджерела 3 серпня 2014.]
Джерела
- Установчий з'їзд Української партії соціалістів-революціонерів // Боротьба. — 1917. — № 1. — 18 квітня. — С. 6-7.
- Третій з'їзд УПСР // Боротьба. — 1917. — № 14. — 30 листопада. — С. 13–16; № 15–16. — 31 грудня. — С. 21–24.
- [Повідомлення про трагічну загибель та похорон Б.-О. Зарудного, Л. Бочковського та І. Пугача] // Боротьба. — 1918. — № 1. — 10 лютого. — С. 1.
- Еллан В. Наслідки… // Боротьба. — 1918. — № 1. — 10 лютого. — С. 3.
- Над трупами дорогих товаришів // Боротьба. — 1918. — № 1. — 10 лютого. — С. 2–3.
- Жертви большовицького панування в Київі // Боротьба. — 1918. — № 7. — 2 березня (нов. ст.).
- [Оголошення про панахиду в Софійському соборі по трагічно загиблих Б.-О. Зарудному, І. Пугачу, Л. Бочковському] // Боротьба. — 1918. — № 19. — 19 березня.
- Соколовський О. Пам'яті Леонарда Бочковського (вірш) // Боротьба. — 1918. — № 33. — 5 квітня. — С. 2.
- Ковалів Л. Пам'яти друга // Богдан-Олександр Зарудний: ілюстрований збірник. Упорядкували С. Зарудний, Г. Михайлич[енко]. — Харків: Кооперативне видавництво «Рух» на Слобожанщині, 1919.
- Лашкевич В. Леонард Бочковський в тюрмі й на засланні // Там само.
- Эгерт М. Памяти товарища Леонарда Бочковского // Там само. (рос.)
- Андрієвський В. . — Берлін, 1921. — С. 19.
- Лапчинський Г. Боротьба за Київ. Січень 1918 р. // . — 1928. — № 2 (29). — С. 210, 214.
- Овдієнко П., Потапенко М. Біля витоків українського лівого радикалізму: історичний портрет Л. Бочковського // Література та культура Полісся / збірник / Ніжинський держ. пед. ун-т ім. М. Гоголя. — Ніжин, 2002. — Вип. 21 : Забуті та воскреслі імена в історії та культурі України, спірні історичні питання. — С. 118—125.
- Ковалевський М. При джерелах боротьби. Спомини, враження, рефлексії. — Інсбрук, 1960. — С. 151—152.
- Ковалевський М. Від вузького «культурництва» до всебічної національної державної революції: до питання про генезу українського соціально-революційного руху // Вільна Україна. — 1954. — № 7. — С. 21, 23.
- Юренко О. П. Бочковський Леонард [ 14 травня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 360. — .
- Юренко О. П. / — Київ-Полтава, 2007. — С. 175—187.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Bochkovskij rozmir avtografa Leonard Yulianovich BochkovskijNarodivsya8 20 lipnya 1895 Zhitniki Buzivska volost Tarashanskij povit Rosijska imperiyaPomer26 sichnya 8 lyutogo 1918 22 roki Kiyiv Kiyivska guberniya UNRPohovannyaBajkove kladovisheKrayina Rosijska imperiyaNacionalnistpolyakDiyalnistgromadskij ta politichnij diyachVidomij zavdyakichlen UCRAlma materKiyivskij komercijnij institutPartiyaUPSRAvtograf Mediafajli u Vikishovishi Bochko vskij Leona rd Yulia novich 8 20 lipnya 1895 18950720 Zhitniki Buzivska volost Tarashanskij povit Kiyivska guberniya 26 sichnya 8 lyutogo 1918 Kiyiv ukrayinskij gromadskij i politichnij diyach chlen Ukrayinskoyi Centralnoyi Radi chlen CK Ukrayinskoyi partiyi socialistiv revolyucioneriv lider Poltavskoyi gubernskoyi organizaciyi UPSR chlen vikonkomu Poltavskoyi radi robitnichih i soldatskih deputativ BiografiyaNarodivsya v seli Zhitniki nini Zhitniki selo Zhashkivskogo rajonu Cherkaskoyi oblasti nedaleko vid mistechka