Альменда

Альме́нда (серед.-верхньонім. al (ge) meind — те що належить всім, загальне) — у германських племен раннього середньовіччя земельні угіддя, які були у спільному користуванні однієї чи кількох громад і не входили в присадибне господарство та в орні й лучні наділи.

Особливо цінувалися лісові угіддя оскільки вони були джерелом палива, будівельних матеріалів та пасовиськом для свиней. Альмендою користувалися спільно як сільські громади так і феодали, але з розвитком феодалізму останні нерідко захоплювали її. Альмендою заборонялося користуватися з метою наживи — наприклад ловити рибу не для себе, а на продаж тощо.

Література

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Средневековый мир в терминах, именах и названиях: словарь-справочник / Е. Д. Смирнова; Л. П. Сушкевич; В. А. Федосик. — Минск : Беларусь, 1999. — 383 с. — . (рос.)