П'єр I Поганий клірик (*Pierre I de Dreux dit Mauclerc, бл. 1187 — 26 травня 1250) — герцог Бретані у 1213—1221 роках та регент Бретані у 1221—1237 роках.
П'єр I | |
---|---|
Народився | бл. 1187 Дурдан |
Помер | 26 травня 1250 біля Дамьєтти |
Поховання | d |
Країна | Франція |
Національність | француз |
Діяльність | регент |
Знання мов | французька |
Титул | герцог Бретані |
Посада | регент |
Термін | 1213—1227 роки |
Попередник | Аліса I |
Наступник | Жан I |
Конфесія | католицтво |
Рід | династія де Дрьо |
Батько | Роберт II де Дрьо |
Мати | Іоланда де Кусі |
Брати, сестри | d, d і d |
У шлюбі з | Аліса I Ніколь Маргарита де Монтегю |
Діти | 3 сина і 1 донька |
|
Життєпис
Молоді роки
Походив з роду Дрьо, молодшої гілки королівської династії Капетингів. Другий син Роберта II, графа де Дрьо і де Брейн (онука французького короля Людовика VI), та його другої дружини Іоланди де Кусі. П'єр I був троюрідним братом Філіппа II, короля Франції.
Народився близько 1187 року у фортеці Дурдан. З дитинства для П'єра було обрано духовну кар'єру. Спочатку навчався в одному з монастирів біля Парижа. Втім не виявив бажання бути священником, обравши військову діяльність. Також обрав для власного герба горностай, що було привілеєм духівництва. У 1209 році висвячено на лицарі королем Філіппом II.
Герцог
Попри те, що він був королівського походження, як представник молодшої гілки П'єр не мав великих перспектив. Але королю Франції потрібен був вірний володар Бретані і тому король Філіпп II Август у 1213 році (за іншими відомостями у жовтні 1214 року) одружив П'єра на спадкоємиці Бретані — доньці віконта Гі де Туара відповідно до домовленостей з останнім від 1209 року. Перед розірвано заручини Аліси з Генріхом де Пент'євром. Після цього П'єр I став герцогом-співволодарем, принісши оммаж королю Франції. Втім іноземні правителі зверталися до П'єра як до графа, а він сам титулював себе герцогом.
У 1214 році Джон I, король Англії, висадився на континенті та рушив до гирла річки Луара. П'єр I завадив англійцям захопити Нант, проте не чинив перешкод руху Джона I до Анжу, а потім на з'єднання з Оттоном IV, імператором Священної Римської імперії. Після поразки останнього від французів у битві під Бувіном англійці відступили до своїх володінь, а герцог Бретані повернув захоплені Джоном I прикордонні бретонські фортеці.
П'єр I в ході свого правління зміг вивести Бретань з-під впливу Англії і Франції. З 1215 року вступив в конфлікт з впливовими феодалами — родами Авагор і Леон, що тривав до 1220 року.
Він постарався зміцнити герцозьку владу за рахунок ослаблення впливу бретонських єпископів. За це він отримав своє прізвисько. У 1217 році П'єр де Дрьо починає боротьбу за владу з Ет'єном де Лабрюйером, єпископом Нантським. Герцог Моклерк дозволяв своїм службовцям грабувати й палити єпископські будинки, захоплювати землі та доходи, брати в полон священиків, погано обходитися з ними і навіть мучити. Єпископ і його капітул, вимушені залишити Бретань, шукали притулку в сусідніх єпархіях. Тому П'єр I отримав своє прізвисько «Моклерк», тобто «Поганий клірик». За таку політику його багаторазово відлучали від церкви місцеві єпископи, а з 1218 року до 28 січня 1220 року його було відлучено папою римським Гонорієм III.
У 1216 році П'єр I разом з Людовиком, сином французького короля Філіппа II, висадився в Англії, яких підтримало повстання баронів проти Джона I, короля Англії. Після невдач повсталих та їхніх союзників-французів, герцог Бретані вступив у таємні перемовини з оточенням Генріха, сина Джона I. 1218 року за умовами встановленого миру, за яким визнано Генріха III королем, французькі війська відступили на континент, натомість Моклерк стає графом Річмонд.