P yatigori selo Tetiyevskogo rajonu na Kiyivshini v rodini potomstvenogo dvoryanina rimo katolickogo virospovidannya Yuliana Romana Pavlovicha Leonardovicha Bochkovskogo ta Stanislavi Edmundivni z Zhurakovskih hresheno jogo v P yatigorskomu kosteli 18 lipnya Za statistichnim dovidnikom Spisok naselennyh mest Kievskoj gubernii vidannya Kiyivskogo gubernskogo statistichnogo komitetu 1900 rik s Zhitniki Tarashanskogo povitu Buzovskoyi volosti prinadlezhit Edmundu Pavlovichu Zhurakovskomu Vladimiru Vikentievichu Kovalskomu i Genrihu Genrihovichu Bekerskomu Ci troye zemlevlasniki volodili 628 desyatinami zemli u vlasnosti 318 selyanskih gospodarstv bulo 2105 desyatin Leonard vid serpnya 1912 do kincya travnya 1913 r buv uchnem Komercijnogo uchilisha Pershogo tovaristva vikladachiv m Umani za ci dev yat misyaciv prohodit povnij kurs serednogo navchalnogo zakladu ta 1 14 06 1913 r oderzhuye atestat pro jogo zakinchennya z prisvoyennyam zvannya personalnogo pochesnogo gromadyanina Yak vijskovozobov yazanij L Bochkovskij buv pripisanij do Kurskogo povitovogo z vijskovoyi povinnosti prisutstviya i mav zgolositisya tudi ne piznishe bereznya 1916 r V kinci serpnya 1913 r L Bochkovskogo za jogo prohannyam zarahovuyut dijsnim sluhachem na ekonomichne viddilennya Kiyivskogo komercijnogo institutu a u veresni vin perevoditsya na komercijne viddilennya U Kiyevi uvijshov do dosit chiselnogo seredovisha katolikiv ukrayinciv yaki vvazhali svoyim ideologom V yacheslava Lipinskogo v Komercijnomu instituti priyednuyetsya do Kiyivskoyi grupi ukrayinskih socialistiv revolyucioneriv Mikola Kovalevskij Levko Kovaliv Savatij Bereznyak Kuzma Korzh ta in za politichnimi poglyadami Bochkovskij tyazhiv do anarhizmu zahoplyuvavsya kosmopolitichnimi ideyami ta mizhnarodnoyu movoyu esperanto 26 kvitnya 9 travnya 1914 r Bochkovskij zaareshtovanij u spravi rosijskih eseriv zv yazki jogo z organizaciyami ukrayinskih eseriv lishilisya poza uvagoyu slidchih Do sudu vin utrimuvavsya v Kiyivskij Gubernskij tyurmi Luk yanivci na tretomu koridori zasudzhenij do dovichnogo poselennya ta zaslanij do Sibiru V 1915 1917 rr prozhivav u pivdennij chastini Yenisejskoyi guberniyi s Shirkino Aban Kansk Minusinsk Krasnoyarsk Na zaslanni zustrichavsya z K Breshko Breshkovskoyu A A Joffe Povernuvshis pislya Lyutnevoyi revolyuciyi 1917 r v Ukrayinu stav chlenom pershogo timchasovogo skladu CK Ukrayinskoyi partiyi socialistiv revolyucioneriv ta liderom Poltavskoyi gubernskoyi organizaciyi UPSR chlenom vikonkomu Poltavskoyi radi robitnichih i soldatskih deputativ L Bochkovskij brav aktivnu uchast u roboti Ukrayinskogo z yizdu Poltavshini yakij rozpochavsya 21 travnya 3 chervnya 1917 r Na z yizdi zamist M Kovalevskogo P Chizhevskogo M Tokarevskogo i V Shemeta obranih do Ukrayinskoyi Centralnoyi Radi u kvitni na Vseukrayinskomu Nacionalnomu Kongresi do UCR bulo kooptovano vid Poltavshini P Mshaneckogo K Pilyaya R Matyasha i L Bochkovskogo Razom z L Kovalevim vin buv odnim z iniciatoriv sklikannya pershoyi Livoberezhnoyi konferenciyi UPSR Same Leonard pidpisuye povidomlennya pro sklikannya Livoberezhnoyi konferenciyi Vona vidbulasya v Poltavi 30 travnya 2 chervnya 1917 r za st st za