Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Феодосій І Великий (лат. Flavius Theodosius I, 347 — 395) — римський імператор на сході (379–394) та останній єдиний римський імператор (394–395) після того, як він об'єднав східну та західну частини імперії. Після його смерті в Мілані, схід і захід імперії розділилися остаточно.
| Феодосій І Великий лат. Flavius Theodosius лат. Flavius Theodosius Augustus | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 376 — 19 січня 379 | ||
| ||
| 19 січня 379 — осінь 394 | ||
| Попередник: | Валент | |
| ||
| осінь 394 — 17 січня 395 | ||
| Попередник: | (на заході) Євгеній | |
| Наступник: | (на сході) Аркадій, (на заході) Гонорій | |
| Ім'я при народженні: | лат. Theodosius | |
| Народження: | 11 січня 347 Кока, Галлеція, Римська Іспанія[1] або Італіка, Бетіка, Римська Іспанія | |
| Смерть: | 17 січня 395 (48 років) Мілан | |
| Поховання: | Церква Дванадцяти апостолів і Константинополь | |
| Країна: | Стародавній Рим | |
| Рід: | d | |
| Батько: | Флавій Феодосій | |
| Мати: | d | |
| Шлюб: | Елія Флацилла і Галла[5] | |
| Діти: | Галла Плацидія, Гонорій[6], Аркадій, d і d | |
| | ||
Біографія
Народився бл. 346 року в Іспанії (за різними версіями: у м. Кавка в провінції Галісія, або в провінції Бетика, що є більш імовірним) у сім'ї вищого військового службовця Флавія Феодосія. Аврелій Віктор повідомляє, що Феодосій походив з роду прославленого імператора Траяна.
Майбутній імператор Феодосій, як вважають історики, почав військову службу під керівництвом свого батька і брав участь разом з ним в експедиції в Римську Британію, щоб придушити там повстання племен піктів і скотів. 374 року він командував військами в придунайській провінції Мезія (лат. dux Moesiae Primae), де успішно боровся з сарматами.
За словами історика V сторіччя Зосима саме перемоги над сарматами принесли Феодосію згодом імператорські регалії. 376 року він займає пост командувача військами в балканській провінції Іллірік (лат. magister militum per Illyricum), де знову відбив набіги сарматів. З цієї посади за 3 роки потому імператор Граціан відликав Феодосія на імператорський трон.
У середньовічній церковній хроніці Георгія Амартола Феодосій після смерті батька був засланий на батьківщину в Іспанію, де жив тихо, поки імператор Валент перед загибеллю не попрохав Грациана надіслати йому Феодосія.
У результаті повстання племен готів у 377 році територія Фракії і Мезії стала ареною боротьби між варварськими племенами та союзними силами західної та східної частин Римської імперії. 9 серпня 378 року під Адріанополем (суч. Едірне, Туреччина) готи під проводом вождя Фрітігерна повністю розгромили римську армію, вбивши у битві імператора Валента. Його племінник, імператор Граціан, в цей час підходив на допомогу дядькові, але після смерті Валента залишився на території сучасної Сербії, намагаючись не допустити прориву варварів з Балкан в Італію.
За заведеним в імперії порядком Граціан мав призначити співправителя для управління східною частиною Римської імперії. Своєму формальному співправителю в західній частині імперії, малолітньому брату Валентиніану, Граціан не ризикнув довірити владу над Сходом. 19 січня 379 року в Сірміумі (суч. Сремська Митровиця, Сербія) Граціан проголосив Феодосія імператором східної частини Римської імперії.
Феодосій поблизу Сірмія здобув перемогу над готами, після чого бойові дії протікали без великих генеральних битв. Зосима розповів про одну з перемог римлян. Воєначальник Феодосія Модар, який походив з «царственої скіфської родини», дочекався в засідці, коли варвари сп'яніли і обважніли від бенкету. Потім він наказав своїм воїнам атакувати їх табір з одними тільки мечами. Варвари за короткий час були перебиті, римляни захопили 4 000 возів і стільки полонених, що заповнили ними всі ці вози.
Майже через 2 роки після призначення імператором Феодосій покинув Фессалоніки, звідки керував війною з готами, і вступив 24 листопада 380 року в свою столицю Константинополь, після чого основну увагу приділяв церковній політиці й дипломатичній роботі з готськими вождями. Він залучив в армію багатьох варварів, дозволивши їм вільно залишати її ряди і вступати назад за бажанням. Хоча чисельність військ відновилася, їх дисципліна і керованість значно знизилися. Зосима повідомляє, що Граціан послав Феодосію на допомогу війська на чолі з франками Баудоном і Арбоґастом, які витіснили банди варварів з Македонії та Фессалії назад у Фракію. Це поліпшило становище східної частини Римської імперії і схилило готів до перемовин.
В січні 381 року Феодосію вдалося укласти союз з готським вождем Атанаріхом, проте останній за 2 тижні помер в Константинополі. Похорон вождя Феодосій перетворив на урочисту церемонію, сподіваючись здобути прихильність варварів. 3 жовтня 382 року уклав мирний договір, за яким готи оселилися як федерати імперії в Нижній Мезії та Фракії. Ця дата вважається закінченням римсько-готської війни.
