Бичок зеленчакОхоронний статусДаних недостатньо МСОП 2 3 Біологічна класифікаціяДомен Ядерні Eukaryota Царство Тварини A

Бичок-зеленчак

Біологічна класифікація

Домен:	Ядерні (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Підцарство:	Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)
Тип:	Хордові (Chordata)
Підтип:	Черепні (Craniata)
Надклас:	Щелепні (Gnathostomata)
Клас:	Променепері (Actinopterygii)
Підклас:	Новопері (Neopterygii)
Інфраклас:	Костисті риби (Teleostei)
Ряд:	Бичкоподібні (Gobiiformes)
Підряд:	Бичковидні (Gobioidei)
Родина:	Бичкові (Gobiidae)
Рід:	Zosterisessor , 1935
Вид:	Бичок-зеленчак

Біноміальна назва

Zosterisessor ophiocephalus
(Pallas, 1814)

Синоніми

Gobius filamentosus (Risso, 1827)
Gobius gous (, 1847)
Gobius lota (Valenciennes, 1837)
Gobius ophiocephalus (Pallas, 1814)
Gobius ophiocephalus citrina (, 1938)
Gobius reticulatus (Eichwald, 1831)
Gobius venetiarum (, 1847)
Gobius viridis (Otto, 1821)

Посилання

Вікісховище:	Zosterisessor ophiocephalus
Віківиди:	Zosterisessor ophiocephalus
EOL:	1012834
ITIS:	172086
МСОП:	23259
NCBI:	85428

Бичок-зеленчак, або трав'яник (Zosterisessor ophiocephalus) — вид риби родини бичкові. Належить до монотипічного роду Zosterisessor. в фауні Чорного моря.

Характеристика

Тім'я, потилиця, горло, черево і основи грудних плавців покриті .Зяброві кришки без луски. Комір черевного присоска без лопатинок, присосок не досягає анального отвору. Нижня щелепа видається вперед, шкіра м'яка, слизова. Забарвлення зеленувато-буре, з малюнком із бурих плям, що зливаються. На щоках круглі світлі плями. Спинні, хвостовий і грудні плавці мають поздовжні бурі смуги на світлому тлі, анальний та черевний — темні. Сягає довжини до 25 см.

Поширення

Бичок-зеленчак відловлений у Тилігульському лимані, південна Україна

Поширений в прибережних водах всіх морів Середземноморського басейну, а також в прилеглій ділянці Атлантичного океану до Канарських островів. Особливо чисельний в північній частині Адріатичного моря, Венеційській лагуні, (Франція). В Чорному морі біля всіх берегів, особливо в лиманах північно-західної частини, Варненській і Бургаській затоках, Азовському морі, Сиваші. Відзначений у гирлі Дністра.

Живлення

До дворічного віку живиться виключно ракоподібними. Потім переходить на споживання риби. У Тузловських лиманах до двох років його основною їжею є гаммаріди (94%), менше — Idotea balthica (6%). Потім у його живленні переважають риби — атерина (30%) і бички (36%). Серед ракоподібних значну роль в живленні відіграють креветки Palaemon adspersus.

Нерест

Нерестує в квітні — липні. Плодовитість 153–307 тисяч ікринок. Самець будує гніздо із залишків водоростей і водної рослинності.

Паразити

У бичка-зеленчака біля Кримських берегів відомо 27 видів паразитів. Найпоширенішими є акантоцефали . У північно-західній частині Чорного моря даний вид бичка заражають 13 видів паразитів. Крім вказаного вже у великій кількості відзначається інший акантоцефал — Telosentis exiguus. Обидві види акантоцефалів є середземноморськими іммігрантами, як і бичок-зеленчак. Крім того у великій кількості відзначались Понто-Каспійські цестоди , а також моногенеї . У Будацькому лимані бичок-зеленчак є хазяїном личинок епізоотичної нематоди Streptocara crassicauda.

Значення

Бичок-зеленчак, що продається на ринку в Сардинії, Італія

Відзначається в живленні деяких видів риб, зокрема бичка-жаби. В Азовському морі є об'єктом живлення дельфіна-азовки.

Є промисловим видом у Чорному і Азовському морях. Відловлюється в Молочному і Тузловських лиманах, у Сиваші.

Література

Маркевич О. П., Татарко К. І. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. — Київ: Наук. думка, 1983. — 411 с.
Смирнов А. И. Окунеобразные (бычковые), скорпенообразные, камбалообразные, присоскообразные, удильщикообразные : ( )[рос.]. — Київ : Наукова думка, 1986. — 320 с. — (Фауна України ; т. 8, вип. 5).
Долгий В. Н. Материалы по биологии бычка-травяника Zosterisessor ophiocephalus — в условиях лиманов Тузловсой группы // Уч. зап. Кишиневского ун-та. — 1962. — Т. 62, вып. 1. — С. 129–135.
Найденова Н. Н. Паразитофауна рыб семейства бычковых Черного и Азовского морей. — К.: Наук. думка, 1974. — 182 с.
(PDF). Архів оригіналу (PDF) за 3 вересня 2011. Процитовано 12 січня 2011.
(PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 серпня 2021. Процитовано 29 травня 2022.
Гринбарт С. Б. К изучению питания рыб Григорьевского лимана // Ежегодник Одесского ун-та. Биол. фак. — 1960. — вып. 2. — С. 167–172.
Ильин Б. С. Краткий обзор черноморских бычков (Pisces, Gobiidae) // Бюлетель МОИП. Отд. Биол. — 1949. — Т. 54, вып. 3. — С. 16-30.

Посилання

Froese R., Pauly D. (eds.) (2014). Zosterisessor ophiocephalus на FishBase. Версія за липень 2014 року.
Бичок-зеленчак на Риби вод України [ 1 жовтня 2011 у Wayback Machine.] (Російською)

[1] Маркевич О. П., Татарко К. І. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. — Київ: Наук. думка, 1983. — 411 с.

[2] Смирнов А. И. Окунеобразные (бычковые), скорпенообразные, камбалообразные, присоскообразные, удильщикообразные : ( )[рос.]. — Київ : Наукова думка, 1986. — 320 с. — (Фауна України ; т. 8, вип. 5).

[3] Долгий В. Н. Материалы по биологии бычка-травяника Zosterisessor ophiocephalus — в условиях лиманов Тузловсой группы // Уч. зап. Кишиневского ун-та. — 1962. — Т. 62, вып. 1. — С. 129–135.

[4] Найденова Н. Н. Паразитофауна рыб семейства бычковых Черного и Азовского морей. — К.: Наук. думка, 1974. — 182 с.

[5] (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 3 вересня 2011. Процитовано 12 січня 2011.

[6] (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 серпня 2021. Процитовано 29 травня 2022.

[7] Гринбарт С. Б. К изучению питания рыб Григорьевского лимана // Ежегодник Одесского ун-та. Биол. фак. — 1960. — вып. 2. — С. 167–172.

[8] Ильин Б. С. Краткий обзор черноморских бычков (Pisces, Gobiidae) // Бюлетель МОИП. Отд. Биол. — 1949. — Т. 54, вып. 3. — С. 16-30.