uchasti delegativ vid Slobozhanshini i Poltavshini na nij bulo obrano Livoberezhne byuro UPSR Bochkovskij brav uchast u P yatij sesiyi Centralnoyi Radi 20 chervnya 1 lipnya 1917 r za st st yaka bula nasichena podiyami viznachalnimi u formuvanni avtonomiyi Ukrayini 20 chervnya pislya zachituvannya Pershogo Universalu prijnyatogo 10 chervnya Komitetom UCR Maloyu radoyu Leonard pozachergovo progoloshuye rezolyuciyu Poltavskoyi radi robitnichih ta soldatskih deputativ pro pidtrimku Universalu Na comu zh zasidanni bulo obrano komisiyu pro sklad yaka mala obov yazkom rozrobiti ta pogoditi kvoti predstavnictva v UCR nacionalnih menshin i neukrayinskih politichnih ta gromadskih organizacij Do komisiyi uvijshlo semero chleniv L Bochkovskij S Bereznyak A Zhuravel S Kolos M Ogorodnij O Pashenko M Simashkevich I Snizhnij V UPSR L Bochkovskij zajmav vkraj livi poziciyi razom iz A Zalivchim L Kovalevim G Mihajlichenkom ocholyuvav t zv livoberezhciv yaki dotrimuvalisya internacionalistskih poglyadiv Z lita 1917 roku vistupav za perehid vladi do rad za solidarizaciyu UPSR z bilshovikami Na pochatku sichnya 1918 r pislya zahoplennya Poltavi vijskami Mihajla Muravjova stavsya gostrij konflikt mizh Muravjovim i Poltavskoyu radoyu robitnichih i soldatskih deputativ v yakij kerivne stanovishe zajmali same livoberezhci Pid zagrozoyu areshtu ta rozstrilu Bochkovskij polishaye Poltavu j pribuvaye do Kiyeva Vranci 26 sichnya 8 lyutogo 1918 r v pershij zhe den vstupu band Muravjova v Kiyiv troh chleniv UCR Leonarda Bochkovskogo Bogdana Oleksandra Zarudnogo i Isaka Pugacha areshtovuyut na kvartiri ostannogo Cej aresht vidbuvsya v prisutnosti Vasilya Ellana Blakitnogo yakij unik areshtu lishe tomu sho v nogo bulo rosijskomovne posvidchennya chlena Radi robitnichih i soldatskih deputativ Areshtovanih zamordovuyut u parku Mariyinskogo palacu Pohovano L Bochkovskogo 2 15 lyutogo na Bajkovomu kladovishi DokumentPo tih vidomostyah sho zibrala ukrayinsko revolyucijna organizaciya Chervonij Hrest u Kiyevi za 10 den bilshovickogo panuvannya rozstrilyano bulo bilshe 5 tisyach cholovik sho bilshoviki vvazhali kontrrevolyucionerami Osoblivo bagato rozstrilyuvali krasnogvardeci Muravjova u pershi dni panuvannya bolshevikov 26 27 i 28 sichnya Todi v Mariyinskomu parku kolo palacu bezperestanno rozlyagalis postrili Rozstrilyuvali lyudej cilimi gurtkami po kilka desyat dush Razom z ukrayinskimi eserami Zarudnim Bochkovskim ta Pugachem rozstrilyano bilya 40 dush Chasto nad nimi znushalis i bili pered tim yak rozstrilyati a chasom i pislya togo U vsih troh zgadanih eseriv poperebivano kistki v plechah ta grudyah ochevidno yih bili prikladami U Zarudnogo krim togo duzhe pobite vse lice nis j prokoloto kilka raz golovu bagnetami Bochkovskomu vibito live oko j pobite duzhe lice Vsim trom po kilka raziv prokoloto grudi bagnetami a takzhe chisto porozdyagneno i porozzovano trupi znajdeno v odnomu shmatti Samih ukrayinciv gimnazistiv yaki buli v bojovomu kureni eseriv ta u Vilnomu kozactvi j zalishilisya u Kiyevi koli inshe vijsko vijshlo rozstrilyano 168 dush Z Morskogo kurinnya rozstrilyano bulo 25 matrosiv yaki navit ne bilis iz bolshevikami a doderzhuvali nejtralitetu Krim