Після укладення миру з готами, Феодосій звернув увагу на Схід. На володіння імперії в Сирії, скориставшись ситуацією, здійснювали набіги араби. 383 року полководець Феодосія Ріхомер завдав їм поразки, після чого ряд арабських племен як федерати охороняли кордони імперії на цьому напрямку.
Боротьба за владу в Перській державі значно послабила головну загрозу для імперії на Сході, до того ж Феодосію вдавалося підтримувати хороші відносини з мінливими перськими царями. Щоб остаточно усунути потенційне джерело розбрату на кордоні, в 387 році Феодосій досяг з персами угоди по розділу Вірменії на сфери впливу. Західна частина Вірменії відійшла під управління царя Аршака, а східна залишилася у володінні царя Хосрова.
В цей час змінилася влада в Західній Римській імперії. В 383 командувач римською армією в Британії Магн Максим висадився в Галлії, узурпувавши там владу. Римський імператор Граціан в ході смути був убитий. Його молодший брат-співправитель Валентиніан став співправителем Максима, володіючи Італією та провінціями в Африці і на Балканах. Феодосій був змушений визнати імператорський титул Максима слідом за визнанням Максима Валентиніаном.
Влітку 387 року Максим послав війська до північої Італії, змусивши імператора Валентиніана тікати в Фессалоніки під заступництво Феодосія. Політична зацікавленість імператорів один в одному зміцнилася шлюбом Феодосія на Галлі, сестрі Валентиніана, в тому ж році. Перша дружина Феодосія, Флацілла, до цього часу померла.
У 388 почалася війна проти Максима. Римський намісник у Північній Африці Гільдон захопив Сицилію, відтягнувши частину сил Максима на південний театр бойових дій. Об'єднане військо Феодосія і Валентиніана розбило армію Максима в Сісціі й Поетовіоні (на річці Сава), потім підійшло до східних Альп. Альпійські проходи на північ Італії охороняв воєначальник Максима Андрагацій, який звів укріплення і зайняв всі можливі місця переправ через річки. Андрагацій вирішив скоїти морський рейд, щоб раптово напасти на противника, але Феодосій скористався цим і без опору подолав Альпи, залишені без належного захисту.
Максим був захоплений в Аквілеї і страчений там же 28 серпня 388. Андрагацій, дізнавшись про смерть Максима, кинувся з корабля в море.
До повернення в Константинополь Феодосій залишався в Італії понад 3 роки, зробивши своєю резиденцією Медиолан (тепер Мілан).
Протягом 3-річного перебування в Італії Феодосій знаходився під духовним впливом єпископа Медиолана Св. Амвросія.
В 390 відбулися заворушення в найбільшому місті Македонії Фессалоніках. Командувач військами в провінції Іллірік Ботеро посадив у в'язницю популярного в народі колесничого за побутову провину. Натовп місцевих жителів зажадав звільнити його як людину, необхідну для майбутніх перегонів, а коли Ботеро відмовився, вони вбили його, закидавши камінням. Загинули також інші представники імперської адміністрації. Феодосій, розцінивши це як заколот, наказав перебити заздалегідь визначене число городян. Загинуло за різними свідченнями від 7 до 15 тисяч жителів.
Коли після цих подій Феодосій хотів помолитися в церкві, Св. Амвросій не пустив його за поріг, звинувачуючи у вбивстві невинних і вимагаючи покаяння. Тільки за 8 місяців єпископ пробачив імператора, змусивши того прийняти закон, за яким твердження смертних вироків відкладалося на 30 днів після винесення вироку.
Феодосій повернувся в Константинополь 10 листопада 391 року. Після відходу Феодосія з Італії фактичну владу в Західно-Римській імперії здійснював не імператор Валентиніан, а його головнокомандувач військами франк Арбоґаст. Спроби Валентиніана відстояти свої повноваження привели до конфлікту, в результаті якого 15 травня 392 він був убитий за нез'ясованих обставин. Не чекаючи рішення Феодосія, 22 серпня Арбоґаст звів на імператорський престол свого ставленика, начальника імперської канцелярії Євгенія.
Феодосій відмовився визнавати легітимність Євгенія і влітку 394 року направив армію в Італію. 6 вересня 394 року в передгір'ях східних Альп на річці Фригіди (на кордоні суч. Словенії з Італією) відбулася генеральна битва. Передовий загін війська Феодосія з 10 тисяч готів був повністю винищений Арбоґастом, що сучасники вважали скоріше благом, ніж втратою. За Зосимою Євгеній під кінець дня після закінчення бою став передчасно святкувати перемогу. Полководець Арбоґаста Арбіціон перейшов на сторону Феодосія, що можливо стало вирішальним фактором в розгромі узурпатора. Раптово воїни Феодосія прорвалися в табір західних римлян до намету імператора-узурпатора. Євгеній був схоплений і негайно обезголовлений, його голову на піці показали його військам, які в масі своїй перейшли на бік Феодосія. Арбоґаст втік у гори, за ним вислали погоню, і він заколовся, щоб уникнути полону.
На кілька місяців Феодосій став фактичним правителем єдиної Римської імперії. У Римі він проголосив сина Гонорія імператором, скасував через сенат ряд стародавніх язичницьких церемоній і збирався повернутися в Константинополь, де на час своєї відсутності залишив правити старшого сина Аркадія.
