ГЕС Changjin 1

ГЕС Changjin 1 — гідроелектростанція у східній частині Північної Кореї. Знаходячись перед ГЕС Changjin 2, становить верхній ступінь дериваційного каскаду, який використовує ресурс зі сточища річки Changjin, правої притоки Pujon, яка, своєю чергою, є лівою притокою Ялуцзян (утворює кордон між Північною Кореєю та Китаєм і впадає до Жовтого моря).

ГЕС Changjin 1
40°13′08″ пн. ш. 127°17′38″ сх. д. / 40.218888888916772828° пн. ш. 127.29388888891777754° сх. д. / 40.218888888916772828; 127.29388888891777754Координати: 40°13′08″ пн. ш. 127°17′38″ сх. д. / 40.218888888916772828° пн. ш. 127.29388888891777754° сх. д. / 40.218888888916772828; 127.29388888891777754
Країна	Північна Корея
Стан	діюча
Річка	деривація з Changjin
Каскад	дериваційний каскад Changjin
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів	1936
Основні характеристики
Установлена потужність	144  МВт
Тип ГЕС	дериваційна
Основні споруди
Тип греблі	бетоні гравітаційні (Changjin, Мемул)
Висота греблі	55 (Changjin), 25 (Мемул)  м
ГЕС Changjin 1
Мапа

Каскад Changjin спорудили ще в часи японського колоніального панування в Кореї, тому він також відомий в літературі під японською назвою Chosin. Цей гідровузол став другим (після каскаду Pujon), який реалізовував схему з перекиданням ресурсу із басейну Жовтого моря на схід, в річки, що течуть до Японського моря (при цьому загальне використане каскадом падіння становить 898 метрів).

У межах проєкту для накопичення ресурсу звели дві послідовні греблі на Changjin, обидві виконані як бетонні гравітаційні споруди;

• висотою 55 метрів, яка потребувала 565 тис. м³ матеріалу та утримує найбільше водосховище проєкту з об'ємом 840 млн м³. Зазначений резервуар відомий тим, що в 1950 році під час Корейської війни на його берегах відбулась одна з найтрагічніших для військ ООН битв;
• розташовану трохи нижче греблю Мемул (몌물) висотою 25 метрів, яка потребувала 75 тис. м³ матеріалу та утримує водойму з об'ємом 33 млн млн м³. Ресурс із цього сховища перекачується в перше за допомогою насосної станції, котра забезпечує підйом на висоту 55 метрів.

З основного резервуара в південному напрямку прокладено дериваційний тунель до розташованого за 25 км машинного залу. Останній знаходиться на східному боці водорозділу між басейнами Жовтого та Японського моря, в долині одного з правих притоків річки Songch'on (впадає до останнього з названих морів неподалік міста Хамхин). При цьому можливо відзначити, що згаданий вище каскад Pujon також здійснює перекидання води у сточище Songch'on, проте в долину її іншої правої притоки.

Введена в експлуатацію у 1936 році, ГЕС Changjin 1 мала потужність у 144 МВт (найбільший показник серед чотирьох станцій каскаду загальною потужністю 334 МВт).

Відпрацьована на ГЕС Changjin 1 вода потрапляє до тунелю, котрий веде на розташовану за 6 км станцію Changjin 2 (можливо відзначити, що загальна довжина дериваційних тунелів каскаду становить 44,7 км).

Видача продукції відбувається через ЛЕП, призначені для роботи під напругою 220 кВ.

Корейська війна

З початку літа 1952-го авіація ООН неодноразово піддавала бомбардуванням північнокорейські електростанції. Після першої атаки у кінці червня, Changjin 1 була повторно піддана бомбардуванням 29 серпня (літаки ВПС США) та у вересні 1952-го, лютому і травні 1953-го (авіагрупи Сьомого флоту).

Повторно Changjin 1 ввели в експлуатацію у другій половині 1950-х, при цьому первісно змонтоване тут японське обладнання замінили на постачене з Чехословаччини.

Примітки

1. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 вересня 2020.
2. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 19 липня 2017.
3. . nkinfo.unikorea.go.kr (кор.). Архів оригіналу за 29 листопада 2018. Процитовано 29 листопада 2018.
4. Sandler, Stanley (14 січня 2014). (англ.). Routledge. ISBN . Архів оригіналу за 29 листопада 2018. Процитовано 29 листопада 2018.
5. Burgess, Rick; Thompson, Warren (25 лютого 2016). (англ.). Bloomsbury Publishing. ISBN . Архів оригіналу за 29 листопада 2018. Процитовано 29 листопада 2018.