ukrayinciv rozstrilyano takozh i chimalo moskaliv a mizh nimi i bilshovikiv yakih brali z lazaretiv poranenih de voni lezhali razom z ukrayincyami ne mayuchi zhodnih dokumentiv ne mogli dovesti sho voni ne kontrrevolyucioneri Krim Mariyinskogo parku bagato rozstrilyuvali bilshoviki lyudej she na Cherepanovij gori za fabrikoyu Duvana na Laboratornij ta Dilovij vulicyah i po inshih miscyah Chasto rozstrili traplyalis na ochah u vsih lyudej po takih vulicyah yak Hreshatik Volodimirska na teatralnomu majdani kolo Miskogo teatru tosho Krovavi plyami v deyakih miscyah znati she j teper koli same rozstav snig sho buv tu krov prisipav Bagato trupiv rozstrilyanih she j dosi lezhat nepohovani Zhertvi bolshevickogo panuvannya v Kiyivi Borotba organ Ukrayinskoyi partiyi socialistiv revolyucioneriv livogo krila 1918 7 2 bereznya 17 lyutogo S 2 Uvichnennya pam yatiNa chest Leonarda Bochkovskogo u 1919 1938 rokah Dilova vulicya u Kiyevi mala nazvu vulicya Bochkovskogo PrimitkiAntonov Ovseenko V A Zapiski o grazhdanskoj vojne V 4 h t M Vyssh voen red sovet 1924 1933 T 1 M 1924 S 135 17 lipnya 2019 u Wayback Machine 136 17 lipnya 2019 u Wayback Machine 137 17 lipnya 2019 u Wayback Machine Ot Kievskogo Ispolkoma Prikaz kollegii gorodskogo hozyajstva Visti Izvestiya 1919 29 23 marta S 4 ros Arhivovano z pershodzherela 3 serpnya 2014 DzherelaUstanovchij z yizd Ukrayinskoyi partiyi socialistiv revolyucioneriv Borotba 1917 1 18 kvitnya S 6 7 Tretij z yizd UPSR Borotba 1917 14 30 listopada S 13 16 15 16 31 grudnya S 21 24 Povidomlennya pro tragichnu zagibel ta pohoron B O Zarudnogo L Bochkovskogo ta I Pugacha Borotba 1918 1 10 lyutogo S 1 Ellan V Naslidki Borotba 1918 1 10 lyutogo S 3 Nad trupami dorogih tovarishiv Borotba 1918 1 10 lyutogo S 2 3 Zhertvi bolshovickogo panuvannya v Kiyivi Borotba 1918 7 2 bereznya nov st Ogoloshennya pro panahidu v Sofijskomu sobori po tragichno zagiblih B O Zarudnomu I Pugachu L Bochkovskomu Borotba 1918 19 19 bereznya Sokolovskij O Pam yati Leonarda Bochkovskogo virsh Borotba 1918 33 5 kvitnya S 2 Kovaliv L Pam yati druga Bogdan Oleksandr Zarudnij ilyustrovanij zbirnik Uporyadkuvali S Zarudnij G Mihajlich enko Harkiv Kooperativne vidavnictvo Ruh na Slobozhanshini 1919 Lashkevich V Leonard Bochkovskij v tyurmi j na zaslanni Tam samo Egert M Pamyati tovarisha Leonarda Bochkovskogo Tam samo ros Andriyevskij V Berlin 1921 S 19 Lapchinskij G Borotba za Kiyiv Sichen 1918 r 1928 2 29 S 210 214 Ovdiyenko P Potapenko M Bilya vitokiv ukrayinskogo livogo radikalizmu istorichnij portret L Bochkovskogo Literatura ta kultura Polissya zbirnik Nizhinskij derzh ped un t im M Gogolya Nizhin 2002 Vip 21 Zabuti ta voskresli imena v istoriyi ta kulturi Ukrayini spirni istorichni pitannya S 118 125 Kovalevskij M Pri dzherelah borotbi Spomini vrazhennya refleksiyi Insbruk 1960 S 151 152 Kovalevskij M Vid vuzkogo kulturnictva do vsebichnoyi nacionalnoyi derzhavnoyi revolyuciyi do pitannya pro genezu ukrayinskogo socialno revolyucijnogo ruhu Vilna Ukrayina 1954 7 S 21 23 Yurenko O P Bochkovskij Leonard 14 travnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2003 T 1 A V S 360 ISBN 966 00 0734 5 Yurenko O P Kiyiv Poltava 2007 S 175 187