Але захворів і 17 січня 395 року помер від водянки в Медіолані. Його забальзамоване тіло в тому ж році було доставлено до Константинополю для поховання.
Перед смертю Феодосій встиг здійснити мирний розділ спадщини Римської імперії між синами. Старшому Аркадію дісталася Східна частина зі столицею в Константинополі, яка в сучасній історіографії отримала назву Візантія. Молодшому Гонорію відійшла бідніша та буремніша Західна частина Римської імперії. 10-річного імператора Гонорія Феодосій помістив під опіку довіреного полководця Стиліхона, якого за 8 років до того одружив на своїй племінниці Серені.
З 395 року грецька східна і латинська західна половини імперії більше ніколи не з'єднувалися під єдиним управлінням, хоча візантійському імператору Юстиніану, зусиллями полководців Велізарія і Нарсеса, в VI ст. вдалося відвоювати територїю колишньої преторіанської префектури Італія (включно з Африкою, але без провінцій Норік і Паннонія), а також Бетіку, Новий Карфаген і Балеарські острови. Західна частина імперії розвалилася під натиском варварів 80 років потому, а Візантія ще понад тисячоліття зберігала наступність традицій Римської імперії.
Торжество християнства
Феодосій порвав з встановленою імператором Костянтином релігійною системою, яка в цілому зберігала нейтралітет держави по відношенню до різноманітних культів і сповідання громадян імперії. При Феодосії догмати християнства почали фіксуватися не в результаті вільного обговорення в церковних колах, а затверджувалися урядовими указами.
Імператор Феодосій канонізований у лику святого, день пам'яті в православній церкві відзначається 17 (30) січня.
27 лютого 380, через рік після проголошення імператором, Феодосій в Солуні (в період війни з готами) видав основоположний едикт de fide catholica («про католицьку віру»). Була оголошена як допустима для підданих імперії християнська віра суто у формі, зафіксованій на Нікейському соборі в 325 році:
«Згідно з Нашим розпорядженням, всі народи, що знаходяться під управлінням Нашої Милості, повинні дотримуватися віри, переданої римлянам апостолом Петром, бо вона очищає і донині. Це є та віра, якій слідують понтифік Дамасій, а також єпископ Александрії Петро, людина апостольської святості. Слідуючи апостольської святості, інакше кажучи, відповідно до вчення апостолів і Євангелія, ми повинні вірити в єдиного Бога Отця, Сина і Святого Духа, дотримуючись положення про те, що вони рівні за величчю, а також догмату про Святого Духа.»
Через рік в січні 381 року вийшов новий едикт з уточненням Солунської постанови. Перемога «нікейців» була закріплена ідеологічно на Константинопольському соборі (Другому Вселенському) в липні 381 року, а потім підтримана адміністративно забороною очолювати церкви єпископам ненікейского сповідання.
Аріанство та інші течії в християнстві, відмінні від Нікейського Символу віри, оголошувалися єресями, і підлягали переслідуванню державою. Хоча аріанских переконань продовжували дотримуватися безліч жителів імперії, їм заборонялося мати свої церкви і збиратися в населених пунктах. Репресії спрямовувалися переважно проти деяких представників кліру єретичних течій. 388 року, скориставшись відходом Феодосія на війну з Магном Максимом, ариани влаштували заворушення в Константинополі, але Феодосій обмежився лише попередженням на їх адресу.
Нікейська формула віри, підтримана Феодосієм, стала офіційно називатися католицькою. Однак релігійне питання не було остаточно вирішене, теологічні суперечки про природу Христа і суті віри продовжилися з новою силою в 1-й половині V століття.
Боротьба з язичництвом
Перші імператори-християни розгорнули боротьбу з деякими язичницькими традиціями (зокрема, смертю каралося звернення за пророцтвами), але тільки при Феодосії держава поставила метою викорінити язичницькі культи і релігії. Як відмічено в «Великодній хроніці»:
«Прославлений Костянтин, процарствував, тільки замкнувши святині та храми еллінів, а цей Феодосій — знищив [їх] …»
У 381–385 роках рядом указів було заборонено під страхом смертної кари жертвопринесення і наказано знищити язичницькі храми. Едикт 391 року завдав чергового удару язичництва, встановивши важкі штрафи за поклоніння старим богам: «Нікому не дано права здійснювати жертвопринесення, ніхто не повинен вчиняти обхід навколо [язичницьких] храмів, ніхто не повинен почитати капища. Кожен повинен знати, що Наш закон забороняє вхід в язичницькі храми, і, якщо хто-небудь спробує, попри нашу заборону, здійснити ті чи інші культові дії щодо богів, то нехай знає, що йому не вдасться уникнути покарання, навіть скориставшись особливими знаками імператорської прихильності. Суддя […] повинен змусити нечестивого порушника закону, що увійшов в опоганене місце, заплатити в Нашу казну штраф в розмірі 15 фунтів золота».
У 392 році християни під керівництвом войовничого патріарха Александрійського Феофіла знищили культовий центр Александрії Серапеум, включаючи храм бога Серапіса і бібліотеку. Феодосій заборонив вивчення і викладання математики, хоча і до його указу з кінця III століття ця дисципліна пов'язувалася з магією і чаклунством, й заняття нею жорстоко каралися.
