Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Мутасаррифат Гірського Лівану (араб. متصرفية جبل لبنان) — адміністративно-територіальна одиниця Османської імперії, автономний округ (санджак). Існував у 1861—1918 роках. Утворився з частини Сидонського еялету. Нині входить до складу Лівану.
| Мутасаррифат Гірського Лівану | |
| Дата створення / заснування | 1861 |
|---|---|
 | |
| Країна |  Османська імперія |
| Столиця | d |
| Посада голови уряду | d |
| Замінений на | d |
| На заміну | d |
| Час/дата припинення існування | 1918 |
Координати: 33°50′00″ пн. ш. 35°46′00″ сх. д. / 33.8333333333611108173499815° пн. ш. 35.76666666669444083481721464° сх. д.
Історія
Передумови
На території гірської частини Лівану з раннього Середньовіччя мешкали християни-мароніти. Вони зберігали свою автономію за часів Багдадського халіфату та Мамлюкського Єгипту. Після перемоги над мамлюками в битві при Мардж Дабік 1516 року османський султан Селім I дарував землі в південному Лівані Фахр аль-Діну I з династії друзів Маанідів. На цих землях було створено емірат аль-Шуфа. Поступово правителі цієї напівнезалежної держави змогли розширити володіння майже на весь сучасний Ліван. Мааніди правили до 1697 року, коли останній з цього роду емір Ахмад помер, не залишивши спадкоємців. Після цього васали емірату обрали новим еміром Гайдара аль-Шехаба зі значного арабського роду курайшитів. Еміри мали гарні відносини з Францією, звідки з середини XVIII ст. отримували допомогу.
Правління династії Шехаб тривало до 1840 року, коли територія емірату була захоплена британо-османськими військами, а останнього еміра Башира II було відправлено на заслання. Втім, після цього влада султанів у Гірському Лівані була не надто міцною, весь час тривали конфлікти між мусульманами і християнами. У 1842 році за пропозицією впливового австрійського дипломата Клемента фон Меттерніха султан Абдул-Меджид I наказав розділити Гірський Ліван на 2 каймаканства: друзьке (на півдні) та маронітське (на півночі).
Погроми християн
Втім, постійні конфлікти час від часу спалахували. Водночас стосунки між християнами та мусульманами залишалися напруженими в інших еялетах на Близькому Сході. У 1860 році внаслідок погромів у Дамаску загинуло до 6 тисяч християн Сирії. Це мало відлуння й у Лівані, де друзи атакували маронітів у Бейруті, знищивши 60 сіл, особливо постраждала Дейр ель-Камара. Загалом загинуло до 11 тис. маронітів Лівану. У відповідь Франція відправила експедиційний корпус для допомоги християнам Лівану (у 1861 році повернула його).
Утворення
5 вересня 1860 року відбулося засідання міжнародної комісії у складі Франції, Великої Британії, Пруссії, Австрійської Російської та Османської імперій. За її результатом було вирішено виокремити частину Гірського Лівану в окремий округ мутасаррифат). У 1861 році було вироблено документ під назвою «Органічний статут Гірського Лівану». Згідно з ним система влади в мутассарифаті мала ґрунтуватися на принципі конфесійної приналежності. У кожному окрузі в складі Гірського Лівану створювалися змішані адміністративні ради і суди з числа представників різних релігійних громад, безпеку на місцях гарантували за допомогою поліцейських формувань з представників місцевих конфесій. Це була перша спроба встановлення системи, за якої враховувалися інтереси різних громад, здійснювалося взаємне ведення адміністративної, судової та поліцейської діяльності. «Органічний статут» діяв до Першої світової війни, і в період його дії в Гірському Лівані зберігалася достатньо стабільна ситуація.
Гірський Ліван користувався широкою автономією від Османської імперії і керувався пашею-християнином. У 1864 році в рамках реформи, що почалася в імперії, статус Гірського Лівану став постійним.
Ліквідація
Автономія Гірського Лівану була скасована членом військового тріумвірату Джемаль-пашею в 1915 році після початку Першої світової війни. У 1918 році землі Гірського Лівану захоплено британо-французькими військами. У 1920 році після отримання Сирії як мандатної території французький уряд задля зменшення впливу сирійських націоналістів утворив Великий Ліван, куди Гірський Ліван).
Національно-релігійний склад
У 1895 році християни становили 79.9 % (319,296 осіб), а мусульмани — 20.1 % (80,234 осіб). Ситуація трохи змінилася до початку Першої світової війни: 20,6 % (мусульмани) та 79,4 % (християни).
| релігія | 1895 | % | 1913 | % |
|---|---|---|---|---|
| сунніти | 13,576 | 3.5 | 14,529 | 3.6 |
| шиїти | 16,846 | 4.3 | 23,413 | 5.5 |
| друзи | 49,812 | 12.5 | 47,290 | 11.3 |
| мароніти | 229,680 | 57.5 | 242,308 | 58.3 |
| мелькіти | 34,472 | 8.5 | 31,936 | 7.7 |
| православні | 54,208 | 13.5 | 52,536 | 12.8 |
| Інші християни | 936 | 0.3 | 2,882 | 0.7 |
| загалом | 399,530 | 100 | 414,747 | 100 |
Адміністрація
На чолі стояв мутасариф зі статусом паши (зазвичай з неліванських громад), затверджувався султаном. В управління спирався на спеціальну раду, членів до якої делегували представники усіх громад — шиїти, мароніти, друзи, православні, сунніти, мелькіти (по 2 особи).