Після цього рушив на допомогу Симона де Монфора, який боровся проти катарів та Раймунда VI, графа Тулузи. У 1218 році брав участь у захоплені Марманда, а потім до 1219 року був учасником облоги Тулузи, яквідвоював Раймунд VI. 1221 року померла його дружина.
Регент
Після смерті дружини в 1221 році він став регентом при сина Жані I. 1222 року проти нього спалахнуло повстання бретонських баронів, яке було придушено П'єром, який здобув вирішальну перемогу у битві при Шатобріані. Переможець змусив баронів погодитися з розширенням прав герцога щодо встановлення опіки над малолітніми васалами, права на обмеження будівництва баронських замків. Остаточно це було оформлено у 1223 році. Водночас остаточно зламав спротив бретонських єпископів. 1223 року почав зведення потужної фортеці Сент-Обен-дю-Кормьє для контролю за родами вітре і Фужер (завершено у 1225 році).
У 1224 році рушив на допомогу французькому королю Людовику VIII, який рушив до Аквітанії, що належала англійському королю Генріху III. Він допоміг у захоплені портів Ніорт та Ла-Рошель. 1225 року вступив у конфлікт з єпископами Ренна і Сен-Мало, який вдлося залагодити лише у 1230 році.
1226 року брав участь у поході короля Франції проти Авіньйона, а потім півднем Лангедоку проти роду Транкевель. Того ж року, коли помер Людовик VIII, його син Людовик IX був неповнолітнім. Цим вирішили скористатися великі феодали, які прагнули послабити владу короля. Опозицію Людовику IX і його матері-регентші Бланці Кастильській очолили П'єр I разом з Тібо IV, граф Шампані, і Гуго X де Лузіньян, граф де Ла Марш. Вони вступили в змову з Генріхом III, королем Англії, і почали зміцнювати свої замки.
Але рішучі дії Бланки Кастильскої у 1227 році призвели до того, що Тібо IV Шампанський перейшов на бік Людовика IX. А після цього П'єра Моклерка та Гуго де Лузіньяна викликано до Паризького парламенту на королівський суд. Вони з'явилися, проте лише після значних погроз. П'єр де Дрьо підписав договір, за яким він зобов'язувався видати свою дочку Іоланду за восьмирічного Жана, брата Людовика IX.
Проте у 1228 році П'єр Моклерк разом з Гуго X де Лузіньяном знову зчинив заколот, закликаючи передати регентство стрийку короля — Філіппу Юрпелю. У війну втрутився Генріх III і послав на допомогу повсталим свого брата Річарда, графа Корнуола, але той, розчарувавшись у французьких баронів, повернувся до Англії. 1229 року визнав зверхність Англії.
У 1230 році після висадки Генріха III в Сен-Мало П'єр I присягнув йому. За допомоги англійців захопив графство Пент'євр. Людовик IX оголосив того позбавленим влади, а з Англією уклав перемир'я на 3 роки. Того ж року Моклерк оженився на Ніколь з невідомої родини. У 1231-1232 роках відбулися бої з французами, що вдерлися до Бретані.
Після закінчення перемир'я П'єр I, не знайшовши військової підтримки у Генріха III, 1234 року уклав з Людовиком IX Паризький мирний договір, за яким передав королю фортеці Беллем, Сен-Жак-де-Беврон і Пер'єр-ан-Перш, а також пообіцяв вирушити у хрестовий похід як тільки його син стане повнолітнім. 1236 року оженився на удові Гуго I де Туара.
Хрестовий похід
У 1237 році відмовився від регентства та передав владу в герцогстві Бретань своєму синові Жану I. Також П'єр Моклерк погодився повернути графство Пент'євр попереднім власникам.
Після цього вирушив у хрестовий похід, залишивши наступникам міцну герцогську владу, а Бретані — свій родовий символ, горностая. Брав участь у Хрестовому поході баронів на чолі із Теобальдом I, королем Наварри. П'єр на чолі свого загону 1239 року рушив до Аскалону. Неподалік від нього захопив мусульманський карафан, що йшов до Дамаска. Втім у битві при Газі того ж року зазнав хрестоносці зазнали поразку. 1241 року Моклерк повернувся до своїх володінь у Франції.