У 393 в останній раз проводилися Олімпійські ігри, які були головним спортивним святом в Стародавній Греції протягом більше ніж 11 століть. В літературі іноді пов'язують припинення ігор з указом Феодосія, але останній його відомий едикт по боротьбі з язичництвом датується 392 роком і там немає вказівки на заборону Олімпійських ігор. Феодосій не забороняв змагання взагалі (Сократ Схоластик зауважив, що Феодосій помер в день, коли проводилися кінські перегони), але наклав певні обмеження, які і зробили неможливим проведення грецьких Олімпіад.
Зміцнення християнства при Феодосії не супроводжувалося тотальним знищенням інакомислення, характерним для Середніх віків. Продовжувала існувати знаменита філософська школа в Афінах. В Александрії християни з інтересом вивчали класичну античну філософію без шкоди для свого релігійного почуття. Знатні сенатори в Римі продовжували традиційно дотримуватися язичницьких поглядів, хоча без можливості публічно виконувати колишні церемонії.
Фактично практика язичництва тривала всередині окремих сімей або в глухих закутках імперії; святкування язичницьких культів переплелися з християнськими обрядами і звичаями, відкриваючи дорогу новому синкретизму.
Деякі дослідники пов'язують розпад Римської імперії із скасуванням жертвоприношень та інших язичницьких церемоній. Зокрема Нікколо Мак'явеллі вважав, що релігія за часів язичництва грала провідну роль в утриманні єдності римського народу.
Див. також
Примітки
- Ідацій Chronicle of Hydatius — 0464.
- (not translated to grc) Νέα Ἱστορία — 0444.
- (not translated to la) Continuation of the Chronicon of Marcellinus Comes — 0566.
- Любкер Ф. Theodosius // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 1373–1374.
- Gibbon E. The History of the Decline and Fall of the Roman Empire — London: 1776.
- Зведений список імен діячів мистецтва — 2014.
- Любкер Ф. Arcadius // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 126.
- Макявелли, Н. Государь: [сб.:пер. с итал.]/М.АСТ: АСТ МОСКВА,2008.-461,[3]с.
Джерела
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Theodosius I |
- Richard Klein: Theodosius der Große und die christliche Kirche In: Eos. Band 82, 1994, ISSN 0012-7825, S. 85-121.
- Adolf Lippold: Theodosius der Große und seine Zeit, C. H. Beck, München 1980,
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Feodosij I Velikij lat Flavius Theodosius I 347 395 rimskij imperator na shodi 379 394 ta ostannij yedinij rimskij imperator 394 395 pislya togo yak vin ob yednav shidnu ta zahidnu chastini imperiyi Pislya jogo smerti v Milani shid i zahid imperiyi rozdililisya ostatochno Feodosij I Velikij lat Flavius Theodosius lat Flavius Theodosius Augustusmagister militum per Illyricum376 19 sichnya 379imperator Shidnoyi Rimskoyi imperiyi19 sichnya 379 osin 394Poperednik Valentimperator ob yednanoyi Rimskoyi imperiyiosin 394 17 sichnya 395Poperednik na zahodi YevgenijNastupnik na shodi Arkadij na zahodi Gonorij Im ya pri narodzhenni lat TheodosiusNarodzhennya 11 sichnya 347 Koka Galleciya Rimska Ispaniya 1 abo Italika Betika Rimska IspaniyaSmert 17 sichnya 395 48 rokiv MilanPohovannya Cerkva Dvanadcyati apostoliv i KonstantinopolKrayina Starodavnij RimRid dBatko Flavij FeodosijMati dShlyub Eliya Flacilla i Galla 5 Diti Galla Placidiya Gonorij 6 Arkadij d i d Mediafajli b u VikishovishiBiografiyaNarodivsya bl 346 roku v Ispaniyi za riznimi versiyami u m Kavka v provinciyi Galisiya abo v provinciyi Betika sho ye bilsh imovirnim u sim yi vishogo vijskovogo sluzhbovcya Flaviya Feodosiya Avrelij Viktor povidomlyaye sho Feodosij pohodiv z rodu proslavlenogo imperatora Trayana Majbutnij imperator Feodosij yak vvazhayut istoriki pochav vijskovu sluzhbu pid kerivnictvom svogo batka i brav uchast razom z nim v ekspediciyi v Rimsku Britaniyu shob pridushiti tam povstannya plemen piktiv i skotiv 374 roku vin komanduvav vijskami v pridunajskij provinciyi Meziya lat dux Moesiae Primae de uspishno borovsya z sarmatami Za slovami istorika V storichchya Zosima same peremogi nad sarmatami prinesli Feodosiyu zgodom imperatorski regaliyi 376 roku vin zajmaye post komanduvacha