З 1915 році опинилася від владою військової адміністрації, що призначали своїх валі (губернаторів).
Мутассарифи
- [en], 1861—1864 роки (вірменська католицька церква)
- Насри Франко Коусса (Франко-паша), 1864—1873 роки (мелькітська церква)
- Рустем Маріані (Рустем-паша), 1873—1883 роки (італійський католик)
- Пашко Вассо Шкодрані, 1883—1892 роки (албанський католик)
- Наум Коусса (Наомі-паша), 1892—1902 роки (мелькітська церква)
- Владислав Чайковський (Музаффар-паша), 1902—1907 роки (польський католик)
- Юсеф Коусса (Юсуф-паша), 1907—1912 роки (мелькітська церква)
- Оганес Коюмдзян (Оганес-паша), 1912—1915 роки (вірменська католицька церква)
Валі
- Алі Муніф-бей, 1915 рік
- Ісмаїл-бей, 1916—1917 роки
- Мумтаз-бей, 1917—1918 роки
Джерела
- Петросян Ю. А. Османская империя: могущество и гибель. М., 1990
- Fawaz, Leila Tarazi (1995). Occasion for War: Civil Conflict in Lebanon and Damascus in 1860 (illustrated ed.). I.B.Tauris & Company. p. 320. .
- Winslow, Charles (1996). Lebanon: war and politics in a fragmented society. Routledge. p. 291. .
- Salibi K. A House of many mansions. − London: Tauris, 2002.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мутасаррифат Гірського Лівану |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Mutasarrifat Girskogo Livanu arab متصرفية جبل لبنان administrativno teritorialna odinicya Osmanskoyi imperiyi avtonomnij okrug sandzhak Isnuvav u 1861 1918 rokah Utvorivsya z chastini Sidonskogo eyaletu Nini vhodit do skladu Livanu Mutasarrifat Girskogo LivanuData stvorennya zasnuvannya1861Krayina Osmanska imperiyaStolicyadPosada golovi uryadudZaminenij nadNa zaminudChas data pripinennya isnuvannya1918 Koordinati 33 50 00 pn sh 35 46 00 sh d 33 8333333333611108173499815 pn sh 35 76666666669444083481721464 sh d 33 8333333333611108173499815 35 76666666669444083481721464IstoriyaPeredumovi Na teritoriyi girskoyi chastini Livanu z rannogo Serednovichchya meshkali hristiyani maroniti Voni zberigali svoyu avtonomiyu za chasiv Bagdadskogo halifatu ta Mamlyukskogo Yegiptu Pislya peremogi nad mamlyukami v bitvi pri Mardzh Dabik 1516 roku osmanskij sultan Selim I daruvav zemli v pivdennomu Livani Fahr al Dinu I z dinastiyi druziv Maanidiv Na cih zemlyah bulo stvoreno emirat al Shufa Postupovo praviteli ciyeyi napivnezalezhnoyi derzhavi zmogli rozshiriti volodinnya majzhe na ves suchasnij Livan Maanidi pravili do 1697 roku koli ostannij z cogo rodu emir Ahmad pomer ne zalishivshi spadkoyemciv Pislya cogo vasali emiratu obrali novim emirom Gajdara al Shehaba zi znachnogo arabskogo rodu kurajshitiv Emiri mali garni vidnosini z Franciyeyu zvidki z seredini XVIII st otrimuvali dopomogu Pravlinnya dinastiyi Shehab trivalo do 1840 roku koli teritoriya emiratu bula zahoplena britano osmanskimi vijskami a ostannogo emira Bashira II bulo vidpravleno na zaslannya Vtim pislya cogo vlada sultaniv u Girskomu Livani bula ne nadto micnoyu ves chas trivali konflikti mizh musulmanami i hristiyanami U 1842 roci za propoziciyeyu vplivovogo avstrijskogo diplomata Klementa fon Metterniha sultan Abdul Medzhid I nakazav rozdiliti Girskij Livan na 2 kajmakanstva druzke na pivdni ta maronitske na pivnochi Pogromi hristiyan Vtim postijni konflikti chas vid chasu spalahuvali Vodnochas stosunki mizh hristiyanami ta musulmanami zalishalisya napruzhenimi v inshih eyaletah na Blizkomu Shodi U 1860 roci vnaslidok pogromiv u Damasku zaginulo do 6 tisyach hristiyan Siriyi Ce malo vidlunnya j u Livani de druzi atakuvali maronitiv u Bejruti znishivshi 60 sil osoblivo postrazhdala Dejr el Kamara Zagalom zaginulo do 11 tis maronitiv Livanu U vidpovid