У 1242-1243 році очолював французький флот під час нової війни з Англією. П'єр Моклерк супроводжував короля Людовика IX в Сьомому хрестовому поході в 1249 році і був захоплений в полон 6 квітня 1250 року внаслідок поранення у битві при Мансурі. П'єр помер в морі неподалік від Дамьетти під час його повернення на батьківщину.
Література
Відомий також як поет-трувер. З доробку П'єра де Дрьо відомо 4 любовні пісні-вірша — «Кансони князя Бретані», «Гімн Ісуса Христа», «Гімн Богородиці», «Гімн Трійці».
Родина
1. Дружина — Аліса I, донька Гі, віконта Туара
Діти:
- Жан (1217—1286), герцог Бретані у 1221—1286 роках
- Іоланда (1217—1272), дружина Гуго де Лузіньяна
- Артур (1220 — після 1233)
2. Дружина — Ніколь
Діти:
- Олівер (1231—1279), сеньйор Машекуль
3. Дружина — Маргарита, донька Брієна де Монтегю, сеньйора Коммекера
дітей не було
Джерела
- Jean-Pierre Leguay & Hervé Martin Fastes et malheurs de la Bretagne ducale 1213-1532 Ouest-France Université Rennes (1982)
- Puylaurens, William of (2003). The Chronicle of William of Puylaurens: The Albigensian Crusade and its Aftermath. Translated by Sibly, W.A.; Sibly, M.D. Boydell Press.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: П'єр I (герцог Бретані) |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
P yer I Poganij klirik Pierre I de Dreux dit Mauclerc bl 1187 26 travnya 1250 gercog Bretani u 1213 1221 rokah ta regent Bretani u 1221 1237 rokah P yer INarodivsyabl 1187 DurdanPomer26 travnya 1250 bilya DamyettiPohovannyadKrayina FranciyaNacionalnistfrancuzDiyalnistregentZnannya movfrancuzkaTitulgercog BretaniPosadaregentTermin1213 1227 rokiPoperednikAlisa INastupnikZhan IKonfesiyakatolictvoRiddinastiya de DroBatkoRobert II de DroMatiIolanda de KusiBrati sestrid d i dU shlyubi zAlisa I Nikol Margarita de MontegyuDiti3 sina i 1 donkaGerb Mediafajli u VikishovishiZhittyepisMolodi roki Pohodiv z rodu Dro molodshoyi gilki korolivskoyi dinastiyi Kapetingiv Drugij sin Roberta II grafa de Dro i de Brejn onuka francuzkogo korolya Lyudovika VI ta jogo drugoyi druzhini Iolandi de Kusi P yer I buv troyuridnim bratom Filippa II korolya Franciyi Narodivsya blizko 1187 roku u forteci Durdan Z ditinstva dlya P yera bulo obrano duhovnu kar yeru Spochatku navchavsya v odnomu z monastiriv bilya Parizha Vtim ne viyaviv bazhannya buti svyashennikom obravshi vijskovu diyalnist Takozh obrav dlya vlasnogo gerba gornostaj sho bulo privileyem duhivnictva U 1209 roci visvyacheno na licari korolem Filippom II Gercog Popri te sho vin buv korolivskogo pohodzhennya yak predstavnik molodshoyi gilki P yer ne mav velikih perspektiv Ale korolyu Franciyi potriben buv virnij volodar Bretani i tomu korol Filipp II Avgust u 1213 roci za inshimi vidomostyami u zhovtni 1214 roku odruzhiv P yera na spadkoyemici Bretani donci vikonta Gi de Tuara vidpovidno do domovlenostej z ostannim vid 1209 roku Pered rozirvano zaruchini Alisi z Genrihom de Pent yevrom Pislya cogo P yer I stav gercogom spivvolodarem prinisshi ommazh korolyu Franciyi Vtim inozemni praviteli zvertalisya do P yera yak do grafa a vin sam titulyuvav sebe gercogom U 1214 roci Dzhon I korol Angliyi visadivsya na kontinenti ta rushiv do girla richki Luara P yer I zavadiv anglijcyam zahopiti Nant prote ne chiniv pereshkod ruhu Dzhona I do Anzhu a potim na z