vijskami v balkanskij provinciyi Illirik lat magister militum per Illyricum de znovu vidbiv nabigi sarmativ Z ciyeyi posadi za 3 roki potomu imperator Gracian vidlikav Feodosiya na imperatorskij tron U serednovichnij cerkovnij hronici Georgiya Amartola Feodosij pislya smerti batka buv zaslanij na batkivshinu v Ispaniyu de zhiv tiho poki imperator Valent pered zagibellyu ne poprohav Graciana nadislati jomu Feodosiya U rezultati povstannya plemen gotiv u 377 roci teritoriya Frakiyi i Meziyi stala arenoyu borotbi mizh varvarskimi plemenami ta soyuznimi silami zahidnoyi ta shidnoyi chastin Rimskoyi imperiyi 9 serpnya 378 roku pid Adrianopolem such Edirne Turechchina goti pid provodom vozhdya Fritigerna povnistyu rozgromili rimsku armiyu vbivshi u bitvi imperatora Valenta Jogo pleminnik imperator Gracian v cej chas pidhodiv na dopomogu dyadkovi ale pislya smerti Valenta zalishivsya na teritoriyi suchasnoyi Serbiyi namagayuchis ne dopustiti prorivu varvariv z Balkan v Italiyu Za zavedenim v imperiyi poryadkom Gracian mav priznachiti spivpravitelya dlya upravlinnya shidnoyu chastinoyu Rimskoyi imperiyi Svoyemu formalnomu spivpravitelyu v zahidnij chastini imperiyi malolitnomu bratu Valentinianu Gracian ne riziknuv doviriti vladu nad Shodom 19 sichnya 379 roku v Sirmiumi such Sremska Mitrovicya Serbiya Gracian progolosiv Feodosiya imperatorom shidnoyi chastini Rimskoyi imperiyi Feodosij poblizu Sirmiya zdobuv peremogu nad gotami pislya chogo bojovi diyi protikali bez velikih generalnih bitv Zosima rozpoviv pro odnu z peremog rimlyan Voyenachalnik Feodosiya Modar yakij pohodiv z carstvenoyi skifskoyi rodini dochekavsya v zasidci koli varvari sp yanili i obvazhnili vid benketu Potim vin nakazav svoyim voyinam atakuvati yih tabir z odnimi tilki mechami Varvari za korotkij chas buli perebiti rimlyani zahopili 4 000 voziv i stilki polonenih sho zapovnili nimi vsi ci vozi Majzhe cherez 2 roki pislya priznachennya imperatorom Feodosij pokinuv Fessaloniki zvidki keruvav vijnoyu z gotami i vstupiv 24 listopada 380 roku v svoyu stolicyu Konstantinopol pislya chogo osnovnu uvagu pridilyav cerkovnij politici j diplomatichnij roboti z gotskimi vozhdyami Vin zaluchiv v armiyu bagatoh varvariv dozvolivshi yim vilno zalishati yiyi ryadi i vstupati nazad za bazhannyam Hocha chiselnist vijsk vidnovilasya yih disciplina i kerovanist znachno znizilisya Zosima povidomlyaye sho Gracian poslav Feodosiyu na dopomogu vijska na choli z frankami Baudonom i Arbogastom yaki vitisnili bandi varvariv z Makedoniyi ta Fessaliyi nazad u Frakiyu Ce polipshilo stanovishe shidnoyi chastini Rimskoyi imperiyi i shililo gotiv do peremovin V sichni 381 roku Feodosiyu vdalosya uklasti soyuz z gotskim vozhdem Atanarihom prote ostannij za 2 tizhni pomer v Konstantinopoli Pohoron vozhdya Feodosij peretvoriv na urochistu ceremoniyu spodivayuchis zdobuti prihilnist varvariv 3 zhovtnya 382 roku uklav mirnij dogovir za yakim goti oselilisya yak federati imperiyi v Nizhnij Meziyi ta Frakiyi Cya data vvazhayetsya zakinchennyam rimsko gotskoyi vijni Pislya ukladennya miru z gotami Feodosij zvernuv uvagu na Shid Na volodinnya imperiyi v Siriyi skoristavshis situaciyeyu zdijsnyuvali nabigi arabi 383 roku polkovodec Feodosiya Rihomer zavdav yim porazki pislya chogo ryad arabskih plemen yak federati ohoronyali kordoni imperiyi na comu napryamku Borotba za vladu v Perskij derzhavi znachno poslabila golovnu zagrozu dlya imperiyi na Shodi do togo zh Feodosiyu vdavalosya pidtrimuvati horoshi vidnosini z minlivimi perskimi caryami Shob ostatochno usunuti potencijne dzherelo rozbratu na kordoni v 387 roci Feodosij dosyag z persami ugodi po rozdilu Virmeniyi na sferi vplivu Zahidna chastina Virmeniyi vidijshla pid upravlinnya carya Arshaka a shidna zalishilasya u volodinni carya Hosrova V cej chas zminilasya vlada v Zahidnij Rimskij imperiyi V 383 komanduvach rimskoyu armiyeyu v Britaniyi Magn Maksim visadivsya v Galliyi uzurpuvavshi tam vladu Rimskij imperator Gracian v hodi smuti buv ubitij Jogo molodshij brat spivpravitel Valentinian stav spivpravitelem Maksima volodiyuchi Italiyeyu ta provinciyami