Franciya vidpravila ekspedicijnij korpus dlya dopomogi hristiyanam Livanu u 1861 roci povernula jogo Utvorennya 5 veresnya 1860 roku vidbulosya zasidannya mizhnarodnoyi komisiyi u skladi Franciyi Velikoyi Britaniyi Prussiyi Avstrijskoyi Rosijskoyi ta Osmanskoyi imperij Za yiyi rezultatom bulo virisheno viokremiti chastinu Girskogo Livanu v okremij okrug mutasarrifat U 1861 roci bulo virobleno dokument pid nazvoyu Organichnij statut Girskogo Livanu Zgidno z nim sistema vladi v mutassarifati mala gruntuvatisya na principi konfesijnoyi prinalezhnosti U kozhnomu okruzi v skladi Girskogo Livanu stvoryuvalisya zmishani administrativni radi i sudi z chisla predstavnikiv riznih religijnih gromad bezpeku na miscyah garantuvali za dopomogoyu policejskih formuvan z predstavnikiv miscevih konfesij Ce bula persha sproba vstanovlennya sistemi za yakoyi vrahovuvalisya interesi riznih gromad zdijsnyuvalosya vzayemne vedennya administrativnoyi sudovoyi ta policejskoyi diyalnosti Organichnij statut diyav do Pershoyi svitovoyi vijni i v period jogo diyi v Girskomu Livani zberigalasya dostatno stabilna situaciya Girskij Livan koristuvavsya shirokoyu avtonomiyeyu vid Osmanskoyi imperiyi i keruvavsya pasheyu hristiyaninom U 1864 roci v ramkah reformi sho pochalasya v imperiyi status Girskogo Livanu stav postijnim Likvidaciya Avtonomiya Girskogo Livanu bula skasovana chlenom vijskovogo triumviratu Dzhemal pasheyu v 1915 roci pislya pochatku Pershoyi svitovoyi vijni U 1918 roci zemli Girskogo Livanu zahopleno britano francuzkimi vijskami U 1920 roci pislya otrimannya Siriyi yak mandatnoyi teritoriyi francuzkij uryad zadlya zmenshennya vplivu sirijskih nacionalistiv utvoriv Velikij Livan kudi Girskij Livan Nacionalno religijnij skladU 1895 roci hristiyani stanovili 79 9 319 296 osib a musulmani 20 1 80 234 osib Situaciya trohi zminilasya do pochatku Pershoyi svitovoyi vijni 20 6 musulmani ta 79 4 hristiyani religiya 1895 1913 sunniti 13 576 3 5 14 529 3 6shiyiti 16 846 4 3 23 413 5 5druzi 49 812 12 5 47 290 11 3maroniti 229 680 57 5 242 308 58 3melkiti 34 472 8 5 31 936 7 7pravoslavni 54 208 13 5 52 536 12 8Inshi hristiyani 936 0 3 2 882 0 7zagalom 399 530 100 414 747 100AdministraciyaNa choli stoyav mutasarif zi statusom pashi zazvichaj z nelivanskih gromad zatverdzhuvavsya sultanom V upravlinnya spiravsya na specialnu radu chleniv do yakoyi deleguvali predstavniki usih gromad shiyiti maroniti druzi pravoslavni sunniti melkiti po 2 osobi Z 1915 roci opinilasya vid vladoyu vijskovoyi administraciyi sho priznachali svoyih vali gubernatoriv Mutassarifi en 1861 1864 roki virmenska katolicka cerkva Nasri Franko Koussa Franko pasha 1864 1873 roki melkitska cerkva Rustem Mariani Rustem pasha 1873 1883 roki italijskij katolik Pashko Vasso Shkodrani 1883 1892 roki albanskij katolik Naum Koussa Naomi pasha 1892 1902 roki melkitska cerkva Vladislav Chajkovskij Muzaffar pasha 1902 1907 roki polskij katolik Yusef Koussa Yusuf pasha 1907 1912 roki melkitska cerkva Oganes Koyumdzyan Oganes pasha 1912 1915 roki virmenska katolicka cerkva ValiAli Munif bej 1915 rik Ismayil bej 1916 1917 roki Mumtaz bej 1917 1918 rokiDzherelaPetrosyan Yu A Osmanskaya imperiya mogushestvo i gibel M 1990 Fawaz Leila Tarazi 1995 Occasion for War Civil Conflict in Lebanon and Damascus in 1860 illustrated ed I B Tauris amp Company p 320 ISBN 978 1 86064 028 5 Winslow Charles 1996 Lebanon war and politics in a fragmented society Routledge p 291 ISBN 978 0 415 14403 2 Salibi K A House of many mansions London Tauris 2002 Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Mutasarrifat Girskogo Livanu