yednannya z Ottonom IV imperatorom Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi Pislya porazki ostannogo vid francuziv u bitvi pid Buvinom anglijci vidstupili do svoyih volodin a gercog Bretani povernuv zahopleni Dzhonom I prikordonni bretonski forteci P yer I v hodi svogo pravlinnya zmig vivesti Bretan z pid vplivu Angliyi i Franciyi Z 1215 roku vstupiv v konflikt z vplivovimi feodalami rodami Avagor i Leon sho trivav do 1220 roku Vin postaravsya zmicniti gercozku vladu za rahunok oslablennya vplivu bretonskih yepiskopiv Za ce vin otrimav svoye prizvisko U 1217 roci P yer de Dro pochinaye borotbu za vladu z Et yenom de Labryujerom yepiskopom Nantskim Gercog Moklerk dozvolyav svoyim sluzhbovcyam grabuvati j paliti yepiskopski budinki zahoplyuvati zemli ta dohodi brati v polon svyashenikiv pogano obhoditisya z nimi i navit muchiti Yepiskop i jogo kapitul vimusheni zalishiti Bretan shukali pritulku v susidnih yeparhiyah Tomu P yer I otrimav svoye prizvisko Moklerk tobto Poganij klirik Za taku politiku jogo bagatorazovo vidluchali vid cerkvi miscevi yepiskopi a z 1218 roku do 28 sichnya 1220 roku jogo bulo vidlucheno papoyu rimskim Gonoriyem III U 1216 roci P yer I razom z Lyudovikom sinom francuzkogo korolya Filippa II visadivsya v Angliyi yakih pidtrimalo povstannya baroniv proti Dzhona I korolya Angliyi Pislya nevdach povstalih ta yihnih soyuznikiv francuziv gercog Bretani vstupiv u tayemni peremovini z otochennyam Genriha sina Dzhona I 1218 roku za umovami vstanovlenogo miru za yakim viznano Genriha III korolem francuzki vijska vidstupili na kontinent natomist Moklerk staye grafom Richmond Pislya cogo rushiv na dopomogu Simona de Monfora yakij borovsya proti katariv ta Rajmunda VI grafa Tuluzi U 1218 roci brav uchast u zahopleni Marmanda a potim do 1219 roku buv uchasnikom oblogi Tuluzi yakvidvoyuvav Rajmund VI 1221 roku pomerla jogo druzhina Regent Pislya smerti druzhini v 1221 roci vin stav regentom pri sina Zhani I 1222 roku proti nogo spalahnulo povstannya bretonskih baroniv yake bulo pridusheno P yerom yakij zdobuv virishalnu peremogu u bitvi pri Shatobriani Peremozhec zmusiv baroniv pogoditisya z rozshirennyam prav gercoga shodo vstanovlennya opiki nad malolitnimi vasalami prava na obmezhennya budivnictva baronskih zamkiv Ostatochno ce bulo oformleno u 1223 roci Vodnochas ostatochno zlamav sprotiv bretonskih yepiskopiv 1223 roku pochav zvedennya potuzhnoyi forteci Sent Oben dyu Kormye dlya kontrolyu za rodami vitre i Fuzher zaversheno u 1225 roci U 1224 roci rushiv na dopomogu francuzkomu korolyu Lyudoviku VIII yakij rushiv do Akvitaniyi sho nalezhala anglijskomu korolyu Genrihu III Vin dopomig u zahopleni portiv Niort ta La Roshel 1225 roku vstupiv u konflikt z yepiskopami Renna i Sen Malo yakij vdlosya zalagoditi lishe u 1230 roci 1226 roku brav uchast u pohodi korolya Franciyi proti Avinjona a potim pivdnem Langedoku proti rodu Trankevel Togo zh roku koli pomer Lyudovik VIII jogo sin Lyudovik IX buv nepovnolitnim Cim virishili skoristatisya veliki feodali yaki pragnuli poslabiti vladu korolya Opoziciyu Lyudoviku IX i jogo materi regentshi Blanci Kastilskij ocholili P yer I razom z Tibo IV graf Shampani i Gugo X de Luzinyan graf de La Marsh Voni vstupili v zmovu z Genrihom III korolem Angliyi i pochali zmicnyuvati