v Africi i na Balkanah Feodosij buv zmushenij viznati imperatorskij titul Maksima slidom za viznannyam Maksima Valentinianom Vlitku 387 roku Maksim poslav vijska do pivnichoyi Italiyi zmusivshi imperatora Valentiniana tikati v Fessaloniki pid zastupnictvo Feodosiya Politichna zacikavlenist imperatoriv odin v odnomu zmicnilasya shlyubom Feodosiya na Galli sestri Valentiniana v tomu zh roci Persha druzhina Feodosiya Flacilla do cogo chasu pomerla U 388 pochalasya vijna proti Maksima Rimskij namisnik u Pivnichnij Africi Gildon zahopiv Siciliyu vidtyagnuvshi chastinu sil Maksima na pivdennij teatr bojovih dij Ob yednane vijsko Feodosiya i Valentiniana rozbilo armiyu Maksima v Siscii j Poetovioni na richci Sava potim pidijshlo do shidnih Alp Alpijski prohodi na pivnich Italiyi ohoronyav voyenachalnik Maksima Andragacij yakij zviv ukriplennya i zajnyav vsi mozhlivi miscya pereprav cherez richki Andragacij virishiv skoyiti morskij rejd shob raptovo napasti na protivnika ale Feodosij skoristavsya cim i bez oporu podolav Alpi zalisheni bez nalezhnogo zahistu Maksim buv zahoplenij v Akvileyi i strachenij tam zhe 28 serpnya 388 Andragacij diznavshis pro smert Maksima kinuvsya z korablya v more Do povernennya v Konstantinopol Feodosij zalishavsya v Italiyi ponad 3 roki zrobivshi svoyeyu rezidenciyeyu Mediolan teper Milan Protyagom 3 richnogo perebuvannya v Italiyi Feodosij znahodivsya pid duhovnim vplivom yepiskopa Mediolana Sv Amvrosiya V 390 vidbulisya zavorushennya v najbilshomu misti Makedoniyi Fessalonikah Komanduvach vijskami v provinciyi Illirik Botero posadiv u v yaznicyu populyarnogo v narodi kolesnichogo za pobutovu provinu Natovp miscevih zhiteliv zazhadav zvilniti jogo yak lyudinu neobhidnu dlya majbutnih peregoniv a koli Botero vidmovivsya voni vbili jogo zakidavshi kaminnyam Zaginuli takozh inshi predstavniki imperskoyi administraciyi Feodosij rozcinivshi ce yak zakolot nakazav perebiti zazdalegid viznachene chislo gorodyan Zaginulo za riznimi svidchennyami vid 7 do 15 tisyach zhiteliv Koli pislya cih podij Feodosij hotiv pomolitisya v cerkvi Sv Amvrosij ne pustiv jogo za porig zvinuvachuyuchi u vbivstvi nevinnih i vimagayuchi pokayannya Tilki za 8 misyaciv yepiskop probachiv imperatora zmusivshi togo prijnyati zakon za yakim tverdzhennya smertnih virokiv vidkladalosya na 30 dniv pislya vinesennya viroku Feodosij povernuvsya v Konstantinopol 10 listopada 391 roku Pislya vidhodu Feodosiya z Italiyi faktichnu vladu v Zahidno Rimskij imperiyi zdijsnyuvav ne imperator Valentinian a jogo golovnokomanduvach vijskami frank Arbogast Sprobi Valentiniana vidstoyati svoyi povnovazhennya priveli do konfliktu v rezultati yakogo 15 travnya 392 vin buv ubitij za nez yasovanih obstavin Ne chekayuchi rishennya Feodosiya 22 serpnya Arbogast zviv na imperatorskij prestol svogo stavlenika nachalnika imperskoyi kancelyariyi Yevgeniya Feodosij vidmovivsya viznavati legitimnist Yevgeniya i vlitku 394 roku napraviv armiyu v Italiyu 6 veresnya 394 roku v peredgir yah shidnih Alp na richci Frigidi na kordoni such Sloveniyi z Italiyeyu vidbulasya generalna bitva Peredovij zagin vijska Feodosiya z 10 tisyach gotiv buv povnistyu vinishenij Arbogastom sho suchasniki vvazhali skorishe blagom nizh vtratoyu Za Zosimoyu Yevgenij pid kinec dnya pislya zakinchennya boyu stav peredchasno svyatkuvati peremogu Polkovodec Arbogasta Arbicion perejshov na storonu Feodosiya sho mozhlivo stalo virishalnim faktorom v rozgromi uzurpatora Raptovo voyini Feodosiya prorvalisya v tabir zahidnih rimlyan do nametu imperatora uzurpatora Yevgenij buv shoplenij i negajno obezgolovlenij jogo golovu na pici pokazali jogo vijskam yaki v masi svoyij perejshli na bik Feodosiya Arbogast vtik u gori za nim vislali pogonyu i vin zakolovsya shob uniknuti polonu Na kilka misyaciv Feodosij stav faktichnim pravitelem yedinoyi Rimskoyi imperiyi U Rimi vin progolosiv sina Gonoriya imperatorom skasuvav cherez senat ryad starodavnih yazichnickih ceremonij i zbiravsya povernutisya v Konstantinopol de na chas svoyeyi vidsutnosti zalishiv praviti starshogo sina Arkadiya Ale zahvoriv i 17 sichnya 