svoyi zamki Ale rishuchi diyi Blanki Kastilskoyi u 1227 roci prizveli do togo sho Tibo IV Shampanskij perejshov na bik Lyudovika IX A pislya cogo P yera Moklerka ta Gugo de Luzinyana viklikano do Parizkogo parlamentu na korolivskij sud Voni z yavilisya prote lishe pislya znachnih pogroz P yer de Dro pidpisav dogovir za yakim vin zobov yazuvavsya vidati svoyu dochku Iolandu za vosmirichnogo Zhana brata Lyudovika IX Prote u 1228 roci P yer Moklerk razom z Gugo X de Luzinyanom znovu zchiniv zakolot zaklikayuchi peredati regentstvo strijku korolya Filippu Yurpelyu U vijnu vtrutivsya Genrih III i poslav na dopomogu povstalim svogo brata Richarda grafa Kornuola ale toj rozcharuvavshis u francuzkih baroniv povernuvsya do Angliyi 1229 roku viznav zverhnist Angliyi U 1230 roci pislya visadki Genriha III v Sen Malo P yer I prisyagnuv jomu Za dopomogi anglijciv zahopiv grafstvo Pent yevr Lyudovik IX ogolosiv togo pozbavlenim vladi a z Angliyeyu uklav peremir ya na 3 roki Togo zh roku Moklerk ozhenivsya na Nikol z nevidomoyi rodini U 1231 1232 rokah vidbulisya boyi z francuzami sho vderlisya do Bretani Pislya zakinchennya peremir ya P yer I ne znajshovshi vijskovoyi pidtrimki u Genriha III 1234 roku uklav z Lyudovikom IX Parizkij mirnij dogovir za yakim peredav korolyu forteci Bellem Sen Zhak de Bevron i Per yer an Persh a takozh poobicyav virushiti u hrestovij pohid yak tilki jogo sin stane povnolitnim 1236 roku ozhenivsya na udovi Gugo I de Tuara Hrestovij pohid U 1237 roci vidmovivsya vid regentstva ta peredav vladu v gercogstvi Bretan svoyemu sinovi Zhanu I Takozh P yer Moklerk pogodivsya povernuti grafstvo Pent yevr poperednim vlasnikam Pislya cogo virushiv u hrestovij pohid zalishivshi nastupnikam micnu gercogsku vladu a Bretani svij rodovij simvol gornostaya Brav uchast u Hrestovomu pohodi baroniv na choli iz Teobaldom I korolem Navarri P yer na choli svogo zagonu 1239 roku rushiv do Askalonu Nepodalik vid nogo zahopiv musulmanskij karafan sho jshov do Damaska Vtim u bitvi pri Gazi togo zh roku zaznav hrestonosci zaznali porazku 1241 roku Moklerk povernuvsya do svoyih volodin u Franciyi U 1242 1243 roci ocholyuvav francuzkij flot pid chas novoyi vijni z Angliyeyu P yer Moklerk suprovodzhuvav korolya Lyudovika IX v Somomu hrestovomu pohodi v 1249 roci i buv zahoplenij v polon 6 kvitnya 1250 roku vnaslidok poranennya u bitvi pri Mansuri P yer pomer v mori nepodalik vid Dametti pid chas jogo povernennya na batkivshinu LiteraturaVidomij takozh yak poet truver Z dorobku P yera de Dro vidomo 4 lyubovni pisni virsha Kansoni knyazya Bretani Gimn Isusa Hrista Gimn Bogorodici Gimn Trijci Rodina1 Druzhina Alisa I donka Gi vikonta Tuara Diti Zhan 1217 1286 gercog Bretani u 1221 1286 rokah Iolanda 1217 1272 druzhina Gugo de Luzinyana Artur 1220 pislya 1233 2 Druzhina Nikol Diti Oliver 1231 1279 senjor Mashekul 3 Druzhina Margarita donka Briyena de Montegyu senjora Kommekera ditej ne buloDzherelaJean Pierre Leguay amp Herve Martin Fastes et malheurs de la Bretagne ducale 1213 1532 Ouest France Universite Rennes 1982 Puylaurens William of 2003 The Chronicle of William of Puylaurens The Albigensian Crusade and its Aftermath Translated by Sibly W A Sibly M D Boydell Press Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu P yer I gercog Bretani