395 roku pomer vid vodyanki v Mediolani Jogo zabalzamovane tilo v tomu zh roci bulo dostavleno do Konstantinopolyu dlya pohovannya Pered smertyu Feodosij vstig zdijsniti mirnij rozdil spadshini Rimskoyi imperiyi mizh sinami Starshomu Arkadiyu distalasya Shidna chastina zi stoliceyu v Konstantinopoli yaka v suchasnij istoriografiyi otrimala nazvu Vizantiya Molodshomu Gonoriyu vidijshla bidnisha ta buremnisha Zahidna chastina Rimskoyi imperiyi 10 richnogo imperatora Gonoriya Feodosij pomistiv pid opiku dovirenogo polkovodcya Stilihona yakogo za 8 rokiv do togo odruzhiv na svoyij pleminnici Sereni Z 395 roku grecka shidna i latinska zahidna polovini imperiyi bilshe nikoli ne z yednuvalisya pid yedinim upravlinnyam hocha vizantijskomu imperatoru Yustinianu zusillyami polkovodciv Velizariya i Narsesa v VI st vdalosya vidvoyuvati teritoryiyu kolishnoyi pretorianskoyi prefekturi Italiya vklyuchno z Afrikoyu ale bez provincij Norik i Pannoniya a takozh Betiku Novij Karfagen i Balearski ostrovi Zahidna chastina imperiyi rozvalilasya pid natiskom varvariv 80 rokiv potomu a Vizantiya she ponad tisyacholittya zberigala nastupnist tradicij Rimskoyi imperiyi Torzhestvo hristiyanstvaFeodosij porvav z vstanovlenoyu imperatorom Kostyantinom religijnoyu sistemoyu yaka v cilomu zberigala nejtralitet derzhavi po vidnoshennyu do riznomanitnih kultiv i spovidannya gromadyan imperiyi Pri Feodosiyi dogmati hristiyanstva pochali fiksuvatisya ne v rezultati vilnogo obgovorennya v cerkovnih kolah a zatverdzhuvalisya uryadovimi ukazami Imperator Feodosij kanonizovanij u liku svyatogo den pam yati v pravoslavnij cerkvi vidznachayetsya 17 30 sichnya 27 lyutogo 380 cherez rik pislya progoloshennya imperatorom Feodosij v Soluni v period vijni z gotami vidav osnovopolozhnij edikt de fide catholica pro katolicku viru Bula ogoloshena yak dopustima dlya piddanih imperiyi hristiyanska vira suto u formi zafiksovanij na Nikejskomu sobori v 325 roci Zgidno z Nashim rozporyadzhennyam vsi narodi sho znahodyatsya pid upravlinnyam Nashoyi Milosti povinni dotrimuvatisya viri peredanoyi rimlyanam apostolom Petrom bo vona ochishaye i donini Ce ye ta vira yakij sliduyut pontifik Damasij a takozh yepiskop Aleksandriyi Petro lyudina apostolskoyi svyatosti Sliduyuchi apostolskoyi svyatosti inakshe kazhuchi vidpovidno do vchennya apostoliv i Yevangeliya mi povinni viriti v yedinogo Boga Otcya Sina i Svyatogo Duha dotrimuyuchis polozhennya pro te sho voni rivni za velichchyu a takozh dogmatu pro Svyatogo Duha Cherez rik v sichni 381 roku vijshov novij edikt z utochnennyam Solunskoyi postanovi Peremoga nikejciv bula zakriplena ideologichno na Konstantinopolskomu sobori Drugomu Vselenskomu v lipni 381 roku a potim pidtrimana administrativno zaboronoyu ocholyuvati cerkvi yepiskopam nenikejskogo spovidannya Arianstvo ta inshi techiyi v hristiyanstvi vidminni vid Nikejskogo Simvolu viri ogoloshuvalisya yeresyami i pidlyagali peresliduvannyu derzhavoyu Hocha arianskih perekonan prodovzhuvali dotrimuvatisya bezlich zhiteliv imperiyi yim zaboronyalosya mati svoyi cerkvi i zbiratisya v naselenih punktah Represiyi spryamovuvalisya perevazhno proti deyakih predstavnikiv kliru yeretichnih techij 388 roku skoristavshis vidhodom Feodosiya na vijnu z Magnom Maksimom ariani vlashtuvali zavorushennya v Konstantinopoli ale Feodosij obmezhivsya lishe poperedzhennyam na yih adresu Nikejska formula viri pidtrimana Feodosiyem stala oficijno nazivatisya katolickoyu Odnak religijne pitannya ne bulo ostatochno virishene teologichni superechki pro prirodu Hrista i suti viri prodovzhilisya z novoyu siloyu v 1 j polovini V stolittya Borotba z yazichnictvom Pershi imperatori hristiyani rozgornuli borotbu z deyakimi yazichnickimi tradiciyami zokrema smertyu karalosya zvernennya za proroctvami ale tilki pri Feodosiyi derzhava postavila metoyu vikoriniti yazichnicki kulti i religiyi Yak vidmicheno v Velikodnij hronici Proslavlenij Kostyantin procarstvuvav tilki zamknuvshi svyatini ta hrami elliniv a cej Feodosij znishiv yih U 381 385 rokah ryadom ukaziv bulo zaboroneno pid strahom smertnoyi kari zhertvoprinesennya i nakazano znishiti yazichnicki hrami Edikt 391 roku zavdav chergovogo udaru yazichnictva vstanovivshi vazhki shtrafi za pokloninnya starim bogam Nikomu ne dano prava zdijsnyuvati zhertvoprinesennya nihto ne povinen vchinyati obhid navkolo yazichnickih hramiv nihto ne povinen pochitati kapisha Kozhen povinen znati sho Nash zakon zaboronyaye vhid v yazichnicki hrami i yaksho hto nebud sprobuye popri nashu zaboronu zdijsniti ti chi inshi kultovi diyi shodo bogiv to nehaj znaye sho jomu ne vdastsya uniknuti pokarannya navit skoristavshis osoblivimi znakami imperatorskoyi prihilnosti Suddya povinen zmusiti nechestivogo porushnika zakonu sho uvijshov v opoganene misce zaplatiti v Nashu kaznu shtraf v rozmiri 15 funtiv zolota U 392 roci hristiyani pid kerivnictvom vojovnichogo patriarha Aleksandrijskogo Feofila znishili kultovij centr Aleksandriyi Serapeum vklyuchayuchi hram boga Serapisa i biblioteku Feodosij zaboroniv vivchennya i vikladannya matematiki hocha i do jogo ukazu z kincya III stolittya cya disciplina pov yazuvalasya z magiyeyu i chaklunstvom j zanyattya neyu zhorstoko karalisya U 393 v ostannij raz provodilisya Olimpijski igri yaki buli golovnim sportivnim svyatom v Starodavnij Greciyi protyagom bilshe nizh 11 stolit V literaturi inodi pov yazuyut pripinennya igor z ukazom Feodosiya ale ostannij jogo vidomij edikt po borotbi z yazichnictvom datuyetsya 392 rokom i tam nemaye vkazivki na zaboronu Olimpijskih igor Feodosij ne zaboronyav zmagannya vzagali Sokrat Sholastik zauvazhiv sho Feodosij pomer v den koli provodilisya kinski peregoni ale naklav pevni obmezhennya yaki i zrobili nemozhlivim provedennya greckih Olimpiad Zmicnennya hristiyanstva pri Feodosiyi ne suprovodzhuvalosya totalnim znishennyam inakomislennya harakternim dlya Serednih vikiv Prodovzhuvala isnuvati znamenita filosofska shkola v Afinah V Aleksandriyi hristiyani z interesom vivchali klasichnu antichnu filosofiyu bez shkodi dlya svogo religijnogo pochuttya Znatni senatori v Rimi prodovzhuvali tradicijno dotrimuvatisya yazichnickih poglyadiv hocha bez mozhlivosti publichno vikonuvati kolishni ceremoniyi Faktichno praktika yazichnictva trivala vseredini okremih simej abo v gluhih zakutkah imperiyi svyatkuvannya yazichnickih kultiv pereplelisya z hristiyanskimi obryadami i zvichayami vidkrivayuchi dorogu novomu sinkretizmu Deyaki doslidniki pov yazuyut rozpad Rimskoyi imperiyi iz skasuvannyam zhertvoprinoshen ta inshih yazichnickih ceremonij Zokrema Nikkolo Mak yavelli vvazhav sho religiya za chasiv yazichnictva grala providnu rol v utrimanni yednosti rimskogo narodu Div takozhPortal Istoriya Spisok Vizantijskih imperatorivPrimitkiIdacij Chronicle of Hydatius 0464 d Track Q22065332d Track Q221465 not translated to grc Nea Ἱstoria 0444 d Track Q19904212d Track Q226858 not translated to la Continuation of the Chronicon of Marcellinus Comes 0566 d Track Q120962938d Track Q22065631 Lyubker F Theodosius Realnyj slovar klassicheskih drevnostej po Lyubkeru pod red F F Zelinskij A I Georgievskij M S Kutorga i dr SPb Obshestvo klassicheskoj filologii i pedagogiki 1885 S 1373 1374 d Track Q4249594d Track Q45272712d Track Q656d Track Q694826d Track Q4135787d Track Q24933120d Track Q30059240d Track Q101490d Track Q1459210 Gibbon E The History of the Decline and Fall of the Roman Empire London 1776 d Track Q161841d Track Q84d Track Q313030 Zvedenij spisok imen diyachiv mistectva 2014 d Track Q110250907d Track Q2494649 Lyubker F Arcadius Realnyj slovar klassicheskih drevnostej po Lyubkeru pod red F F Zelinskij A I Georgievskij M S Kutorga i dr SPb Obshestvo klassicheskoj filologii i pedagogiki 1885 S 126 d Track Q4249594d Track Q45276026d Track Q101490d Track Q656d Track Q694826d Track Q4135787d Track Q30059240d Track Q24933120d Track Q1459210 Makyavelli N Gosudar sb per s ital M AST AST MOSKVA 2008 461 3 s DzherelaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Theodosius IRichard Klein Theodosius der Grosse und die christliche Kirche In Eos Band 82 1994 ISSN 0012 7825 S 85 121 Adolf Lippold Theodosius der Grosse und seine Zeit C H Beck Munchen 1980 ISBN 3 406 06009 9